Рішення

від 24.07.2017 по справі 918/313/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

24 липня 2017 р. Справа № 918/313/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом Заступника керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради та ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівне"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Груп"

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Державна екологічна інспекція у Рівненській області

про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки

В засіданні приймали участь:

Від позивача: ОСОБА_3 (дов. № 172 від 21.03.2016 р.);

Від позивача: ОСОБА_4 (дов. № 08-36 від 05.01.2017 р.);

Від відповідача: ОСОБА_5 (дов. № б/н від 12.06.2017 р.);

Від третьої особи: не з'явився;

Від прокуратури: ОСОБА_6 (за посв. №026596 від 30.05.2014р.).

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Рівненської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Рівненської міської ради та ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівне" звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Груп" та до Державної екологічної інспекції у Рівненській області, за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог не предмет спору Державна екологічна інспекція у Рівненській області про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки.

Ухвалою господарського суду від 13 травня 2017 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/313/17 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

Ухвалою господарського суду від 29 травня 2017 року розгляд справи відкладено в судовому засіданні на 12 червня 2017 року.

12.06.2017 р. відповідчем 1 було подано відзив на позовну заяву, в якому останній зазначив на безпідставності позову, просив суд в задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні 12 червня 2017 року та 26 червня 2017 року оголошувалась перерва в судовому засіданні.

До канцелярії суду 29 червня 2017 року від ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівне" надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.

Від відповідача 30 червня 2017 року надійшла заява про продовження процесуальних строків на 15 днів.

30 червня 2017 року від представника прокуратури до канцелярії суду надійшли письмові пояснення по суті позовних вимог.

Крім того 30 червня 2017 року від Рівненської міської ради надійшли письмові пояснення.

Ухвалою суду від 30.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 24.07.2017 р.

24.07.2017 р. прокуратурою подано заяву про уточнення позовних вимог, яка прийнята судом до розгляду.

З заяви про уточнення позовних вимог вбачається, що при підготовці позову була допущена технічна помилка, зокрема площа ділянки яку необхідно звільнити зазначена 0,0667 в той час як вірно 0,0677, нормативно-грошова оцінка якої становить 553 901, 09 грн.

Суд зазначає, що в прохальній частині позовної заяви було допущено технічну описку, а тому позовні вимоги розглядатимуться в редакції заяви про уточнення позовних вимог, зокрема: "зобов'язати ТОВ "ОСОБА_2 Груп" звільнити самовільно займану земельну ділянку загальною площею 0,0677 га, нормативна-грошова оцінка якої складає 553 901,09 грн., та привести її у попередній стан шляхом демонтажу на самовільно зайнятій земельній ділянці плитки, очищення її від гравію та піску".

У судовому засіданні 24.07.2017 р. представники прокуратури та позивача позовні вимоги підтримали з підстав зазначених у позові та письмових поясненнях, наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача проти позовних вимог в судовому засіданні 24.07.2017р. заперечив у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Рішенням Рівненської міської ради №290 від 17.10.2006 р. передано в постійне користування ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м.Рівне" земельну ділянку комунальної власності площею 22,7739 га для обслуговування парку культури та відпочинку ім. Т.Шевченка, яка на підставі державного акту на право постійного користування серії ЯЯ №262085 від 14.06.2007 р. (а.с.12) на даний час перебуває в останніх у постійному користуванні.

На виконання ухвали Рівненського міського суду від 12.05.2016 р. було надано дозвіл Державній екологічній інспекції у Рівненський області (надалі - Інспекція) на проведення перевірки ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м.Рівне" під час використання земельної ділянки площею 22,7739 га по вул. Соборна, Інспекцією в період з 02.06.2016 по 10.06.2016 проведено перевірку дотримання вимог земельного законодавства.

За результатами перевірки встановлено, що на межі з територією парку ім. Т.Шевченка проведено будівництво будинку за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 5а, замовником якого є ТОВ "ОСОБА_2 груп". Під час проведення будівництва було вимощено бруківку та створено газони на земельній ділянці, орієнтовною площею 0,1 га, що перебуває в постійному користуванні ДГІК "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м.Рівне" (а.с. 17 - 18).

Отже, з зазначеного вбачається, що ТОВ "ОСОБА_2 груп" було самовільно зайнято земельну ділянку, яка для останньої не належить.

Інспекція листом №1315/0310/16 від 09.06.2016 (а.с. 16) повідомила прокуратуру, що з метою встановлення точної площі самовільно зайнятої земельної ділянки, необхідно провести топографо-геодезичну зйомку самовільно зайнятої земельної ділянки.

Як свідчать матеріали справи сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_7 проведено топографо-геодезичну зйомку спірної земельної ділянки, за результатами якої визначено розміри самовільно зайнятої земельної ділянки парку.

Так, судом встановлено та матеріалами справи стверджено, що загальна площа самовільно зайнятої земельної ділянки становить 0, 0677 га, а саме шляхом мощення плитки самовільно зайнято 0,0467 га, шляхом мощення гравієм самовільно зайнято 0,0159 га, шляхом мощення піску з самовільно зайнято 0,0051 та за рахунок земель, які перебувають у постійному користуванні ДПК "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м.Рівне".

Окрім того, факт самовільного зайняття земель парку ТОВ "ОСОБА_2 груп" підтверджується робочим проектом по будівництву житлового багатоквартирного будинку на вул. Соборна, 5 у м.Рівне, замовником якого є ТОВ "Люкс хаус Груп", згідно якого передбачалося укладання бруківки поза межами земельної ділянки, на якій буде проводиться будівництво на території ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м.Рівне".

Крім того, з протоколу допиту свідка вбачається, що директор ТОВ "ОСОБА_2 Груп", ОСОБА_8 (а.с. 22 - 23), підтвердив факт самовільного зайняття земель парку та пояснив, що бруківку на земельній ділянці парку укладено з метою розміщення там дитячого ігрового майданчику для користування як мешканцями будинку, так і іншими громадянами.

Також, факт самовільного зайняття земельної ділянки підтверджений в ході проведення перевірки Головним управлінням Держгеокадастру у Рівненської області, у зв'язку з чим 17.03.2017 директор ТОВ "ОСОБА_2 Грур" був притягнутий до адміністративної відповідальності за ст. 53-1 КУпАП, директором ТОВ "ОСОБА_2 Груп" ОСОБА_8 сплачено штраф у добровільному порядку.

Зазначені вище обставини стверджуються протоколом про адміністративне правопорушення (а.с. 28), постановою про накладення адміністративного стягнення (а.с. 29) та платіжним дорученням на суму 1 151, 25 грн. (а.с. 32).

Так, стаття 13 Конституції України, серед іншого визначає, що землі, які знаходяться в межах території України, є об'єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В силу приписів ст. 14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Право на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Відповідно до ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до ст. 125 Земельного Кодексу України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає з моменту реєстрації цих прав.

Статтею 90 ЗК України визначено, що власники земельних ділянок мають право, зокрема, самостійно господарювати на землі. Порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Частиною 2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Такий захист здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, а також відшкодування заподіяних збитків.

Відповідно до ст.387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно із п.1 ст. 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду (п. 3 ст.212 ЗК України).

Враховуючи усе зазначене вище та те, що матеріалами справи стверджено та відповідачем не спростовано факту самовільного зайняття земельної ділянки, отже ТОВ "Люкс хаус груп" повинно звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0677 га, яка належить Рівненській міській раді та перебуває в постійному користуванні ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м.Рівне".

Отже, суд вбачає, що позов є обґрунтований підтверджений належними та допустимими доказами, які наявні в матеріалах даної справи.

Приймаючи рішенням судом також враховано наступне.

Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури України покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно ст.23 Закону України "Про прокуратуру", представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Рішенням Конституційного Суду України №3-рп/99 від 08.04.1999 встановлено, що поняття "інтереси держави" є оціночним і в кожному конкретному випадку прокурор чи його заступник самостійно визначає з посиланням на законодавство підстави подання позову, вказує, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

З зазначених норм права вбачається, що прокуратурою правомірно пред'явлено даний позов в інтересах держави.

Крім того, судом враховано твердження відповідача, що у відповідності до пункту 9 містобудівних умов та обмежень, у нього були законні підстави для використання земельної ділянки, яка перебуває в постійному користуванні ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" на підставі Державного акту серія ЯЯ № 9262085.

Разом з тим суд не погоджується з такими твердженнями відповідача з огляду на наступне.

До відзиву на позовну заяву відповідачем додано копію містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки за адресою м. Рівне, вул. Соборна, 5 від 22 березня 2013 року № 01-М/41 (а.с. 78), виданих управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Рівненської міської ради.

У пункті 9 вказаного документу зазначено: "9. Вимоги щодо благоустрою з рахуванням положення Закону України Про благоустрій населених пунктів - виконати замощення та благоустрій вільної від забудови земельної ділянки, відновити благоустрій прилеглої території після завершення будівельних робіт. Реконструювати існуючі прилеглі фізкультурні площадки для загального використання, за погодженням з Рівненським кооперативним економічно-правовим коледжем. Виконати благоустрій прилеглої території парку з влаштуванням дитячих майданчиків загального користування".

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI, містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об 'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17.02.2011 р. № 3038-VI планування та забудова земельних ділянок здійснюється їх власниками чи користувачами в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ч. 4 ст. 26 цього ж Закону, право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

За умовами ч. 5 ст. 26 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", проектування та будівництво об'єктів здійснюється власниками або користувачами земельних ділянок у такому порядку: 1) отримання замовником або проектувальником вихідних даних (ними відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 29 цього Закону є містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 29 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" містить вичерпний перелік документів для надання містобудівних умов та обмежень є вичерпним, серед яких, у тому числі, копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію.

З аналізу зазначених норм права вбачається, що для отримання містобудівних умов та обмежень заявник повинен мати у власності чи в користуванні земельну ділянку і містобудівні умови та обмеження видаються на конкретну земельну ділянку (а не сусідню чи прилеглу), а із визначення терміну "містобудівні умови та обмеження" вбачається, що вимоги щодо благоустрою чи озеленення теж стосуються земельної ділянки, на якій зводиться будівництво і яка є вільною від забудови.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено, що розпорядження землями територіальної громади міста, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст.

Згідно частин 1, 2 статті 123 Земельного кодексу України надання земельних ділянок державної або комунальне власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Відповідно до статті 125 цього ж Кодексу право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

За умовами пункту "а" статті 141, частин 3, 4 статті 142 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки. Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.

Як було встановлено вище спірна земельна ділянка перебуває у постійному користуванні ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного", що зокрема, підтверджується Державним актом на право постійного користування земельною ділянкою серія ЯЯ № 9262085.

Відповідачем не надано доказів того, що останній звертався до Рівненської міської ради про припинення права користування земельною ділянкою площею 0,0677 га в м. Рівне по вул. Соборна, буд. 3 д, яка перебуває в постійному користуванні ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного", та її передачу у власність чи в оренду для ТОВ "ОСОБА_2 Груп" - не приймалося.

З урахуванням наведеного, суд вбачає, що в пункті 9 містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 22.03.2013 року № 01-M/41 під "прилеглою територією парку" мається на увазі земельна ділянка площею 0.3217 гектарів за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 5, яка перебуває в користуванні відповідача ТОВ "ОСОБА_2 Груп" та межує із сусідньою земельною ділянкою ДКП "Міське об'єднання парків культури та відпочинку м. Рівного" площею 22.7739 га за адресою: м. Рівне, вул. Соборна. 3 д.

Отже, доводи відповідача, вказані вище, не підтверджуються належними та допустимими доказами та спростовуються матеріалами справи, а тому до уваги судом не приймаються.

У відповідності до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищевикладене в сукупності вбачається, що позов обґрунтований, підтверджений належними та допустимими доказами наявними в матеріалах даної справи, а тому судом задовольняється в повному обсязі, відтак суд зобов'язує ТОВ "ОСОБА_2 Груп" звільнити самовільно займану земельну ділянку загальною площею 0,0677 га, нормативна-грошова оцінка якої складає 553 901,09 грн., та привести її у попередній стан шляхом демонтажу на самовільно зайнятій земельній ділянці плитки, очищення її від гравію та піску.

Згідно ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст.49 ГПК України оплата судових витрат покладається на відповідача пропорційно задоволеним позовним вимогам в розмірі 1 600 грн. 00 коп.

Керуючись статтями 1, 12, 22, 32-34, 43, 49, 81-1, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Груп" (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 5-а, код ЄДРПОУ 38342482) звільнити самовільно займану земельну ділянку загальною площею 0,0677 га, нормативна-грошова оцінка якої складає 553 901,09 грн., та привести її у попередній стан шляхом демонтажу на самовільно зайнятій земельній ділянці плитки, очищення її від гравію та піску.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Груп" (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 5-а, код ЄДРПОУ 38342482) на користь прокуратури Рівненської області (р/р 35214079015371, МФО 820172, ЗКПО 02910077, банк Держказначейська служба України, код класифікації видатків 2800) 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено "27" липня 2017 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 6 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (33001, м. Рівне, вул. Гарна, 29);

3 - позивачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 12-а);

4- позивачу рекомендованим (33000, м. Рівне, вул. Соборна, 3-д);

5 - відповідачу рекомендованим (33023, м. Рівне, вул. Соборна, 5а);

6 - відповідачу рекомендованим (33018, м. Рівне, вул. Курчатова, 11).