Рішення

від 28.07.2017 по справі 913/470/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ61022 м. Харків, пр. Науки, буд.5, тел./факс 702-10-79 inbox@lg.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

28 липня 2017 року                                                             Справа №913/470/17

                                                                                Провадження №14/913/470/17

За позовом Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль», м.Сєвєродонецьк Луганської області

до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області, м.Сєвєродонецьк Луганської області

про стягнення 9154 грн. 18 коп.

Суддя Господарського суду Луганської області Лісовицький Є.А.

Секретар судового засідання Андрющенко С.Т.          

У засіданні брали участь:

від позивача: представник не прибув;

від відповідача: представник не прибув.

До початку слухання справи по суті не заявлено вимогу про фіксування судового процесу з допомогою звукозаписувального технічного засобу, у зв'язку з чим відповідно до ст. ст. 4-4, 81-1 Господарського процесуального кодексу України таке фіксування судом не здійснювалося.

Суть спору: Державне підприємство «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі – позивач) звернулось до Господарського суду Луганської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області (далі – відповідач) заборгованість за договором про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води №417 від 24.07.2015 в загальному розмірі 9154 грн. 18 коп., в тому числі:

- 5745 грн. 75 коп. – основний борг;

- 1141 грн. 46 коп. – пеня;

- 318 грн. 23 коп. – 3% річних;

- 1948 грн. 74 коп. – інфляційні втрати.

Відповідач витребувані судом документи не надав та правом на участь свого представника в судовому засіданні не скористався, хоча про дату, час та місце судового засідання суд неодноразово повідомляв відповідача. Справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до с.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, суд

В С Т А Н О В И В:

Між Державним підприємством «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (далі – виконавець) та Управлінням державної пенітенціарної служби України в Луганській області (далі – споживач) 24 липня 2015 року укладено договір №417 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води (далі – договір).

Відповідно до п. 1.1 договору виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послугу з централізованого опалення (далі - послуги), а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надану послугу за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Суб'єктом користування послугами є орендар нежитлового приміщення (далі - об'єкта) Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області (п.1.2 договору).

Нежиле приміщення орендоване відповідачем на підставі договору оренди нежилого приміщення від 31.05.2013 №31, укладеного з Фондом комунального майна Сєвєродонецької міської ради, на балансі якого обліковується дане нежитлове приміщення.

Згідно з п. 1.3 договору характеристикою об'єкту надання послуг є: опалювальна площа - 123,74 м2; адреса об'єкту - м. Сєвєродонецьк, вул. Леніна, 32-А; об'єм теплової енергії в межах Qрік = 10 Гкал/рік, на суму 20492, 76 грн., в тому разі ПДВ 3415,46 грн., з максимальним тепловим навантаженням ЕQ = 0,0152 Гкал./годину, згідно розрахунку максимального годинного та річного навантаження на опалення наведеного у Додатку №1 до цього договору.

Пунктом. 9.1. договору передбачено, що договір набирає чинності з дня підписання і діє до « 31» грудня 2015 року (включно), а в частині розрахунків, до повного їх погашення, Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України умови договору розповсюджуються на відносини між сторонами, які виникли з 01.01.2015 року. Договір вважається щороку продовженим, якщо за місяць до закінчення строку його дії однією із сторін не буде письмово заявлено про його розірвання або необхідність перегляду;

Договір може бути розірваний достроково у разі: зникнення потреби в отриманні послуги або відмови споживача від користування послугами виконавця, у порядку передбаченому діючим законодавством; переходу права власності (користування) на об'єкт до іншої особи; невиконання сторонами умов договору (п. 9.2. договору).

Відповідно до п. 3.1 договору розрахунковим періодом є календарний місяць. У разі застосування щомісячної системи оплати послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим, згідно рахунків, отриманих споживачем самостійно або уповноваженою особою (представником) до 15 числа місяця, що настає за розрахунковим у відділі збуту теплової енергії виконавця.

Неотримання або несвоєчасне отримання рахунку не звільняє споживача від обов'язку оплати послуг з постачання теплової енергії.

Згідно з п. 2.3 договору плата за надані послуги за наявності засобів обліку теплової енергії справляється за їх показаннями згідно з пунктами 10-13 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Вартість 1 Гкал теплової енергії (з 22 липня 2010 року - з дня набрання чинності Закону України «Про державне регулювання у сфері комунальних послуг» від 09.07.2010 №2479-VІ, тарифи на теплову енергію для суб'єктів природних монополій встановлює національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (постанова Верховного Суду України від 28.05.2013 у справі №3-9гс13), що поставлялась відповідачу складала:

- з 01.11.2015 (тариф для потреб бюджетних установ) - 1642 грн. 61 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах) енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП від 29.10.2015 № 690;

- з 01.10.2016 (тариф для потреб бюджетних установ) - 1429 грн. 43 коп. (без ПДВ) відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП) «Про внесення змін до деяких постанов НКРЕКП від 29.09.2016 № 1757.

Рішення про початок та закінчення опалювального сезону, відповідно до п. 5 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 №630, приймаються виконавчими органами відповідних сільських, селищних та міських рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з будівельними нормами і правилами, правилами технічної експлуатації, нормами санітарного законодавства іншими нормативними документами.

Факт постачання теплової енергії до об'єктів відповідача підтверджується Актами про включення/відключення теплоустановок від 30.10.2014/08.04.2015, 23.10.2015/11.04.2016.

На виконання умов договору, у опалювальних сезонах 2014-2015 років та 2015- 2016 років у періоди з 01.01.2015 по 31.12.2016, до об'єкту, розташованому у місті Сєвєродонецьк за адресою: вул. Леніна, 32-А - адміністративний корпус (приміщення обладнано засобом обліку теплової енергії), позивач надав відповідачу послугу з централізованого опалення на загальну суму у розмірі 32646 грн. 46 коп.

Відповідачу у наведених вище опалювальних сезонах щомісяця надавалися рахунки з відповідними актами здачі-приймання (надання послуг).

Проте, відповідач, в порушення умов договору та вимог чинного законодавства, що регулює правовідносини у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг, свої грошові зобов'язання з оплати спожитих послуг виконав частково, у зв'язку з чим за відповідачем наявна заборгованість за грудень 2015 року по рахунку від 31.12.2015 № 417 у розмірі 3989 грн. 66 коп. і за грудень 2016 року по рахунку від 31.12.2016 №417 у розмірі 1756 грн. 09 коп.

З метою досудового врегулювання спору, відповідачу вручена претензія щодо сплати боргу з отриманих послуг від 19.12.2016 № 08-14-228.

Борг не сплачений, тому позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача 9154 грн. 18 коп., в тому числі:

- 5745 грн. 75 коп. – основний борг;

- 1141 грн. 46 коп. – пеня;

- 318 грн. 23 коп. – 3% річних;

- 1948 грн. 74 коп. – інфляційні втрати.

Оцінивши матеріали справи суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом положень ст. 55 Конституції України, ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Так, регулювання відносин у сфері теплопостачання має певні особливості, викликані такими об'єктивними умовами функціонування систем теплопостачання, як, крім іншого, наявністю поділу господарської діяльності у сфері теплопостачання на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; централізованим теплопостачанням споживачів від теплоелектроцентралей і котелень, які входять до об'єднаної енергетичної системи України (ст. 5 Закону України «Про теплопостачання»).

Позивач, як суб'єкт відносин у сфері теплопостачання, здійснює свою господарську діяльність на підставі відповідних ліцензій на виробництво, транспортування і постачання теплової енергії, та відповідно до ч. 4 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», як суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), є виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні, крім іншого, опаленням у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до ст.ст. 1, 19 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - товарна продукція, що виробляється на об'єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів.

Отже, результат господарської діяльності, яка надається на потреби опалення, чинним законодавством віднесено до сфери надання комунальних послуг.

Комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв на міжопалювальний період для систем опалення, рішення про початок та закінчення якого приймається виконавчими органами відповідних місцевих рад або місцевими державними адміністраціями виходячи з кліматичних умов згідно з правилами та іншими нормативними документами (п. 2 ч. 3 ст. 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг.

За змістом ст. 1 Закону України «Про теплопостачання» споживачем теплової енергії визнається особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ч. 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Такий обов'язок споживача оплачувати спожиту теплову енергію відповідає вимогам п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» - споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до приписів ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії, заборгованість стягується в судовому порядку.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 530, 629 Цивільного кодексу України договір є підставою для виникнення зобов'язань, які повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ст. 193 Господарського кодексу України).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до приписів ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно з ч.1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до приписів ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Крім того, в п. 10 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач зобов'язаний у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню у встановлених законом чи договором розмірах.

Пунктом 4.3.1 договору встановлено, що виконавець має право нарахувати у разі несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законодавством і цим договором.

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» суб'єкти підприємницької діяльності за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Сума пені по рахунку за період прострочення з 26.01.2017 по 31.03.2017 складає 1141 грн. 46 коп.

В силу приписів частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Загальна сума трьох процентів річних по рахункам за відповідні періоди прострочення з 26.02.2015 по 31.03.2017 складає 318 грн. 23 коп.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Загальна сума інфляційних втрат по рахункам за відповідні періоди прострочення з 26.02.2015 по 31.03.2017 становить 1948 грн. 74 коп.

Оскільки борг своєчасно не сплачений, позовні вимоги про стягнення даних сум підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

З урахуванням викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» до Управління Державної пенітенціарної служби України в Луганській області про стягнення 9154 грн. 18 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з Управління державної пенітенціарної служби України в Луганській області (93404, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк, бульвар Дружби Народів, будинок 32-А, ідентифікаційний код 08562737) на користь Державного підприємства «Сєвєродонецька теплоелектроцентраль» (93403, Луганська обл., м. Сєвєродонецьк-3, Сєвєродонецька ТЕЦ, ідентифікаційний код 00131050) основний борг в сумі 5745 грн. 75 коп., пеню в сумі 1141 грн. 46 коп., 3% річних в сумі 318 грн. 23 коп., інфляційні втрати в сумі 1948 грн. 74 коп., витрати на сплачений судовий збір в розмірі 1600 грн. 00 коп. Наказ видати позивачу.

У судовому засіданні 28.07.2017 було оголошено лише вступну і резолютивну частину рішення. Дане рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання рішення 31 липня 2017 року.

Суддя Є.А. Лісовицький