Рішення

від 27.07.2017 по справі 920/637/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.07.2017 Справа № 920/637/17

Господарський суд Сумської області, у складі судді Заєць С.В., при секретарі судового засідання Малюк Р.Б. розглянувши матеріали справи № 920/637/17:

за позовом: Комунального підприємства Сумської обласної ради «Паливокомуненерго» , м. Суми,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес ресурс 2000» ,

м. Суми,

про стягнення 14 536 грн. 55 коп.,

За участю представників сторін:

Від позивача: представник ОСОБА_1 (довіреність від 07.02.2017);

Від відповідача: не з'явився,

Суть спору : позивач подав позовну заяву № 126 від 12 липня 2017 року, в якій просить суд стягнути з відповідача 14 536 грн. 55 коп., в тому числі 13 832 грн. 44 коп. заборгованості за товар поставлений відповідно до умов, укладеного між сторонами, договору поставки від 18 травня 2017 року, 427 грн. 10 коп. пені відповідно до пункту 6.3 договору, 55 грн. 70 коп. 3% річних, 221 грн. 31 коп. інфляційних втрат, а також 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

Представник позивача в судовому засіданні 27 липня 2017 року надав усні пояснення по справі та наполягав на задоволенні позовних вимог.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання 27 липня 2017 не прибув, обґрунтованого письмового відзиву на позовну заяву не подав.

Ухвала господарського суду Сумської області про порушення провадження у справі № 920/637/17 від 13.07.2017 року надіслана рекомендованою поштою на адресу відповідача зазначену в позовній заяві (40000, м. Суми, вул. Гагаріна, буд. 2), повернута до суду з відміткою пошти: «за зазначеною адресою не знаходиться» .

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відповідач зареєстрований за адресою: 40000, м. Суми, вул. Гагаріна, буд. 2.

Пунктом 11 «Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 року (02.04.2009р.)» передбачено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому, відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» , особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, у разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - зазначеної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У зв'язку з тим, що відповідач не використав наданого законом права на участь у судовому засіданні, подання відзиву на позов та доказів, а матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін і неявка відповідача не перешкоджає вирішенню спору, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України - за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив:

18 травня 2017 року між сторонами було укладено договір поставки, за умовами якого позивач зобов'язується передати у власність відповідача товар, а останній, в свою чергу, прийняти та платити товар (дрова м'яких порід деревини (вільха) якість, загальна кількість, одиниця виміру, загальна вартість, умови та строки поставки і оплати яких визначена сторонами у договорі.

Кількість товару, який підлягає поставці за умовами цього договору, його ціна за одиницю виміру та загальна вартість, умови поставки встановлюються сторонами у Специфікації, яка після підписання стає невід'ємною частиною договору (п. 2.1 договору).

18 травня 2017 року сторонами було підписано специфікацію відповідно до якої ціна за одиницю товару з ПДВ становить 540 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 3.1. договору, оплата товару здійснюється шляхом 100% передоплати за усю кількість товару відповідно до підписаної сторонами специфікації. Оплата здійснюється шляхом перерахування відповідачем грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, що визначений у цьому договорі. Оплаті підлягає фактична кількість поставленого товару (п. 3.2 договору).

18 травня 2017 року позивачем відповідачеві був виставлений рахунок - фактура № СФ-0000095 на суму 24 832 грн. 44 коп.

Матеріалами справи, зокрема, підписаною сторонами та скріпленою печаткою сторін видатковою накладною № РН-0007/3 від 24.05.2017 підтверджується факт поставки позивачем відповідачеві та отримання останнім товару вартістю 24 832 грн. 44 коп. (а.с. 12).

Позивач вказує, що відповідач частково розрахувався за поставлений товар, а саме 22 травня 2017 року сплатив 6 000 грн. 00 коп. та 1 червня 2017 року сплатив 5 000 грн. 00 коп..

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між сторонами договору своєчасно та в повному обсязі не оплатив товар, в зв'язку з чим у нього виникла заборгованість перед позивачем в сумі 13 832 грн. 44 коп.

Статтею 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписами статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Судом встановлено факт поставки позивачем відповідачу товару підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, проте, в порушення умов укладеного договору та вимог статей 526, 629 Цивільного кодексу України, статті 193 Господарського кодексу України, відповідач не розрахувався за поставлений товар в повному обсязі, чим порушив права та охоронювані законом інтереси позивача.

Згідно з положеннями статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до приписів частини першої статті 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідачем не подано ні доказів сплати боргу, ні аргументованих заперечень проти вимог позивача, тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 13 832 грн. 44 коп. заборгованості суд вважає обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Зі змісту пункту 6.3 договору вбачається, що у випадку прострочення оплати за поставлену партію товару відповідач сплачує позивачеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості неоплаченої в строк партії товару за кожен день прострочення Сплата пені не звільняє позивача .

Згідно з розрахунком позивача пеня становить 427 грн. 10 коп., за період з 24.05.2017 по 12.07.2017 року, виходячи з суми боргу в розмірі 13 832 грн. 44 коп. (а.с. 21).

Відповідно до частини 1 статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

Приписами статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, не виконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За змістом вищевказаного пункту договору, вбачається, що мова йде саме про стягнення пені як різновиду штрафних санкцій, тому що відповідно до пункту 3 статті 549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ст. 3 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань № 2921-ІІІ від 10.01.2002 року, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період за який сплачується пеня.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

З урахуванням викладеного, оскільки право позивача щодо стягнення з відповідача пені передбачене діючим законодавством України та умовами договору, пеня нарахована в межах визначеного ст. 232 Господарського кодексу України строку, відповідно до вимог Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань , перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку не виходячи за межі зазначеного позивачем максимального розміру суми пені, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені в сумі 427 грн. 10 коп. правомірними, обґрунтованими і такими що підлягають задоволенню.

За несвоєчасну оплату товару позивачем заявлено до стягнення 3% річних, які відповідно до поданого позивачем розрахунку становлять 55 грн. 70 коп., а також інфляційні втрати, які за розрахунком позивача складають 221 грн. 31 коп. (а.с. 21).

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді сплати 3% річних, від простроченої суми не є неустойкою (пенею), зазначені % є не мірою відповідальності, а платою за безпідставний, не погоджений сторонами строк користування чужими грошовими коштами, а тому ці кошти стягуються незалежно від вини боржника та не залежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.

Не є неустойкою (штрафом, пенею) й застосуванням до простроченої суми грошового зобов'язання встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, стягувані у зв'язку з таким застосуванням суми, оскільки вони є відшкодуванням збитків, завданих кредитору, внаслідок зменшення його грошових коштів, через зростання загального рівня цін на товари і послуги протягом певного періоду часу.

Під час перевірки розрахунку позивача, щодо нарахування 3% річних та інфляції судом було встановлено, що позивачем вірно здійснено нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідачем контррозрахунку пені, 3% та інфляційних збитків суду не надано.

Враховуючи встановлений судом факт неналежного виконання відповідачем договірних зобов'язань щодо своєчасної та повної сплати товару, оскільки право позивача щодо стягнення з 3% річних та інфляційних збитків передбачене діючим законодавством України, перевіривши обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку не виходячи за межі зазначеного позивачем максимального розміру сум 3% річних та інфляційних збитків, суд вважає правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 55 грн. 70 коп. 3 % річних, 221 грн. 31 коп. інфляційних збитків.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок другої сторони, також якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору. Враховуючи, що відповідач порушив умови договірних зобов'язань, з нього на користь позивача підлягають стягненню 1 600 грн. 00 коп. в рахунок відшкодування витрат останнього зі сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Бізнес ресурс 2000 (40000, м. Суми, вул. Гагаріна, буд. 2, код 39327402) на користь Комунального підприємства Сумської обласної ради Паливокомуненерго (40000, м. Суми, вул. Гетьмана Мазепи, буд. 2, код 38522721) 13 832 грн. 44 коп. заборгованості, 427 грн. 10 коп. пені, 221 грн. 31 коп. інфляційних нарахувань, 55 грн. 70 коп. 3 % річних та 1 600 грн. 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 31.07.2017.

Суддя С. В. Заєць