Рішення

від 24.07.2017 по справі 922/2227/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р.Справа № 922/2227/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

при секретарі судового засідання Деньковичу А.Й.

розглянувши справу

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю "Держпостач", с. Безруки про стягнення коштів у розмірі 36 949,97 грн. за участю представників:

позивача - не зявився

відповідача - не зявився

ВСТАНОВИВ:

Позивач, комунальне підприємство "Київський метрополітен", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача, товариства з обмеженою відповідальністю "Держпостач", про стягнення 24 850,00 грн. передплати, 7 355,60 грн. пені, 3 479,00 грн. штрафу, 1 265,37 грн. інфляційних втрат. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати. Позовні вимоги вмотивовано неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором № 920-ТЧІ-16 від 23 грудня 2016 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 10 липня 2017 року вказану позовну заяву було прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 922/2227/17 і призначено її до слухання у судовому засіданні на 24 липня 2017 року. Судом долучено до матеріалів справи документи, які надійшли через канцелярію суду від позивача, а саме: супровідним листом пакет документів (вх. № 23525 від 21 липня 2017 року); клопотання про розгляд справи без участі представника позивача з додатками (вх. № 23671 від 24 липня 2017 року).

В призначене судове засідання 24 липня 2017 року представники сторін не з'явилися; про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.спр. 27,28).

Розглянувши клопотання позивача про розгляд справи без його представника (вх. № 23671 від 24 липня 2017 року), враховуючи наявність в матеріалах справи всіх необхідних документів для розгляду справи та прийняття законного рішення, беручи до уваги диспозитивність права сторін на участь у судовому засіданні, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та проводити розгляд справи № 922/2227/17 без участі його представника.

Судом перевірено адресу відповідача: згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, місцезнаходження юридичної особи відповідача: 62322, Харківська обл., Дергачівський район, с. Безруки, вул. Тельмана, буд. 19, саме на цю адресу судом надсилались процесуальні документи, а позивачем - копія позовної заяви з доданими до неї документами. Відповідно до вимог ч. 1 та ч. 4 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного держаного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Як визначено у п. п. 3.9. та 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року, розпочинаючи судовий розгляд суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання. Необхідно мати на увазі, що розгляд справи за відсутності будь-якої із сторін, не повідомленої належним чином про час і місце засідання суду, є безумовною підставою для скасування рішення місцевого або постанови апеляційного господарського суду. Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України.

Так, процесуальні документи у даній справі (ухвала суду про порушення провадження у справ) направлялася всім учасникам судового процесу, що підтверджуються штампом канцелярії на зворотній стороні відповідної ухвали. Таким чином, суд вважає, що сторони повідомлені належним чином про час і місце розгляду справи, але не з'явилися у засідання суду, водночас судом вжито всі заходи для їх належного повідомлення про час та місце розгляду справи.

Згідно з частиною другою статті 4-3 ГПК та статтею 33 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Якщо подані сторонами та іншими учасниками судового процесу докази є недостатніми, господарський суд може за їх клопотанням чи за власною ініціативою витребувати в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього письмові і речові докази, інші матеріали ( пункт 3, 4, 6, 8 і 11 статті 65 ГПК України), притому не лише від учасників судового процесу, а й від інших підприємств, установ, організацій, державних органів. При цьому, суд має створити належні умови всім учасникам судового процесу для виконання ними вказаного обов'язку по доведенню своєї правової позиції. Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи

Так, наявна в матеріалах справи ухвала суду про порушення провадження у справі свідчить, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи, витребувано в порядку підготовки справи до розгляду необхідні для цього докази.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

23 грудня 2016 року між позивачем (покупець) та відповідачем (постачальник) було укладено договір № 920-ТЧІ-16. Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця у встановлений термін "Тюль, мереживо та вишивка; нитки позументні та стрічкові нитки; пряжа синельна; пряжа фасонна петляста" код 13.99.1 за ДК 016-2010 (вовна, код 19281000-9 за ДК 021-2015 (пластина напівгрубововняна, поветь технічна напівгрубововняна), надалі-товар, визначений в асортименті, кількості, якості та за ціною, що зазначені у Специфікації (додаток 1 до договору), яка є його невід'ємною частиною, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити його вартість. Ціна на товар встановлюється з урахуванням вартості тари (упаковки) і всіх накладних витрат. Сума договору становить 49 700,00 грн., без ПДВ, відповідно до пункту 181.1 статті 181 Податкового кодексу. Розрахунок за товар здійснюється в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Розрахунок за товар здійснюється покупцем шляхом перерахування попередньої оплати в розмірі 50% від суми договору на підставі виставленого постачальником рахунку-фактури. (п.п.4.1, 4.2 договору). Поставка товару здійснюється протягом 14 робочих днів з дати отримання попередньої оплати постачальником згідно з п. 4.2 цього договору. Поставка товару здійснюється на умовах DDP - склад покупця (відповідно до вимог Міжнародних правил "Інкотермс" в редакції 2010 року) за адресою: 02100, м. Київ, вул. Червоноткацька, 1-А, матеріальний склад СП "Електродепо "Дарниця", телефон складу - (044) 238 40 73 (п. 5.1 договору). Постачальник зобов'язаний, забезпечити поставку товару в строки, встановлені даним договором (п.п. 6.3, 6.3.1 договору). За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та даним договором. У разі затримки поставки товару, або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. У разі затримки поставки товару більше, як на один місяць понад строку, передбаченого договором, покупець має право в односторонньому порядку достроково перервати дію даного договору (повідомивши про це постачальника письмово), стосовно непоставленого товару без будь-якої компенсації за збитки, які постачальник поніс або може понести у зв'язку з таким розірванням договору. У цьому випадку, передбаченому п. 6.2.1, постачальник при невиконанні ним своїх зобов'язань, крім сплати штрафних санкцій, передбачених договором, повертає покупцю всю суму попередньої оплати в 5-денний термін з дня її вимоги, з урахуванням індексу інфляції (п.п. 7.1, 7.2. 7.3 договору). Договір набирає чинності з дня його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 28 лютого 2017 року (п. 10.1 договору). На виконання умов даного договору між сторонами складено, підписано та скріплено печатками підприємств специфікацію на поставку від 23 грудня 2016 року. 23 грудня 2016 року відповідачем виставлено на оплату позивачу рахунок фактури № 000544 від 23 грудня 2016 року на суму 24 850,00 грн. Як вбачається з платіжного доручення № 7669 від 28 грудня 2016 року, позивачем з посиланням на рахунок № 000544 від 23 грудня 2016 року та договір № 920-ТЧІ-16 ві 23 грудня 2016 року перераховано відповідачу платіж у розмірі 24 850,00 грн. (50% вартості товару). 26 січня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача лист (вих. № 30/01-140), відповідно до якого позивач просив відповідача негайно вжити заходи для дотримання умов договору (даний лист було отримано відповідачем 02 лютого 2017 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення (арк.спр. 21)). 2 березня 2017 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію про повернення попередньої оплати та сплату штрафних санкцій за договором від 23 грудня 2016 року № 920-ТЧІ-16 (вих. № 12/04-274), відповідно до якої просив відповідача у 5-ти денний термін з дня отримання претензії повернути суму попередньої оплати у розмірі 24 850,00 грн. та пропонував сплатити штрафні санкції, індекс інфляції та 3% річних. Вказана претензія була отримана відповідачем 25 березня 2017 року, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомлення про вручення поштового відправлення (арк. спр. 19). Втім, вказані вище претензії залишилися відповідачем без відповіді, кошти без повернення, що й стало підставою для позивача звернутися з даним позовом до суду.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Відповідно до ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості. Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Аналізуючи умови укладеного між позивачем та відповідачем у справі договору № 920-ТЧІ-16 від 23 грудня 2016 року, суд визнав, що за своєю правовою природою даний договір є договором поставки, до якого повинні застосовуватись положення Цивільного кодексу України, що регулюють загальні умови виконання зобов'язання, а також положення параграфів 1, 3, глави 54 Цивільного кодексу України Відповідно до ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України). Згідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 ГК України). Водночас, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 ЦК України).

З огляду на перерахування позивачем коштів відповідачу в межах договору № 920-ТЧ1-16 від 23 грудня 2016 року (платіжне доручення № 7669 від 28 грудня 2016 року на суму 24 850,00 грн. та на невиконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару у визначений строк (19 січня 2017 року), суд дійшов висновку правомірності та обґрунтованості позовних вимог позивача про стягнення на його користь з відповідача 24 850,00 грн. попередньої оплати; вимоги є доведеними матеріалами справи та, відповідно, підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розглянувши частину позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 7 355,60 грн. та 3 479,00 грн. штрафу, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Отже, невиконання зобов'язання або виконання його з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), визнається згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання, в результаті чого настають правові наслідки, встановлені договором або законом (ст. 611 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання. Стаття 549 Цивільного кодексу України визначає, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках за кожен день прострочення виконання від суми несвоєчасно виконаного зобов'язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пунктом 7.2 договору № 920-ТЧ1-16 від 23 грудня 2017 року, сторони передбачили, що у разі затримки поставки товару, або поставки не в повному обсязі, заявленому покупцем, постачальник сплачує покупцю штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. Тобто, умовами вказаного пункту договору сторонами передбачено відповідальність (з огляду на приписи ст. 549 ЦК України та правову природу виникнення та проведення нарахування штрафу та пені) у вигляді пені, а саме у розмірі 0,1% пені, яка обраховується від вартості непоставленого товару за кожен день затримки, та у вигляді штрафу (за прострочення понад 30 днів) у розмірі 7% від вартості непоставленого товару. Перевіривши правомірність нарахування позивачем штрафу та пені, враховуючи п. 7.2 договору та приписи ст. 232 ГК України, суд встановив, що дане нарахування не суперечать вимогам чинного законодавства та умовам договору, в зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 3 479,00 грн. штрафу (7% від вартості непоставленого товару (49 700,00 грн.)) та 7 355,60 грн. пені (0,1% від вартості непоставленого товару (49 700,00 грн.) за кожен день затримки) за період з 20 січня 2017 року по 16 червня 2017 року підлягають задоволенню.

Розглянувши частину позовних вимог про стягнення з відповідача 1 265,37 грн. інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Передбачена статтею 625 ЦК України відповідальність застосовується до правовідносин зобов'язального характеру, які виникають з приводу грошових зобов'язань. У силу положень статей 524, 533, 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання зі сплати коштів. Таким чином, грошовим зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана сплатити гроші на користь другої сторони (кредитора), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Підставою застосування відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 ЦК України, є прострочення боржником виконання грошового зобов'язання. Тобто порушенням грошового зобов'язання є невиконання боржником обов'язку сплатити грошові кошти. Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами виникли зобов'язання, які випливають з умов договору поставки продукції, за умовами якого відповідач повинен був поставити позивачу продукцію. Тобто, правовідношення, які виникли між сторонами, не є грошовим зобов'язанням, тому до спірних правовідносин не застосовуються положення частини другої статті 625 ЦК України, у зв'язку із чим суд відмовляє в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача 1 265,37 грн. інфляційних втрат. Тотожна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду України від 30 квітня 2014 року по справі № 6-38цс14 і яка, постанова (висновок), в силу ч. 1 ст. 111-28 ГПК України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 1 545,21 грн.

З огляду на наведене та керуючись ст.ст. 1, 4, 4-2, 4-3, 12, 22, 33-34, 43, 44, 49, 75, 82-85, 111-28 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Держпостач" (62322, Харківська обл., Дергачівський р-н, с. Безруки, вул. Тельмана, буд. 19, в тому числі з п/р 26008052213059 в Харківському ГРУ ПАТ КБ "ПриватБанк", МФО 351533, код ЄДРПОУ 40353949) на користь комунального підприємства "Київський метрополітен" (03056, м. Київ, пр-т Перемог, 35, п/р 26006032079400 у ПАТ "УкрСиббанк", МФО 351005, код ЄДРПОУ 03328913) 24 850,00 грн. суму попередньої оплати, 7 355,60 грн. пені, 3 479,00 грн. штрафу та 1 545,21 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий.

Повне рішення складено 31.07.2017 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/2227/17