Рішення

від 24.07.2017 по справі 911/2030/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 911/2030/17

Господарський суд Київської області у складі судді Янюк О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Анро , м. Знам'янка Кіровоградської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю Отс-Україна , м.Ірпінь Київської області

про стягнення 62 514, 66 грн

За участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (дов. б/н від 02.05.2017);

від відповідача: ОСОБА_2 (дов. б/н від 12.07.2017)

ВСТАНОВИВ:

03.07.2017 Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Анро (далі - позивач, ТОВ ВК Анро ) звернулось до Господарського суду Київської області (далі - суд) із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Отс-Україна (далі - відповідач, ТОВ Отс-Україна ) про стягнення заборгованості 62 514,66 грн, з яких: 42 003,00 грн - основного боргу, 8 989, 80грн - пеня, 2 020,00 грн - 3% річних, 9 501,86 грн - інфляційних втрат. Крім того позивач просить стягнути з відповідача 1 600,00 грн судового збору.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на ст.ст. 175, 193, 216, 217, 265 Господарського кодексу України (далі-ГК України), ст.ст. 526, 530, 553-559, 610, 692, 693, 694 Цивільного кодексу України (далі-ЦК України) та зазначає, що відповідачем порушені зобов'язання за договором поставки №20/10/15 від 20.10.2015 в частині остаточного розрахунку за поставлений товар.

Ухвалою суду від 04.07.2017 порушено провадження у справі та у порядку ст. 65 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України ) зобов'язано сторін надати суду документи, необхідні для вирішення спору. Розгляд справи призначений на 17.07.2017.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд та у судовому засіданні оголошувалась перерва. Черговий розгляд справи призначений на 24.07.2017.

Під час судового засідання представник позивача підтримав позовні вимоги та надав пояснення, аналогічні викладеним у позові. Крім того, у додаткових поясненнях зазначає, що коли сторони не визначають у договорі поставки порядок приймання-передачі продукції, застосовуються положення Інструкцій про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю і якістю, затверджені постановами Державного арбітражу Союзу РСР №п-6 від 15.06.1965 та №п-7 від 25.04.1966, а наявні у відповідача рекламації не є достатніми для визначення неякісності поставленого товару. Тому просить суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву (а.с.32), та зазначив, що отриманий від позивача товар, зокрема, гачки металеві D0020 300х20 містять виробничий брак, який виявила компанія імпортер про, що повідомила рекламацією по якості від 16.11.2015. Тому, після отримання відповідачем зазначеної рекламації, останній направив на адресу позивача претензію, у якій просив пропорційного зменшення ціни за поставлений товар. Однак, будь-якої відповіді на зазначену претензію ТОВ Отс-Україна від ТОВ ВК Анро не отримало.

Крім того, під час судового засідання представник відповідача усно заявив клопотання про застосуваня позовної давності в один рік, яка встановлюється, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Ураховуючи зазначене, просив суд відмовити у задоволенні позову повністю.

На підставі ст. 85 ГПК України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, заслухавши представника позивача, судом встановлені наступні обставини.

20.10.2015 між ТОВ ВК Анро (постачальник) та ТОВ Отс-Україна (замовник) укладений договір поставки №20/10/15 (далі - Договір, а.с.11-15), згідно п. 1.1 якого постачальник зобов'язується у встановлені Договором строки передати у власність покупцю товар, визначений у додатках до цього договору, які складаються у письмовій формі, підписуються уповноваженими представниками сторін, скріплюються печатками сторін і є невідємною частиною цього Договору.

Товар постачається на умовах, визначених у додатках до Договору і уточнюються покупцем перед кожною поставкою у письмовій формі (п. 1.2 Договору).

Пунктом 3.1, 3.2 Договору, передбачено, що покупець здійснює оплату товару за ціною визначеною у додатках до цього договору та в ціну товару входить його вартість, доставка та упаковка.

Покупець сплачує постачальнику 50% від суми, яка вказана у додатку до Договору протягом 7-ми банківських днів з моменту підписання додатку до Договору шляхом перерахування коштів на поточний безготівковий рахунок постачальника. Подальший розрахунок за даним Договором здійснюється за кожну відвантажену покупцю партію товару протягом 3-ох банківських днів, з моменту відвантаження, що підтверджується належним чином оформленою та підписаною видатковою накладною на поставку товару (п. 3.3, 3.4 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє до 31.12.2015, але у будь якому випадку, до повного виконання сторонами обов'язків за цим Договором. Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов'язку виконати взяті на себе зобов'язання та від відповідальності за його порушення , яке мало місце під час дії Договору (п.п. 6.2, 6.3 Договору).

Пункт 7.6 визначає, що додаткові угоди та додатки до Договору є невід'ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені їх печатками.

20.10.2015 на виконання умов Договору, сторонами складний та піписаний Додаток №1 (Специфікація) на поставку ТОВ Отс-Україна товару, а саме: сітка металева D0020 1700х600 мм у кількості 150 шт та гачок металевий D0020 300х20 у кількості 3 850 шт, разом на суму 81 042,00 грн (а.с. 16-17).

Відповідно до Додатку №1 (Специфікації), постачальник зобов'язується поставити покупцю товар впродовж 15 робочих днів з моменту оплати рахунка.

28.10.2015 постачальником виставлено замовнику рахунок на оплату (а.с. 19), згідно якого останній повинен оплатити поставлений товар.

На виконання п. 3.3, 3.4 Договору змовником оплачено 50% від вартості за поставлений товар - 39 039,00грн, що підтверджується випискою по рахунку від 03.11.2015 (а.с. 21) та платіжним дорученням №891 від 27.10.2015 (а.с.33). На підставі здійсненої предоплати, постачальником в повному обсязі поставлено товар, що підтверджується видатковою накладною від 09.11.2015 №46 (а.с. 20). Зазначене відповідачем не заперечується.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем остаточний розрахунок за поставлений товар здійснено не було.

З метою досудового врегулювання спору, 17.05.2017 позивач звернувся до відповідача із претензією (а.с 18), у якій просив здійснити остаточний розрахунок за Договором у розмірі 42 003,00 грн. У відповіді на зазначену претензію (а.с.34), відповідач зазначив, що ним було експортовано товар компанії S.A.OРTION TAPE SPECIALITIES N.V.(Бельгія), яка в свою чергу виявила, що поставлений товар, а саме, гачок металевий D0020 300х20 має виробничий брак, у звязку з чим надіслала ТОВ Отс-Україна рекламацію щодо неякісного товару (а.с.37-41). У зв'язку із зазначиними обставинами, відповідач пропонував позивачу, вирішити спір щодо неякісного товару шляхом пропорційного зменшення ціни. (а.с. 43). Проте, зазначений спір у добровільному порядку вирішено не було, у зв'язку з чим позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити кошти тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 1 ст. 175 ГК України).

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України, зокрема, з договорів та інших правочинів (угод).

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Судом встановлено, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки, який недійсним у судовому порядку не визнавався, а тому у силу ст. 629 ЦК України , він є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 ЦК України).

Із наведеною нормою узгоджується ч.1 ст.265 ГК України, згідно з якою, за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України ).

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу. (ч. 1 ст. 693 ЦК України)

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виконав свої договірні зобов'язання в частині поставки товару, а відповідач не заперечує, що поставка товару була здійснена відповідно до умов Договору та Додатку №1, що підтверджується підписаною без зауважень видатковою накладною від 09.11.2015 (а.с 20).

У той час, відповідач взяті на себе зобов'язання з остаточного розрахунку за поставлений позивачем товар не виконав, доказів протилежного суду не надав. З огляду на те, що своєчасна оплата отриманого товару є одним з основних обов'язків відповідача, належне виконання якого вимагається законом та Договором, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 42 003, 00 грн.

Крім того, у силу ч. 2 ст. 20 ГК України, захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання здійснюється шляхом застосування до особи, яка порушила право, штрафних санкцій та іншими способами, передбаченими законом.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. (ч. 1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У зв'язку із неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 8 989,80 грн .

Так, пунктом п.4.4 Договору передбачено, що за прострочення здійснення остаточного розрахунку за товар покупець зобов'язаний за вимогою постачальника виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожень день прострочення.

Проте, під час судового засідання представник відповідача заявив суду усне клопотання про застосування строку позовної давності до вимоги про нарахування пені.

Суд, перевіривши надані позивачем розрахунки пені та беручі до уваги заяву відповідача, дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ГК України, при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочені строки позовної давності, передбачені ЦК України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом.

Так, п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, встановлено, що позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3,4 ст. 267 ЦК України).

Із змісту позовної заяви та наданого позивачем розрахунку вбачається, що останній нараховує пеню за період з 12.11.2015 -10.05.2016, а до суду позивач звернувся 03.07.2017. Отже, позивачем пропущено строк, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України.

За таких обставин, суд відмовляє у задоволенні позову в частині стягнення пені у розмірі 8 989,80 грн у зв'язку із спливом строку позовної даності.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 020, 00 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок (а.с. 10), суд вважає його помилковим, оскільки позивачем при розрахунку не враховано різниці у кількості днів у 2015 році (49 днів), у 2016 році (366 днів) та у 2016 році (170 днів), що призвело до невірного визначення загального розміру 3% річних. Вірним є наступний розрахунок:

розрахунковий період з 12.11.2015 по 31.12.2015

3% річних = 42 003,00 *3:100:365*49= 169,16 грн;

розрахунковий період з 01.01.2016 по 31.12.2016

3% річних = 42 003,00 *3:100:366*366 = 1 260, 09 грн;

розрахунковий період з 01.01.2017 по 19.06.2017

3%річних = 42 003,00*3:100:365*170 = 586,89 грн;

Таким чином, розмір 3% річних , який є обґрунтованим та вірним (169,16+1260,09+586,89=2016,14) та таким, що підлягає стягненню з відповідача, складає 2016,14 грн.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з ТОВ Отс-Україна 9 501, 86 грн втрат від інфляції . З цього приводу суд зазначає наступне.

Так, у листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ та п. 2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права зазначено, що при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що вірним є розрахунок:

розрахунковий період з листопада 2015 по червень 2017 року

42 003 * (1,02* 1,007* 1,124* 1,011* 1,01*1,018* 1,009*1,013) - 42003 =9534, 68 грн.

З огляду на викладене, загальна сума інфляційних втрат складає 9 534, 68 грн. Проте, оскільки суд позбавлений права виходити за межі позовних вимог, заявлена до стягнення сума - у розмірі 9 501, 86 грн підлягає стягненню з відповідача.

Щодо твердження відповідача про неякісний товар, а саме, гачків металевих D0020 300х20, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 268 ГК України якість товарів, що поставляються, повинна відповідати стандартам, технічним умовам, іншій технічній документації, яка встановлює вимоги до їх якості, або зразків (еталонів), якщо сторони не визначать в договорі більш високі вимоги до якості товарів.

Відповідно до ч. 2 ст. 675 ЦК України договором або законом може бути встановлений строк, протягом якого продавець гарантує якість товару (гарантійний строк).

Як вбачається п.42, 4.2.1 Договору поставки від 20.10.2015, постачальник несе відповідальність за якість товару. Якщо якість товару не відповідатиме умовам договору постачальник зобов'язаний за вимого покупця ліквідувати дефекти/недоліки або замінити неякісний товар своїми силами за свій рахунок в 30-ти денний строк з моменту отримання відповіданого повідомлення від покупця.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 678 ЦК України, покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором, зокрема пропорційного зменшення ціни.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач після отримання товару, відправив його до S.A.OРTION TAPE SPECIALITIES N.V.(Бельгія), який після розпакування товару надіслав відповідачу рекломацію про частину неякісного товару. На підставі зазначених обставин, відповідачем 10.12.2015 складено та 17.12.2015 надіслано претензію щодо якості товару(а.с.43-44). Проте, відповіді на зазначену претензію, як стверджує відповідач, та не спростовує позивач, ТОВ Отс-Україна не отримало. Інших доказів щодо того, що відповідачем вживались будь-які дії на врегулювання спірної ситуації по поставці неякісного товару суду надано не було.

Ураховуючи зазначене, суд вважає, що заперечення відповідача щодо неналежної якості товару, який ним виявлений згодом, у даному спорі не впливає на виконання ним зобов'язання, встановленого п.3.4. Догоовру, в частині оплати заборгованості за поставлений товар. Крім того, якщо відповідача вважає, що його права дійсно були порушені у зв'язку із поставнкою позивачем неналежної якості товару, то останній має можливість в устанволеному законм порядку звернутися за захистом до суду.

Разом з цим, відповідно до ст.ст.33-34 ГПК України , кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

На підставі ст. 49 ГПК України при частковому задоволенні позову судові витрати покладається на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Отс-Україна (08200, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код 37547735) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Виробнича компанія Анро (27406, АДРЕСА_2 ідентифікаційний код 39623199) 53 521,00грн, з яких: 42 003, 00 (сорок дві тисячі три) грн - основного боргу; 2 016,14 грн (дві тисячі шістнадцять грн. 14 коп) - 3% річних; 9 501,86 грн (девять тисяч п'ятсот одна грн. 86 коп) - інфляційних втрат, 1 369,92 грн (одна тисяча шістсот) - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.С. Янюк

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 31.07.2017 .