Рішення

від 26.06.2017 по справі 600/804/16-ц

КОЗІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 600/804/16-ц

Справа № 2/600/112/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2017 року Козівський районний суд Тернопільської області

у складі: судді Гриновець О.Б.

секретар Сташків О.С.

розглянувши у відкритому попередньому судовому засіданні у залі суду в смт.Козова цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до суду в інтересах ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області, ОСОБА_4, ОСОБА_5, згідно якого просить визнати за ОСОБА_1І право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2704 га., кадастровий номер 6123080400:01:001:0045, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акта серії ЯА №488065 від 10.08.2005 року.

В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що після смерті чоловіка позивача - ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належне йому майно, а саме земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2704 га . Після смерті спадкодавця було здійснено звернення до приватного нотаріуса Козівського районного нотаріального округу із заявою про прийняття спадщини. Однак приватним нотаріусом ОСОБА_1 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документів, а саме державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №488065 від 10.08.2005 року.

В судове засідання ОСОБА_1 та її представник не з'явилися, проте позивач подала клопотання про розгляд справи за відсутності позивача, згідно якого позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просить їх задовольнити (а.с.29).

Представник відповідача ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області у судове засідання не з'явився, подав до суду відзив на позов, відповідно до якого не заперечує щодо позовних вимог ОСОБА_1, просить їх задовольнити та розглядати справу без його участі (а.с.28).

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, подали клопотання про розгляд цивільної справи за відсутності відповідача, визнання позову відповідачем, згідно яких відмовляються від спадщини після смерті батька та не заперечують щодо визнання за позивачем права власності на спадкове майно (а.с.30, 33).

Визнання позову відповідачами не суперечить закону і не порушує чиї-небудь права або законні інтереси.

Відповідно до ч.4 ст.174 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для цього законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Оскільки сторони в судове засідання не з'явились, тому відповідно до ч.2 ст. 197 ЦПК України фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до задоволення з наступних підстав.

Статтею 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.2 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст. 11 та ст. 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Судом встановлено, що чоловіком позивача ОСОБА_1 був ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про одруження серії VII-УР №879406 виданого 20.02.1972 року (а.с.14).

ОСОБА_6 помер 07.11.2011 року у смт.Козова Козівського району Тернопільської області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії 1-ИД №121928 від 09.11.2011 р. (а.с.12).

Спадкове майно, що залишилось після смерті ОСОБА_6 становить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2704 га., кадастровий номер 6123080400:01:001:0045, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області та належала спадкодавцю на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії ЯА №488065 від 10.08.2005 року (а.с.11, 17).

Після смерті ОСОБА_6 позивач в належному порядку та у строк прийняла спадщину, оскільки була зареєстрована та проживала із спадкодавцем на час відкриття спадщини по вул.Шевченка 30 в с.Медова Козівського району, що підтверджується довідкою ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області №687 від 13.09.2016 р. (а.с.15).

Державний акт на право власності на вказану земельну ділянку втрачено , що підтверджується оголошенням в газеті Вільне слово №55 (7401) від 12.08.2016 року (а.с.16).

Приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу ОСОБА_7 14.09.2016 року позивачу було відмовлено в оформленні спадкового майна у зв'язку із відсутністю оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно, що належало спадкодавцю ОСОБА_6 (а.с.13).

Таким чином, оформлення спадщини в нотаріальній конторі є неможливим, втрата оригіналів документів є підставою для відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину та є перешкодою в реалізації права на спадкування, тому позивач змушена звернутися до суду з даним позовом, оскільки в даному випадку визнання права власності на земельну ділянку можливе лише в судовому порядку.

Видача державних актів на право власності на земельні ділянки та дублікатів державних актів здійснювалась на підставі Постанови КМУ № 1021 від 09.09.2009 року Про затвердження порядків ведення Поземельної книги і Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі , яка втратила чинність з 01.01.2013 року на підставі Постанови КМУ № 1051 від 17.10.2012 року

Вказані вище обставини учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.ст.10, 212 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності зі ст.ст. 1217 , 1220 , 1223 ЦК України , спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст.1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народженні після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Таким чином, відповідно до ст.1261 ЦК України позивачка є спадкоємцем першої черги за законом після смерті чоловіка, відмови від прийняття спадщини не заявляла, в належному порядку прийняла спадщину.

Згідно ч.3 ст.1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За таких обставин, враховуючи, що позивач прийняла спадщину в належному порядку, а також те, що інших спадкоємців, які б прийняли спадщину немає, ніхто не оскаржує її право на спадщину, виходячи з приписів п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, суд вважає, що це право підлягає захисту в судовому порядку шляхом визнання права власності.

Відтак, за встановлених обставин, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що спрямовані на реальний захист прав та інтересів спадкоємця при оформленні своїх спадкових прав, а тому такі підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 130, 169, 197, 209, 212-215 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 2,2704 га., кадастровий номер 6123080400:01:001:0045, що розташована на території ОСОБА_3 сільської ради Козівського району Тернопільської області, яка належала ОСОБА_6 на підставі державного акта серії ЯА №488065 від 10.08.2005 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Суддя О.Б.Гриновець