Рішення

від 27.07.2017 по справі 902/662/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27 липня 2017 р. Справа № 902/662/17

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси

(вул. Добровольського, 20, м. Черкаси, 18002)

до Державного навчального закладу Калинівський технологічний коледж

(вул. Маяковського, 29, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)

про стягнення 87 427,06 грн.

за участю секретаря судового засідання Жиляк С.І.:

представників сторін:

позивача ОСОБА_1 за довіреністю № б/н. від 06.03.2017р.;

відповідача не з'явився.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси звернулося до Господарського суду Вінницької області з позовом про стягнення з Державного навчального закладу Калинівський технологічний коледж заборгованості в загальному розмірі 87 427,06 грн., з яких: 82 992 грн. основний борг, 3 001,35 грн. пеня, 354,71 грн. три відсотки річних та 1 078,90 грн. втрати від інфляції .

Позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № ЧГ-17/0027 від 21.02.2017 року в частині проведення розрахунків за поставлений природний газ.

Ухвалою Господарського суду Вінницької області від 10.07.2017 року за вказаним позовом порушено провадження у справі №902/662/17 з призначенням її до розгляду в судовому засіданні на 27.07.2017 року та зобов'язано сторін надати докази необхідні для вирішення спору.

18.07.2017 року до суду надійшло клопотання № 601 від 13.07.2017 року позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу та повернення з Державного бюджету судового збору. Зазначене клопотання мотивоване тим, що після порушення провадження у справі відповідачем погашено заборгованість по основному боргу в розмірі 82 992,10 грн., в зв'язку з чим провадження у справі в цій частині підлягає припиненню по п. 1-1 ст. 80 ГПК України, а судовий збір поверненню позивачу.

На визначену судом дату з'явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги в частині стягнення пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції. Провадження у справі в частині стягнення основного боргу просив припинити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив. Визначених судом пояснень та доказів не надав.

У відповідності до п.п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвала Господарського суду Вінницької області про порушення провадження у справі надсилалась на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

Таким чином, відповідач був належним чином повідомлений про розгляд даної справи.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Також відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальним правом приймати участь в судовому засіданні, пояснень на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

З огляду на вищенаведене та враховуючи, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, враховуючи встановлені ст. 69 ГПК України строки вирішення спору, справа розглядається за відсутності представника відповідача за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

21 лютого 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси (позивач, за договором Постачальник) та Державним закладом Калинівський технологічний коледж (відповідач, за договором ОСОБА_2) укладено договір постачання природного газу № ЧГ-17/0027. (надалі Договір)

Згідно з предметом даного Договору Постачальник зобов'язується поставити ОСОБА_2 в січні 2017 року природний газ (далі - газ), в обсягах і порядку, передбачених даним Договором, а ОСОБА_2 зобов'язується прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Постачальник передає ОСОБА_2 газ в січні 2017 року в обсягах 10 000 (десять тисяч) куб. метрів. Дані обсяги є плановими та можуть зменшуватися або збільшуватися. (п. 1.2. Договору)

Ціна за 1000.0 кубічних метрів газу на момент укладення даного Договору, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ складає 6 916,70 грн., крім того ПДВ - 1 383,34 грн.. Разом 8 300,04 грн. (п. 2.1. Договору)

Загальна вартість природного газу складається із сум вартості об'ємів місячних поставок природного газу, без врахування вартості транспортування природного газу по території України та без ПДВ становить 69 167,00 грн., крім того ПДВ - 13 833,40 грн. Разом 83 000,40 грн. (п. 2.1.1. Договору)

Місячна вартість газу визначається як добуток ціни газу, що визначено у п. 2.1. Договору, на кількість газу, реалізованого у відповідному місяці. Загальна вартість газу за цим Договором визначається як сума місячних вартостей газу. (п. 2.2. Договору)

Порядок оплати встановлюється наступним чином:

Постачальник виставляє ОСОБА_2 рахунок за спожитий природний газ після підписання із ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу, який оформлюється протягом 10 днів після постачання природного газу Постачальником.

ОСОБА_2 сплачує рахунок за поставлений Постачальником природний газ протягом десяти днів з дня його отримання. (п.п. 3.1.-3.1.2. Договору)

Договір набирає чинності з моменту його підписання, застосовується до правовідносин, які виникли між Сторонами з 1 січня 2017 року та діє до 31.01.2017 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до їх повного виконання. (п. 10.1. Договору)

На виконання зобов'язань за Договором позивачем в січні 2017 року поставлено відповідачу 9,999 тис.куб.м. природного газу на загальну суму 82 992,10 грн., що підтверджується ОСОБА_2 приймання-передачі природного газу від 31 січня 2017 року.

Як свідчать матеріали справи 19.04.2017 року позивач, листом № 400 від 19.04.2017 року, надіслав на адресу відповідача акт приймання-передачі природного газу від 31.01.2017 року, рахунок № ЧГ-0000179 від 08.02.2017 року на суму 82 991,10 грн. та акт звірки взаєморозрахунків за Договором, який останнім отримано 26.04.2017 року.

Проте, в порушення умов Договору, станом на момент звернення з позовом до суду, відповідачем не проведено розрахунків за поставлений природний газ.

З врахуванням встановлених обставин, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Як зазначалося вище, між сторонами укладено Договір поставки природного газу ЧГ-17/0027 від 21.02.2017 року.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні положення викладені у ст. 193 Господарського кодексу України.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи наведені вище приписи законодавства щодо умов поставки природного газу та порядок проведення розрахунків за нього, позивачем правомірно заявлено до стягнення 82 992,10 грн. боргу за природний газ.

Розглядаючи клопотання позивача про припинення провадження у справі в частині стягнення основного боргу судом встановлено, що 11.07.2017 року відповідачем перераховано на рахунок позивача грошові кошти в сумі 82 922,10 грн., чим погашено існуючу заборгованість.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Пунктами 4.2., 4.4. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції передбачено, що припинення провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Відсутність предмета спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами.

Таким чином, у зв'язку із відсутністю предмету спору в частині стягнення 82 922,10 грн. основного боргу, провадження у справі в цій частині слід припинити на підставі п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України .

Поряд з цим, за порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, позивачем заявлено до стягнення 3 001,35 грн. пені за період з 06.05.2017р. по 26.06.2017р., 354,71 грн. трьох відсотків річних за період з 06.05.2017р. по 26.06.2017р., 1 078,90 грн. втрат від інфляції за період з 06.05.2017р. по 26.06.2017р..

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно ч.1 ст.550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 ГК України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами.

Відповідно до 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктами 7.2 та 7.2.1. Договору визначено, що в разі порушення ОСОБА_2 порядку та строків оплати поставленого Постачальником газу ОСОБА_2 сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня. Пеня нараховується від суми простроченого платежу за кожен день протягом всього періоду прострочення і не обмежується 6-місячним строком згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином суд вважає, що вимоги щодо стягнення пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції є правомірними, оскільки відповідають умовам укладеного договору та чинному законодавству.

Перевіривши правильність наданих позивачем розрахунків пені, трьох відсотків річних та втрат від інфляції за допомогою системи ЛІГА ЗАКОН , судом не виявлено помилок. Відтак, зазначені вимоги підлягають задоволенню в межах заявлених вимог, як такі що передбачені договором та законом.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на вищевикладене, заявлені позивачем до стягнення позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Здійснюючи розподіл судових витрат за результатами розгляду справи та розглядаючи клопотання позивача № 601 від 13.07.2017 року в частині повернення з Державного бюджету судового збору, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГПК України про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з бюджету.

Статтею 7 Закону України "Про судовий збір" передбачено підстави повернення судового збору, перелік яких є вичерпним. У їх числі зазначено закриття (припинення) провадження (стаття 80 ГПК), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Пунктом 4.7. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21 лютого 2013 року № 7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено наступне. Частиною другою статті 49 ГПК передбачено, що в разі коли спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Зазначена норма виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

У такому застосуванні суду слід виходити з широкого розуміння даної норми, маючи на увазі, що передбачені нею наслідки можуть наставати і в разі неправомірної бездіяльності винної особи, яка не вжила заходів до поновлення порушених нею прав і законних інтересів іншої особи (зокрема, ухилялася від задоволення її заснованих на законі вимог), що змусило останню звернутися за судовим захистом. Так, якщо зменшення позивачем розміру позовних вимог пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судовий збір у відповідній частині покладається на відповідача. Або у разі коли в позові відмовлено, але з обставин справи вбачається, що спір доведено до судового розгляду внаслідок ухилення відповідача від розгляду претензії позивача, якщо вона пред'являлася (статті 6 - 8 ГПК), то судовий збір також покладається на відповідача. При цьому якщо у відповідних випадках позивача звільнено від сплати судового збору, то останній стягується в доход Державного бюджету України.

З врахуванням того, що спір доведено до суду з вини відповідача, витрати по сплаті судового збору, покладаються на відповідача в повному обсязі, згідно приписів ч.2 ст.49 ГПК України.

Керуючись п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст.4 3 , 33, 43, 49, 75, 82, 83, 84, 85, 115 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення 82 992,10 грн. основного боргу припинити по п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

3. Стягнути з Державного навчального закладу Калинівський технологічний коледж (вул. Маяковського, 29, м. Калинівка, Вінницька область, 22400, код ЄДРПОУ 03062906) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Газпостач-Черкаси (вул. Добровольського, 20, м. Черкаси, 18002, код ЄДРПОУ 36619059) 3 001 (три тисячі одну) грн. 35 коп. - пені; 354 (триста п'ятдесят чотири) грн. 71 коп. - 3% річних; 1 078 (одну тисячу сімдесят вісім) грн. 90 коп. - втрат від інфляції та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. - відшкодування витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Копію рішення направити відповідачу рекомендованим листом.

Повне рішення складено 31 липня 2017 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Маяковського, 29, м. Калинівка, Вінницька область, 22400)