Рішення

від 24.07.2017 по справі 916/1067/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р.Справа № 916/1067/17 Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань ОСОБА_1

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №б/н від 10.01.2017р.;

Від відповідача: не з`явився.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ав метал груп» до товариства з обмеженою відповідальністю „Омега мітал строй» про стягнення 1 481 193,08 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ав метал груп» (далі по тексту - ТОВ „Ав метал груп» ) звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Омега мітал строй» (далі по тексту - ТОВ „Омега мітал строй» ) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 523 167,57 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 427 924,83 грн., пені у розмірі 59 640,15 грн., збитків від інфляції у розмірі 29 112,62 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 6 489,97 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе за договором поставки №30042 від 30.04.2013р. зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості поставленого товару.

Представник відповідача жодного разу в судові засідання по даній справі не з'явився та про причини неявки суд не повідомив. При цьому, суд зазначає, що конверти із поштовими відправленнями суду, які були надіслані за адресою місцезнаходження ТОВ „Омега мітал строй» згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Шосе Ленінградське, буд. 1/3, були повернуті суду у зв'язку із неможливістю вручення адресату. З огляду на викладене, відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. за № 18 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з наступними змінами та доповненнями) відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду даної справи господарським судом. Оскільки ТОВ „Омега мітал строй» не було надано суду відзив на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами згідно зі ст. 75 ГПК України.

26.05.2017р. до господарського суду надійшла заява (вх. №2-2842/17) від ТОВ „Ав метал груп» про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої останній просив стягнути із відповідача заборгованість у загальному розмірі 1 516 193,08 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 420 950,34 грн., пені у розмірі 59 640,15 грн., збитків від інфляції у розмірі 29 112,62 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 6 489,97 грн.

03.07.2017р. позивачем було подано заяву (вх. №2-3516/17) про зменшення розміру позовних вимог, у відповідності до якої ТОВ „Ав метал груп» просить суд стягнути із ТОВ „Омега мітал строй» заборгованість у загальному розмірі 1 481 193,08 грн., яка складається із суми основного боргу у розмірі 1 385 950,34 грн., пені у розмірі 59 640,15 грн., збитків від інфляції у розмірі 29 112,62 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 6 489,97 грн.

Вказана редакція позовних вимог ТОВ „Ав метал груп» була прийнята судом до розгляду як остаточна, з огляду на приписи ч. 4 ст. 22 ГПК України, якою передбачено, що позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

30.04.2013р. між ТОВ „Ав метал груп» (Постачальник) та ТОВ „Омега мітал строй» (Покупець) було укладено договір поставки №30042, у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язаний у порядку та в строки, встановлені договором, передати у власність Покупця чорний металопрокат, асортимент, кількість, ціна та строки поставки якого вказуються у специфікаціях та/або рахунках на оплату, що є невід'ємною частиною даного договору, а Покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 ГК України сторонами договору поставки можуть бути суб'єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до п. п. 2.4, 2.5 договору поставки №30042 від 30.04.2013р. прийом товару за кількістю та якістю здійснюється матеріально відповідальним представником Покупця за довіреністю на отримання товарно-матеріальних цінностей, оформленою у відповідності з вимогами діючого законодавства України. Право власності на поставлену партію товару і ризики загибелі та/або пошкодження товару переходять від Постачальника до Покупця з моменту передачі-прийому товару у пункті поставки і засвідчується підписанням сторонами видаткової накладної. Дата отримання товару Покупцем вказується у накладній.

Відповідно до положень ст.ст. 662, 664 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.

Згідно з п. п. 3.2, 3.3 договору поставки №30042 від 30.04.2013р. оплата здійснюється Покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Фактом оплати вважається надходження грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Порядок розрахунків: Постачальник надає Покупцю відстрочку платежу протягом 14 календарних днів з моменту поставки товару, якщо інше не обумовлено у Специфікації або рахунках на оплату.

Положеннями п. 6.1 договору поставки №30042 від 30.04.2013р. визначено, що прийом товару за кількістю та якістю здійснюється у точній відповідності зі стандартами, технічними умовами та іншими обов'язковими для сторін правилами, а також за супровідними документами, які засвідчують якість товару, що поставляється.

Відповідно до п. 11.2 договору поставки №30042 від 30.04.2013р. у випадку, якщо не пізніше, ніж за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, то цей договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік.

Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів відмови сторін від пролонгації даного договору на кожний наступний календарний рік, що слідували за роком його укладення, суд доходить висновку, що на теперішній час договір поставки №30042 від 30.04.2013р. є діючим.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ „Ав метал груп» здійснювало поставку товару відповідачу протягом періоду з січня 2017р. по квітень 2017р., що підтверджується наявними в матеріалах справи та підписаними за участю представників сторін наступними видатковими накладними: видаткова накладна №4000620 від 19.01.2017р. на суму 263 335,50 грн., №4000754 від 20.01.2017р. на суму 268 962,00 грн., №4002452 від 17.02.2017р. на суму 50 759,65 грн., №4002892 від 24.02.2017р. на суму 169 009,63 грн., ;4002935 від 24.02.2017р. на суму 53 071,00 грн., №4003018 від 27.02.2017р. на суму 102 615,30 грн., №4003119 від 28.02.2017р. на суму 408 571,21 грн., №4004398 від 16.03.2017р. на суму 42 280,00 грн. №4004430 від 17.03.2017р. на суму 150 790,70 грн., №4005134 від 24.03.2017р. на суму 26 890,88 грн., №4005147 від 24.03.2017р. на суму 8 433,75 грн., №4005677 від 30.03.2017р. на суму 7 423,70 грн., №4006092 від 04.04.2017р. на суму 22 595,13 грн. Окрім того, позивачем виставлялись ТОВ „Омега мітал строй» рахунки на оплату.

Звертаючись до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості у загальному розмірі 1 481 193,08 грн., ТОВ „Ав метал груп» зазначало, що відповідачем у порушення прийнятих на себе за договором поставки №30042 від 30.04.2013р. зобов'язань вартість поставленого товару була оплачена частково, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями, та свідчить про неналежне виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

В силу положень ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами статті 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Враховуючи умови договору поставки №30042 від 30.04.2013р. та положення чинного законодавства, господарський суд визнає правомірним визначення суми основного боргу ТОВ „Омега мітал строй» перед ТОВ „Ав метал груп» за вказаною угодою в сумі 1 385 950,34 грн., що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог ТОВ „Ав метал груп» у названій частині. Доказів, спростовуючих викладене, відповідачем суду надано не було.

Згідно з ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку із порушенням відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань щодо здійснення своєчасної та в повному обсязі оплати вартості придбаного товару позивачем в порядку ст. 625 ЦК України було нараховано ТОВ „Омега мітал строй» до сплати 3% річних в суму 6 489,97 грн.

Відповідно до п. 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» (з наступними змінами і доповненнями) огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши розрахунок заявлених до стягнення трьох відсотків річних, господарський суд зазначає, що ТОВ „Ав метал груп» було правильно здійснено розрахунок трьох відсотків річних, що має наслідком необхідність задоволення позовних вимог у названій частині на суму 6 489,97 грн.

Крім того, з посиланням на положення ст. 625 ЦК України позивачем було нараховано відповідачу до сплати збитки від інфляції в сумі 29 112,62 грн. через порушення останнім власних зобов'язань у спірних правовідносинах. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків від інфляції, господарський суд зазначає, що позивачем було правильно здійснено розрахунок збитків від інфляції на суму 29 112,62 грн., яка підлягає стягненню на користь ТОВ „Ав метал груп» .

Відповідно до п. 7.1 договору поставки №30042 від 30.04.2013р. у випадку порушення строку оплати за товар, що поставляється, Покупець зобов'язаний сплатити Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від простроченого платежу, за кожен день порушення строк.

З посиланням на умови договору поставки №30042 від 30.04.2013р. та приписи чинного законодавства позивачем було нараховано ТОВ „Омега мітал строй» пеню, розраховану по кожній видатковій накладній окремо, за порушення строків оплати вартості поставленого товару за вище перерахованими видатковими накладними у розмірі 59 640,15 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 549, п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань. Частиною ст. ст. 547, 548 ЦК України встановлено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

При цьому, відповідно до ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 вказаного Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, відповідно до преамбули Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР (із змінами та доповненнями) вказаний закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

Згідно з ч. 4 ст. 231 ГК України розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

При здійсненні нарахування пені слід мати на увазі приписи ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, згідно з якими нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, заявленої до стягнення, господарський суд зазначає, що розмір пені, розрахованої по кожній видатковій накладній окремо, складає 59 640,15 грн., що свідчить про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ТОВ „Ав метал груп» у названій частині у повному обсязі.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених позовних вимог у повному обсязі шляхом присудження до стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю „Омега мітал строй» на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТОВ „Ав метал груп» суми основного боргу у розмірі 1 385 950,34 грн., пені у розмірі 59 640,15 грн., збитків від інфляції у розмірі 29 112,62 грн. та трьох відсотків річних у розмірі 6 489,97 грн. відповідно до ст. ст. 11, 15, 16, 509, 524-526, 529, 530, 546-549, 610-612, 615, 617, 625, 629, 662, 664, 692, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 193, 231, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача. При цьому, решта суми судового збору відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України „Про судовий збір» від 8 липня 2011 року за № 3674-VI (з наступними змінами і доповненнями) повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Омега мітал строй» /65031, Одеська область, м. Одеса, вул. Шосе Ленінградське, буд. 1/3, ідентифікаційний код 38351387/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ав метал груп» /49000, м. Дніпро, вул. Шолом-Алейхема, буд. 5, ідентифікаційний код 36441934/ суму основного боргу у розмірі 1 385 950 грн. 34 коп. /один мільйон триста вісімдесят п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят грн. 34 коп./, три відсотки річних у розмірі 6 489 грн. 97 коп. /шість тисяч чотириста вісімдесят дев'ять грн. 97 коп./, збитки від інфляції у розмірі 29 112 грн. 62 коп. /двадцять дев'ять тисяч сто дванадцять грн. 62 коп./, пеню у розмірі 59 640 грн. 15 коп. /п'ятдесят дев'ять тисяч шістсот сорок грн. 15 коп./, судовий збір у розмірі 22 217 грн. 90 коп. /двадцять дві тисячі двісті сімнадцять грн. 90 коп./. Наказ видати.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 91, 93 ГПК України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили. Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Повне рішення складено 31 липня 2017 р.

Суддя С.П. Желєзна