Рішення

від 25.07.2017 по справі 910/7436/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25.07.2017Справа №910/7436/17

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д ., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/7436/17

за позовом товариства з додатковою відповідальністю Бровари-Молоко , м. Бровари,

до товариства з обмеженою відповідальністю Пріват-Маркет , м. Київ,

про стягнення 31 619,98 грн.,

за участю представників:

позивача - Романчука А.В. (довіреність від 14.03.2017 № б/н);

відповідача - не з'явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з додатковою відповідальністю Бровари-Молоко (далі - ТДВ Бровари-Молоко ) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю Пріват-Маркет (далі - ТОВ Пріват-Маркет ) про стягнення з відповідача: 17 847,60 грн. основного боргу; 850,47 грн. 3% річних; 9 940,65 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 3 266,11 грн. втрат від інфляції, а всього 31 904,83 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.05.2017 порушено провадження у справі та призначено судовий розгляд на 13.06.2017.

13.06.2017 ТОВ Пріват-Маркет подало суду відзив на позовну заяву, в якому заперечило проти доводів позивача та просило у позові відмовити повністю.

У судовому засіданні 13.06.2017 представники позивача заявили клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з необхідністю ознайомитися з відзивом на позовну заяву та підготувати відповідні пояснення.

Представники відповідача в судове засідання 13.06.2017 не з'явилися, про дату, час та місце проведення судового засідання були повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 відкладено розгляд справи на 04.07.2017.

Представник позивача 04.07.2017 подав суду клопотання про зменшення розміру позовних вимог, в якому просив суд стягнути з відповідача: 17 847,60 грн. основного боргу; 817 грн. 3% річних; 9 479,74 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань та 3 475,64 грн. завданих збитків з врахуванням втрат від інфляції, а всього 31 619,98 грн., яку представник підтримав у судовому засіданні та просив задовольнити.

Суд прийняв вказану заяву до розгляду як таку, що відповідає вимогам статті 22 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Представники відповідача у судове засідання 04.07.2017 не з'явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили; вимоги ухвал суду не виконали.

Представник позивача подав суду клопотання про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.07.2017 продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відкладено розгляд справи на 25.07.2017.

20.07.2017 відповідач подав суду клопотання про розгляд справи без участі повноважного представника та повідомив про повне погашення основного боргу.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача у судове засідання 25.07.2017 не з'явилися; про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, представник відповідача заявив клопотання про розгляд справи без його участі.

У підпункті 3.9.2 пункту 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - Постанова №18) зазначено, що, розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до статті 75 ГПК України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 25.07.2017 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до статті 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог статті 81 1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2015 ТДВ Бровари-Молоко (постачальник) і ТОВ Пріват-Маркет (покупець) укладено договір поставки № 29/09 (далі - Договір), за умовами якого:

- постачальник зобов'язався у встановлений Договором строк поставити та передати товар у власність покупця, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його в порядку та на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);

- товар - молочна продукція, що має позначення торгівельної марки, власником якої є покупець на підставі свідоцтва на знак для товарів і послуг № 161188 від 10.09.2012 (для класів 39, 30, 32) та рішення Державної служби інтелектуальної власності України реєстраційний номер 17433 від 17.12.2014 (пункт 1.2 Договору);

- постачальник здійснює поставку товару на умовах DАP (ІНКОТЕРМС-2010): навантаження, доставка (транспортні затрати) здійснюються силами та за рахунок постачальника за адресою: м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2, розвантаження здійснюється силами та за рахунок покупця (пункт 2.1 Договору);

- постачальник зобов'язаний здійснити поставку протягом 7 (семи) календарних днів з дати отримання належним чином оформленої заявки від покупця (пункт 2.6 Договору);

- документом, що підтверджує факт поставки вважається підписана сторонами видаткова накладна на товар (пункт 2.10 Договору);

- ціна товару зазначається у видатковій накладній на кожну партію товару, що є невід'ємною частиною Договору (пункт 4.3 Договору);

- покупець сплачує постачальнику ціну товару за відповідною видатковою накладною протягом 21 календарного дня з дати поставки (пункт 4.5 Договору);

- платежі за Договором здійснюються у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, вказані у Договорі. Засобом платежів є національна валюта України - гривня (пункт 4.9 Договору);

- за порушення зобов'язань з оплати товару покупець без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує на підставі Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати (пункт 8.1 Договору);

- Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2016 (пункт 13.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами, а саме, від позивача - директором Лопатюком М.С., який діяв на підставі статуту, та від відповідача - директором Александровим І.О., який діяв на підставі статуту, та скріплено печатками сторін.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, не розірвано.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частинами першою і другою статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Згідно із статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивачем був поставлений відповідачу товар на загальну суму 17 847,60 грн., що підтверджується видатковими накладними, які додано до матеріалів справи: від 01.10.2015 № 584 на суму 6 291,60 грн.; від 06.10.2015 № 646 на суму 11 556 грн.

Вказані видаткові накладні підписані повноважними представниками, скріплені печатками сторін та приймаються судом як належні докази виконання ТДВ Бровари-Молоко договірних зобов'язань.

У свою чергу, ТОВ Пріват-Маркет умови Договору не виконало та за отриманий товар у визначений у Договорі строк не розрахувалося, внаслідок чого виник борг у сумі 17 847,60 грн.

Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з пунктом 4.5 Договору відповідач мав у встановлений строк, а саме протягом 21 календарного дня з дати поставки розрахуватися за отриманий товар, проте цього не відбулося.

Разом з тим, після порушення провадження у даній справі відповідач повністю погасив заборгованість за Договором, перерахувавши позивачеві грошові кошти у сумі 17 847,60 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 17.07.2017 № 1401 на суму 17 847,60 грн., яке долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.07.2017 було припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу на підставі пункту 1 1 частини першої статті 80 ГПК України.

Крім суми основного боргу, позивач просить стягнути з відповідача 9 479,74 грн. пені, 3 475,64 грн. втрат від інфляції та 817 грн. 3% річних.

Позивач для розрахунку пені, втрат від інфляції та 3 % річних визначає такі періоди прострочення:

- за видатковою накладною № 584 з 23.10.2015 по 05.05.2017;

- за видатковою накладною № 646 з 28.10.2015 по 05.05.2017.

У відзиві на позовну заяву відповідач заперечив проти задоволення вимог позивача, мотивуючи це тим, що позивачем невірно визначено періоди прострочення оплати товару, а тому невірно зроблено розрахунок пені, втрат від інфляції та 3 % річних.

Крім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач заявив про застосування позовної давності до вимог позивача про стягнення пені та просив суд відмовити в задоволенні позову в цій частині.

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки втрат від інфляції та 3 % річних, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони неправильні в частині визначення розміру.

За розрахунком суду стягненню підлягає 3 756,60 грн. втрат від інфляції та 818,19 грн. 3% річних.

Проте здійснення перерахунку судом втрат від інфляції та 3 % річних фактично призведе до виходу судом за межі позовних вимог.

Так, відповідно до пункту 2 частини першої статті 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Враховуючи наведене, у зв'язку з тим, що клопотання в порядку, передбаченому вказаним пунктом частини першої статті 83 ГПК України, до позовної заяви не додано та в судовому засіданні представником позивача не подано, у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині вимог про стягнення втрат від інфляції та 3 % річних, а тому стягненню з відповідача підлягають 3 475,64 грн. втрат від інфляції та 817 грн. 3 % річних.

Що ж до стягнення пені, то слід вказати таке.

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України (далі - ГК України) штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У частині першій статті 546 ЦК України зазначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 ЦК України).

Пунктом 3 частини першої статті 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 8.1 Договору передбачено, що за порушення зобов'язань з оплати товару покупець без попередньої письмової вимоги постачальника сплачує на підставі Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми простроченого платежу, що діяла у період, за який сплачується пеня за весь період, що обчислюється з першого дня від дати виникнення заборгованості з оплати і до дати здійснення оплати

Згідно з пунктом першим частини другої статті 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до частин третьої і четвертої статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення; сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Частиною першою статті 259 ЦК України передбачено, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Зі змісту пункту 8.1 Договору вбачається, що сторони збільшили позовну давність за домовленістю, а тому підстав для застосування спеціального строку в один рік немає.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно з пунктом 2.3 Постанови № 18 якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи; крім того, неподання позивачем витребуваних господарським судом матеріалів, необхідних для вирішення спору, тягне за собою правові наслідки у вигляді залишення позову без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК України.

Відповідач не подав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, та таким, що підлягає задоволенню в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3 % річних.

За приписами статті 49 ГПК України судові витрати зі справи слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 43, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в частині стягнення пені, втрат від інфляції та 3 % річних.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю Пріват-Маркет (04119, м. Київ, вул. Сім'ї Хохлових, 11/2; ідентифікаційний код 39354572) з будь-якого рахунку, виявленого під час виконання даного рішення суду, на користь товариства з додатковою відповідальністю Бровари-Молоко (07400, Київська область, м. Бровари, вул. Боженка, 5; ідентифікаційний код 00445825): 3 475 (три тисячі чотириста сімдесят п'ять) грн. 64 коп. втрат від інфляції; 817 (вісімсот сімнадцять) грн. 3 % річних; 9 479 (дев'ять тисяч чотириста сімдесят дев'ять) грн. 74 коп. пені та 1 600 (одну тисячу шістсот) грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Відповідно до частини п'ятої статті 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня підписання повного рішення шляхом подачі апеляційної скарги до місцевого господарського суду.

Згідно із статтею 87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повне рішення складено 31.07.2017.

Суддя І.Д. Курдельчук