Рішення

від 26.07.2017 по справі 916/1104/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"26" липня 2017 р.Справа № 916/1104/17

За позовом : Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області;

до відповідача Державного навчального закладу "Балтське професійно-технічне аграрне училище";

за участю третьої особи, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_3;

про визнання недійсним договору

Суддя Оборотова О.Ю.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Кірющенко А.В., за посвідченням №035593 від 07.09.2015р.;

від позивача Міністерства освіти і науки України: не з`явився;

від позивача Головного управління Держгеокадастру в Одеській області: Телега О.Ф., за довіреністю від 17.01.2017р . ;

від відповідача Державного навчального закладу "Балтське професійно-технічне аграрне училище": не з`явився;

від третьої особи: ОСОБА_6 за довіреністю від 19.06.2017р.

СУТЬ СПОРУ: 11.05.2017р. Керівник Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та в особі Головного управління Держгеокадастру в Одеській області звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Державного навчального закладу "Балтське професійно-технічне аграрне училище" та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про визнання недійсним договору про надання послуг від 01.08.2014р. та зобов'язання ФОП ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.05.2017р. порушено провадження у справі з призначенням її до розгляду у відкритому судовому засіданні.

30.05.2017р. від Державного навчального закладу "Балтське професійно-технічне аграрне училище" надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не заперечує з приводу задоволення позовних вимог.

31.05.2017р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшло клопотання про припинення провадження по справі у відповідності п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

16.06.2017р. від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд клопотання про припинення провадження без участі представника.

У судовому засіданні 16.06.2017р. від прокурора надійшло клопотання про продовження строку розгляду справи на п'ятнадцять днів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2017р. продовжено строк розгляду справи на п'ятнадцять днів до 26.07.2017р.

21.07.2017р. від Державного навчального закладу "Балтське професійно-технічне аграрне училище" надійшла заява про припинення провадження по справі на підставі.1-1 ст. 80 ГПК України, яка вмотивована тим., що на теперішній час договірні відносини між Фізичної особи-підприємцем припинено, земельна ділянка перебуває у користуванні навчального закладу.

26.07.2017р. від Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області надійшло клопотання про припинення провадження по справі на підставі.1-1 ст. 80 ГПК України, яке вмотивоване заявою Державного навчального закладу "Балтське професійно-технічне аграрне училище", відповідно до змісту якої, договірні відносини між Фізичної особи-підприємцем припинено, земельна ділянка перебуває у користуванні навчального закладу.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 26.07.2017р. провадження у справі № 916/1104/17 в частині позовних вимог до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 - припинено; залучено ОСОБА_3 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Суд відмовляє у задоволенні клопотань Державного навчального закладу "Балтське професійно-технічного аграрного училища та Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області про припинення провадження по справі на підставі.1-1 ст. 80 ГПК України, оскільки належних та допустимих доказів відсутності предмету спору учасниками провадження надано не було, уповноважений представник ОСОБА_3 у судовому засіданні пояснив, що жодних угод, спрямованих на розірвання договірних відносин не було підписано.

У судовому засіданні 26.07.2017р. після виходу судді з нарадчої кімнати було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, суд встановив:

01.08.2014 між Державного навчального закладу "Балтське професійно-технічне аграрне училище" (Училище) в особі директора ОСОБА_7, з одного боку, та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (ФОП ОСОБА_3.), укладено договір про надання послуг у навчально-виробничому процесі вирощування сільськогосподарських культур (договір).

Пунктом 1 вказаного договору передбачено, що Училище та ФОП ОСОБА_3 укладають цей договір про надання послуг з вирощування сільськогосподарських культур (повний комплекс сільськогосподарських робіт з посіву, вирощуванню та збору) на земельній ділянці площею 68 га, що перебуває в постійному користуванні училища і використовується в навчальних цілях.

Відповідно до п. 2.1 вказаного договору Училище зобов'язується допустити для проведення сільськогосподарських робіт сільгосптехніку, автотранспорт, агрегати, обладнання та робітників ФОП ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 68 га.

Згідно з п. 2.7 договору ФОП ОСОБА_3 зобов'язується на земельній ділянці училища використовувати власну с/г техніку, пальне, насіння, добриво й таке інше. Використовувати повний комплекс робіт з вирощування с/г культур.

Пунктом 4.1 визначено строк дії договору, що складає 3 роки, починаючи з 01.08.2014 та діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань та збору врожаю.

Відповідно до п. 3.1 вказаного договору ФОП ОСОБА_3 відшкодовує усі понесені витрати по використанню повного комплексу робіт з вирощування сільськогосподарських культур на земельній ділянці Училища за рахунок зібраного урожаю, а п. 3.3 передбачено, що при відшкодуванні витрат по виконанню повного комплексу робіт за рахунок зібраного врожаю, ФОП ОСОБА_3 розраховується з Училищем 0,5 тон сільгоспкультур з 1 га площі урожаю даного року в натуральному або грошовому вигляді.

Котовською місцевою прокуратурою Одеської області за результатами вивчення стану законності щодо використання земель державної власності загальноосвітніми навчальними закладами встановлено факт незаконного користування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 земельною ділянкою площею 68 га, розташованою на території Балтської міської ради Балтського району (за межами населеного пункту) та факт порушення інтересів держави в особі Міністерства освіти і науки України та головного управління Держгеокадастру в Одеській області, що власне і стало підставою для звернення до господарського суду одеської області.

Розглянувши та дослідивши докази, які містяться в матеріалах справи, проаналізувавши їх у сукупності та надавши відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 29 ГПК України, у разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача.

Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій України" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів органів місцевого самоврядування.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, органи місцевого самоврядування, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Судом встановлено, що позивачі не ініціювали питання визнання спірного договору недійсним, а тому посилаючись на оціночну дефініцію "Інтересів держави", прокурор подав до Господарського суду Одеської області позов про визнання договору недійсним.

Згідно з приписами ст.11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права і обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти, акти цивільного законодавства. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства; особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї (ст.14 ЦК України).

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно ст.173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено що, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦКУ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Статтею 203 ЦКУ встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

5. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

6. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Згідно з положеннями ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, положеннями ст. 79-1 Земельного кодексу України, що набрала чинності з 01.01.2013 передбачено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Суд зазначає, що Розпорядженням Балтської районної державної адміністрації №228/А-2011 від 22.02.2011 Про надання дозволу на розробку проектно-технічної документації по видачі державного акта на право постійного користування землею надано дозвіл на розробку проектно-технічної документації щодо видачі державного акту на право постійного користування землею, директору ДНЗ Балтське професійно-технічне аграрне училище загальною площею 84,00 га, в тому числі під господарськими будівлями і дворами - 6,00 га, під господарськими шляхами та прогонами - 1,00 га, ріллі - 77,00 га для навчально-виробничих цілей на території Балтської міської ради (за межами населеного пункту) Балтського району Одеської області.

Відповідно до довідки з державної статистичної звітності про наявність земель та розподіл їх за власниками земель, землекористувачами, угіддями (за даними форми 6-зем), наданої відділом Держгеокадастру у Балтському районі Одеської області, зазначена земельна ділянка рахується за ДНЗ Балтське професійно-технічне аграрне училище у графі 12 сільськогосподарські і науково-дослідні установи та є державною власністю. Відомості про документи, що посвідчують право власності чи користування вказаною земельною ділянкою ДНЗ Балтське професійно-технічне аграрне училище у Відділі відсутні.

Відповідно до інформації відділу держгеокадастру у Балтському районі Одеської області зазначено, що середня вартість 1 га ріллі на території Балтської міської ради станом на 01.01.2016р. складає 70,09 грн.м.кв., що для площі в 68 га становить 47661200 гривень.

Господарський суд звертає увагу, що в порушення наведених норм законодавства, спірний договір про надання послуг у навчально-виробничому процесі вирощування сільськогосподарських культур від 01.08.2014 укладений без формування земельної ділянки як об'єкту цивільного обігу, тобто без визначення площі, меж земельної ділянки, без присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру, та без внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру, а тому відповідно до ст. 125 Земельного кодексу України у ДНЗ Балтське професійно-технічне аграрне училище і не виникло право користування цією земельною ділянкою.

Зі змісту глави 15 Земельного кодексу України, як спеціального нормативного акту, що регулює земельні відносини, вбачається, що земельні ділянки можуть бути надані у користування або на праві оренди, або на праві постійного користування.

Земельна ділянка, яка використовується ФОП ОСОБА_3, не належить йому на жодному з передбачених чинним законодавством титулів - праві власності чи праві оренди, отже, землекористування здійснюється ФОП ОСОБА_3 за відсутності законодавчо визначеної підстави.

Права землекористувачів визначені ст.95 ЗК України. Відповідно до ч. 1 ст. 95 ЗК України землекористувачі, якщо інше не передбачено законом або договором, мають право: а) самостійно господарювати на землі; б) власності на посіви і насадження сільськогосподарських та інших культур, на вироблену продукцію; в) використовувати у встановленому порядку для власних потреб наявні на земельній ділянці загальнопоширені корисні копалини, торф, ліси, водні об'єкти, а також інші корисні властивості землі; г) на відшкодування збитків у випадках, передбачених законом; ґ) споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди.

Право на обробку землі та збір врожаю та розпорядження ним, передбачене умовами спірного договору, являє собою реалізацію правомочностей землекористувача щодо володіння та користування, які, згідно ст.92 ЗК України, складають титул права постійного користування.

Право володіння та користування, як правомочності, що належать землекористувачеві згідно положень ст.92 ЗК України, за умовами спірного договору реалізуються не землекористувачем, а ФОП ОСОБА_3 шляхом обробки землі та збору, реалізації врожаю.

Також, право самостійного господарювання як право, надане відповідно до п. а ч.1 ст.95 ЗК України саме землекористувачеві, згідно умов спірного договору використовується ФОП ОСОБА_3, що суперечить вимогам вказаної норми права.

Взявши на себе вказані вище права та обов'язки за спірним договором, ДНЗ Балтське професійно-технічне аграрне училище здійснив розпорядження вказаною земельною ділянкою.

Суд зазначає, що з аналізу зазначеного договору вбачається, що спірний договір не є договором про надання послуг у навчально-виробничому процесі вирощування сільськогосподарських культур, його зміст суперечить вимогам Цивільного кодексу України та не спрямований на реальне настання наслідків, що обумовлені ним з наступних підстав.

Так, ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно умов спірного договору, Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 надає послуги та при цьому сам здійснює їх оплату у розмірі 0,5 т сільгоспкультури з 1 га площі зібраного урожаю поточного року в натуральному або грошовому вигляді. Вказане суперечить вимогам ст. 901 ЦК України, якою передбачено, що за надані послуги кошти зобов'язаний сплачувати замовник, тобто ДНЗ Балтське професійно-технічне аграрне училище .

Натомість досліджуючи правову природу оспорюваного правочину, можна дійти висновку, що укладенням удаваного договору від 01.08.2014 сторони фактично приховали укладення договору оренди земельної ділянки. Зокрема, умови договору, які сформульовані як надання доступу для проведення сільськогосподарських робіт сільгосптехніку, автотранспорт, агрегати, обладнання та робітників Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на земельну ділянку площею 68 га, яка знаходиться у постійному користуванні ДНЗ Балтське професійно-технічне аграрне училище та Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зобов'язується на земельній ділянці училища, використовувати власну с/г техніку, пальне, насіння, добриво й т.і. Використовувати повний комплекс робіт з вирощування с/г культур, здійснити збір та складування на власному току зібраного врожаю (п.п.2.1, 2.7, 2.11 договору) мало місце використання Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 земельної ділянки ДНЗ Балтське професійно-технічне аграрне училище з метою виробництва сільськогосподарської продукції, підтверджують фактичну передачу права користування земельною ділянкою для здійснення підприємницької діяльності. При цьому всі інші умови договору втрачають зміст.

Крім того, згідно ст. 29 Закону України Про професійно-технічну освіту підприємства, установи, організації незалежно від форм власності надають учням, слухачам професійно-технічних навчальних закладів робочі місця або навчально-виробничі ділянки для проходження виробничого навчання чи виробничої практики відповідно до укладених із професійно-технічними навчальними закладами договорів про навчально-виробничу практику. Типовий договір про навчально-виробничу практику та порядок надання робочих місць визначаються Кабінетом Міністрів України. предметом договору про навчально-виробничу практику є надання підприємством робочих місць або навчально-виробничих ділянок для проходження виробничого навчання чи виробничої практики (будівельні об'єкти, поля, ферми, підприємства), забезпечення учнів технічним обладнанням, безпечних умов праці та оплати праці учнів за фактично виконаний обсяг робіт.

В п.п.2.11, 2.12 оспорюваного договору від 01.08.2016 зазначено, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 зобов'язується допускати учнів училища до практичних занять на наявній сільськогосподарській техніці при використанні робіт під керівництвом та контролем відповідальних посадових осіб. Надавати робочі місця випускникам училища для проходження переддипломної випускної кваліфікаційної практики.

Суд зазначає, що чинним законодавством України чітко визначено порядок організації та проходження навчально-виробничої практики учнів професійно-технічних навчальних закладів, тому врегулювання вказаних правовідносин шляхом укладення цивільно-правових договорів про надання послуг не відповідає вимогам чинного законодавства.

Оскільки законодавством передбачено обов'язковість укладення окремих договорів про навчально-виробничу практику, метою укладення спірного договору про надання послуг не може бути проходження учнями закладу виробничого навчання або практики.

Крім того, згідно відповіді Училища від 15.03.2017 № 22 учні навчального закладу не проходили виробничу практику у ФОП ОСОБА_3

Таким чином, надання послуг за договором для досягнення його мети, визначеної у п.1, не здійснювалось, а відбувалось фактичне платне користування ФОП ОСОБА_3 земельними ділянками.

В силу положень ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

У п. 25 постанови Пленуму Верховного суду України Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними від 06.11.2009 № 9 зазначено, що за удаваним правочином сторони умисно оформляють один правочин, але між ними насправді встановлюються інші правовідносини. За удаваним правочином права та обов'язки сторін виникають, але не ті, що випливають зі змісту правочину. Встановивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин, суд на підставі ст. 235 ЦК України має визнати, що сторонами вчинено саме цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення про встановлення його нікчемності або про визнання його недійсним. Аналогічна правова позиція у п.3.11 постанови ВГСУ від 29.05.2013 №11 Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними .

Оспорюваний договір також не відповідає ч.2 ст.16 Закону України Про оренду землі , якою визначено порядок укладення договору оренди землі (зокрема, укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом, або за результатами аукціону). Відповідні рішення не приймалися, аукціон не проводився.

Окрім того, статтею 15 Закону України Про оренду землі встановлено істотні умови договору оренди землі та зазначено, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, є підставою для визнання договору оренди недійсним відповідно до закону.

Необхідно також зазначити, що використання земельної ділянки, наданої Училищу для ведення навчального господарства порушує принцип цільового використання землі.

Так, відповідно до п. а ч. 1 ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані забезпечувати використання землі за цільовим призначенням.

Однак, земельна ділянка відповідно до договору про спільну діяльність фактично використовується ФОП ОСОБА_3 для ведення товарного сільгоспвиробництва (вирощування, оброблення, збирання та реалізації сільськогосподарської продукції з метою отримання прибутку).

Таким чином, спірний договір суперечать положенню п. а ч.1 ст. 96 ЗК України.

Відповідно до п.1.1. Статуту державного навчального закладу Балтське професійно-технічне аграрне училище , зі змінами, затвердженому наказом Міністерства освіти та науки України №1167 від 29.11.2010, державний навчальний заклад Балтське професійно-технічне аграрне училище , є підпорядкованим Міністерству освіти та науки України державним професійно-технічним навчальним закладом другого атестаційного рівня, що забезпечує реалізацію права громадян у професійно-технічній освіті, їх інтересів, здібностей, стану здоров'я.

Положенням про Міністерство освіти і науки України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.10.2014 № 630, передбачено, що воно є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України (п. 1). Одним із основних завдань Міністерства освіти і науки України є здійснення управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління (п. 3.89).

Відповідно до ст. 8 Закону України Про професійно-технічну освіту розпорядження державним майном, що перебуває у користуванні підпорядкованих професійно-технічних навчальних закладів, відноситься до повноважень міністерств та інших центральних органів виконавчої влади.

Функції управління майном, закріпленим за училищем, контроль за ефективністю його використання і збереження здійснює Міністерство освіти і науки України, а заклад у свою чергу несе відповідальність перед Міністерством за збереження та використання за призначенням закріпленого за ним майна.

Оскільки стороною спірного договору є державний заклад, а предметом договору є використання земельної ділянки державної форми власності, господарська діяльність останнього має певну специфіку регулювання, яка здійснюється, зокрема і Законом України Про управління об'єктами державної власності , Постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296, якою затверджено Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Згідно зі ст. 1 Закону України Про управління об'єктами державної власності управління об'єктами державної власності це здійснення Кабінетом Міністрів України та уповноваженими ним органами, іншими суб'єктами, визначеними цим Законом, повноважень щодо реалізації прав держави як власника таких об'єктів, пов'язаних з володінням, користуванням і розпоряджанням ними, у межах, визначених законодавством України, з метою задоволення державних та суспільних потреб.

Відповідно до ст. 4 цього Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності є, зокрема, Кабінет Міністрів України; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері управління об'єктами державної власності; центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері економічного розвитку; міністерства та інші органи виконавчої влади.

Відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 6 Закону України Про управління об'єктами державної власності уповноважені органи управління відповідно до покладених на них завдань погоджують підприємствам, установам, організаціям, що належать до сфери їх управління, а також господарським товариствам, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, повноваження з управління корпоративними правами держави яких він здійснює, договори про спільну діяльність, договори комісії, доручення та управління майном, зміни до них та контролюють виконання умов цих договорів.

Згідно з пп. л п. 18 ч. 2 ст. 5 Закону України Про управління об'єктами державної власності , здійснюючи управління об'єктами державної власності, Кабінет Міністрів України визначає порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном.

Відповідно до приписів пунктів 2, 3 зазначеного Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296, суб'єкт господарювання, що виявив намір укласти договір, подає центральному органові виконавчої влади, до сфери управління якого він належить (далі - орган управління), звернення щодо погодження укладення договору разом з відповідним пакетом документів, а орган управління готує протягом місяця з дня надходження від суб'єкта господарювання звернення щодо погодження укладення договору за погодженням з Мінекономрозвитку, Мінфіном, Фондом державного майна та Мін'юстом відповідний проект рішення Кабінету Міністрів України, до якого додаються:

- звернення суб'єкта господарювання до органу управління щодо погодження укладення договору разом з документами, що передбачені підпунктами 2 - 6 пункту 2 цього Порядку, а також погоджений органом управління проект договору;

- висновок органу управління щодо відсутності встановлених законодавством заборон та обмежень на використання майна суб'єкта господарювання, якщо таке використання передбачається договором;

- висновок органу управління про відповідність галузевим концепціям і програмам розвитку пропозицій суб'єкта господарювання, який планує укласти договір.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку орган управління подає в установленому порядку на розгляд Кабінету Міністрів України узгоджений проект рішення щодо погодження укладення договору разом з документами, зазначеними в абзацах четвертому - шостому пункту 3 цього Порядку. У разі прийняття Кабінетом Міністрів України рішення про погодження укладення договору орган управління здійснює заходи щодо забезпечення його укладення суб'єктом господарювання відповідно до вимог законодавства.

Отже, встановлення зазначеними законодавчими приписами особливого порядку укладення певних видів господарських договорів з державними установами, свідчить про відповідний обов'язок сторін бути обізнаним з його положеннями та неухильно його дотримуватися.

Обмежень щодо дії Закону України Про управління об'єктами державної власності по відношенню до управління конкретними земельними ділянками, що перебувають у державній власності, ні сам Закон, ні будь-який інший Закон не містить.

Крім того, ч. 1 ст. 3 Закону до об'єктів управління державної власності відносить майно, яке передане державним комерційним підприємствам (державні підприємства), установам та організаціям, державне майно, передане в безстрокове безоплатне користування Національній академії наук України, галузевим академіям наук.

Відповідно до приписів ст. 179 ЦК України річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Положеннями ст. 181 ЦК України передбачено, що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Відтак, земельні ділянки, які були закріплені за Училищем, є складовою частиною визначення майна в розумінні ч. 1 ст. 3 Закону.

Необхідність включення в визначення майна , закріпленого ч. 1 ст. 3 Закону й земельних ділянок вказує, окрім вищевказаного, той факт, що Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України, прийнятий на виконання даного Закону, передбачає аналіз центральним органом виконавчої влади, до сфери управління якого він належить, інформації про земельні ділянки, які передбачається використовувати за договором.

Аналогічну правову позицію викладено в постанові Вищого господарського Суду України від 03.08.2016 у справі № 922/61/16.

З аналізу вказаного законодавства вбачається, що спірним договором порушено інтереси держави в особі Міністерства освіти і науки України, як центрального органу виконавчої влади, якому підпорядковане це училище та яке здійснює управління його майном та уповноважене погоджувати та подавати на погодження до Кабінету Міністрів України проект договору про надання послуг.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до п. 2 ст. 203 ЦК України, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

З огляду на наведене, спірний договір є таким, що суперечить приписам ст. 8 Закону України Про професійно-технічну освіту , ч. 2 ст.203 ЦК України.

За змістом ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Проте, договір надання послуг зі сторони ДНЗ Балтське професійно-технічне аграрне училище підписаний директором, який не уповноважений на це, виходячи з повноважень, визначених Статутом.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

При цьому, згідно із вимогами п. п. 1, 4, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Відповідно до п.п.2,10 ч.2 ст. 16 Цивільного кодексу України способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, можуть бути: визнання правочину недійсним.

Згідно з п. в ч.3 ст.152 Земельного кодексу України одним із способів захисту прав на земельні ділянки є визнання угоди недійсною.

Отже, за спірним договором відбулось розпорядження земельними ділянками неповноважним суб'єктом, при укладенні спірного договору про надання послуг у навчально-виробничому процесі вирощування сільськогосподарських культур від 01.08.2014 порушено вимоги Законів України Про управління об'єктами державної власності , Про професійно-технічну освіту , Про освіту , Про оренду землі , Порядок укладення державними підприємствами, установами, організаціями, а також господарськими товариствами, у статутному капіталі яких частка держави перевищує 50 відсотків, договорів про спільну діяльність, договорів комісії, доручення та управління майном, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.04.2012 № 296. Крім того, угода не відповідає вимогам ст. ст. 92, 95 Земельного кодексу України, ст. 901 Цивільного кодексу України, не спрямована на настання обумовлених нею наслідків, що свідчить про її недійсність на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Статтею 236 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо за недійсним правочином права та обов'язки передбачалися на майбутнє, можливість настання їх у майбутньому припиняється.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 207 Господарського Кодексу України виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або частково, припиняється з дня набрання рішенням законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення. У разі якщо за змістом зобов'язання воно може бути припинено лише на майбутнє, таке зобов'язання визнається недійсним і припиняється на майбутнє.

У зв'язку із тим, що ФОП ОСОБА_3 незаконно набув право на користування земельною ділянкою навчального закладу, крім того, державне майно (земля) використовується не за цільовим призначенням, даний позов заявлено в інтересах держави з метою відновлення порушених прав користування навчальним закладом земельною ділянкою.

Звернення прокурора до суду спрямоване на задоволення суспільної потреби у встановленні законності при вирішенні суспільно значимого питання законності використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної форми власності, яке здійснюється з порушенням вимог чинного законодавства.

У даному випадку порушення інтересів держави полягає в порушенні нормативно визначеної законодавцем процедури отримання земельної ділянки у постійне користування та в подальшому користування цією земельною ділянкою згідно з наданим титулом; укладанням договору про надання послуг з метою ухилення від укладання договору оренди землі; фактичним переданням вказаної земельної ділянки в оренду суб'єктом господарювання, який не мав права нею ні користуватися, ні, тим більше, розпоряджатися, без згоди Головного Управління Держгеокадастру в Одеській області, яке з 01.01.2013 розпоряджається земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів.

У будь-якому випадку додержання законів, прийнятих єдиним законодавчим органом України беззаперечно становить державний інтерес, а порушення, допущені у сфері земельних відносин посягають на встановлений законодавством порядок щодо охорони та використання земель як основного національного багатства.

Вирішуючи питання про справедливу рівновагу між інтересами суспільства у конкретної особи Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі Трегубенко проти України від 02.11.2004 категорично ствердив, що Правильне застосування законодавства незаперечно становить суспільний інтерес (п.54 рішення).

Як встановив Конституційний Суд України в своєму рішенні від 2 листопада 2004 року № 15-рп/2004, верховенство права - це панування права в суспільстві.

Верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, зокрема у закони, які за своїм змістом мають бути проникнуті передусім ідеями соціальної справедливості, свободи, рівності тощо.

Справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.

У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом, відповідності злочину і покарання, цілях і засобах, що обираються для їх досягнення.

Справедливе застосування норм права - є передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод всіх учасників судового процесу.

Отже, вищенаведене дає можливість суду дійти висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог заступника Котовської місцевої прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України та Головного управління Держгеокадастру в Одеській області.

Відповідно до ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Інші наявні в матеріалах справи докази та пояснення представників сторін вищевикладених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, у зв'язку з чим, позов слід задовольнити повністю.

На підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору та покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 49, 50, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Визнати недійсним договір про надання послуг у навчально-виробничому процесі вирощування сільськогосподарських культур від 01.08.2014, укладений між Державним навчальним закладом Балтське професійно-технічне аграрне училище (ЄДРПОУ 02546523, МФО 828011, юридична адреса: 66101,Одеська область, Балтський район, м. Балта, вул. Ломоносова, 179) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (ЄДРПОУ: НОМЕР_1, юридична адреса: 66101, АДРЕСА_1

2. Стягнути з Державного навчального закладу Балтське професійно-технічне аграрне училище (ЄДРПОУ 02546523, МФО 828011, юридична адреса: 66101,Одеська область, Балтський район, м. Балта, вул. Ломоносова, 179) на користь прокуратури Одеської області судовий збір в сумі 1600 грн. на розрахунковий рахунок № 35213085000564 в ДКСУ м. Київ МФО 820172 ЄДРПОУ 03528552).

Рішення господарського суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Одеського апеляційного господарського суду, яка подається через місцевий господарський суд протягом 10-денного строку з моменту складення та підписання повного тексту рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо не буде подано апеляційну скаргу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано 31.07.2017р.

Суддя О.Ю. Оборотова