Постанова
від 21.03.2017 по справі 826/5111/15
ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2017 року м. Київ

Судові палати в адміністративних і цивільних справах Верховного Суду України у складі:

головуючого Волкова О.Ф., суддів:Гриціва М.І., Гуменюка В.І., Кривенди О.В., Лященко Н.П., Охрімчук Л.І., Прокопенка О.Б., Самсіна І.Л., Сімоненко В.М., -

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_10 до Донецького окружного адміністративного суду, Державної судової адміністрації України (далі - ДСА) про визнання протиправними дій, листа та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и л и:

ОСОБА_10 звернулася до суду з адміністративним позовом, у якому просила: визнати дії та лист ДСА від 20 листопада 2014 року № 11-5385/14 Про здійснення розрахунку фонду оплати праці виходячи виключно із чисельності працівників, які виявили бажання продовжувати виконувати свої обов'язки в судах на території, що контролюється українською владою неправомірними та такими, що порушують норми Конституції України і пригнічують права позивача при остаточному розрахунку після звільнення з Донецького окружного адміністративного суду; зобов'язати Донецький окружний адміністративний суд провести з нею остаточний розрахунок та сплатити: заборгованість по заробітній платі за період з другої половини вересня 2014 року по час остаточного розрахунку; заборгованість компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за вислугу років, за невикористані додаткові відпустки як матері, яка має двох неповнолітніх дітей, та за невикористані частини щорічних основних відпусток відповідно до наказу суду від 28 листопада 2014 року № 366/к-к.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що Донецький окружний адміністративний суд при звільненні її з посади головного спеціаліста відділу діловодства та документообігу цього суду не провів остаточних розрахунків по виплаті заробітної плати з вересня 2014 року по дату звільнення; компенсації за невикористані дні додаткові відпустки за вислугу років, за невикористані додаткові відпустки як матері, яка має двох неповнолітніх дітей, та за невикористані частини щорічних основних відпусток.

Суди встановили, що позивач з 8 липня 2013 року працювала на посаді головного спеціаліста відділу діловодства та документообігу Донецького окружного адміністративного суду.

Згідно з розрахунковими листами Донецького окружного адміністративного суду ОСОБА_10 у вересні 2014 року була нарахована заробітна плата на загальну суму 5228 грн 89 коп., із якої утримано 2607 грн 54 коп., із яких сплачено заробітну плату за першу половину місяця у сумі 1000 грн (код 290); сума, що підлягала сплаті, але не була виплачена, становить 3095 грн 1 коп.

У жовтні позивачу нарахована заробітна плата у розмірі 3116 грн 50 коп., із якої утримано обов'язкових платежів 493 грн 12 коп., до виплати - 2623 грн 38 коп. Саме ця сума разом із сумою заробітної плати за вересень - 3095 грн 1 коп., всього - 5718 грн 39 коп. зазначена як заборгованість установи станом на листопад 2014 року.

Як убачається із розрахункового листа, у листопаді 2014 року заробітна плата ОСОБА_10 взагалі не нараховувалась та не виплачувалась, а суми, нараховані їй у вересні та жовтні, були утримані в цьому місяці в повному обсязі.

Також суд апеляційної інстанції встановив, що після простою Донецького окружного адміністративного суду внаслідок проведення антитерористичної операції в Донецькій області його роботу було відновлено з 21 листопада 2014 року. Про відновлення роботи позивач була повідомлена в телефонному режимі, проте вона не змогла прибути на своє робоче місце в іншу місцевість - у м. Слов'янськ та була звільнена згідно з наказом Донецького окружного адміністративного суду від 28 листопада 2014 року № 366/к-к, на підставі її заяви, з посади головного спеціаліста відділу діловодства та документообігу за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП).

Суд першої інстанції встановив, що позивачу належить виплатити компенсацію за невикористані основну та додаткову відпустки на загальну суму 7461 грн 70 коп., що не заперечується відповідачем та заявлено ним у наданій суду довідці як сума до нарахування.

23 грудня 2014 року позивач звернулась із заявою до Донецького окружного адміністративного суду, в якій просила: повідомити з яких підстав з нею не був проведений остаточний розрахунок на момент звільнення 28 листопада 2014 року; провести до кінця 2014 року остаточний розрахунок; надати довідку про кількість днів невикористаних нею відпусток - додаткових та основних і суми компенсації за них, та а також надати довідку про розмір грошової заборгованості станом на 23 грудня 2014 року, яка утворилася внаслідок невиконання Донецьким окружним адміністративним судом своїх обов'язків щодо проведення остаточних розрахунків із звільненим працівником.

Листом від 3 лютого 2015 року № 09-11/13/15 Донецький окружний адміністративний суд повідомив, що листом від 20 листопада 2014 року № 11-5385/15 ДСА доручила головам апеляційних, апеляційних спеціалізованих, місцевих спеціалізованих судів здійснити розрахунок фонду оплати праці виходячи виключно із чисельності працівників, які виявили бажання продовжувати виконувати свої обов'язки в судах на території, що контролюється українською владою. А щодо розрахунків по заробітній платі з працівниками, які станом на 1 грудня 2014 року не надали згоду продовжувати виконання своїх обов'язків у суді, то до теперішнього часу роз'яснення від ДСА на адресу суду не надходили.

Суди встановили, що в останній робочий день позивач не працювала, наступного дня після звільнення остаточний розрахунок із нею проведено не було.

Згідно з наданою інформацією ДСА суд апеляційної інстанції встановив, що Донецькому окружному адміністративному суду на 2014 рік були передбачені бюджетні призначення на оплату праці у сумі 15 895 грн 4 коп., із них планові показники на кінець року - листопад, грудень - були профінансовані у повному обсязі, оскільки ОСОБА_10 продовжувала виконувати свої обов'язки та була врахована при відкритті асигнувань на цей час.

Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 14 серпня 2015 року адміністративний позов ОСОБА_10 задовольнив частково: визнав протиправною бездіяльність Донецького окружного адміністративного суду щодо нездійснення розрахунку та виплати позивачу заробітної плати за період з другої половини вересня 2014 року по день звільнення; компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за вислугу років, за невикористані дні додаткової відпустки як матері, яка має двох неповнолітніх дітей, та за невикористані дні щорічної основної відпустки; зобов'язав Донецький окружний адміністративний суд провести з позивачем остаточний розрахунок та сплатити їй заборгованість по заробітній платі за період з другої половини вересня 2014 року по день остаточного розрахунку; компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за вислугу років, за невикористані дні додаткової відпустки як матері, яка має двох неповнолітніх дітей, та за невикористані дні щорічної основної відпустки.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскаржуваний позивачем лист в.о. голови ДСА від 20 листопада 2014 року № 11-5385/14 не є ані нормативно-правовим актом, ані правовим актом індивідуальної дії. Тому визнання протиправним листа та дій, пов'язаних з його направленням, не матиме на меті відновлення порушених прав позивача, а відтак в цій частині в задоволені позову було відмовлено.

Щодо задоволення позовної вимоги про зобов'язання Донецького окружного адміністративного суду провести з позивачем остаточний розрахунок та сплатити їй зазначені виплати, суд першої інстанції виходив із того, що станом на момент прийняття рішення у цій справі Донецький окружний адміністративний суд не провів розрахунку вказаних сум заборгованості, а факт непроведення повного розрахунку з позивачем на день його звільнення свідчить про наявність ознак протиправної бездіяльності.

Київський апеляційний адміністративний суд постановою від 3 листопада 2015 року рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасував та ухвалив у цій частині нову постанову. Позов ОСОБА_10 до Донецького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії задовольнив: визнав протиправною бездіяльність Донецького окружного адміністративного суду щодо нездійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні; постановив стягнути з Донецького окружного адміністративного суду на користь позивача нараховану та невиплачену заробітну плату за вересень 2014 року у сумі 3095 грн 1 коп., жовтень 2014 року - у сумі 2623 грн 38 коп., разом 5718 грн 39 коп.; постановив стягнути з Донецького окружного адміністративного суду на користь позивача за період простою з 1 листопада 2014 року по 20 листопада 2014 року включно середній заробіток за 14 робочих днів у розмірі 1988 грн 56 коп. (за вирахуванням обов'язкових відрахувань); постановив стягнути з Донецького окружного адміністративного суду на користь позивача грошову компенсацію за невикористані дні основної відпустки за період роботи: з 23 вересня 2008 року по 7 червня 2009 року (2 календарних дні), з 8 червня 2011 року по 7 червня 2012 року (15 календарних днів), додаткової відпустки за період роботи з 23 вересня 2008 року по 7 червня 2009 року (2 календарних дні), з 8 червня 2012 року по 7 червня 2013 року (15 календарних днів), з 8 червня 2013 року по 7 червня 2014 року (15 календарних днів), з 8 червня 2014 року по 7 червня 2015 року (15 календарних днів), додаткової соціальної відпустки як матері, що має двох дітей віком до 15-ти років, за 2014 рік (10 календарних днів), на загальну суму 7461 грн 70 коп.; постановив стягнути з Донецького окружного адміністративного суду на користь позивача середній заробіток за час затримки належних при звільненні сум у розмірі 21 163 грн 96 коп. (за вирахуванням обов'язкових відрахувань). В іншій частині постанову окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 року залишив без змін.

Приймаючи таке рішення, суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивача права на отримання належних їй при звільненні сум незалежно від того, що вона не надала згоди продовжувати виконання своїх службових обов'язків після зміни місця розташування Донецького окружного адміністративного суду - у м. Слов'янську. Проте суд першої інстанції не встановив, які саме суми належать позивачу при остаточному розрахунку, що призвело до неправильного вирішення справи. Суд апеляційної інстанції з метою повного захисту прав позивача відповідно до частини другої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) вийшов за межі позовних вимог та визнав протиправною бездіяльність Донецького окружного адміністративного суду щодо нездійснення з позивачем остаточного розрахунку при звільненні та постановив стягнути на її користь з Донецького окружного адміністративного суду зазначені вище кошти.

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 20 січня 2016 року на підставі пункту 5 частини п'ятої статті 214 КАС відмовив у відкритті касаційного провадження.

Не погоджуючись із рішенням Вищого адміністративного суду України, Донецький окружний адміністративний суд звернувся із заявою про його перегляд Верховним Судом України з підстави, встановленої пунктом 5 частини першої статті 237 КАС, у якій просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2016 року, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року та окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 року та прийняти нове рішення.

На підтвердження невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права заявник надав копії постанов Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 24 червня та 11 листопада 2015 року (№№ 6-116цс15, 6-2159цс15 відповідно).

У постанові від 24 червня 2015 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що суд касаційної інстанції, ухвалюючи судове рішення у справі, яка переглядається, правильно застосував статті 117 та 233 КЗпП. Адже остаточний розрахунок зі звільненою особою був проведений в січні 2013 року, а звернулась вона до суду із вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні лише у квітні 2014 року, тому відповідно до частини першої статті 233 КЗпП позивач пропустив тримісячний строк звернення до суду.

У постанові від 11 листопада 2015 року Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що статтею 617 Цивільного кодексу України (далі - ЦК) передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Відповідно до висновку Донецької торгово-промислової палати від 6 серпня 2014 року за № 2199 терористичні акти, диверсії, захоплення будівель і споруд, захоплення заручників, блокування і пошкодження об'єктів транспортної системи, відсутність ефективного контролю органів державної влади України в населеному пункті, що підтверджується листом Служби безпеки України від 13 червня 2014 року за № 33/2117, станом на 6 серпня 2014 року унеможливлюють виконання зобов'язань, зокрема розрахунків по оплаті праці, а тому Донецька торгово-промислова палата дійшла висновку, що з 14 травня 2014 року дійсно настали обставини непереборної сили для приватного акціонерного товариства Краматорський завод важкого верстатобудування при здійсненні господарської діяльності на території м. Краматорська та Донецької області, які свідчать про наявність загрози виникнення/накопичення податкового боргу та є підставою для відстрочення грошових зобов'язань/податкового боргу.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши наведені у заяві доводи, судові палати в адміністративних і цивільних справах Верховного Суду України вважають, що заява підлягає частковому задоволенню, а ухвала Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2016 року, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року та окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 року - скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до окружного адміністративного суду міста Києва.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною другою статті 2 КАС передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Статтею 1 КЗпП встановлено, що цей Кодекс регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Відповідно до частини першої статті 47 КЗпП власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу.

Згідно з частиною першою статті 116 КЗпП при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

За змістом статті 117 КЗпП в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 цього Кодексу, за відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. За наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4- рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП у взаємозв'язку з положеннями статей 117, 237 цього Кодексу роз'яснив, що за статтею 47 КЗпП роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 КЗпП, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз наведених норм матеріального права з урахуванням висновків, що викладені в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012, дає підстави вважати, що невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, установивши під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, якщо ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а в разі непроведення його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Визначаючи розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 7 січня 2015 року (звернення позивача з позовом до суду) по день ухвалення судового рішення судом першої інстанції, суди апеляційної та касаційної інстанцій на порушення статті 117 КЗпП не встановили вину відповідача у невиплаті вчасно всіх належних позивачу сум, а також не врахували, що звільнено її з роботи 28 листопада 2014 року, у зв'язку з чим суду слід з'ясувати, чи підлягає стягненню середній заробіток за період з дня звільнення і по день остаточного розрахунку або ухвалення судом рішення, ураховуючи обставини, в яких перебувають установа та працівник, а також які конкретно виплати не проведено відповідачем, що дає підстави зробити висновок про застосування статті 117 КЗпП.

Верховний Суд України позбавлений можливості установити необхідні обставини у цій справі та усунути допущені порушення, а тому, на думку судових палат в адміністративних і цивільних справах Верховного Суду України, постановлені у справі судові рішення підлягаю скасуванню з передачею справи на новий судовий розгляд до окружного адміністративного суду міста Києва.

Керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIIІ Про судоустрій і статус суддів та статтями 241-243 Кодексу адміністративного судочинства України, судові палати в адміністративних і цивільних справах Верховного Суду України

п о с т а н о в и л и:

Заяву Донецького окружного адміністративного суду задовольнити частково.

Ухвалу Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2016 року, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 3 листопада 2015 року та окружного адміністративного суду міста Києва від 14 серпня 2015 року скасувати, а справу передати на новий судовий розгляд до окружного адміністративного суду міста Києва.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає, крім випадку, встановленого пунктом 3 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.Ф. Волков Судді:М.І. Гриців О.В. КривендаВ.І. Гуменюк Н.П. Лященко Л.І. Охрімчук І.Л. Самсін О.Б. Прокопенко В.М. Сімоненко

Дата ухвалення рішення21.03.2017
Оприлюднено31.07.2017

Судовий реєстр по справі —826/5111/15

Ухвала від 06.12.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Ухвала від 26.07.2022

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Ухвала від 06.02.2020

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Шевцова Н.В.

Постанова від 24.12.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Постанова від 24.12.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 03.12.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 02.12.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 02.12.2019

Адміністративне

Шостий апеляційний адміністративний суд

Оксененко Олег Миколайович

Ухвала від 11.11.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

Ухвала від 01.10.2019

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Келеберда В.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні