Рішення

від 27.07.2017 по справі 920/592/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.2017 Справа № 920/592/17

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Малюк Р.Б., розглянувши матеріали справи № 920/592/17:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго ,

м. Суми,

до відповідача: Благодійної організації Громадський фонд Суми , м. Суми,

про стягнення 7 339 грн. 76 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність № 18 від 21.02.2017);

Від відповідача: не прибув;

Суть спору: відповідно до вимог позовної заяви № 2873 від 23.06.2017 року позивач просить суд стягнути з відповідача 7 339 грн. 76 коп., в тому числі 6 392 грн. 85 коп. заборгованості за неналежне виконання умов договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води № 110-Т від 01.01.2016 року, 569 грн. 86 коп. пені відповідно до п. 5.1.5 договору, 67 грн. 42 3% річних, 309 грн. 63 коп. інфляційних збитків, а також витрати по сплаті судового збору.

27 липня 2017 року позивач подав заяву № 3401 від 25.07.32017, в якій просить суд долучити до матеріалів справи відомості з Єдиного державного реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стосовно відповідача.

Подані документи прийняті судом та долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні 27 липня 2017 року представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі та заперечував проти зменшення розміру пені та відкладення розгляду справи.

Відповідач в судове засідання 27.07.2017 не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/592/17 від 29.06.2017 та ухвала від 11.07.2017 для належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання були надіслані рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену позивачем у позовній заяві та у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань: 40000, м. Суми, Покровська площа, буд. 6.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року (02.04.2009р.)» передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

В силу вимог ч. 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Суду у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь у судовому засіданні, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, у дане судове засідання клопотання про відкладення розгляду справи не надходило, згідно зі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору № 110-Т від 1 січня 2016 року позивач зобов'язується надавати відповідачу вчасно та відповідної якості послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води, а відповідач, в свою чергу, зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах передбачених цим договором.

Пунктами 3.2., 3.3., 3.4., 3.5. договору сторони обумовили, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Відповідач до 15 числа розрахункового періоду сплачує позивачу вартість зазначеної у договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період. Щомісячно 6-го числа відповідач отримує від позивача акт прийому-передачі теплової енергії та рахунок за спожиту теплову енергію. Несвоєчасне отримання рахунку не звільняє відповідача від відповідальності щодо сплати за надані позивачем послуги. Остаточний розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється до 10 числа місяця наступного за розрахунковим, з урахуванням залишкової суми (сальдо) розрахунків на початок місяця.

Відповідно до Умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, для підтвердження кількості фактично спожитих послуг, щомісячно 6-го числа сторони складають та підписують акт прийому-передачі послуг. Споживач протягом 2 днів з дня отримання від виконавця акту прийому-передачі послуг, зобов'язаний направити виконавцю підписаний зі свого боку акт прийому-передачі послуг або вмотивовану відмову від його підписання (п. 9 додатку № 2 до договору).

Якщо споживач не підпише зі свого боку вищевказаний акт та не надасть вмотивовану відмову щодо причин його не підписання, вважається що акт прийому-передачі послуг є підписаним без заперечень, а послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному в акті (п. 10 додатку № 2 до договору).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що позивач свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, проте відповідач не виконав належним чином договірних зобов'язань щодо своєчасної та у повному обсязі оплати наданих послуг, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 6 392 грн. 85 коп. за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року.

Відповідно до ст. ст. 526, 629 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов Договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов'язання не допускається; договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 1 ст. 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт надання позивачем відповідачеві послуг з теплопостачання загальною вартістю 6 392 грн. 85 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, зокрема актами прийому - передачі теплової енергії за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року, а також копіями рахунків на оплату наданих послуг за вказані періоди, а саме № 110 від 30.11.2016, № 110 від 31.12.2016, № 110 від 31.01.2017, № 110 від 28.02.2017, № 110 від 31.03.2017, № 110 від 30.04.2017.

Акти прийому-передачі теплової енергії за листопад 2016 року, грудень 2016 року та січень, лютий, березень та квітень 2017 року не підписані з боку відповідача, але з урахуванням пунктів 9, 10 Умов обліку спожитих послуг, що є додатком № 2 до договору, послуги вважаються наданими у обсязі, вказаному у актах.

Відповідачем не подано доказів вмотивованої відмови від підписання актів прийому-передачі теплової енергії, доказів сплати боргу чи аргументованих заперечень проти вимог позивача.

Судом встановлено, що факт надання позивачем відповідачу послуг з теплопостачання підтверджується наявними в матеріалах справи доказами. При цьому відповідач за надані послуги своєчасно та у повному обсязі не розрахувався, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

З огляду на викладене, враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань стосовно повної оплати отриманих послуг, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 6 392 грн. 85 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання за період з листопада 2016 року по квітень 2017 року.

Відповідно до пункту 5.1.5 договору, у разі несвоєчасної сплати відповідачем грошових коштів, які передбачені термінами цього договору, за послуги позивача, відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ (яка діяла на момент прострочення виконання грошового зобов'язання відповідачем) від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен календарний день (враховуючи календарні і святкові дні) прострочення виконання грошового зобов'язання. Відповідач, який прострочив, виконання грошового зобов'язання на вимогу позивача зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних.

Статтею 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Згідно з поданим позивачем розрахунком, відповідачеві нарахована пеня в загальній сумі 569 грн. 86 коп., в тому числі 130 грн. 38 коп. - за період з 11.12.2016 по 11.06.2017, виходячи з суми боргу в розмірі 954 грн. 53 коп. за листопад 2016 року, 146 грн. 94 коп. - за період з 11.01.2017 по 21.06.2017, виходячи з суми боргу в розмірі 1 227 грн. 04 коп. за грудень 2017 року, 158 грн. 44 коп. - за період з 11.02.2017 по 21.06.2017, виходячи з суми боргу в розмірі 1 650 грн. 94 коп. за січень 2017 року, 102 грн. 65 коп. - за період з 11.03.2017 по 21.06.2017, виходячи з суми боргу в розмірі 1 377 грн. 96 коп. за лютий 2017 року, 49 грн. 50 коп. - за період з 11.04.2017 по 21.06.2017, виходячи з суми боргу в розмірі 976 грн. 10 коп. за березень 2017 року, 5 грн. 93 коп. - за період з 11.05.2017 по 21.06.2017, виходячи з суми боргу в розмірі 203 грн. 28 коп. за квітень 2017 року (а.с. 19-20).

З урахуванням викладеного, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» , перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 569 грн. 86 коп. правомірними, обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення 3% річних, які відповідно до розрахунку становлять 67 грн. 42 коп. та інфляційні збитки в сумі 309 грн. 63 коп.(а.с. 17-18)

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 3.1 та 4.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобовязань» , інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Отже, в силу наведених норм законодавства, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Під час перевірки розрахунку позивача, щодо нарахування 3% річних та інфляції судом було встановлено, що позивачем вірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідачем контррозрахунку пені, 3% та інфляційних збитків суду не надано.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати наданих послуг, оскільки право позивача щодо стягнення з 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України та умовами, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 67 грн. 42 коп. 3 % річних, 309 грн. 63 коп. інфляційних збитків.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, суд дійшов висновку про відшкодування позивачеві суми сплаченого судового збору в розмірі 1 600 грн. 00 коп. за рахунок відповідача відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Благодійної організації Громадський фонд Суми (40000, м. Суми, Покровська площа, буд. 6, код 39364679) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сумитеплоенерго (40022, м. Суми, вул. Друга Залізнична, 10, код 33698892) 6 392 грн. 85 коп. боргу, 569 грн. 86 коп. пені, 67 грн. 42 коп. - 3% річних, 309 грн. 63 коп. інфляційних нарахувань та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.07.2017.

Суддя С.В. Заєць