Рішення

від 25.07.2017 по справі 910/7833/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017Справа №910/7833/17 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "88/99ть"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАБІД-УКРАЇНА"

про стягнення 1 011 400,70 грн.

Суддя Турчин С.О.

Представники сторін:

від позивача: Смиковська І.П. (довіреність б/н від 19.07.2017)

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "88/99ть" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАБІД-УКРАЇНА" (відповідач) 1 011 400,70 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором оренди № 13 від 28.03.2016 в частині внесення орендної плати, у зв'язку з чим, у відповідача утворилась заборгованість за вказаним договором у сумі 901 657,42 грн. Внаслідок прострочення виконання грошового зобов'язання позивачем нарахована пеня у сумі 109 743,28 грн.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 19.05.2017 порушено провадження у справі № 910/7833/17та призначено її до розгляду на 08.06.2017.

В судове засідання 08.06.2017 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи та клопотання про продовження строку розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 08.06.2017 розгляд справи №910/7833/17 відкладено на 22.06.2017.

19.06.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли документи по справі та додаткові пояснення до позовної заяви.

В судове засідання 22.06.2017 з'явився представник позивача та надав суду пояснення щодо обставин справи.

Представник відповідача в судове засідання 22.06.2017 не з'явився, витребуваних судом пояснень та документів не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою Господарського суду міст Києва від 22.06.2017 продовжено строк вирішення спору у справі № 910/7833/17 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 25.07.2017.

20.07.2017 через відділ діловодства суду від позивача надійшли письмові пояснення.

В судове засідання 25.07.2017 з`явився представник позивача, надав суду документи для долучення до матеріалів справи , підтримав вимоги з підстав викладених в позові, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 25.07.2017 не з'явився, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав.

У відповідності до п. п. 3.9.1. п. 3.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої ст. 64 та ст. 87 ГПК України.

За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали суду про порушення провадження у справі та про відкладення розгляду справи були надіслані на юридичну адресу відповідача (вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань) та були повернуті на адресу суду поштовим відділенням зв'язку з закінченням встановленого строку зберігання.

Отже, відповідач був належним чином повідомлений про час та місце судового розгляду.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Оскільки, відповідач не скористався належним йому процесуальними правами, зокрема на подання відзиву на позовну заяву та будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, відповідачем суду не надано, на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Водночас, судом враховано, що у відповідності до ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку. Перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини.

Враховуючи вищенаведене та те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, з метою запобігання безпідставному затягуванню розгляду справи, в судовому засіданні 25.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.03.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю "88/99ть" (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ХАБІД-УКРАЇНА" (далі - орендар) було укладено договір оренди №13 (далі - договір), за умовами якого у користування ТОВ "ХАБІД-УКРАЇНА" було передано нежиле приміщення, загальною площею 711,50 кв. м., що розташоване за адресою: місто Київ, вул. Плещеєва, будинок №10 поверх другий.

Відповідно до п. 3.1. договору, приміщення передається орендодавцем та приймається орендарем протягом 2-х днів з дня укладання цього договору за актом прийому - передачі, що є невід`ємною частиною цього договору (додаток №1 до цього договору). Перелік меблів, що передаються орендарю із зазначенням стану, є невід`ємною частиною акту.

За актом прийому-передачі нежилого приміщення від 28.03.2016, орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду приміщення, загальною площею 711,50 кв.м, другий поверх будівлі за адресою: м. Київ, вул. Плещеєва, будинок 10 (в літ. Д ).

Строк оренди за цим договором складає 1 (один) рік. Строк оренди обчислюється з моменту підписання обома сторонами акту (п. 4.2.).

Орендодавець має право відмовитись від договору і вимагати повернення приміщення, якщо орендар не вносить плату за користування приміщенням протягом одного місяця підряд. В такому разі, договір буде вважатись розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про його відмову від договору. А орендар зобов'язується передати приміщення орендодавцеві за актом в трьохденний строк після отримання орендарем від орендодавця повідомлення про його відмову від договору (п. 4.3.).

Згідно із п. 5.1. договору, розрахункова вартість орендної плати за місяць становить 150,00 грн., ПДВ - 30,00 грн. Всього 180,00 грн. за 1 кв.м. загальної площі.

Вартість орендної плати становить 106725,00 грн. за місяць , ПДВ - 21345,00. Всього загальна вартість орендної плати за місяць складає 128070,00 грн. Сторони домовились, що вартість орендної плати сплачується орендарем в розмірі, визначеному в п. 5.2. цього договору, та може коригуватися на коефіцієнт індексу інфляції, про що сторони укладають відповідну додаткову угоду, яка є невід`ємною частиною цього договору (п. 5.2. договору).

Відповідно до пункту п.5.5. договору, орендна плата сплачується на підставі рахунку - фактури в безготівковому порядку на рахунок орендодавця, зазначений в цьому договорі, до 5 (п'ятого) чиста (включно) кожного поточного місяця оренди. Такий порядок не стосується сплати орендарем авансових платежів та інших платежів згідно з цим договором.

На підставі рахунків - фактур орендодавця, орендар щомісячно не пізніше, ніж за 3 (три) робочих дні з моменту отримання такого рахунку орендарем, компенсує орендодавцю вартість спожитої електроенергії, водопостачання згідно показників лічильників, електроенергії на опалення - згідно коефіцієнту займаної площі, який становить 0.2 (п. 5.8. договору).

Згідно з п.11.1. договору, орендар несе наступну відповідальність за даним договором:

у випадку прострочення по оплаті орендних та інших, передбачених даним договором, платежів, орендодавець має право вимагати від орендаря, а орендар зобов`язаний сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення та яка нараховується на суму заборгованості орендаря за весь період такого прострочення, протягом 3-х робочих днів з моменту отримання відповідної вимоги орендодавця;

Додатковою угодою № 1 від 16.12.2016 до договору, сторони дійшли згоди внести зміни до договору, зокрема щодо об'єкта оренди та вартості орендної плати.

Так, відповідно до п. 1.2 договору, в редакції Додаткової угоди № 1 від 16.12.2016, об'єктом оренди є нежиле приміщення площею 168,95 кв.м., що розташоване за адресою: . Київ, вул. Плещеєва, будинок 10, поверх шостий.

Відповідно до п. 5.5 договору, в редакції Додаткової угоди № 1, вартість орендної плати становить 25 342,50 грн. за місяць, ПДВ - 5068,50 грн. Всього загальна вартість орендної плати за місяць складає 30 411,00 грн.

Крім того, 16.12.2016 між сторонами укладено Додаткову угод № 2 до договору, відповідно до якої сторони погодили, що станом на 16.12.2016 заборгованість орендаря перед орендодавцем по договору наявна з наступних платежів: орендна плата - 744820,65 грн., комунальні/експлуатаційні послуги - 53 939,88 грн., компенсація земельного податку та податку на нерухоме майно - 22073,08 грн., пеня - 103 010,61 грн., а разом - 923 844,22 грн.

Сторони цією додатковою угодою № 2 до Договору, дійшли спільної згоди встановити розстрочення платежів по вищевказаній заборгованості згідно Графіку - додаток № 1 до цієї угоди.

Додатковою угодою № 3 від 01.02.2017 сторони виклали п. 1.2 та 5.2 в наступній редакції: 1.2 Об'єктом оренди є нежиле приміщення площею 149,25 кв.м., що розташоване за адресою: . Київ, вул. Плещеєва, будинок 10, поверх шостий. , п. 5.2 Вартість орендної плати становить 22387,50 грн. за місяць, ПДВ - 4477,50 грн. Всього загальна вартість орендної плати за місяць складає 26865,00 грн.

Додатковою угодою № 4 від 03.04.2017 сторони виклали п. 1.2 та 5.2 в наступній редакції: 1.2 Об'єктом оренди є нежиле приміщення площею 111,45 кв.м., що розташоване за адресою: Київ, вул. Плещеєва, будинок 10, поверх шостий. , п. 5.2 Вартість орендної плати становить 16717,50 грн. за місяць, ПДВ - 3343,50 грн. Всього загальна вартість орендної плати за місяць складає 20061,00 грн.

27.02.2017 позивач звернувся до відповідача з листом вих. № 12/01-17, у якому просив виконати зобов'язання зі сплати орендної плати.

Листом від 10.03.2017 вих. № 1/17 відповідач гарантував оплату боргу у розмірі 108000,00 грн. до 17.03.2017.

Листом від 20.03.2017 вих. № 4/17 відповідач просив відстрочити сплату боргу до 20.04.2017.

Позивач, враховуючи систематичне невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати орендної плати, 20.04.2017 направив відповідачу лист вих. № 16/01-17, який отримано відповідачем 20.04.2017. У вказаному листі позивач повідомив про відмову від договору та зазначив, що вказаний договір вважається розірваним з моменту отримання цього повідомлення відповідачем.

24.04.2017 між сторонами підписано Акт прийому-передачі майна з оренди.

Позивач звертаючись до суду з даним позовом просить стягнути з відповідача заборгованість з орендної плати та інших платежів, передбачених договором, у розмірі 901 657,42 грн., а також пеню у розмірі 109 743,28 грн. у зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошових зобов'язань.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір №13 від 28.3.2016 за своєю правовою природою є договором оренди нерухомого майна.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Аналогічні норми містяться в положеннях ст. 283 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1, ч. 5 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 статті 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Як встановлено судом, відповідно до Акту прийому-передачі від 28.03.2016 позивач передав, а відповідача прийняв в оренду приміщення що розташоване за адресою: Київ, вул. Плещеєва, будинок 10, поверх шостий, орендована площа якого сторонами змінювалась з 711,50 кв.м. до 111,45 кв.м.

Як вбачається із матеріалів справи, 20.04.2017 позивач направив відповідачу лист про розірвання договору, отже, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду, спірний договір оренди № 13 від 28.03.2016 є розірваним на підставі 4.3 договору.

За розрахунками позивача заборгованість відповідача зі сплати орендної плати, а також комунальних та експлуатаційних платежів за період з травня 2016 по квітень 2017 становить 901657,42 грн., з урахуванням боргу, зафіксованого в Додатковій угоді № 2 до договору.

При цьому, суд зазначає, що додатковою угодою № 2 було встановлено графік погашення заборгованості на суму 923 844,22 грн.

Однак, оскільки Додатковою угодою № 2 встановлено, що остання є невід'ємною частиною Договору, а судом встановлено, що договір є розірваним, то строк виконання зобов'язань, зафіксованих у Додатковій угоді № 2 до договору станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду настав.

На підтвердження наявності заборгованості відповідача перед позивачем у розмірі 901657,42 грн., позивачем долучені до матеріалів справи Акти надання послуг на загальну суму 1 499 354,00 грн., зокрема: № 129 від 31.03.2017, № 128 від 31.03.2017, № 127 від 31.03.2017, № 126 від 31.03.2017, № 94 від 31.03.2017, № 142 від 24.04.2017, № 141 від 24.04.2017, № 140 від 24.04.2017, № 139 від 24.04.2017, № 138 від 24.04.2017, № 84 від 28.02.2017, № 83 від 28.02.2017, № 54 від 28.02.2017, № 57 від 31.01.2017, № 26 від 31.01.2017, № 9 від 31.01.2017, № 264 від 31.12.2016, № 263 від 31.12.2016, № 262 від 31.12.2016, № 261 від 31.12.2016, № 260 від 31.12.2016, № 228 від 16.12.2016, № 227 від 16.12.2016, № 226 від 16.12.2016, № 225 від 16.12.2016, № 224 від 16.12.2016, № 219 від 30.11.2016, № 218 від 30.11.2016, № 207 від 30.11.2016, № 188 від 31.10.2016, № 187 від 31.10.2016, № 175 від 31.10.2016, № 167 від 30.09.2016, № 166 від 30.09.2016, № 165 від 30.09.2016, № 164 від 30.09.2016, № 154 від 30.09.2016, № 138 від 31.08.2016, № 137 від 31.08.2016, № 133 від 31.08.2016, № 117 від 31.07.2016, № 116 від 31.07.2016, № 111 від 31.07.2016, № 103 від 30.06.2016, № 102 від 30.06.2016, № 98 від 30.06.2016, № 97 від 30.06.2016, № 93 від 30.06.2016, № 81 від 31.05.2016, № 79 від 31.05.2016, № 73 від 31.05.2016, № 62 від 30.04.2016, № 57 від 30.04.2016, № 47 від 31.03.2016.

Зазначені Акти надання послуг підписані зі сторони позивача без зауважень та заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк оплати орендної плати та інших платежів, передбачених договором, погоджений сторонами у п. 5.5, 5.7, 5.8 договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виставляв відповідачу, відповідно до умов договору, рахунки для оплати орендної плати, комунальних та інших платежів, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями рахунків на оплату.

Більше того, суд зазначає, що рахунок на оплату є документом, який містить лише платіжні реквізити, на які потрібно перерахувати кошти; ненадання рахунку на опалту не є відкладальною обставиною у розумінні ст. 212 ЦК України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 ЦК України, тому наявність або відсутність рахунку на оплату не звільняє відповідача від обов'язку сплатити належні за договором платежі.

Аналогічна правова правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 29.09.2009 у справі № 37/405, у постанові Вищого господарського суду України від 05.04.2017 у справі 916/1129/16.

Відповідач, в порушення умов договору, лише частково сплатив орендну плату, комунальні та інші платежі, у зв'язку з чим у останнього утворилась заборгованість у розмірі 901 657,42 грн.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що строк виконання зобов'язання на суму 901 657,42 грн. у відповідача настав.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частинами 1 і 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що:

- суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться;

- кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене вище, оскільки, невиконане зобов'язання за договором у розмірі 901 657,42 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів оплати заборгованості відповідачем не надано, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 901 657,42 грн.

Позивачем також заявлено до стягнення з відповідача 109743,28 грн. пені, яка складається з: 103 010,61 грн. пені нарахованої до 16.12.2016 та зафіксованої сторонами у Додатковій угоді № 2 до Договору, та 6 732,68 грн. пені, нарахованої за період з 06.01.2017 по 24.04.2017.

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідальність у вигляді пені за порушення строків оплати передбачена сторонами у п. 1.1 договору.

Перевіривши розрахунок пені, наданий позивачем, суд встановив, що останній є невірним, оскільки позивачем невірно встановлено періоди прострочення. За розрахунком суду з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пені у розмірі 109250,50 грн. (103 010,61 грн. + 6239,89 грн. = 109250,50 грн.).

Відповідно до ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. 2 ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "88/99ть" частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 4, 32-34, 43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ХАБІД-УКРАЇНА" (01033, м. Київ, вул. Тарасівська, буд. 10, код 37309800) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "88/99ть" (03045, м. Київ, вул. Плещеєва, буд. 10, код 36772381) 901657,42 грн. основного боргу, 109250,50 грн. пені та 15 163,62 грн. витрат зі сплати судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2017.

Суддя С.О. Турчин