Рішення

від 20.07.2017 по справі 910/4336/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/4336/17 20.07.17 р.

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймінвест"

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Картен Плюс"

2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо

інвест"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа"

про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору

купівлі-продажу та витребування нежитлового приміщення,

Суддя Зеленіна Н.І.

При секретарі судового засідання Ліпіній В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: Корна В.М. - директор;

від відповідача-1: Седих Н.О. - директор;

від відповідача-2: Пономаренко І.С. - керівник;

від третьої особи: Погодічева Н.В. за довіреністю № б/н від 31.03.2017 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Таймінвест" звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Картен Плюс"; за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо інвест" та Товариство з обмеженою відповідальністю "УКГ Моніторинг" (ТОВ "АУКЦІОН.ЮА") про витребування нежитлового приміщення.

Ухвалою суду від 22.03.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 10.04.2017 р.

06.04.2017 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив.

10.04.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про залучення до участі у справі Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо інвест" в якості співвідповідача та заява про зміну предмета позову, у якій просить суд визнати недійсними результати аукціону, визнати недійсним договір купівлі-продажу та витребувати нежитлове приміщення з чужого незаконного володіння. Вказана заява прийнята судом.

У судовому засіданні 10.04.2017 р. представник третьої особи-1 подала відзив.

Ухвалою суду від 10.04.2017 р. розгляд справи відкладено на 11.05.2017 р.

Ухвалою суду від 11.05.2017 р. розгляд справи відкладено на 13.06.2017 р., залучено до участі у справі в якості іншого відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо інвест".

06.06.2017 р. через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

13.06.2017 р. судове засідання не відбулось у зв'язку з перебуванням судді Зеленіної Н.І. у відрядженні.

Ухвалою суду від 19.06.2017 р. розгляд справи призначено на 22.06.2017 р.

У судове засідання 22.06.2017 р. представник третьої особи не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

У судовому засіданні 22.06.2017 р. відповідач-1 подала клопотання про продовження строку вирішення спору у справі на 15 днів.

Ухвалою суду від 22.06.2017 р. продовжено строк вирішення спору у справі на 15 днів, розгляд справи відкладено на 20.07.2017 р.

У судовому засіданні 20.07.2017 р. представник позивача підтримала позовні вимоги у повному обсязі.

Представники відповідачів проти задоволення позову заперечили.

У судовому засіданні 20.07.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні в справі матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

29.07.2016 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо інвест" (продавець, відповідач-2) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Таймінвест" (покупець, позивач) укладено Договір купівлі-продажу нежитлового приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрований в реєстрі за №2365 (надалі - договір купівлі-продажу), відповідно до умов якого продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України Про іпотеку , розуміючи значення своїх дій, без будь якого примушення, як фізичного так і морального, продав, а покупець придбав нежитлове приміщення, напівпідвальне приміщення у літ. А , загальною площею 309,8 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 7 (далі - нежитлове приміщення).

Відповідно до п. 5 договору купівлі-продажу вартість об'єкту продажу на момент укладання цього Договору складає 5 790 500 грн. (згідно Звіту про оцінку вартості нерухомого майна, що виготовлений ТОВ Оціночна компанія Конкордія ).

Відповідно до п. 4 договору купівлі-продажу за домовленістю сторін сума продажу вищевказаного об'єкту продажу дорівнює вартості об'єкту, визначеної на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності і складає 5 790 500,00 грн.

Сторони домовились здійснити розрахунок за об'єкт продажу наступним чином:

- частково зарахувати вимоги покупця до продавця в розмірі 4 612 800 грн. за договором від 25.07.2016 про розірвання договору №207540/42/1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором від 20.05.2016 у якості оплати за цим договором;

- решту суми у розмірі 1 177 700 грн. покупець зобов'язується сплатити продавцеві до 31.12.2017 включно, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок продавця.

З метою забезпечення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу 29.07.2016 р. між ТОВ ФК Ратіо Інвест (іпотекодержатель) та ТОВ Таймінвест (іпотекодавець) укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. та зареєстрований в реєстрі за №2366 (надалі - договір іпотеки).

Відповідно до п. 1.1 договору іпотеки, іпотекодавець з метою забезпечення повного виконання зобов'язання, зазначеного в ст. 1 договору іпотеки, передає в іпотеку, а іпотекодержатель приймає в іпотеку на умовах, визначених договором, нерухоме майно, зазначене в ст. 2 цього договору.

Іпотекою за цим договором забезпечується виконання зобов'язань ТОВ Таймінвест перед ТОВ ФК Ратіо Інвест (основне зобов'язання), що випливає з укладеного між ними договору купівлі-продажу, а саме: зобов'язання оплатити частину вартості предмета іпотеки у розмірі 1 177 700,00 грн. не пізніше 31.12.2017 включно, а також зобов'язання сплатити зазначений розмір грошових зобов'язань на першу вимогу-повідомлення іпотекодержателя протягом десяти календарних днів з моменту отримання такого повідомлення.

Рішенням господарського суду м. Києва від 07.11.2016 у справі №910/18108/16, яке набуло законної сили, звернено стягнення на предмет іпотеки шляхом продажу від імені ТОВ ФК Ратіо Інвест будь-якій особі покупцеві за початковою вартістю 5 790 500 грн., в рахунок погашення заборгованості ТОВ Таймінвест за договором купівлі-продажу.

У подальшому предмет іпотеки було реалізовано за результатами торгів, проведених біржею ТОВ УКГ Моніторинг (ТОВ Аукціон.юа ), у подальшому перейменоване на Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа" (третя особа у справі).

Так, 19.12.2016 ТОВ Аукціон.юа організовано проведення аукціону №0390532159 (лот № 7445) з продажу нежилого приміщення, напівпідвального приміщення в літ. А , загальною площею 309,80 кв.м., що заходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 7. Початкова ціна продажу лоту (без ПДВ) - 5 790 500,00 грн.

Згідно протоколу ТОВ Аукціон.юа №19/12-01 від 19.12.2016 переможцем аукціону стало ТОВ Картен Плюс за ціною 5 819 452,50 грн.

На підставі даного протоколу 27.12.2016 між ТОВ ФК Ратіо Інвест та Товариством з обмеженою відповідальністю Картен Плюс (відповідач-1) укладено Договір купівлі-продажу приміщення, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. та зареєстрований в реєстрі за №518.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не могло відбуватись шляхом проведення торгів, оскільки це суперечить рішенню господарського суду м. Києва від 07.11.2016 у справі №910/18108/16, відповідно до якого ТОВ ФК Ратіо Інвест було надано право виключно на укладення прямого договору купівлі-продажу предмета іпотеки, а не на виставлення його на прилюдні торги для продажу; майно вибуло з володіння ТОВ Таймінвест незаконно поза його волею, а ТОВ Картен Плюс придбало предмет іпотеки у ТОВ ФК Ратіо Інвест як у особи, яка не мала права його відчужувати, а тому в силу п. 3 ч. 1 ст. 388 ЦК України таке майно підлягає витребуванню на користь позивача. Також вважає, що продаж предмета іпотеки на прилюдних торгах відбувається не від імені іпотекодержателя, а від імені державного виконавця або від імені організатора торгів у відповідності до вимог Закону України Про іпотеку та Про виконавче провадження .

Дослідивши забрані учасниками судового процесу докази та оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з положеннями ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання правочину недійсним.

Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю та мирно володіти своїм майном; право приватної власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

За приписами ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 386 ЦК України передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Згідно зі ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст. 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Згідно з ч. 1 ст. 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно:

1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння;

2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

За приписами ч. 2 ст. 388 ЦК України майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Позивач вказує про те, що нерухоме майно вибуло з його володіння поза його волею і не на підставі договору. Натомість відчуження було здійснено іншою особою - ТОВ ФК Ратіо Інвест від власного імені в порядку звернення стягнення як на предмет іпотеки шляхом продажу будь-якій особі-покупцеві на аукціоні на підставі рішення господарського суду м. Києва від 07.11.2016 у справі №910/18108/16. На думку позивача, відчуження та аукціон проведені незаконно, всупереч волі ТОВ Таймінвест , оскільки ТОВ ФК Ратіо Інвест за рішенням суду було надано право виключно на укладення прямого договору купівлі-продажу предмета іпотеки, а не право на виставлення його на прилюдні торги для продажу.

Судом встановлено, що 29.07.2016 р. з метою забезпечення виконання зобов'язань за договором купівлі-продажу, між ТОВ ФК Ратіо Інвест та ТОВ Таймінвест був укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого в іпотеку ТОВ ФК Ратіо Інвест було передано нежитлове приміщення.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України Про іпотеку сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Частиною 5 ст. 38 Закону України Про іпотеку передбачено, що дії щодо продажу предмета іпотеки та укладання договору купівлі-продажу здійснюються іпотекодержателем від свого імені, на підставі іпотечного договору, який містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя, що передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки, без необхідності отримання для цього будь-якого окремого уповноваження іпотекодавця.

Згідно з пунктами 6.8.1., 6.8.2. договору іпотеки у разі виникнення у Іпотекодержателя права звернути стягнення на Предмет іпотеки, Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом продажу, на підставі цього Договору, від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі та укладення з нею відповідного договору купівлі-продажу. Ціна продажу Предмету іпотеки в цьому разі вважається встановленою за згодою між Іпотекодавцем та Іпотекодержателем та становить 5 790 500 грн. Договір купівлі-продажу, укладений відповідно до цього пункту Договору, є правовою підставою для реєстрації права власності Покупця на нерухоме майно, що було Предметом іпотеки. Продаж Предмету іпотеки здійснюється в порядку, передбаченому чинним законодавством України за вартістю встановленою цим пунктом Договору. Іпотекодавець цим беззастережно та безвідклично надає право продати Предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, на виконання цього уповноважує Іпотекодержателя подавати, оформляти та отримувати від імені Іпотекодавця у відповідних органах довідки та документи, необхідні для підготовки Предмета іпотеки до продажу та здійснення продажу.

Таким чином, як законом, так і умовами договору іпотеки передбачений такий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки як продаж іпотекодержателем від свого імені предмету іпотеки будь-якій особі-покупцеві на підставі договору купівлі-продажу.

З метою звернення стягнення на предмет іпотеки, ТОВ ФК Ратіо Інвест звернулось до господарського суду м. Києва з позовом до ТОВ Таймінвест .

Рішенням господарського суду міста Києва від 07.11.2016 р. у справі №910/18108/16, яке набрало законної сили, позов ТОВ ФК Ратіо Інвест було задоволено, звернуто стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки №б/н, посвідченим 29.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим №2366, а саме: нежиле приміщення, напівпідвальне приміщення в літ. "А", загальною площею 309,80 м.кв., що заходиться за адресою: м. Київ, вул. Пушкінська, 7, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІНВЕСТ" на праві приватної власності, шляхом продажу від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РАТІО ІНВЕСТ" (01001, м. Київ, вул. Михайліська, буд. 13) предмету іпотеки будь-якій особі покупцеві за початковою вартістю 5790500 (п'ять мільйонів сімсот дев'яносто тисяч п'ятсот) грн., в рахунок погашення заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "ТАЙМІНВЕСТ" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, ідентифікаційний код 38994162) за Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення б/н, посвідченим 29.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. за реєстровим номером №2365.

На виконання вказаного судового рішення, за результатами проведення аукціону від 19.12.2016 р., між ТОВ ФК Ратіо Інвест та ТОВ Картен Плюс був укладений Договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Морозовим В.І. 27.12.2016 р. за №518, за умовами якого право власності на приміщення перейшло до ТОВ Картен Плюс .

Позивач зазначає про незаконність проведення спірного аукціону з підстав невідповідності такого порядку купівлі-продажу нерухомого майна, порядку виконання судового рішення у справі №910/18108/16.

Проте, суд зазначає, що вказаним рішенням встановлено, що спірне майно має бути продане від імені Товариства з обмеженою відповідальністю "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "РАТІО ІНВЕСТ" будь-якій особі покупцеві за початковою вартістю 5790500 (п'ять мільйонів сімсот дев'яносто тисяч п'ятсот) грн., при чому сам прядок укладання договору купівлі-продажу судом не визначався.

Суд звертає увагу позивача на те, що обрання порядку продажу майна саме на аукціоні являється правом ТОВ "ФК "РАТІО ІНВЕСТ", яким останній і скористався, і що жодним чином не суперечить рішенню суду у справі №910/18108/16.

Відповідно до ч. 4 ст. 656 ЦК України до договору купівлі-продажу на аукціонах (публічних торгах) застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено законом про ці види договорів купівлі-продажу або не випливає з їхньої суті.

Таким чином, оскільки договір купівлі-продажу за результатами проведеного аукціону за своєю правовою природою являється саме договором купівлі-продажу, доводи позивача про незаконність проведення аукціону не відповідають вимогам чинного законодавства України та фактичним обставинам справи.

Щодо вимог про визнання договору купівлі-продажу недійсним, суд зазначає, що приписами ст. 6 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Положення частин першої, другої і третьої цієї статті застосовуються і до односторонніх правочинів.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ч. ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Дослідивши оспорюваний договір купівлі-продажу, суд дійшов висновку про те, що зміст договору не суперечить Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особи, які уклали договір, мали необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення сторін договору було вільним і відповідало їх внутрішній волі; а договір спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Таким чином, будь-які підстави для визнання оспорюваного договору відсутні, у зв'язку з чим суд відмовляє у задоволенні відповідних вимог позивача.

Виходячи з наведеного, задоволенню також не підлягають і вимоги про витребування майна з чужого незаконного володіння, так як ТОВ Картен Плюс є добросовісним набувачем спірного майна, право власності на яке набуто у встановленому законом порядку на підставі правомірного та дійсного договору.

Також, суд вважає за доцільне навести правову позицію Верховного Суду України, викладену у листі ВСУ від 01.07.2013 р. Аналіз деяких питань застосування судами законодавства про право власності при розгляді цивільних справ , за якою майно, яке є предметом застави (іпотеки), не є таким, що вибуло з володіння боржника поза його волею.

Таким чином, суд звертає увагу позивача на те, що уклавши договір іпотеки з ТОВ ФК Ратіо Інвест , який передбачав можливість переходу права власності на предмет іпотеки до інших осіб без згоди іпотекодавця, позивач висловив свою волю щодо належного йому майна та заздалегідь погодився на вибуття майна з його власності за певних умов.

Крім того, суд вважає за доцільне зауважити, що заявляючи вимоги про визнання недійсним аукціону та договору, позивач не врахував, що права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 ЦК України. У разі встановлення наявності речово-правових відносин до таких відносин не застосовується зобов'язальний спосіб захисту. У зобов'язальних відносинах захист прав особи, яка вважає себе власником майна, можливий лише шляхом задоволення віндикаційного позову, якщо є підстави, передбачені статтею 388 ЦК України, які дають право витребувати майно у добросовісного набувача. Передбачені статтями 215, 216, 387, 388 ЦК України способи захисту прав є різними по своїй суті й за характером, а тому їх обов'язкове одночасне застосування законом не передбачено.

До такого висновку дійшов Верховний Суд України у постановах від 29.04.2015 р. у справі №3-62гс15 та від 29.10.2014 р. у справі №6-152цс14.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 34 Кодексу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як встановлено ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

В порядку, передбаченому ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нежитлового приміщення недоведеними, необґрунтованими, непідтвердженими наявними в матеріалах справи доказами і спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачами, а відтак такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. 124 Конституції України, ст. ст. 4 3 , 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Відмовити у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Таймінвест" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Картен Плюс" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ратіо інвест", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Національна електронна біржа", про визнання недійсними результатів аукціону, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування нежитлового приміщення.

Рішення господарського суду може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено 27.07.2017 р.

Суддя Н.І. Зеленіна