Рішення

від 27.07.2017 по справі 920/604/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.2017 Справа № 920/604/17

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В. при секретарі судового засідання Малюк Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/604/17:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні

Мастила - Схід , м. Запоріжжя,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Техоіл , м. Суми, про стягнення 36 993 грн. 68 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність від 05.05.2017);

Від відповідача: не прибув;

Суть спору: позивач відповідно до вимог позовної заяви № 07/17П від 15.06.2017 просить суд стягнути з відповідача 36 993 грн. 68 коп., в тому числі 30 626 грн. 88 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов укладеного між сторонами договору купівлі-продажу № ЕС5700000115 від 05.05.2016, 4 071 грн. 46 коп. пені відповідно до п. 7.2. договору, 2 295 грн. 34 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15% річних відповідно до п. 7.4. договору, та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні 27 липня 2017 року надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 27.07.2017 не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/604/17 від 04.07.2017 та ухвала від 18.07.2017 для належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання були надіслані рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену позивачем у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 40009, Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 24.

Пунктом 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року (02.04.2009р.) передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, господарський суд, встановив:

5 травня 2016 року між сторонами було укладено договір купівлі - продажу № ЕС5700000115, за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар відповідно до його замовлення, а останній в свою чергу зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість на умовах даного договору. Товар передається відповідачеві частинами - товарними партіями.

Асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та ціна, визначається у видатковій накладній та рахунку на оплату - оформлених у відповідності до замовлень відповідача (п. 2.2. договору).

Пунктом 4.2 договору сторони визначили, що відповідач здійснює оплату за товар за цінами визначеними у видаткових накладних та рахунках, оформлених у відповідності до замовлень відповідача.

Матеріалами справи, зокрема, видатковими накладними № НОМЕР_1 від 25.11.2016, № НОМЕР_2 від 06.12.2016, № НОМЕР_3 від 08.12.2016 та рахунками № 570013536 від 24.11.2016, № 570013583 від 05.12.2016, № 570013615 від 08.12.2016 підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві та отримання останнім товару на загальну суму 33 906 грн. 98 коп. (а.с. 17-24).

Пунктом 4.5. договору визначено, що оплата товару відповідачем здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару відповідачеві на підставі договору та/або рахунку на оплату (п. 4.5. договору).

Позивач вказує, що відповідач частково оплатив товар, а саме 27.12.2016 за видатковою накладною № НОМЕР_1 відповідач сплатив 2 398 грн. 51 коп. та 28.02.2017 відповідач сплатив 881 грн. 59 коп. за видатковою накладною № НОМЕР_3.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 30 626 грн. 88 коп.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Згідно зі статтями 526, 629 Цивільного кодексу України, п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Судом встановлено, що факт передачі позивачем відповідачеві товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач не розрахувався за отриманий товар своєчасно та у повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Відповідачем не подано доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти вимог позивача, у зв'язку з чим, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань стосовно оплати отриманого товару, правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 30 626 грн. 88 коп. боргу за поставлений товар.

Відповідно до пункту 7.2 договору, у випадку порушення порядку розрахунків, згідно пункту 4.5 договору, відповідач оплачує на користь позивача пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ (що діяла в період прострочення оплати) від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 4 071 грн. 46 коп., в тому числі 2 016 грн. 76 коп. - за період з 10.12.2016 по 07.06.2017 за накладною № НОМЕР_1 від 25.11.2016 виходячи з суми боргу в розмірі 15 000 грн. 00 коп., 2 015 грн. 70 коп. - за період з 21.12.2016 по 15.06.2017 за накладною № НОМЕР_2 від 06.12.2016 виходячи з суми боргу в розмірі 15 326 грн. 88 коп., 39 грн. 00 коп. - за період з 23.12.2016 по 15.06.2017 за накладною № НОМЕР_3 від 08.12.2016 виходячи з суми боргу в розмірі 300 грн. 00 коп. (а.с. 9-11).

З урахуванням викладеного, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 4 071 грн. 46 коп. правомірними, обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 694 Цивільного кодексу України, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі невиконання продавцем обов'язку щодо передання товару, проданого в кредит, застосовуються положення статті 665 цього Кодексу. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець прострочив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.

Статтею 536 Цивільного кодексу України встановлено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 7.4 договору, сторони погодили, що починаючи з першого дня прострочення платежу, відповідач зобов'язується оплатити позивачеві проценти за користування чужими грошовими коштами, в розмірі 15 відсотків річних від суми заборгованості, до дня повної оплати товару, поверх неустойки і збитків (ст. 536, п. 3 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Право передбачити в договорі обов'язок сплати відсотків за користування товарним кредитом надано сторонам вищевказаними нормами Цивільного кодексу України, та узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нараховано проценти в загальній сумі 2 295 грн. 34 коп., в тому числі 1 158 грн. 90 коп. за період з 10.12.2016 по 15.06.2017 за накладною № НОМЕР_1 від 25.11.2016 виходячи з суми боргу в розмірі 15 000 грн. 00 коп., 1 114 грн. 87 коп. за період з 21.12.2016 по 15.06.2017 за накладною № НОМЕР_2 від 06.12.2016 виходячи з суми боргу в розмірі 15 326 грн. 88 коп., 21 грн. 57 коп. за період з 23.12.2016 по 15.06.2017 за накладною № НОМЕР_3 від 08.12.2016 виходячи з суми боргу в розмірі 300 грн. 00 коп. (а.с. 9).

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

При перевірці заявленої суми процентів в розмірі 15% річних судом здійснено перерахунок, відповідно до якого сума процентів становить 2 294 грн. 78 коп..

Розрахунок здійснений судом за допомогою програми ЛІГА:ЗАКОН ЕЛІТ 9.1.3 Інформаційно-аналітичний центр «ЛІГА» , ТОВ «ЛІГА: ЗАКОН» , 2017.

Розрахунки суду долучені до матеріалів справи.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної оплати отриманого товару, враховуючи, що право позивача щодо стягнення з відповідача відсотків передбачене діючим законодавством України та умовами договору обґрунтованими, правомірними і такими, що підлягають задоволенню є позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 2 294 грн. 78 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15% річних.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 0 грн. 56 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами суд відмовляє за їх необґрунтованістю.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 600 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Техоіл (40009, Сумська область, м. Суми, вул. Білопільський шлях, буд. 24, код 40296231) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Енергетичні Мастила - Схід (69013, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Стартова, буд. 3-а, код 39356847) 30 626 грн. 88 коп. заборгованості, 4 071 грн. 46 коп. пені, 2 294 грн. 78 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 15% річних та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3. В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 0 грн. 56 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами - в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 28.07.2017.

Суддя С.В. Заєць