Рішення

від 25.07.2017 по справі 910/9449/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.2017Справа №910/9449/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/9449/17

за позовом публічного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна , м. Київ,

до комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Татарка Шевченківського району, м. Київ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1, м. Київ,

про стягнення 44 041,39 грн.,

за участю представників:

позивача - Карася В.В. (довіреність від 27.12.2016 № 4805/D016);

відповідача - не з'явилися;

третьої особи - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство Страхова компанія Універсальна (далі - Компанія) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Татарка Шевченківського району (далі - Підприємство) про стягнення 44 041,39 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9449/17; призначено до розгляду на 04.07.2017; залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 розгляд справи відкладено на 25.07.2017 у зв'язку з неявкою представників учасників процесу.

11.07.2017 позивач подав суду документи на виконання вимог ухвал суду.

24.07.2017 відповідач подав суду клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник позивача у судовому засіданні 25.07.2017 надав пояснення по суті спору; позов підтримав та просив задовольнити.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання 25.07.2017 не з'явилися; про причини неявки повноважних представників третя особа суд не повідомила; про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином; вимоги ухвали суду не виконали.

Що ж до клопотання про відкладення, то слід вказати таке.

Відповідно до статті 4 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно зі статтею 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Відповідно до частини першої статті 69 ГПК України спір має бути вирішено господарським судом у строк не більше двох місяців від дня одержання позовної заяви.

Відповідач мотивував клопотання про відкладення таким: позивачем не було повідомлено Підприємство про подання даного позову, не надіслано претензію із додатками до неї, не надіслано копію позовної заяви з додатками до неї; представник відповідача перебуває у відпустці до 28.07.2017.

Проте відповідач не подав жодного документального підтвердження перебування представника у відпустці.

Крім того, відповідно до частин першої - третьої статті 28 ГПК України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника.

Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище.

Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації.

Таким чином, стаття 28 ГПК України не обмежує коло осіб, які можуть представляти інтереси юридичної особи в суді.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Що ж до посилань Підприємства на не надсилання на його адресу претензії та копії позовної заяви, то слід вказати таке.

Матеріали справи містять докази, що підтверджують факт направлення на адресу відповідача як претензії так і копії позовної заяви з додатками.

Разом з тим, вказані документи не були отримані Підприємством лише у зв'язку із тим, що поштові відправлення не були отримані представником відповідача

Ухвали Господарського суду міста Києва були надіслані учасникам процесу на адреси, зазначені у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що також підтверджується відміткою канцелярії на звороті такої ухвали та рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Крім того, до матеріалів справи долучено конверти з ухвалами суду, які повернуто з адреси відповідача та третьої особи з відміткою пошти за закінченням встановленого строку зберігання .

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова № 18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

24.12.2013 Компанією (страховик) та ОСОБА_3 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 3014/261/000162 (далі - Договір), предметом якого є: майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням та/або користуванням та/або розпорядженням застрахованим транспортним засобом марки Ленд Ровер (державний реєстраційний номер НОМЕР_1).

10.06.2014 о 14 год. 50 хв. на перехресті вул. Соляна та вул. О. Шмідта у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода (далі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля та транспортного засобу марки Трактор ВТЗ 20-32 (державний реєстраційний номер НОМЕР_3), що належить Підприємству, під керуванням ОСОБА_1, в результаті чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_1 пункту 10.9 Правил дорожнього руху України.

Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 27.06.2014 зі справи № 761/18163/14-п ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення; застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу на користь держави в розмірі 20 неоподаткованим мінімумів доходів громадян, що становить 340 грн.

10.06.2014 страхувальник звернувся до позивача із заявою про виплату страхового відшкодування.

20.06.2014 суб'єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 складено звіт про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу № 108/06/14, відповідно до якого вартість матеріального збитку, нанесеного власнику внаслідок пошкодження вказаного автомобіля марки Ленд Ровер , складає 85 493,23 грн.

02.07.2014 позивачем складено страховий акт № 7548/1 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до яких сума страхового відшкодування складає 76 389,51 грн.

05.08.2014 позивачем складено страховий акт № 7548/2 і розрахунок страхового відшкодування, відповідно до якого сума страхового відшкодування складає 17 141,88 грн.

Отже, загальна сума страхового відшкодування складає 93 531,39 грн.

24.07.2014 страховик, виконуючи свої зобов'язання за Договором, сплатив страхове відшкодування на підставі рахунку від 31.07.2014 № 1016437 і рахунку від 18.06.2014 № 1015544 СТО ТОВ Віннер Автомотів у загальній сумі 93 531,39 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №№ 61908, 63699.

За приписами статті 27 Закону України Про страхування та статті 993 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - Закон).

Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а також захист майнових інтересів страхувальників. Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону).

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону (статті 9, 22 - 31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння дорожньо-транспортної пригоди за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди породжує деліктне зобов'язання, в якому праву потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується відповідний обов'язок боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така дорожньо-транспортна пригода слугує підставою для виникнення договірного зобов'язання згідно з договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов'язанні ним є страховик.

Водночас, зазначені зобов'язання не виключають одне одного. Деліктне зобов'язання - первісне, основне зобов'язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, в результаті якої завдана шкода, буде кваліфікована як страховий випадок.

Пунктом 36.4 статті 36 Закону передбачено право страховика у разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування (регламентна виплата безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Разом з тим, згідно зі статтею 21 Закону на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, чинного на території України.

Судом встановлено, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки Трактор ВТЗ 20-32 як страхувальника на момент ДТП була застрахована АТ ПРОСТО-страхування за полісом № АС/7951308, за якими ліміт по майну становив 50 000 грн., а франшиза - 510 грн.

Також, судом встановлено, що 06.06.2014 Підприємством (замовник) та ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір на виконання робіт - цивільно-правова угода № б/н (далі - Договір), за умовами якого:

- виконавець взяв на себе зобов'язання за замовленням замовника виконати роботи з перевезення великогабаритного сміття, механізмів та обладнання замовника у період з 10.06.2014 до 11.06.2014 (пункт 1.1 Договору);

- для виконання робіт, передбачених Договором, замовник забезпечує виконавця транспортним засобом марки ВТЗ 2032 АМК, двигун № НОМЕР_2; реєстраційний документ: серія НОМЕР_4, виданий Інспекцією ДТН м. Києва, а також напівпричепом марки НТ-2-02, реєстраційний номер НОМЕР_3, свідоцтво про реєстрацію серії НОМЕР_5, виданого ІДТН ВО КМР (КМДА) (пункт 1.3 Договору);

- термін дії Договору з 10.06.2014 до 11.06.2014 (пункт 6.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від відповідача - виконуючою обов'язки директора Котвіцькою Тетяною Володимирівною, яка діяла на підставі статуту, та від третьої особи - особисто ОСОБА_1.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, не розірвано.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, укладений Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Як передбачено статтею 1194 ЦК України, в разі якщо страхової виплати (страхового відшкодування) недостатньо для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, особою, відповідальною за завдані у цьому випадку збитки, відповідно до ЦК України та Закону, у межах, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є саме відповідач.

До матеріалів справи долучено листування сторін, з якого вбачається, що позивач звертався з вимогами сплатити суму страхового відшкодування.

Проте, відповідачем суму страхового відшкодування в порядку регресу не було сплачено; доказів протилежного суду не подано.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно до статті 29 Закону у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

У разі, якщо цивільно-правова відповідальність особи застрахована, вона відповідає за заподіяну нею шкоду тільки у розмірі, який перевищує ліміт відповідальності страховика. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, та не відшкодовується шкода, пов'язана із втратою товарної вартості транспортного засобу, ці втрати підлягають відшкодуванню за рахунок особи, з вини якої заподіяна шкода.

За змістом статті 12 Закону страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно до пункту 35.1 статі 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) заяву про страхове відшкодування.

Строки і порядок прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) страховиком та порядок його виплати або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) визначені статтями 36, 37 Закону.

Позивачем доведено належними та допустимими доказами протиправну поведінку і вину водія у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, наявність правових підстав для задоволення позову Компанії щодо стягнення з відповідача - особи, відповідальної за завдану шкоду, у межах, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Таким чином, сума страхового відшкодування, яка не покривається полісом, та що має бути сплачена відповідачем на користь позивача складає 44 041,39 грн. (93 531,39 грн. - 50 000 грн. + 510 грн.).

Відповідно до частини першої статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Згідно з статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до пункту 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з комунального підприємства Житлово-експлуатаційна контора Татарка Шевченківського району (04107, м. Київ, вул. Лук'янівська, 5; ідентифікаційний код: 34966165) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь публічного акціонерного товариства Страхова компанія Універсальна (01133, м. Київ, бул. Лесі Українки, 9; ідентифікаційний код: 20113829): 44 041 (сорок чотири тисячі сорок одну) грн. 39 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 31.07.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук