Ухвала

від 25.07.2017 по справі 757/23518/17-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3221/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі судового засідання ОСОБА_5

з участю:

прокурора ОСОБА_6

представника власника майна ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу представника ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» (код ЄДРПОУ 38213161), із забороною засновникам, працівникам ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс», іншим особам, які діють від їх імені, їх представникам, представникам товариства (у тому числі за довіреністю), іншим особам, у володінні, користуванні яких перебувають зазначені корпоративні права, розпоряджатися ними будь-яким чином.

Цією ж ухвалою заборонено будь-яким державним реєстраторам органів державної реєстрації, приватним та державним нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані із проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, виділу, тощо) права власності на корпоративні права щодо ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс», у тому числі вносити зміни, пов`язані зі зміною засновників (учасників, кінцевих беніфіціарів), зміною директора, місця знаходження юридичної особи, внесення будь-яких інших змін в статутні документи товариства, а також вчинення інших будь-яких реєстраційних дій щодо ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс».

Відповідно до ухвали, слідчий суддя врахував достатні підстави вважати, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, та дійшов до висновку про необхідність накладення арешту з метою збереження речових доказів.

Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, представникТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність та необґрунтованість, та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги адвокат зазначає, що засновниками ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» є дві юридичні особи - нерезиденти Мегаполіс Холдінгз (Оверсіз) Лімітед (Кіпр) та додає, що товариство «Мегаполіс Україна Лоджістікс» з часу свого заснування здійснює законну господарську діяльність у сфері оптової торгівлі чаєм і кавою та має всі необхідні ресурси на ведення підприємницької діяльності.

Далі в апеляційній скарзі представник зазначає, що між товариствами «Мегаполіс Україна Лоджістікс» і «Тедіс Україна» двічі укладались договори позики, за якими кошти позичались для поповнення з метою закупівлі чаю і кави та були повернуті на рахунки ТОВ «Тедіс Україна», які відкриті в Україні. Додає, що матеріалами провадження не підтверджено протиправність даних договорів.

Також апелянт вказує про те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не відповідає жодному критерію, визначеному статтею 98 КПК України.

Крім того, адвокат зазначає, що в оскаржуваній ухвалі не наведено аргументів щодо того, яким чином зміна кінцевих бенефіціарів ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» може вплинути на відповідальність власників ТОВ «Тедіс Україна» та як може перешкодити проведенню перевірки державними органами України або сприяти знищенню речей або предметів, які є засобами вчинення злочинів.

У підсумку представник стверджує про відсутність правових підстав для накладення арешту на майно у даному кримінальному провадженні.

Одночасно автор апеляційної скарги звертає увагу суду на те, що розгляд клопотання прокурора про арешт майна відбувся без виклику у судове засідання власника майна та його представника, про оскаржувану ухвалу апелянту стало відомо 01.06.2017 року за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень, а апеляційна скарга подана до суду 06.06.2017 року, відповідно до штампу на конверті.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, який підтримав апеляційну скаргу, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» - адвоката ОСОБА_8 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, щовласник майна та його представник у судовому засіданні суду першої інстанції участі не приймали, про оскаржувану ухвалу апелянту стало відомо 01.06.2017 року, апеляційна скарга подана до суду 06.06.2017 року, відповідно до штампу на конверті, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з представлених в апеляційний суд матеріалів, у провадженні Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України перебувають матеріали кримінального провадження № 42016000000001264, відомості про яке 17.05.2016 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 258-3, ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364 КК України.

Прокурор відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на корпоративні права ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» (код ЄДРПОУ 38213161),шляхом заборони засновникам, працівникам ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс», іншим особам, які діють від їх імені, їх представникам, представникам товариства (у тому числі за довіреністю), іншим особам, у володінні, користуванні яких перебувають зазначені корпоративні права, розпоряджатися ними будь-яким чином, яке ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 квітня 2017 року задоволено та накладено арешт на зазначене у клопотанні прокурора майно.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину і достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, прокурор ОСОБА_9 звертаючись до суду з клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів (а.с. 1-5).

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень наведеної норми права, матеріальні об`єкти, які на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови. Постанова виноситься у випадках, передбачених КПК України, а також коли слідчий, прокурор визнає це за необхідне.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об`єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Наведення слідчим підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України у клопотанні про арешт майна, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, які слідчий додає до свого клопотання.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Проте, розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не звернув уваги на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, не надано такої постанови прокурором і під час апеляційного перегляду справи.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу, а іншої мети ініціатором клопотання не зазначено.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведених порушень КПК України, є передчасними, з огляду на вищенаведені обставини.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційна скарга задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 172 ,173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» - адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 27 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва та підтримання державного обвинувачення управління процесуального керівництва, підтримання державного обвинувачення та представництва в суді Департаменту з розслідування особливо важливих справ у сфері економіки Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 та накладено арешт на корпоративні права ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» (код ЄДРПОУ 38213161), із забороною засновникам, працівникам ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс», іншим особам, які діють від їх імені, їх представникам, представникам товариства (у тому числі за довіреністю), іншим особам, у володінні, користуванні яких перебувають зазначені корпоративні права, розпоряджатися ними будь-яким чином, - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 про накладенню арешту на корпоративні права ТОВ «Мегаполіс Україна Лоджістікс» (код ЄДРПОУ 38213161).

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_10 ОСОБА_4