Рішення

від 26.07.2017 по справі 925/607/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2017 р. Справа № 925/607/17

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М. з секретарем судового засідання Волна С.В., за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: ОСОБА_2, ОСОБА_3 - за довіреностями;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом Черкаської міської ради до приватного підприємства "ОЛЕСТАС" про стягнення 214 316,03 грн.

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 214 316,03 грн. як збитків (шкоди) за фактичне користування відповідачем земельною ділянкою до часу укладення ним та державної реєстрації договору оренди землі від 27.07.2016 (право оренди зареєстровано у ДРРП 09.08.2016 за № 15847710).

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить суд їх задовольнити.

Відповідач проти позову заперечив та просить суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог через його безпідставність та необґрунтованість, про що надав суду відзив на позов ( а.с. 32-35).

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі письмові докази й оцінивши їх у сукупності, суд відмовляє в задоволенні позову з наступних підстав:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається наступне:

10.02.2015 рішенням Черкаської міської ради № 2-1004 ( а.с. 11-12) було надано приватному підприємству "Олестас" земельну ділянку площею 0,2578 га по бул. Шевченка, 190 в оренду на 49 років під нежитлові будівлі за рахунок земель Черкаської міської ради, зобов'язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою та здійснити дії, направлені на державну реєстрацію права оренди земельної ділянки протягом двох місяців з дати прийняття рішення.

За твердженням позивача, відповідач в порушення п. 4.1 вказаного рішення тільки 27.07.2016 уклав із Черкаською міською радою (далі - Орендодавець, позивач по справі) в особі міського голови ОСОБА_4 договір оренди землі (а.с. 13-15), у відповідності до якого Орендодавець на підставі рішення Черкаської міської ради від 10.02.2015 № 2-1004 надає, а Орендар-відповідач приймає в строкове платне користування земельну ділянку, що за цільовим призначенням відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови, яка знаходиться по бул. Шевченка, 190 (п. 1 договору).

В оренду передається земельна ділянка площею 0,2578 га (кадастровий номер 7110136700:04:015:0027) під нежитлові будівлі.

За функціональним використанням земельну ділянку віднесено до категорії земель комерційного використання ( п. 2. договору).

Право оренди відповідача зареєстровано 09.08.2016 у ДРРП за № 15847710.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 р. N 284 затверджено ОСОБА_5 визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. ОСОБА_5 визначено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, в т.ч. завдані неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок, якщо вони обґрунтовані. Збитки відшкодовуються власникам землі і землекористувачам, у тому числі орендарям, підприємствами, установами, організаціями та громадянами, що їх заподіяли, за рахунок власних коштів не пізніше одного місяця після затвердження актів комісій.

Рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 04.04.2017 № 345 затверджено акт про визначення збитків власнику землі від 15.02.2017 № 3-2017 (а.с. 17-18), на підставі якого було визначено збитки у вигляді неодержаного Черкаською міською радою доходу за час фактичного користування приватним підприємством "Олестас" земельною ділянкою по бул. Шевченка, 190 за період з 10.02.2015 по 08.08.2016 в розмірі 214 316,03 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач на підставі договору купівлі продажу від 24.12.2003 набув право власності на об'єкти нерухомого майна за адресою м. Черкаси, бул. Шевченка, 190 (а.с. 152). Доказів визнання цього договору недійсним чи про наявність підстав вважати його нікчемним у справу не подано.

Представники обох сторін визнають, що договір купівлі-продажу майна комунальної власності Соснівської районної ради м. Черкаси від 24.12.2003 року не містить умов про розмір і межі земельної ділянки, на якій розташовано придбані об'єкти нерухомості і якою користувався попередній власник об'єктів нерухомості.

У відповідності до ст. 120 Земельного Кодексу України в редакції на час укладення договору купівлі-продажу майна від 24.12.2003 -- при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При відчуженні будівель та споруд, які розташовані на орендованій земельній ділянці, право на земельну ділянку визначається згідно з договором оренди земельної ділянки.

Станом на сьогодні дана норма ч. 2 ст. 120 ЗК України визначає, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною 1 ст. 377 ЦК України визначено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Оскільки відсутні докази наявності у попереднього власника об'єктів нерухомості права оренди на земельну ділянку, де розташовані придбані відповідачем об'єкти нерухомості і невідома площа і межі цієї земельної ділянки, то відсутні підстави стверджувати, що після придбання майна за договором від 24.12.2003 року до відповідача автоматично перейшло якесь право користування земельною ділянкою і він на законних підставах може його реалізувати відразу після укладення договору купівлі-продажу.

Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків (господарських зобов'язань) визначені, відповідно, ст. 11 ЦК України та ст. 174 ГК України. Ними, зокрема, є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі (ст. 11 ч. 2 п. 3 ЦК), заподіяння шкоди суб'єкту господарювання (ст. 174 ч. 1 абз. 4 ГК).

Відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди є одним із способів захисту цивільних прав (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

У відповідності до ст. 13 Конституції України земля є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначено, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належить, зокрема, розпорядження землями територіальних громад. Відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності. Підстави для настання цивільно-правової відповідальності за порушення земельного законодавства встановлено, зокрема, Земельним кодексом України.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним, Об'єктом плати за землю є земельна ділянка.

Статтею 22 ЦК України передбачено відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Згідно з ч. 1 цієї статті особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті, збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно з абз. 3 ч. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 93, ст. 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Право оренди земельної ділянки виникає з моменту реєстрації цього права.

Відповідно до п. 5 ст. 126 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

ОСОБА_5 надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування передбачено ст. 123 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Земельного кодексу України (в редакції чинній на момент набуття відповідачем права власності на будівлю, що розташована на спірній земельній ділянці) надання земельних ділянок юридичним особам у постійне користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування за проектами відведення цих ділянок.

Умови і строки розроблення проектів відведення земельних ділянок визначаються договором, укладеним замовником з виконавцем цих робіт відповідно до типового договору. Форма типового договору, нормативи та строки розробки проектів відведення земельних ділянок визначаються Кабінетом Міністрів України (ч. 2 ст. 123 Земельного кодексу України).

Юридична особа, зацікавлена в одержанні земельної ділянки у постійне користування із земель державної або комунальної власності, звертається з відповідним клопотанням до районної, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій або сільської, селищної, міської ради. До клопотання про відведення земельної ділянки додаються матеріали, документи, що обґрунтовують її розмір, призначення та місце розташування. Відповідна районна державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає згоду на розроблення проекту відведення земельної ділянки (ч. ч. 3, 4, 5 ст. 123 Земельного кодексу України).

Проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки (ч. 6 ст. ст. 123 Земельного кодексу України).

З огляду на приписи статті 182, частини другої статті 331, статті 657 ЦК України, набувач нерухомого майна вправі вимагати оформлення відповідних прав на земельну ділянку, зайняту нерухомістю, з моменту державної реєстрації переходу права власності на нерухоме майно.

10.11.2005 року між сторонами по справі було укладено угоду про відшкодування власнику землі заподіяних збитків (а.с. 24). у відповідності до умові якої за період з 24.12.2003 року відповідача зобов'язався відшкодувати позивачу 3100,96 грн. збитків, завданих землекористуванням без оформлення правоустановчих документів. В подальшому, з 01.11.2005 року відповідач зобов'язався відшкодовувати на користь позивача по 140,95 грн. цих же збитків щомісячно. У разі наявності витягу з техдокуметації про нормативну грошову оцінку землі, якою користується відповідач, збитки він повинен сплачувати у розмірі плату за оренду землі, яка розрахована згідно рішення Черкаської міської ради від 04.12.2001 8-89 "Про плату за оренду землі".

У п. 5 Угоди сторони спеціально погодили, що ця угода діє з моменту її реєстрації в управлінні земельних ресурсів та землеустрою виконкому Черкаської міської ради і до часу державної реєстрації відповідачем документа, що посвідчує право на земельну ділянку.

Доказів розірвання цієї угоди чи дочасного припинення її дії сторонами у справу не подано.

Угода від 10.11.2005 року не містить умови про те, яку конкретно площу земельної ділянки використовує під спорудами відповідач. Однак позивач доводить, що додатком до Угоди слугував розрахунок плати за час фактичного користування земельною ділянкою по бул. Шевченка, 190 ПП "Олестас" (а.с. 144).

З даного розрахунку вбачається, що він складений щодо окремих земельних ділянок 94,50 кв.м. та 320,50 кв.м. і сукупний річний платіж по них складає 1691,43 грн. на рік (140,95 грн. на місяць).

У відповідності до ч. 1 ст.35 ГПК України, обставини, які визнаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, можуть не доказуватися перед судом, якщо в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Представники обох сторін визнають, що в Угоді від 10.11.2005 року про відшкодування власнику землі заподіяних збитків (а.с. 24) мова йде саме про відшкодування збитків за користування відповідачем двома земельними ділянками площею 94,5 та 320,5 кв. під об'єктами нерухомості, які придбав позивач по договору від 24.12.2003 року.

За доводами представників відповідача, станом на час розгляду справи у відповідача немає боргу по платежах за землекористування у будь-якому вигляді, що підтверджується довідкою Головного управління ДФС у Черкаській області від 27.06.2017 № 7233/2301/180120 (а.с. 117).

Також відповідач стверджує, що платежі за Угодою від 10.11.2005 року він сплачував аж до моменту реєстрації договору оренди землі і продовжує сплачувати і надалі.

За доводами представника позивача, оскільки в оренду за договором від 27.07.2016 відповідачу передано земельну ділянку площею 0,2578 кв.м., то на різницю площ (2578- 94,5- 320,5 = 2163 кв.м.) позивач має право нарахувати відповідачу збитки за фактичне користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів.

В ході розгляду справи виникло питання про підтвердження доказами фактичного користування відповідачем земельною ділянкою площею 2163 кв.м. за період з 10.02.2015 по 08.08.2016, як вказує позивач для стягнення збитків.

Позивач не вказує, у чому полягає таке користування з боку відповідача по справі.

На думку суду, саме по собі розташування в середині цієї ділянки двох порізно розташованих об"єктів нерухомості відповідача (один з яких за доводами відповідача аварійний) ще не доводить користування відповідачем всією земельною ділянкою навколо споруд, яка перевищує їх площу у 5 разів.

З 2009 року у Земельному Кодексі України діє норма ст. 125 про те, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Отже, саме по собі прийняття Черкаською міською радою рішення від 10.02.2015 року № 2-1004 (а.с. 11) про надання ПП "Олестас" земельної ділянки в оренду по бул. Шевченка, 190 не надає право відповідачу приступити до користування нею, а тому і не є доказом такого користування.

Також і будь-яке звернення відповідача в контексті даної справи до Черкаської міської ради за оформленням земельної ділянки в оренду не є доказом фактичного користування ділянкою площею 2163 кв.м. як вважає позивач.

Згідно підписаного сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки від 09.08.2016 (співпадає із датою реєстрацією відповідачем права оренди землі у ДРРП), саме з цієї дати у відповідача виникає законне право на користування земельною ділянкою по договору оренди землі від 27.07.2016.

Пунктом 4.1. рішення Черкаської міської ради від 10.02.2015 № 2-1004 відповідача було зобов'язано укласти договір оренди землі з Черкаською міською радою та здійснити дії, направлені на державну реєстрацію права оренди земельної ділянки протягом двох місяців з дати прийняття рішення.

За доводами відповідача, відразу після отримання від позивача проекту договору оренди відповідач вирішував питання про виключення з його тексту пп. З) п. 31 про відшкодування позивачу суми упущеної вигоди в розмірі орендної плати за весь період від дати прийняття рішення Черкаської міської ради від 10.02.2015 № 2-1004 до моменту набуття чинності договору оренди.

Листування між сторонами з цього питання тривало з березня 2015 року до моменту підписання обома сторонами протоколу розбіжностей від 08.06.2016 до договору оренди землі від 27.07.2016 року (а.с. 38) за яким позивач погодився із точкою зору відповідача про необхідність виключення із тексту договору вказаного пп.З п. 31 про відшкодування упущеної вигоди.

Сторонами у справу не подано доказів того, що позивач, як рівноправна сторона по договору оренди, звертався до суду із позовом про визнання договору оренди укладеним для прискорення його укладення із відповідачем.

Суд не вбачає із матеріалів справи доказів того, що відповідач ухилявся від укладення договору з надуманих причин. Узгодження умов договору шляхом складення протоколу розбіжностей є правом кожної із сторін договору на стадії його укладення і реалізація такого права з боку відповідача не є зловживанням правами та доказом нанесення збитків другій стороні.

Отже, на думку суду, позивачем не надано доказів фактичного користування відповідачем земельною ділянкою площею 2163 кв.м. за період з 10.02.2015 по 08.08.2016 і нема доказів про винні дії відповідача, які б спричинили настання збитків у вигляді упущеної вигоди.

На думку суду, пред'явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов'язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані в разі належного виконання боржником своїх обов'язків. Покладення на особу обов'язку відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди можливе тільки за умови реальної можливості одержання доходу особою, яка вважає, що їй завдано шкоди.

Цивільно-правова відповідальність за завдання майнової шкоди (збитків) наступає за наявності цивільного правопорушення, яке складається з наступних елементів: наявність майнової шкоди, протиправна поведінка (дії чи бездіяльність) заподіювача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та майновою шкодою, вина. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому, в деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків (їх розмір), протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди, та причинний зв'язок такої поведінки із заподіювачем шкоди. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина в заподіянні шкоди.

Наявність всіх чотирьох елементів для застосування відповідальності відповідача за завдані збитки позивачем в межах даної справи не доведені.

Пунктом 3.8. постанови Пленуму ВГСУ № 6 від 17.05.2011 року Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин господарським судам роз'яснено, що вирішуючи спори за позовами органів державної влади або місцевого самоврядування про стягнення з особи, яка набула у власність житловий будинок, будівлю або споруду і не переоформила право користування земельною ділянкою, збитків у вигляді упущеної вигоди (зокрема у розмірі неодержаної плати за оренду земельної ділянки), господарські суди повинні брати до уваги положення статті 22 ЦК України та частини другої статті 224 ГК України. Для застосування такого заходу відповідальності слід встановлювати наявність у діях відповідача усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення (протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками і вини). У розгляді таких справ господарські суди мають докладно з'ясовувати причини не оформлення чи несвоєчасного оформлення відповідного землекористування та обставини, пов'язані із вжиттям господарюючими суб'єктами усіх залежних від них заходів щодо одержання документів, які посвідчують право землекористування. Якщо у розгляді справи буде з'ясовано обставини, зазначені в абзаці третьому підпункту 3.4 пункту 3 цієї постанови, і що суб'єкт господарювання вживав необхідних заходів до оформлення свого права землекористування, то відсутність у нього переоформлених на його ім'я правовстановлюючих документів на земельну ділянку не може розцінюватися як правопорушення.

Крім того, суд звертає увагу на таке:

Постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 року № 284 (із наступними змінами) затверджено ОСОБА_5 визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Зазначеним ОСОБА_5 встановлено, що:

п. 1. - власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні тимчасовим зайняттям земельних ділянок та неодержанням доходів у зв'язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок;

п. 2. - розміри збитків визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських (міст обласного значення) рад. Результати роботи комісій оформляються відповідними актами, що затверджуються органами, які створили ці комісії;

п. 3. - відшкодуванню підлягають, зокрема, збитки власників землі і землекористувачів, у тому числі орендарів, включаючи і неодержані доходи, якщо вони обґрунтовані.

При цьому у розрахунку збитків за час фактичного користування земельною ділянкою ПП "Олестас" (а.с. 19), який складено до Акту про визначення розміру збитків власнику землі від 15.02.2017 № 3-2017 (а.с. 17) позивач застосував подвійну облікову ставку НБУ.

Такий розрахунок є невірним, оскільки в його формулі застосовується лише розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, коефіцієнти індексації та ставка земельного податку.

Такий висновок суд робить на підставі наступного:

У відповідності до п. 288 Податкового Кодексу України в редакції, що діяла в період проведеного позивачем розрахунку збитків, платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем. Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою 3 відсотків нормативної грошової оцінки та не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

У відповідності до постанови КМУ № 1724 від 13.12.2006 року затверджено форми розрахунку розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної форми власності, грошова оцінки яких не проведена та проведена, згідно додатків № 1,2.

Так, додатком № 2 встановлено, що при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної форми власності, грошова оцінка яких проведена, у формулі розрахунку використовується добуток коефіцієнтів індексації грошової оцінки земельної ділянки за попередні роки.

Позивач не надав суду доказів, яким нормативним актом встановлено право включати до розрахунку збитків подвійну облікову ставку НБУ, по якій обчислюється пеня за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Доводи про те, що це було передбачено абз. 2 п. 19 рішення Черкаської міської ради від 28.01.2016 № 2-137 "Про міський бюджет на 2016 рік" (пояснення а.с. 137) суд відхиляє на підставі ч. 1,2 ст. 4 ГПК України, яким визначено, що господарський суд вирішує господарські спори на підставі Конституції України, цього Кодексу, інших законодавчих актів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Господарський суд не застосовує акти державних та інших органів, якщо ці акти не відповідають законодавству України.

Отже, розрахунок збитків у сумі 214 316,03 грн., який проведено позивачем, є невірним.

На підставі викладеного, позивач не довів правильність розрахунку позовних вимог та наявності всіх складових для покладення на відповідача відповідальності у вигляді відшкодування збитків (шкоди) за користування земельною ділянкою без правоустановчих документів, а тому у позові слід відмовити повністю.

На підставі статті 49 ГПК України, при відмові в позові судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, 82-85 ГПК України, -

ВИРІШИВ:

У позові відмовити повністю.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів

Повне рішення складено 28 липня 2017 року

Суддя Н.М. Спаських