Постанова

від 27.06.2017 по справі 826/14506/16

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

27 червня 2017 року № 826/14506/16

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Клименчук Н.М., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю Дефси доДержавної податкової інспекції у Святошинському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення На підставі ч. 6 ст. 128 КАС України, Суд розглядає справу у письмовому провадженні.

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю Дефси звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу з приводу несвоєчасної сплати узгодженого зобов'язання, з податку на додану вартість за грудень 2015 рік є хибними, та необґрунтованими.

Ухвалою Окружного адміністративного суду мста Києва від 20.09.2016 року відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду у судовому засіданні.

В порядку встановленому статтею 151 Кодексу адміністративного судочинства України та Положенням про автоматизовану систему суду, затвердженого рішенням ради суддів України № 30 від 26.11.2010 року у зв'язку з припиненням повноважень судді, в провадженні якого перебувала адміністративна справа 826/14506/16, справу розподілено між суддями повторно.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.04.2017 року справу прийнято до провадження суддею Клименчук Н.М. та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні 14.06.2017 року представником позивача позовні вимоги підтримано.

В судове засідання 23.05.2017 року представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору в судове засідання не з'явились.

Суд, керуючись частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у судовому засіданні 23.05.2017 року, перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено наступне.

Державною податковою інспекцією у Святошинському районі проведено камеральну перевірку своєчасності сплати податків до бюджету Товариством з обмеженою відповідальністю ДЕФСИ , з податку на додану вартість по декларації № 9273372009 від 18.01.2016 року. За результатами перевірки складено Акт від 14.06.2016 року № 750/26-57-12-01-18 ( надалі - Акт перевірки).

Проведеною перевіркою встановлено, що товариством в порушення строків визначених п. 57.1 ст. 57 ПК України несвоєчасно сплачено суму узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 96 739,00грн.

У зв'язку із встановленням порушень граничних строків сплати узгодженого зобов'язання державною податковою інспекцією у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві 29.06.2016 року винесено податкове повідомлення рішення № 0012811201, яким за порушення строків сплати узгодженого зобов'язання до ТОВ ДЕФСИ застосовано штрафні (фінансові) санкції в розмірі 9 673,90грн.

Позивач вважає висновки податкового органу щодо порушення строків сплати узгодженого зобов'язання з податку на додану вартість безпідставними та необґрунтованими, а тому звернувся до суду з даним позовом.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України (далі - Кодекс), він, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ч. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України , платник податків зобов'язаний, зокрема: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

У розумінні ст. 36 ПК України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором. Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків, крім випадків, визначених цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно з п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Базові звітні (податкові) періоди для подання податкових декларацій з ПДВ визначені п. 49.18 ст. 49 ПК України.

За загальним правилом нарахування та сплати податків, визначеним в абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Між тим, пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Питання, пов'язані з обчисленням, нарахуванням і сплатою ПДВ врегульовані розділом V ПК України.

Відповідно до п. 203.1 ст. 203 ПК України, податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Пунктом 203.2 ст. 203 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого п. 203.1 ст. 203 ПК України для подання податкової декларації.

Дана норма п. 203.2 ст. 203 ПК України кореспондується з нормою абз. 1 п. 57.1 ст. 57 ПК України, відповідно до якої, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст. 14 ПК України податковим зобов'язанням визначається сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (пп. 14.1.156 п. 14.1 ст. 14 ПК України), а грошовим зобов'язанням платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності (пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

Відповідно до п. 31.1, п. 31.3 ст. 31 ПК України, строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов'язку платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному додатковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно. Момент виникнення податкового обов'язку платника податків, у тому числі податкового агента, визначається календарною датою. Строк сплати податку та збору встановлюється відповідно до податкового законодавства для кожного податку окремо.

Виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк (п. 38.1 ст. 38 ПК України).

Відповідно до п. 20.1.19 ст. 20 ПК України, контролюючі органи наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків передбачені законом фінансові (штрафні) санкції (штрафи) за порушення податкового чи іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Фінансова відповідальність за порушення законів з питань оподаткування встановлюється та застосовується згідно з цим Кодексом у вигляді штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені (п. 111.2 ст. 111 ПК України).

Зокрема, згідно з абз. 2 п. 126.1 ст. 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Як вбачається із акту камеральної перевірки, проведеною перевіркою встановлено, що зобов'язання із сплати податку на додану вартість визначену товариством у декларації від 18.01.2016 року позивачем сплачено лише 27.01.2016 року, тобто із затримкою на 8 календарних днів, у зв'язку із чим на позивача накладено штрафні санкції у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Суд не погоджується з такими висновками податкового органу, з огляду на наступне.

Дослідивши надані докази, судом встановлено, що відповідно до довідки державної податкової інспекції у Святошинському районі ГУ ДФС у м. Києві, станом на 17.09.2015року за ТОВ ДЕФСИ немає заборгованості із сплати податків, зборів та інших обов'язкових платежів.

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 17 від 20.11.2015 року, ТОВ ДЕФСИ зараховано на власний рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість грошові кошти в розмірі 100 000,00грн., які відповідно до виписки по банківському рахунку позивача зараховано 25.11.2015 року.

Як вбачається із наданих копії Договорів про визнання електронних документів та квитанцій про не прийняття документів, податкова звітність з податку на додану вартість у період з 08.12.15 року по 13.01.2016 року позивачем не подавалась.

Декларації з податку на додану вартість за листопад та грудень 2015 року подано товариством 18.01.2016 року за № 9273372009 та № 9273408198 відповідно.

Із змісту декларацій з податку на додану вартість за листопад та грудень 2015 року вбачається, що сума узгодженого зобов'язання, позивачем визначено у розмірі 96 739,00грн.

З аналізу наведених фактичних обставин справи вбачається, що сума грошових коштів на рахунку позивача в системі електронного адміністрування податку на додану у повному обсязі покривала зобов'язання визначені ним у декларації за грудень 2015 року.

Відповідно п. 87.1. ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту.

Сплату грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснено також:

а) за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника);

б) за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів;

в) за рахунок суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (на підставі відповідної заяви платника) до Державного бюджету України.

Не можуть бути джерелом погашення податкового боргу, крім погашення податкового боргу з податку на додану вартість, кошти на рахунку платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Для погашення такого податкового боргу за рахунок коштів на рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість центральний орган виконавчої влади, що реалізує податкову і митну політику, за умови наявності підстав, передбачених статтею 95 цього Кодексу, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, у якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр, у якому зазначаються найменування платника, податковий та індивідуальний податковий номер платника та сума податкового боргу, що підлягає перерахуванню до бюджету. Порядок формування та надсилання органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, такого реєстру визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної податкової і митної політики.

Відповідно до п. 87.2 ст. 87 Податкового кодексу України, джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п. 200.1 ст. 200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Для перерахування податку до бюджету центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію податкової та митної політики, надсилає органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, реєстр платників, в якому зазначаються назва платника, податковий номер та індивідуальний податковий номер платника, звітний період та сума податку, що підлягає перерахуванню до бюджету. На підставі такого реєстру орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриті рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, не пізніше останнього дня строку, встановленого цим Кодексом для самостійної сплати податкових зобов'язань, перераховує суми податку до бюджету".

Відповідно до п. 200-1.1 статті 200-1 Податкового кодексу України, система електронного адміністрування податку на додану вартість забезпечує автоматичний облік в розрізі платників податку:

суми податку, що містяться у виданих та отриманих податкових накладних та розрахунках коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних;

суми податку, сплачені платниками при ввезенні товару на митну територію України;

суми поповнення та залишку коштів на рахунках в системі електронного адміністрування податку на додану вартість;

суми податку, на яку платники мають право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних;

інші показники, які згідно з вимогами пункту 34 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" цього Кодексу враховуються під час обрахунку суми податку, обчисленої за формулою, визначеною пунктом 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу.

Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.200-1.5. статті 200-1 Податкового кодексу України, з рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість платника перераховуються кошти до державного бюджету в сумі податкових зобов'язань з податку на додану вартість, що підлягає сплаті за наслідками звітного податкового періоду, та на поточний рахунок платника податку за його заявою, яка подається до контролюючого органу у складі податкової звітності з податку на додану вартість, у розмірі суми коштів, що перевищує суму задекларованих до сплати до бюджету податкових зобов'язань та суми податкового боргу з податку. При цьому перерахування коштів на поточний рахунок платника може здійснюватися у разі відсутності перевищення суми податку, зазначеної у виданих податкових накладних, складених у звітному періоді та зареєстрованих у Єдиному реєстрі податкових накладних, над сумою податкових зобов'язань з податку за операціями з постачання товарів/послуг, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість у цьому звітному періоді.

Відповідно до п. 200-1.7. статті 200-1 Податкового кодексу України, кошти, зараховані на рахунок платника в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, є коштами, які використовуються виключно у цілях, визначених пунктом 200-1.5 статті 200-1 цього Кодексу та погашення податкового боргу з податку на додану вартість.

Постановою Кабінету Міністрів України "Про Деякі питання електронного адміністрування податку на додану вартість" від 16 жовтня 2014 року № 569 затверджено "Порядок електронного адміністрування податку на додану вартість" (далі Порядок).

Цей Порядок визначає механізм відкриття та закриття рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість (далі - податок), особливості складення податкових накладних та розрахунків коригування кількісних і вартісних показників до податкових накладних (далі - розрахунки коригування) у такій системі, а також механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням зазначених рахунків (п. 1 Порядку).

Згідно пп. 1 п. 2 у цьому Порядку термін "рахунок у системі електронного адміністрування податку (далі - електронний рахунок)" вживається у такому значенні - рахунок, відкритий платнику податку в Казначействі, на який таким платником перераховуються кошти з власного поточного рахунка у сумі, необхідній для досягнення розміру суми, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), а також у сумі, необхідній для сплати до бюджету узгоджених податкових зобов'язань. Кошти з такого рахунка підлягають перерахуванню до бюджету та/або на спеціальний рахунок.

Відповідно до п. 4 та 5 Порядку, електронний рахунок відкривається платнику податку Казначейством автоматично на безоплатній основі. Датою початку здійснення платником податку операцій з використанням електронного рахунка є дата реєстрації його платником податку (для платників податку, зареєстрованих до 1 лютого 2015 р., - 1 лютого 2015 року).

Згідно п. 20 Порядку, за підсумками звітного (податкового) періоду відповідно до задекларованих у податковій декларації з податку результатів діяльності платником податку проводиться розрахунок з бюджетом у порядку, визначеному статтею 200 Податкового кодексу України, та/або здійснюється перерахування сум податку на спеціальний рахунок.

Суми податку, зазначені в податкових деклараціях з податку, перераховуються до бюджету та/або на спеціальний рахунок з електронного рахунка платника податку.

З аналізу наведених норм вбачається обов'язок податкового органу та казначейської служби здійснити заходи спрямовані на зарахування коштів з рахунку платника податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість до бюджету у строки встановлені Податковим кодексом України, для самостійної сплати податкових зобов'язань.

Оскільки судом встановлено, що на момент подання звітності, за грудень 2015 року, на рахунку позивача у системі електронного адміністрування податку на додану вартість знаходилось достатньо грошових коштів для погашення узгодженого зобов'язання, зарахування таких коштів до бюджету із порушенням строків можливо виключно з вини податкового органу, у зв'язку із несвоєчасним подання до казначейства відповідно реєстру для списання коштів до бюджету.

З огляду на викладені обставини, суд приходить до переконання, що відповідачем не доведено допущення позивачем порушень строку сплати узгодженого зобов'язання з податку на додатну вартість за грудня 2015 року, а тому спірне податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, відповідачем не доведено правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення винесене Державною податковою інспекцією у Святошинському районі головного управління ДФС у м. Києві № 0012811201 від 29.06.2016 року.

Присудити за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Святошинському районі головного управління ДФС у м. Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ДЕФСИ (03142, м. Київ, вул. Василя Стуса, 35-37, код за ЄДРПОУ 34866980) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 378,00грн. (одна тисяча триста сімдесят вісім грн. 00 коп.) .

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.М. Клименчук