Рішення

від 17.07.2017 по справі 911/1342/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" липня 2017 р. Справа № 911/1342/17

Розглянувши матеріали справи за позовом Васильківської міської ради Київської області

до Приватного підприємства Левада

про визнання укладеним договору та стягнення 45257,80 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 07/09.03-10 від 17.03.2017 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Васильківської міської ради Київської області до Приватного підприємства Левада про визнання укладеним договору та стягнення 45257,80 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.05.2017 року порушено провадження у справі № 911/1342/17 та призначено до розгляду на 22.05.2017 року.

В судове засідання 22.05.2017 представник відповідача не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 04.05.2017 року не виконав, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 14.06.2017 року.

14.06.2017 року представником позивача подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, якою останній просить суд визнати укладеним договір та стягнути з відповідача інфляційне збільшення суми боргу у розмірі 49712,89 грн. та 3% річних у розмірі 5579,73 грн.

В судове засідання 14.06.2017 представник відповідача не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 04.05.2017 року не виконав, позивач вимог ухвали Господарського суду Київської області від 22.05.2017 року не виконав, відповідач про причини неявки в судове засідання суд не повідомив. Розгляд справи відкладався до 03.07.2017 року.

В судове засідання 03.07.2017 представники сторін не з'явилися, відповідач вимог ухвали Господарського суду Київської області від 04.05.2017 року не виконав, позивач вимог ухвали Господарського суду Київської області від 22.05.2017 року не виконав, сторони про причини неявки в судове засідання суд не повідомили. Розгляд справи відкладавя до 17.07.2017 року.

В судовому засіданні 17.07.2017 року позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач в судове засідання повторно не з'явився, відзив на позов не надав.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що відповідно до статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, в порядку та на умовах, визначених органами місцевого самоврядування.

Рішенням Васильківської міської ради від 04.04.2012 року №08.01.-23-ІУ Про затвердження Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Васильків (далі - Порядок), визначено, що розмір пайової участі у розвитку інфраструктури м.Васильків, з урахуванням інших передбачених законом відрахувань, становить: 10% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта (спорудження нового об'єкта будівництва, а також реконструкція, розширення, добудова, реставрація і капітальний ремонт об'єктів будівництва) - для нежитлових будівель та споруд.

Таким чином, Порядок, прийнятий та оприлюднений Васильківською міською радою, відповідно до статті 144 Конституції України, є нормативно-правовим актом, обов'язковим до виконання на відповідній території.

Позивач зазначає, що відповідно до Декларації про готовність об'єкту до експлуатації, зареєстрованої Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 29.04.2013 року за №КС143131190497, введено в експлуатацію об'єкт будівництва - реконструкція першого поверху нежитлового приміщення по вул.Грушевського, 7 м.Васильків Київської області , кошторисна вартість будівництва 452578,00 грн., пайова участь 45257,80 грн. (далі - Об'єкт ).

Факт порушення відповідачем вимог Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , а також рішення двадцять третьої сесії VI скликання від 04.04.2012 року, підтверджується Актом позапланової ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності Васильківської міської ради за період з 04.04.2012 року по 23.03.2014 року, складеним Васильківською об'єднаною державною фінансовою інспекцією ДФІ в Київській області 18.04.2014 року № 16-31/51.

Вимогою Васильківської об'єднаної державної фінансової інспекції ДФІ в Київській області про усунення виявлених порушень законодавства від 28.04.2014 року №16-16/850 зобов'язано вжити заходів щодо усунення виявлених порушень та забезпечення надходження коштів від пайової участі у розвитку інфраструктури міста Васильків до спеціального цільового фонду міського бюджету на розрахунковий рахунок №31511921700006 у Васильківському управлінні Державної казначейської служби України в Київській області.

Також, рішенням Київського окружного адміністративного суду від 10.03.2016 року у справі №810/2062/15 було зобов'язано виконавчий комітет Васильківської міської ради виконати вимогу Васильківської об'єднаної державної фінансової інспекції ДФІ в Київській області про усунення виявлених порушень законодавства від 28.04.2014 року №16-16/850 щодо пайової участі замовників у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту.

04.08.2016 року та 10.11.2016 року позивач надіслав на адресу відповідача претензії щодо оплати пайового внеску в розмірі 45257,80 грн., розрахунок величини пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Васильків.

07.12.2016 року позивач надіслав на адресу відповідача лист з пропозицією виконати вимоги чинного законодавства щодо пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м.Васильків, шляхом підписання, надісланих двох екземплярів договорів, та сплати на розрахунковий рахунок №31511921700006 у Васильківському управлінні Держаної казначейської служби в Київській областіпо Об'єкту 45257,80 грн. пайового внеску.

До вказаного листа позивач додав два примірники договору щодо сплати пайової участі, а також Розрахунок величини пайової участі у розвитку транспортно-інженерної інфраструктури міста Василькова по Об'єкту введеному в експлуатацію, з пропозицією підписати договори та повернути один підписаний примірник позивачеві. Однак, відповідач не вчинив дій передбачених чинним законодавством та залишив без задоволення лист позивача від 07.12.2016 року, не підписав надіслані примірники договору, не повернув один підписаний примірник договору позивачеві та не сплатив пайову участь.

Відповідно до п.4.2. Порядку пайової участі замовників у розвитку інженерно транспортної та соціальної інфраструктури м.Васильків, затвердженого рішенням 23 сесії Васильківської міської ради від 04.04.2012 року, пайовий внесок сплачується на підставі Договору про пайову участь у створенні інфраструктури м.Васильків, що укладається між замовником та Васильківською міською радою в особі міського голови. Договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м.Васильків укладається не пізніше п'ятнадцяти робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до введення в експлуатацію закінченого об'єкта будівництва.

Таким чином, обов'язок звернутись до органу місцевого самоврядування з заявою про укладення договору пайової участі у розвитку інфраструктури відповідного населеного пункту Законом покладено саме на замовника такого будівництва. Ухилення замовника від укладення договору пайової участі до прийняття об'єкту нерухомого майна до експлуатації, є порушенням зобов'язань та вимог, які прямо передбачені законом та встановленим органом місцевого самоврядування Порядком.

Виходячи з приписів Закону України Про регулювання містобудівної діяльності . участь у створенні та розвитку інженерно-транспортної інфраструктури населеного пункту є обов'язковою для замовника будівництва у відповідному населеному пункті, що обумовлює право відповідного органу місцевого самоврядування вимагати від замовника будівництва виконання обов'язку щодо пайової участі.

Органи місцевого самоврядування знаходяться поза межами процедури прийняття об'єктів будівництва в експлуатацію та позбавлені можливості контролювати момент його здійснення, відтак не укладення такого договору з підстав невиконання замовником обов'язку щодо звернення до органу місцевого самоврядування з відповідною пропозицією свідчить про його ухилення від укладення договору та може бути оскаржено в судовому порядку, у тому числі і після прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати укладеним договір пайової участі та стягнути з відповідача збитки у вигляді неотриманих коштів пайової участі.

В заяві про збільшення позовних вимог позивач також просить стягнути з відповідача на підставі ч.2. ст.625 Цивільного кодексу України за період заборгованості з 23.04.2013 року по 01.04.2017 року інфляційне збільшення в сумі 49712,89грн. та 3% річних в сумі 5352,82 грн.

Згідно з ч. 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. При цьому не враховуються витрати на придбання та виділення земельної ділянки, звільнення будівельного майданчика від будівель, споруд та інженерних мереж, влаштування внутрішніх і позамайданчикових інженерних мереж і споруд та транспортних комунікацій.

Таким чином, розмір пайової участі визначається у договорі, з огляду на ч. 5 ст.40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності саме органом місцевого самоврядування і такий розмір не може встановлюватись за домовленістю сторін, а вказується у договорі у відповідності зі встановленим органом місцевого самоврядування розміром.

В частині 9 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності зазначено, що договір про пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту укладається не пізніше ніж через 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника про його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Однак, відповідний строк встановлений саме для добровільного виконання замовником вказаного обов'язку, і невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника від укладення договору та сплати коштів пайової участі.

Неукладення договору свідчить про недотримання відповідачем вимог законодавства і має наслідком порушення прав та інтересів відповідної територіальної громади.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/6409/15.

Оскільки, з огляду на ч. 3 ст. 179 Господарського кодексу України обов'язковість укладення відповідного договору пайової участі передбачена законодавством, відповідний спір підлягає вирішенню судом.

Частиною 3 ст. 179 Господарського кодексу України унормовано, що укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

Частинами 2, 3, 5 ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності передбачено, що замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури. Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Частиною 4 вказаної статті передбачено, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування.

Частиною 1 ст. 14 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні обов'язки виконуються у межах встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 187 Господарського кодексу України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Таким чином, спонукання до укладання договору в судовому порядку можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, або на підставі обов'язкового для виконання акта планування (у тому числі державного замовлення) який видано компетентним органом.

Позивач зазначає, що ним було виконано визначені ст. 181 Господарського кодексу України дії для укладення з відповідачем договору про пайову участь. При цьому, укладення договору про пайову участь замовників у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури до введення об'єкта будівництва в експлуатацію є обов'язковим для сторін. У запропонованому позивачем проекті договору визначено всі істотні умови відповідно до вимог Господарського кодексу України, Закону України Про регулювання містобудівної діяльності .

В ході розгляду спору відповідач позовні вимоги не заперечив та не спростував.

Згідно зі ст. 111 28 Господарського процесуального кодексу України висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111 16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається з правової позиції, викладеної у постанові Верховного суду України від 30.11.2016 року у справі № 922/6409/15, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначає, що згідно зі статтею 4 Закону України Про архітектурну діяльність під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

За змістом статті 1 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовником є фізична або юридична особа, що має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала у встановленому законодавством порядку відповідну заяву.

Відповідно до статті 2 зазначеного Закону під забудовою території слід розуміти діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, юридичних та фізичних осіб, яка передбачає, зокрема, реконструкцію існуючої забудови та територій.

Відповідно до частин 2, 3 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов'язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Частиною 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності визначено строки, упродовж яких мають укладатися договори про пайову участь - не пізніше ніж 15 робочих днів з дня реєстрації звернення замовника будівництва щодо його укладення, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

За змістом положень частини 1 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону.

Аналіз положень частин 2, 3, 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності дає підстави для висновку, що обов'язок ініціювати укладення договору про пайову участь покладено саме на замовника будівництва, оскільки цей обов'язок пов'язаний зі зверненням замовника до органу місцевого самоврядування.

Визначений частиною 9 статті 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності строк (15 робочих днів, але до прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію) встановлено для укладення договору про пайову участь після добровільного виконання стороною цього обов'язку і звернення замовника будівництва до органу місцевого самоврядування з метою укладення такого договору.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна до експлуатації є порушенням зобов'язання, яке прямо передбачено чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Також, в постанові Верховного Суду України від 01.02.2017 року у справі № 922/753/16, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України визначила, що згідно зі статтею 4 Закону України Про архітектурну діяльність під будівництвом слід розуміти нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт.

Ухилення замовника будівництва від укладення договору про пайову участь до прийняття об'єкта нерухомого майна в експлуатацію є порушенням зобов'язання, прямо передбаченого чинним законодавством.

Невиконання такого зобов'язання не звільняє замовника будівництва від обов'язку укласти договір про пайову участь, у тому числі й після прийняття об'єкта будівництва в експлуатацію.

Таким чином, враховуючи обов'язковість для відповідача, як забудовника, укладення відповідного договору пайової участі, який є підставою для сплати пайового внеску, оскільки відповідач безпідставно та неправомірно ухилився від виконання вимог ст. 40 Закону України Про регулювання містобудівної діяльності , позовні вимоги є правомірними і обґрунтованими.

Як визначено в Листі Верховного Суду України від 01.04.2014 року Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України , для захисту прав осіб у зобов'язаннях цивільне законодавство України передбачає здебільшого такий спосіб захисту, як відшкодування збитків, і прямо не закріплює права суб'єктів такого зобов'язання вимагати укладення договору в судовому порядку.

Також, з огляду на зміст вищенаведеного Листа Верховного Суду України від 01.04.2014 року Аналіз практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України , п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачає можливість захисту права шляхом визнання договору укладеним.

В той же час, як визначено п. 9.8. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення , у рішенні зі спору, що виник при укладенні або зміні договору, має зазначатись рішення з кожної спірної умови договору у вигляді конкретного формулювання відповідної умови (розділу, пункту, підпункту) договору.

Пунктом 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення визначено, що у рішенні про спонукання укласти договір - умови, на яких сторони зобов'язані укласти договір, з посиланням на поданий позивачем проект цього договору, наприклад: Вважати договір (найменування договору) укладеним на умовах поданого (найменування позивача) проекту цього договору , а в разі необхідності - з викладенням у рішенні умов (пунктів) договору повністю або в певній частині.

Якщо ж умови (пункти) поданого позивачем проекту договору судом прийнято лише в певній частині, то решта умов (пунктів), до яких вносяться зміни порівняно з проектом, викладається в резолютивній частині судового рішення.

Оскільки в позові не заявлено та у справі не досліджувались умови договору по суті, спір полягав виключно в наявності чи відсутності у відповідача обов'язку щодо укладення договору пайової участі, відповідні позовні вимоги стосуються лише спонукання укласти договір, тому, за відсутності спору щодо окремих частин договору, у відповідності до 9.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 Про судове рішення , відповідна пзовна вимога підлягає задоволенню шляхом визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова між Васильківською міською радою та Приватним підприємством Левада , в редакції, запропонованій Васильківською міською радою.

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові від 22.03.2017 року у справі № 908/312/16, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції норм матеріального права, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України зазначає, що реконструкція, охоплюється законодавчим визначення забудови.

Також, зазначається, що не укладення договору пайової участі є протиправною дією, яка містить склад цивільного правопорушення і є підставою для покладення на винну особу обов'язку щодо відшкодування таким правопорушенням збитків.

Згідно зі статтею 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної особи або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Оскільки не укладення договору пайової участі свідчить про бездіяльність замовника у вчиненні передбачених законодавством обов'язкових дій щодо такого звернення та укладення договору, відповідна неправомірна бездіяльність є протиправною формою поведінки, внаслідок якої позивач був позбавлений права отримати кошти на розвиток інфраструктури населеного пункту, що охоплюється визначенням упущеної вигоди. При цьому наслідки у виді упущеної вигоди перебувають у безпосередньому причинному зв'язку із наведеною неправомірною бездіяльністю відповідача.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача 45257,80 грн. збитків у вигляді неотриманих позивачем коштів пайової участі у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Василькова підлягає задоволенню.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення річних та інфляційних, нарахованих на відповідну суму, яка є збитками у вигляді упущеної вигоди, з огляду на п. 5.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань , обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним, відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, відповідні позовні вимоги безпідставні і задоволеню не підлягають.

Згідно зі ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно зі ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині визнання договору пайової участі укладеним та стягнення з відповідача збитків в розмірі несплаченого внеску пайової участі. В решті позов задоволенню не підлягає.

У відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати на сплату судового збору підлягають відшкодуванню відповідачем пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1600 грн. з задоволеної вимоги немайнового характеру та 720,16 грн. у зв'язку з частковим задоволенням вимог майнового характеру, всього 2320,16 грн.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Василькова між Васильківською міською радою (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 56, код 34627780) та Приватним підприємством Левада (08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, 7, код 25295953), в редакції, запропонованій Васильківською міською радою.

3. Стягнути з Приватного підприємства Левада (08601, Київська обл., м. Васильків, вул. Грушевського, 7, код 25295953) на користь Васильківської міської ради (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Соборна, 56, код 34627780) 45257,80 грн. збитків у вигляді неотриманих коштів пайової участі та 2320,16 грн.витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

4. В задоволенні решти позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 27.07.2017 р.

Суддя Т.П. Карпечкін