Рішення

від 31.07.2017 по справі 916/1145/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" липня 2017 р.Справа № 916/1145/17

За позовом Державна екологічна інспекція в Одеській області;

до відповідача ОСОБА_1 підприємство "Гармонія"

про стягнення 1628640грн.

Суддя Гуляк Г.І.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_2 -за дорученням;

Від відповідача: ОСОБА_3 - директор;

Суть спору: Державна екологічна інспекція в Одеській області звернулась до господарського суду Одеської області із позовом до Комунального підприємства "Гармонія" про стягнення суми шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, у вигляді збитків нанесених державі Україна у розмірі 1628640 гривень. Позовні вимоги обґрунтовані фактом використання відповідачем водних ресурсів з свердловин №7695/2, №8847, №8025, №7694, №7135/2. №5998/1 для задоволення господарчо-питних потреб жителів с. Кучурган засобом централізованого водопостачання при відсутності дозволу на спеціальне водокористування. протягом періоду з 01.10.2011р. по 01.04.2014р., внаслідок чого державі Україна було заподіяно збитків.

Представник відповідача заперечував проти позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області, з огляду на їх незаконність та необґрунтованість. Зокрема, відповідач зазначав, що дозвіл на спеціальне водокористування був отриманий 17.04.2009 року терміном до 18.06.2011 року. Відтак відповідач вважає, що право спеціального водокористування виникло у КП „Гармонія» на підставі дозволу на спеціальне водокористування №УКР3511-А/Оде від 17.04.2009 року зі строком дії до 18.06.2011 року та повинно було припинитися шляхом прийняття органом, що видав дозвіл, а саме Міністерство охорони навколишнього середовища України в особі Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Одеській області, відповідного рішення. Тому, оскільки відсутнє рішення і відсутні підстави вважати КП „Гармонія» самовільним водокористуванням.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

З 11.06.2014 року по 13.06.2014 року Державною екологічною інспекцією в Одеській області було проведено позапланову перевірку КП „Гармонія» на предмет дотримання останнім вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, за результатами проведення якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було складено акт.

У ході перевірки було встановлено, що ОСОБА_1 підприємство Гармонія здійснювало водокористування з свердловин №7695/2, №8847, №8025, №7694, №7135/2, №5998/1 для задоволення господарчо-питних потреб жителів с. Кучурган засобом централізованого водопостачання. Водокористування здійснювалось при відсутності дозволу на спеціальне водокористування в період з 01.10.2011р. по 01.04.2014р., що є порушенням п.9 ст.44, ст. 48 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст. ст. 110, 11 Водного кодексу України.

Даний факт зафіксовано в ОСОБА_3 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, проведеної в період з 11.06.2014р. по 13.06.2014р..

01.08.2014р. позивач звернувся з претензією №44 до КП „Гармонія» , у відповідності до якої Державною екологічною інспекцією в Одеській області було запропоновано відповідачеві добровільно відшкодувати збитки, заподіяні державі внаслідок самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозволу на спеціальне водокористування.

З додатку до претензії №44 від 01.08.2014р. вбачається, що розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем було здійснено у відповідності до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів №220 від 30.06.2011р. Розмір заподіяної шкоди, який було розраховано у відповідності до зазначеної методики, склав 1 628 640 грн.

З наданих в обґрунтування позову документів, а саме з державної статистичної звітності форми 2-ТП(водгосп) обсяг фактичного використання води в період з 01.10.2011 року по 01.04.2014 року склав 87 000 куб.м.,

Оскільки відповідачем у добровільному порядку не було сплачено розміру шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, Державною екологічною інспекцією в Одеській області було подано позов про стягнення із КП „Гармонія» заподіяної шкоди, розмір якої становить 1 628640 гривень.

Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст. 2 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища» від 25 червня 1991 року за №1264-XII (з наступними змінами та доповненнями; далі по тексту - Закон України „Про охорону навколишнього природного середовища» ) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Відповідно до абзацу п. 1.1 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001р. № 02-5/744 (з наступними змінами доповненнями) відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються Конституцією України, міжнародними угодами України, Цивільним кодексом України (далі - Цивільний кодекс), Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон), а також розроблюваним відповідно до нього земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра , про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством. У вирішенні спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, слід керуватися нормами природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, а з питань, не врегульованих цим законодавством, - відповідними правилами цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 68, ч. 1 ст. 69 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища» порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища несуть особи, винні, зокрема, у самовільному спеціальному використанні природних ресурсів.

Враховуючи, що позивачем заявлено позовну вимогу про застосування до КП „Гармонія» цивільної відповідальності за порушення природоохоронного законодавства, господарський суд вважає за необхідне звернутись до відповідних положень Цивільного кодексу України, якими врегульовано підстави та порядок притягнення до цивільної відповідальності за завдану шкоду.

Положеннями ч. ч. 1-2 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Господарський суд зазначає, що для настання деліктної відповідальності необхідна наявність складу цивільного правопорушення, а саме: вина особи, яка заподіяла шкоду; протиправна поведінка заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв?язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача. Відсутність одного з елементів складу цивільного правопорушення, які утворюють склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за заподіяну шкоду, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Аналогічну правову позицію висловлено у п. 1.3 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001р. № 02-5/744, згідно з яким розглядаючи справи про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення природноресурсового, природоохоронного законодавства про забезпечення екологічної безпеки, господарські суди повинні обов'язково враховувати наявність таких умов відповідальності, як безпосередній причинний зв'язок між відповідними діями (бездіяльністю) і шкодою та вина відповідача.

В силу положень ч. ч. 1-3 ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Разом з тим, положеннями п. у п. 1.6 роз'яснень Вищого арбітражного суду України „Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища» від 27.06.2001р. № 02-5/744 передбачено, що господарський суд, вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, повинен виходити з презумпції вини правопорушника (статті 440 та 442 Цивільного кодексу). Отже позивач не повинен доводити наявність вини відповідача у заподіянні шкоди навколишньому природному середовищу, навпаки, відповідач повинен довести, що у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди.

З огляду на викладене, господарський суд вважає за необхідне при вирішенні даного спору встановити факт наявності або відсутності у діях КП „Гармонія» елементів складу цивільного правопорушення, які, в даному випадку, збігаються з елементами складу порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Як зазначалось вище по тексту рішення, факт порушення КП „Гармонія»вимог природоохоронного законодавства підтверджується актом від 13.06.2014 р. на предмет дотримання відповідачем вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, з якого вбачається, що КП „Гармонія» здійснювало забір підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 01.10.2011р. по 01.04.2014 року.

В силу положень п. „г» ч. 1 ст. 39 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища» підземні води є природними ресурсами загальнодержавного значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Водного кодексу України від 6 червня 1995 року за N 213/95-ВР (з наступними змінами і доповненнями) водні відносини в Україні регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.

При цьому, ст. 1 Водного кодексу України встановлено, що під підземними водами розуміють води, що знаходяться нижче рівня земної поверхні в товщах гірських порід верхньої частини земної кори в усіх фізичних станах.

Відповідно до ст. 46, ч. 1 ст. 48, ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне. Спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється на підставі дозволу.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне першочергово зазначити, що положеннями ст. 38 Закону України „Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів. Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєво необхідних потреб (естетичних, оздоровчих, рекреаційних, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України. В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Разом з тим, положеннями ст. ст. 110, 111 Водного кодексу України передбачено , що порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України. Відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні, зокрема, у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування. Підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов'язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України .

Підсумовуючи вищезазначене, господарський суд доходить висновку, що КП „Гармонія» було вчинено порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, яке полягає у самовільному використанні підземних вод без дозволу на спеціальне водокористування протягом періоду з 01.10.2011р. по 01.04.2014 р., що свідчить про порушення відповідачем природоохоронного законодавства.

Як зазначалось по тексу рішення вище, розрахунок заподіяної відповідачем шкоди було здійснено відповідно до Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства екології та природних ресурсів №389 від 20.07.2009р. (з наступними змінами і доповненнями), у відповідності до п. 9.2 якої фактичний об'єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Оскільки обсяг самовільно використаних вод КП „Гармонія» підтверджується наявними в матеріалах справи звітами про використання води та журналом обліку водокористування та враховуючи вимоги п. 9.1 Методики розрахунку розміру відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, якою передбачено, що ставка рентної плати за спеціальне використання води використовується відповідно до ст. 255 Податкового кодексу України на дату виявлення порушення, господарський суд доходить висновку, що здійснений розрахунок шкоди у розмірі 1 628 640 гривень є правильним та обґрунтованим.

Досліджуючи питання наявності причинно-наслідкового зв'язку між вчиненим КП „Гармонія» порушенням природоохоронного законодавства та заподіяними збитками, господарський суд виходить з того, що допущене відповідачем порушення природоохоронного законодавства мало місце в результаті здійснення відповідачем своєї господарської діяльності без отримання відповідних дозволів. Викладені обставини, за переконанням суду, підтверджують наявність причинно-наслідкового зв'язку між здійсненим порушенням та завданими ним збитками, а отже, як наслідок, про наявність у діях відповідача складу цивільного правопорушення.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог Державної екологічної інспекції в Одеській області до КП „Гармонія» про стягнення із останнього розміру заподіяних збитків, які складають 1628640 гривень.

При цьому, господарський суд відхиляє доводи КП „Гармонія» , викладені у відзиві на позовну заяву з огляду на наступне.

Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України „Про затвердження Порядку видачі дозволів на спеціальне водокористування та внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1992 р. N 459» від 13 березня 2002 р. N 321 видача (відмова у видачі, переоформлення, видача дубліката, анулювання) дозволу на спеціальне водокористування здійснюється відповідно до Закону України "Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності".

Господарський суд зазначає, що положеннями ст. 1 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року N 2806-IV ( в редакції згідно з Законом України від 12 лютого 2015 року N 191-VIII) дозвільна система у сфері господарської діяльності - сукупність урегульованих законодавством відносин, які виникають між дозвільними органами, адміністраторами та суб'єктами господарювання у зв'язку з видачею документів дозвільного характеру, переоформленням , видачею дублікатів, анулюванням документів дозвільного характеру.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України „Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності» від 6 вересня 2005 року N 2806-IV ( в редакції згідно з Законом України від 12 лютого 2015 року N 191-VIII) суб'єкт господарювання має право на одержання (переоформлення, одержання дублікатів, анулювання) документів дозвільного характеру та подання декларацій за своїм місцезнаходженням або у випадках, передбачених законом, - за місцем провадження діяльності або місцезнаходженням об'єкта.

Постановою Роздільнянського районного суду Одеської області від 14.07.2014 року, керівника КП „Гармонія» визнано винним у скоєні правопорушення передбаченого ст.164 ч. 1 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу за допущення господарської діяльності КП „Гармонія» без одержання спеціального дозволу на спеціальне водокористування з свердловин для добування підземних вод.

Викладене вище дозволяє господарському суду дійти висновку про самовільне водокористування КП „Гармонія» протягом періоду з 01.10.2011р. по 01.04.2014р., з огляду на відсутність жодного доказу на підтвердження наявності у відповідача як самого дозволу на спеціальне водокористування, так і доказів на підтвердження факту звернення до уповноважених органів з метою отримання вказаного дозволу.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Разом з тим, ст. 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених Державною екологічною інспекцією в Одеській області позовних вимог до КП „Гармонія» у повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з комунального підприємства „Гармонія» /67450, Одеська область, Роздільнянський район, с. Кучурган вул.. Леніна,109/5, ідентифікаційний код 32300227/ на користь держави Україна шкоду, заподіяну внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища в розмірі 1 628 640 /один мільйон шістсот двадцять вісім тисяч шістсот сорок/ гривень на рахунок №33116331700393, код ЄДРПОУ отримувача 37958382, МФО - 828011, банк - ГУДКСУ в Одеській області, код бюджетної класифікації 24062100, символ звітності банку - 331.

3. Стягнути з комунального підприємства „Гармонія» /67450, Одеська область, Роздільнянський район, с. Кучурган вул.. Леніна,109/5, ідентифікаційний код 32300227/ на користь Державної екологічної інспекції в Одеській області /65107, м. Одеса, проспект Шевченка, 12, ідентифікаційний код 38017120/ судовий збір у розмірі 24 429 /дев'ять чотири тисячі чотириста дводцять дев'ять/ гривень 60 копійок.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 31 липня 2017 р.

Суддя Г.І. Гуляк