Рішення

від 26.07.2017 по справі 910/9023/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2017Справа №910/9023/17

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Бот Сервіс"

про стягнення 617 229,58 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача Мірошник М.О. - представник за довіреністю б/н від 17.05.17

від відповідача Мельникова А.В. - представник за довіреністю б/н від 02.06.17

У судовому засіданні 26.07.2017 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Бот Сервіс" про стягнення 617 229,58 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач в порушення умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу №0407/16 від 04.07.2017 належним чином не виконав свої зобов'язання щодо передачі в строк попередньо оплаченого позивачем судна загальною вартістю 136 858,00 грн., у зв'язку з чим позивачем було надіслано на адресу відповідача повідомлення про розірвання вказаного договору та повернення попередньої оплати. Оскільки відповідач, станом на момент звернення позивача з позовом до суду, не виконав вимоги щодо повернення сплачених кошів, позивач просить суд стягнути з ТОВ "Адамант Бот Сервіс" заборгованість у розмірі 136 858,00 грн. та нараховану неустойку у розмірі 480 371,58 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9023/17 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 26.07.2017.

25.07.2017 через загальний відділ діловодства господарського суду надійшов письмовий відзив відповідача, відповідно до якого останній заперечує проти позову та зазначає, що перерахована позивачем згідно платіжного доручення № 413 від 04.07.2016 сума коштів у розмірі 136 858,00 грн. не може вважатись здійсненою оплатою за договором №0407/16 від 04.07.2017, оскільки остання була перерахована з призначенням платежу: За моторний човен зг. рах № 7 від 23.06.2016 , тобто згідно рахунку-фактури, що виставлявся позивачу до моменту підписання договору. Крім того відповідач вважає, що сплата позивачем 136 858,00 грн. не може сприйматись як доказ оплати саме за судно, що визначене тією ж сумою за договором №0407/16 від 04.07.2017.

За твердженням відповідача, позивачем було перераховані на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Бот Сервіс" грошові кошти без достатньої правової підстави, а тому відповідно до ч. 1 ст. 1213 ЦК України повинні бути поверненні відповідачем у сумі 136 858,00 грн.

У судове засідання, призначене на 26.07.2017, з'явився представник позивача, який надав додаткові документи для долучення до матеріалів справи, підтримав позовні вимоги та надав пояснення по суті спору.

Представник відповідача проти позову заперечував та просив відмовити в його задоволенні з підстав викладених у відзиві на позовну заяву.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

04 липня 2016 року між Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (надалі - позивач, покупець) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Бот Сервіс" (надалі - відповідач, продавець) було укладено договір №0407/16 купівлі-продажу судна (надалі - договір), відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити судно, характеристики якого визначені в п. 2 цього Договору (далі - судно) (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1 договору Продавець передає, а Покупець приймає та сплачує вартість наступного моторного човна (в подальшому Судно ):

2.1.1. Тип і модель Судна: моторний човен ADAMANT 485 проекту ТП 453МШ довжиною 4,85 м, шириною 1,89 м, призначений для перевезення людей та виконання робіт на воді, з місцем для встановлення підвісного двигуна потужністю до 30 к.с., із склопластику, укомплектований, без двигуна.

2.1.2. В комплект човна входять:

- навігаційні вогні;

- дві пари весел зі зйомними уключинами;

- два зйомних дерев'яних сидіння.

Вартість Судна складає 136 858,00 гривень (сто тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. в тому числі ПДВ 20 % - 22 809,67 грн. (п. 3.1. договору).

Згідно з п. 3.2. договору Покупець здійснює передоплату в розмірі 136 858, 00 гривень (Сто тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім гривень 00 копійок) грн. в тому числі ПДВ 20% - 22 809,67 грн., протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору.

Як вбачається із матеріалів справи, згідно виставленого відповідачем Рахунку-фактури № БС-0000007 від 23.06.2016 на моторний човен 4,85 м. у кількості 1 шт. на загальну суму 136 858,00 грн. (в тому числі 114 048,33 грн. ПДВ), позивачем було оплачено вказану суму у повному розмірі, що підтверджується платіжним дорученням № 413 від 04.07.2016.

Відповідно до п. 4.1. договору поставка Судна здійснюється Продавцем на умовах EXW (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати Інкотермс 2000) - склад Продавця.

Місцем передачі Судна є сервісний центр Продавця, що знаходиться за адресою: Київська обл., Обухівський р-н., с. Халеп'я, вул. Шевченка, 210 (п.4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що Продавець зобов'язується передати Судно не пізніше 04 серпня 2016 p., за умови виконання Покупцем п.3.2. та п.4.4. цього Договору.

За умовами п. 4.4. договору разом із Судном Покупцю передаються акт прийому-передачі та сертифікат відповідного судна.

Право власності на судно переходить від Продавця до Покупця після виконання останнім п.3. цього договору в момент передачі судна і підписання накладної та акту прийому-передачі (п.6.1. договору).

Відповідно до розділу 7 договору встановлено, що Продавець зобов'язаний передати Судно Покупцю на умовах, визначених цим Договором та встановити обладнання, вказане в п. 2.1.2, а Покупець в свою чергу зобов'язаний у визначений цим договором термін сплатити вартість Судна та прийняти Судно та підписати Акт прийому-передачі.

Даний договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання обома сторонами та тримає до належного виконання сторонами цього договору. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у п. 10.1. цього договору та закінчення його строку не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

04.05.2017 року внаслідок порушення відповідачем умов вищевказаного договору купівлі-продажу, а саме не здійснення у строк передачі судна позивачу, що є істотним порушенням умов п. 4.3. договору, позивач скористався правом наданим ч. 1 ст. 665 ЦК України та направив на адресу відповідача лист вих. № 01/132 про відмову від договору № 0407/16 купівлі-продажу від 04.07.2017 та прийняття товару з простроченням.

Крім того у вказаному листі, що був отриманий відповідачем 10.05.2016 (докази отримання наявні у матеріалах справи), позивач вимагав у семиденний строк з моменту отримання даного листа повернути грошові кошти (суму попередньої оплати за судно) у розмірі 136 858,00 грн.

Оскільки за доводами позивача, відповідач порушив умови договору та не виконав вимоги щодо повернення грошових коштів у розмірі 136 858,00 грн., позивач звернувся з позовом до суду про стягнення вказаної суми заборгованості та 480 371,58 грн. неустойки.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

У відповідності до норм частини 1 та частини 2 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено, що відповідно п. 3.2. договору №0407/16 купівлі-продажу від 04.07.2017 покупець здійснює передоплату в розмірі 136 858, 00 грн. в тому числі ПДВ 20% - 22 809,67 грн., протягом 5 (п'яти) днів з моменту підписання договору.

Як вбачається із матеріалів справи, 04.07.2017 року (в день підписання договору) позивачем на підставі виставленого ТОВ "Адамант Бот Сервіс" рахунку-фактури № БС-0000007 від 23.06.2016 було здійснено 100% оплату вартості моторного човна 4,85 м. у кількості 1 шт. на загальну суму 136 858,00 грн. (в тому числі 114 048,33 грн. ПДВ), що підтверджується платіжним дорученням № 413 від 04.07.2016 з призначенням платежу "За моторний човен зг. рах. № 7 від 23.06.2016 в т.ч. НДС 20% - 22809,67 грн."

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.3. договору встановлено, що Продавець зобов'язується передати Судно не пізніше 04 серпня 2016 p., за умови виконання Покупцем п.3.2. та п.4.4. цього Договору.

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.3. договору, зобов'язання відповідача щодо передачі судна, яке було попереднього оплачено позивачем, мало бути виконане останнім не пізніше 04 серпня 2016 p.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України , інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України , одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України . Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України у разі відмови продавця передавати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу.

Судом встановлено, що 04.05.2017 року позивач, внаслідок невиконання відповідачем умов договору в частині передачі у строк судна покупцю, направив на адресу відповідача лист вих. № 01/132 про відмову від договору № 0407/16 купівлі-продажу від 04.07.2017 та про відмову у подальшому прийнятті моторного човна ADAMANT 485 проекту ТП 453МШ довжиною 4,85 м, шириною 1,89 м. Також, у вказаному листі позивач вимагав у семиденний строк з моменту отримання даного повідомлення повернути грошові кошти (суму попередньої оплати за судно) у розмірі 136 858,00 грн.

Даний листа був отриманий відповідачем 10.05.2017, про що свідчить наявне у матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, однак, станом на момент розгляду спору, залишений ТОВ "Адамант Бот Сервіс" без відповіді та задоволення.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України , порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи той факт, що відповідач всупереч умовам договору не здійснив передачу судна в строки встановлені п. 4.3. даного договору та не повернув позивачу грошові кошти у розмірі 136 858,00 грн., які були оплачені позивачем в рахунок 100% передоплати, суд дійшов до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 136 858,00 грн. є обґрунтованою, документально підтвердженою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 480 371,58 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України , боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором та законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 8.3. договору сторони передбачили, що у разі порушення п.4.3. договору продавець сплачує покупцю:

8.3.1. якщо таке порушення буде тривати до 15 (п'ятнадцяти) календарних днів включно - штраф в розмірі 1% (один відсоток) від вартості Судна, за кожен день прострочення;

8.3.2. якщо таке порушення буде тривати більше 15 (п'ятнадцяти) календарних днів - штраф в розмірі 2% (два відсотки) від вартості Судна, за кожен день прострочення.

За перерахунком суду, розмір неустойки в межах визначеного позивачем періоду є більшим, ніж нараховано та заявлено до стягнення позивачем. Проте, виходячи з того, що збільшення розміру позовних вимог є правом позивача, передбаченим ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, яким позивач не скористався, суд не вправі самостійно збільшувати розмір позовних вимог, зокрема, в частині неустойки, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в сумі, нараховані позивачем, а саме у розмірі 480 371,58 грн., з яких: 20528,70 грн. (1%) за період прострочення з 05.08.2016 по 19.08.2016 та 459842,88 грн. (2%) за період прострочення з 20.08.2016 по 05.02.2017.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу , інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України ). Статтею 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність, виходячи з вказаних засад, суд приходить до висновку, що позивачем не було доведено обставини на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

Відповідно до ст. ст. 33 , 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно зі ст. 4-2 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Дана норма кореспондується зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України , в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.

У відповідності до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України , судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Це стосується відповідача, який мав довести суду, що він свої зобов'язання щодо передачі судна в строк встановлений договором або повернення грошових коштів за не поставку такого судна виконав своєчасно та в повному обсязі. Проте, відповідачем не було надано доказів виконання своїх зобов'язань, як і доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем.

При цьому, твердження відповідача викладені у відзиві на позовну заяву, які не були доведені суду жодними належними та достатніми доказами, не приймаються судом до уваги, оскільки є необґрунтованими та такими, що спростовуються наявними матеріалами справи. Так, зокрема, відповідачем не було надано доказів виставленням позивачу іншого рахунку-фактури на оплата судна (моторний човен ADAMANT 485 проекту ТП 453МШ довжиною 4,85 м, шириною 1,89 м.) за договором №0407/16 від 04.07.2016, ніж того, що виставлявся 23.06.2016 на суму 136 858,00 грн, яка співпадає з ціною договору від 04.07.2016, а також доказів поверненням на рахунок позивача грошових коштів у розмірі 136 858,00 грн., які за доводами відповідача були перераховані 04.07.2016 на рахунок ТОВ "Адамант Бот Сервіс" без достатньої правової підстави.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" , якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК ), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. "Про судове рішення" рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

З огляду на зазначене вище, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати позивача по сплаті судового збору відповідно до положень статті 49 ГПК України покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33, 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Адамант Бот Сервіс" (04080, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 73; ідентифікаційний код 33403702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КреМікс" (39701, Полтавська обл., Кременчуцький район, село Піщане, вул. Польовий стан, буд. 1, ідентифікаційний код 30748505) грошові кошти у розмірі 136 858 (сто тридцять шість тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн. 00 коп., неустойку у розмірі 480 371 (чотириста вісімдесят тисяч триста сімдесят одну) грн. 58 коп. та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 28.07.2017

Суддя Пукшин Л.Г.