Постанова
від 20.06.2017 по справі 804/3496/17
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 червня 2017 р. Справа № 804/3496/17 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ :

01.06.2017 Товариство з обмеженою відповідальністю ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ (далі - ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ , позивач) звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області, відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005571401 від 23.05.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005581401 від 23.05.2017, винесене Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області.

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ зазначено, що висновки акта перевірки щодо непідтвердження реальності здійснення господарських операцій з придбання товару у ТОВ АУСТЕР НИКОЛАЕВ , ТОВ ТРАНССТРОЙ КАРГО , ТОВ БЛЕК СІ ГРУП , ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР , ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА є необґрунтованими, не відповідають фактичним обставинам та повністю спростовуються наявними первинними документами, а винесені на підставі таких висновків оскаржувані податкові повідомлення-рішення - протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Позивач вказав на те, що всі первинні документи по взаємовідносинам із зазначеними контрагентами містять усі обов'язкові реквізити, з огляду на що можливо встановити зміст та обсяг кожної господарської операції; транспортні засоби, зафіксовані відповідачем в акті перевірки як такі, що технологічно не здатні перевозити відповідні обсяги та види вантажу, не відповідають даним щодо марки та моделі транспортних засобів фактично зазначених в оформлених товарно-транспортних накладних. Крім того, позивач надав докази наявності у нього матеріально-технічної можливості для зберігання, здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій з придбаними товарно-матеріальними цінностями, а також пояснення на спростування висновку відповідача в акті перевірки про відсутність такої можливості у контрагентів. З приводу розбіжностей у реєстраційних даних контрагентів з даними, які містяться в первинних документах, зазначив з посиланням на витяги з ЄДР, що деякими підприємствами-контрагентами була здійснена державна реєстрація змін до відомостей про юридичних осіб, але вже після завершення всіх господарських операцій з позивачем, з огляду на що це взагалі не повинно впливати на результати перевірки.

Представник позивача подав заяву про здійснення розгляду справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача проти позову заперечував, у запереченнях на адміністративний позов повністю продублював зміст акта перевірки, зокрема, вказав, що в ході проведення перевірки не підтверджено реальності здійснення позивачем господарських операцій з ТОВ АУСТЕР НИКОЛАЕВ , ТОВ ТРАНССТРОЙ КАРГО , ТОВ БЛЕК СІ ГРУП , ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР , ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА , що спричинило заниження податку на додану вартість та податку на прибуток у перевіряємому періоді. Тому вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті відповідно до норм чинного законодавства.

Проти розгляду справи в порядку письмового провадження не заперечував.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України .

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ зареєстровано 16.06.2015, перебуває на податковому обліку в Нікопольській ОДПІ Головного управління ДФС у Дніпропетровській області. Основним видом діяльності товариства є оптова торгівля металами та металевими рудами.

У період з 20.03.2017 по 07.04.2017 на підставі наказу № 1236 від 07.03.2017 ГУ ДФС у Дніпропетровській області було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 16.06.2015 по 31.12.2016.

За результатами вказаної перевірки відповідачем 14.04.2017 був складений акт № 3966/04-36-14-39839045, в якому, перевіривши дотримання позивачем вимог податкового законодавства в частині повноти нарахування податку на прибуток та податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами: ТОВ АУСТЕР НИКОЛАЕВ , ТОВ ТРАНССТРОЙ КАРГО , ТОВ БЛЕК СІ ГРУП , ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР , ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА , ГУ ДФС у Дніпропетровській області було зроблено наступні висновки:

- перевіркою встановлено дефектність первинних документів на придбання та транспортування товарно-матеріальних цінностей від контрагентів-постачальників, у зв'язку з чим не підтверджено факт здійснення придбання зазначеної продукції, її транспортування та походження. Крім того, в товарно-транспортних накладних відображені завідомо неправдиві дані щодо марки та моделі транспортних засобів, які технологічно не здатні перевозити відповідні обсяги та види вантажу;

- відсутня матеріально-технічна можливість для зберігання, здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій та взагалі відвантаження товарно-матеріальних цінностей контрагентами позивача;

- відсутнє легальне джерело походження товарно-матеріальних цінностей, отриманих позивачем від контрагентів у перевіряємому періоді, оскільки під час дослідження ланцюга постачання товарів не було можливим встановити виробника через ненадання позивачем до перевірки документів щодо якості товару (сертифікати, посвідчення, свідоцтва тощо);

- за результатами аналізу бази даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено невідповідність реєстраційних даних деяких підприємств-контрагентів (назва підприємства, директор, вид діяльності) даним, які містяться в первинних документах по господарським операціям позивача;

- наявність відкритого кримінального провадження в Єдиному реєстрі досудових розслідувань, зареєстрованого 17.02.2016 за № 32016160000000017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 та ч. 4 ст. 358 КК України (справа № 522/5458/16-к, справа № 522/16683/16-к). В ході досудового розслідування викрито діяльність конвертаційного центру та встановлено, що невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності неодноразово здійснили придбання чи реєстрацію ряду юридичних осіб, серед яких ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР , ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА . Вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 у справі № 522/16836/16-к затверджено угоду про визнання винуватості від 30.08.2016, укладену між прокурором відділу прокуратури Одеської області Учителем Г.О. та підозрюваним ОСОБА_2, директором ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА .

На підставі вказаного акта перевірки від 14.04.2017 № 3966/04-36-14-39839045 відповідачем були встановлені порушення пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 та п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим 23.05.2017 були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

- № 0005571401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 827296,50 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 778 957,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 48339,50 грн.;

- № 0005581401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1081885,00 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 865508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 216377,00 грн.

Правомірність винесених ГУ ДФС у Дніпропетровській області податкових повідомлень-рішень є предметом розгляду даної адміністративної справи.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органу владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст. 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень суб'єкти владних повноважень, встановлюючи чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі по тексту - ПК України, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134 ПК України прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Статтею 135 ПК України визначено, що базою оподаткування є грошове вираження об'єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу.

Порядок оподаткування податком на додану вартість визначений розділом V ПК України.

Статтею 198 ПК України передбачено право платників податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, яким є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду (п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України).

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно з п.198.2 ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, зі змісту норм Податкового кодексу України вбачається, що необхідним первинним документом, який дає право платнику податків на формування податкового кредиту, є належним чином оформлена податкова накладна.

Згідно з інформаційним листом Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини:

- рух активів у процесі здійснення господарської операції;

- установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції;

- установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Також, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції (про що зазначено в іншому листі Вищого адміністративного суду України від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Згідно з ч.2 ст.3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (далі - Закон) бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч.1 ст.9 цього Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету встановлений Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88 (далі по тексту - Наказ № 88).

Відповідно до п. 1.2 Наказу № 88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Наказу № 88).

Згідно з ч. 2 Закону та п. 2.4 Наказу №88 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо.

Із зазначеного вбачається, що наслідки господарської операції можуть враховуватися суб'єктом господарювання для цілей бухгалтерського та податкового обліку, у тому числі при формуванні витрат та податкового кредиту, тільки у випадку підтвердження здійснення цієї операції відповідними первинними документами, що мають відповідати вимогам Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність та Наказу Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Враховуючи зазначене вище, судом під час розгляду справи перевірені обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, а також обставини на підтвердження факту здійснення господарських операцій між позивачем та вказаними контрагентами, зокрема шляхом установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку.

Судом встановлено, що в періоді, який перевірявся податковим органом, позивач формував показники податкової звітності, виходячи, зокрема, з господарських операцій з ТОВ АУСТЕР НИКОЛАЕВ , відповідно до договору № Т050805 від 05.08.2015.

Так, на виконання умов вказаного договору позивачем було отримано від ТОВ АУСТЕР НИКОЛАЕВ металопродукцію на загальну суму 2 256 262,88 грн., у т.ч. ПДВ - 376 043,81 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 53 від 28.08.2015, № 54 від 28.08.2015, № 58 від 31.08.2015, № 140 від 26.10.2015, № 143 від 27.10.2015, № 168 від 03.11.2015, № 172 від 04.11.2015, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Транспортування товару здійснено ТОВ АУСТЕР НИКОЛАЕВ на замовлення позивача за договором транспортного експедирування вантажів від 01.10.2015 № 011004, що підтверджується актами надання послуг від 26.10.2015, від 27.10.2015 та від 31.10.2015. Загальна вартість наданих послуг склала 36 000 грн., у т.ч. ПДВ - 6 000 грн.

Отриманий від ТОВ АУСТЕР НИКОЛАЕВ товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Також ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ як покупцем було укладено з ТОВ ТРАНССТРОЙ КАРГО договори поставки від 01.08.2015 № Т010801 та від 01.03.2016 № Т010301, відповідно до яких позивачем отримано від вказаного постачальника металопродукцію на загальну суму 1 165 807,79 грн., у т.ч. ПДВ - 194 301,30 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 3 від 01.08.2015, № 12 від 03.08.2015, № 03 від 01.03.2016, № 53 від 22.04.2016, № 58 від 28.04.2016, № 68 від 23.05.2016, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Отриманий від ТОВ ТРАНССТРОЙ КАРГО товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

01.12.2015 позивачем укладено з ТОВ БЛЕК СІ ГРУПП договір поставки № Т011205, відповідно до якого ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ було отримано від ТОВ БЛЕК СІ ГРУПП металопродукцію на загальну суму 800 042,23 грн., у т.ч. ПДВ - 133 340,37 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 5 від 16.12.2015, № 6 від 17.12.2015, № 8 від 24.12.2015, № 9 від 09.02.2016, № 15 від 15.02.2016, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Отриманий від ТОВ БЛЕК СІ ГРУПП товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

Крім того, 09.09.2015 ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ укладено також договір поставки з ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР за № Т140901. На виконання умов вказаного договору ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР було поставлено на адресу позивача металопродукцію на загальну суму 204 077,80 грн., у т.ч. ПДВ - 34 012,97 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 15 від 09.09.2015, № 25 від 14.09.2015, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Отриманий від ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

01.12.2015 ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ укладено договір поставки № Т011208 з ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА , відповідно до якого позивач отримав від останнього металопродукцію на загальну суму 766 857,00 грн., у т.ч. ПДВ - 127 809,50 грн., що підтверджується первинними документами: а саме видатковими накладними: № 91 від 30.12.2015, № 93 від 30.12.2015, відповідними товарно-транспортними накладними і рахунками за тими ж номерами та датами, а також виписаними постачальником податковими накладними.

Отриманий від ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА товар було оприбутковано, про що складені відповідні прибуткові накладні, копії яких наявні в матеріалах справи.

Розрахунок між сторонами здійснено у безготівковій формі, що підтверджено платіжними дорученнями, копії яких містяться в матеріалах справи.

З аналізу наявних у справі первинних документів, які також досліджувались під час перевірки, за господарськими операціями позивача з вищенаведеними контрагентами вбачається, що вони складені з дотриманням вимог чинного законодавства України.

Зокрема, судом встановлено, що видаткові накладні, складені за вищепереліченими господарськими операціями, містять усі обов'язкові реквізити, в тому числі й прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка здійснила підпис від відвантажувача та посади осіб від відвантажувача та отримувача.

Враховуючи те, що отримання товару за кожною поставкою здійснювалося безпосередньо директором ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ ОСОБА_3, то суд погоджується з доводами позивача про відсутність необхідності вказувати довіреність у видаткових накладних, оскільки такі не виписувалися.

Щодо недоліків товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач як підставу для спростування реального факту транспортування товару та його фактичного відвантаження, то суд, дослідивши вказані документи, зазначає, що всі обов'язкові графи заповнені, тому можливо встановити зміст та обсяг виконуваної операції (дату поставки, номер товарно-транспортної накладної, перевізника, відправника, одержувача, номенклатуру товару, кількість товару, пункт завантаження, пункт розвантаження тощо).

При цьому, суд вважає за необхідне зауважити, що оформлення товарно-транспортних накладних з помилками не може бути розцінено як доказ відсутності транспортування та, відповідно, нереальності господарських операцій в цілому. Податковим законодавством не визначено товарно-транспортну накладну як обов'язковий безумовний доказ реальності здійснених господарських операцій, оскільки товарно-транспортна накладна призначена для обліку руху товарно-матеріальних цінностей та розрахунків за їх перевезення автомобільним транспортом. Натомість оцінка таких операцій повинна здійснюватись на підставі комплексного, всебічного аналізу здійснених операцій, з урахуванням особливостей їх суті та змісту.

Аналогічна позиція викладена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 04.04.2017 у справі № К/800/35747/16 та у справі К/800/47499/14.

З приводу висновку відповідача про зазначення в товарно-транспортних накладних транспортних засобів, які технологічно не здатні перевозити відповідні обсяги та види вантажу, а саме: в графі автомобіль зазначено - МАЗ НОМЕР_2, а в графі причіп - НОМЕР_1, в той час як згідно даних пошуку транспортних засобів по НАІС ДДАІ МВС України за номером НОМЕР_2 зареєстрований легковий автомобіль Volkswagen Sharan, вантажопідйомність якого 1180 кг., а за номером НОМЕР_1 - причіп легковий НОМЕР_3, вантажопідйомність якого 500 кг, суд зазначає наступне.

Дослідивши примірники товарно-транспортних накладних, які наявні в матеріалах справи, суд встановив, що в жодній товарно-транспортній накладній не зазначено в графі Автомобіль транспортного засобу з номером НОМЕР_2, а в графі Причіп/напівпричіп - причіпу з номером НОМЕР_1, з огляду на що вказані доводи відповідача спростовуються наявними матеріалами справи, тому є необґрунтованими та безпідставними.

Разом з тим, судом також встановлено, що всі податкові накладні постачальників за спірними операціями заповнені у відповідності до вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України і вказана обставина податковим органом в акті перевірки не оспорюється.

Отже, досліджені первинні документи в сукупності свідчать про реальність здійснення господарських операцій за вищезазначеними договорами, укладеними позивачем з його контрагентами в перевіряємому періоді, і факт використання придбаного товару (послуг) у господарській діяльності позивача.

Відсутність у позивача сертифікатів якості на придбаний товар не є доказом безтоварності спірних господарських операцій. Адже сертифікаційні документи на товар, які не містять відомостей про учасників та умови господарської операції з поставки, не можуть слугувати підтвердженням або спростуванням реальності господарської операції; сертифікати якості не є документами первинного бухгалтерського або податкового обліку, що фіксують рух активів. А тому їх відсутність не має вирішального значення для встановлення фактичного руху активів у процесі виконання поставок.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 22.03.2017 у справі № К/800/31091/15.

Крім того, з приводу відсутності сертифікатів якості позивач на запит Нікопольської ОДПІ ГУ ДФС у Дніпропетровській області під час проведення перевірки надавав пояснення у листі від 06.04.2017 № 28, в яких повідомив, що Оригінали підтвердження відповідності ТМЦ діючим ДСТУ, ДСТ, ТУ (паспорти якості, сертифікати відповідності) від постачальників, згідно з договорами на реалізацію, передаються відповідно нашим покупцям .

Таким чином, суд дійшов висновку, що з огляду на реалізацію позивачем придбаного товару на час проведення перевірки, сертифікати якості на відповідний товар були відсутні, оскільки разом з товаром позивач був зобов'язаний передати покупцям й сертифікати якості.

У своїх запереченнях на адміністративний позов, які ґрунтуються на акті перевірки від 14.04.2017 № 3966/04-36-14-39839045, відповідач стверджує про відсутність матеріально-технічної можливості у контрагентів ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ для зберігання, здійснення навантажувально-розвантажувальних операцій та взагалі відвантаження товарно-матеріальних цінностей з наступних пунктів навантаження: 1) АДРЕСА_2 з урахуванням того, що за вказаною адресою знаходиться житлова двокімнатна квартира; 2) АДРЕСА_1 - за вказаною адресою знаходиться земельна ділянка, розташована на площі 2460 кв.м.; 3) АДРЕСА_3 - за вказаною адресою рахується офісне приміщення № 2 загальною площею 598,62 кв.м., що знаходиться на першому поверсі в першій блок-секції житлового будинку, що будується.

Суд не може погодитися з таким висновком ГУ ДФС у Дніпропетровській області з огляду на дослідження відповідних товарно-транспортних накладних (графа Пункт навантаження ) та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Так, за адресою: АДРЕСА_4 станом на час здійснення господарських операцій були зареєстровані ТОВ АУСТЕР-НИКОЛАЕВ та ТОВ БЛЕК СІ ГРУПП , тобто дана адреса є юридичної адресою вказаних підприємств. При цьому, згідно з даними товарно-транспортних накладних на перевезення товару від ТОВ АУСТЕР-НИКОЛАЕВ та ТОВ БЛЕК СІ ГРУПП в графі Пункт навантаження скрізь зазначена інша адреса, а саме: АДРЕСА_5 , де безпосередньо здійснювалося відвантаження товару контрагентами.

У товарно-транспортних накладних по господарським операціям з ТОВ ТРАНССТРОЙ КАРГО дійсно вказана адреса: АДРЕСА_1. Проте, як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, за вказаною адресою, окрім земельної ділянки, зареєстровані також інші об'єкти нерухомого майна, зокрема, об'єкти нежитлової нерухомості.

Станом на час здійснення господарських операцій з ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА , місцезнаходженням даного підприємства було: АДРЕСА_3. При цьому, в товарно-транспортних накладних: № 91 від 30.12.2015 та № 93 від 30.12.2015 в графі Пункт навантаження зазначена інша адреса, а саме: АДРЕСА_6 , де безпосередньо здійснювалося відвантаження товару ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА .

Отже, наявними в матеріалах справи доказами спростовано висновок відповідача про відсутність матеріально-технічної можливості у контрагентів ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ для відвантаження товарно-матеріальних цінностей з пунктів навантаження.

Крім того, досліджуючи товарно-транспортні накладні, судом також встановлено, що товар, який придбавався позивачем у контрагентів-постачальників, доставлявся та розвантажувався за адресою: АДРЕСА_7 та за адресою: АДРЕСА_8, що підтверджується товарно-транспортними накладними та рахунками.

Судом встановлено, що за вказаними адресами знаходяться складські підкранові площадки, які позивач орендує на підставі договорів № 23-15 від 03.08.2015 та № 14-16 від 29.02.2016, укладених з ТОВ Одеський завод залізобетонних виробів , та договорів № 17/15 від 01.08.2015 та № 05 від 01.01.2016, укладених з ПАТ Нікопольське підприємство матеріально-технічного забезпечення , відповідно.

Щодо зазначення відповідачем в акті перевірки про наявні розбіжності у реєстраційних даних контрагентів з даними, які містяться в первинних документах, оформлених останніми з позивачем, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень Закону України Про господарські товариства та Закону України Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань , юридична особа у будь-який час у встановленому вказаними законами порядку має право змінити, зокрема, керівника, місцезнаходження, основні види діяльності.

Судом встановлено на підставі аналізу наданих позивачем витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що протягом другої половини 2016 року ТОВ АУСТЕР-НИКОЛАЕВ , ТОВ ТРАНССТРОЙ КАРГО , ТОВ БЛЕК СІ ГРУПП було здійснено державну реєстрацію змін до відомостей про юридичних осіб у частині зміни керівника, найменування та місцезнаходження, а ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА - керівника.

Проте, з огляду на те, що державна реєстрація вказаних змін була проведена вже після

завершення всіх господарських операцій з ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ , суд вважає, що це взагалі не повинно впливати на визнання господарських операцій нереальними відповідачем та, як наслідок, донарахування позивачу податкових зобов'язань. Тим паче, що на період господарських взаємовідносин між ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ та його контрагентами, всі відомості, зазначені в ЄДР, відповідали даним первинних документів, всі підприємства були зареєстровані платниками податку на додану вартість, жодні установчі та реєстраційні документи не визнавались недійсними.

Також суд не може залишити поза увагою доводи відповідача про встановлення за результатами перевірки наявності зареєстрованого 17.02.2016 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань кримінального провадження за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 та ч. 4 ст. 358 КК України (справа № 522/5458/16-к, справа № 522/16683/16-к).

В акті перевірки зазначено, що в ході досудового розслідування викрито діяльність конвертаційного центру та встановлено, що невстановлені особи, з метою прикриття незаконної діяльності неодноразово здійснили придбання чи реєстрацію ряду юридичних осіб, серед яких ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР код ЄДРПОУ 39438788, ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА код ЄДРПОУ 38477674. Прикриття незаконної діяльності полягає у задіянні фіктивних підприємств з метою мінімізації податкових зобов'язань підприємствам реального сектору економіки та обготівковування грошових коштів через каси банків. На теперішній час триває досудове розслідування.

Крім того, щодо ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 у справі № 522/16836/16-к затверджено угоду про визнання винуватості від 30.08.2016, укладену між прокурором відділу прокуратури Одеської області Учителем Г.О. та підозрюваним ОСОБА_2

Вирок обґрунтований тим, що фінансово-господарську діяльність ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА не здійснювало, оскільки ОСОБА_2 документів по взаємовідносинам з підприємствами-контрагентами не підписував, товарів не поставляв, розрахунковими рахунками не керував, податкову звітність не складав та не підписував і нікому цього не доручав.

На думку суду, посилання відповідача на встановлені досудовим розслідуванням обставини, а також вирок Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 у справі № 522/16836/16-к є недостатньою підставою для визнання господарських операцій нереальними з зазначеними контрагентами, з огляду на таке.

Наявність зареєстрованого кримінального провадження № 32016160000000017 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. 3 ст. 212 та ч. 4 ст. 358 КК України, не може слугувати об'єктивними ознаками недобросовісності ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ та підтверджувати отримання ним необґрунтованої податкової вигоди.

До вказаного кримінального провадження, як вбачається з акта перевірки, позивач взагалі не має жодного відношення, оскільки відповідачем не наведено доводів та доказів тому, що ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ діяло без належної обачності та було обізнано про допущення його контрагентами певних порушень законодавства при створенні підприємства чи веденні господарської діяльності.

Таке кримінальне провадження вказує тільки на можливе ухилення від сплати податків відповідними службовими особами ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР чи ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА .

Тому, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на податковий кредит (зменшення фінансового результату до оподаткування податком на прибуток), можуть бути застосовані саме до такого платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Цей висновок також підтверджується рішенням Європейського суду з прав людини у справах "Інтерсплав проти України" (2007 рік, заява № 803/02), "Булвес" АД проти Болгарії (2009 рік, заява №3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява №6689/03), які відповідно до частини 1 статті 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

Невиконання обов'язку щодо належного підписання первинного документа, складеного однією особою і переданого іншій особі може позбавляти цей документ статусу первинного або в разі обізнаності контрагента з відсутністю повноважень щодо складання такого документа, або в разі фактичної відсутності господарської операції.

При цьому, відсутність об'єктивної змоги переконатися у недостовірності первинного документа чи окремих його реквізитів (зокрема, підпису, прізвища особи, що здійснює операцію, тощо) під час його отримання чи протягом найближчого часу виключає притягнення до відповідальності особи, яка використала такий документ у податковому обліку.

У цьому випадку дані податкового обліку можуть бути визнані необґрунтованими, якщо платник податків діяв без належного рівня обачності та обережності та знав або повинен і міг знати про порушення, допущені контрагентами, та був залучений до таких порушень, або знав про дефекти у правовому статусі таких контрагентів (відсутність реєстрації їх як платників ПДВ, відсутність у відповідних посадових осіб чи інших представників контрагента повноважень на складання первинних, розрахункових документів, податкових накладних тощо).

Отже, обставини фіктивності та інших недоліків правого статусу контрагентів платника податків, а так само щодо невиконання ними своїх податкових обов'язків підлягають оцінці у сукупності з іншими доказами, що свідчать про нереальність господарської операції або відсутність її економічного змісту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.04.2017 у справі № К/9991/79840/12.

Таким чином, оцінивши у сукупності первинні документи, фінансові показники яких позивач відтворив у податковому обліку, обставини щодо вчинення позивачем господарських операцій, надані податковим органом докази щодо фіктивності господарських операцій ТОВ ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ з ТОВ СІСТЕМС ТОНЕР та ТОВ ГАРАНТ УКРАЇНА , та врахувавши обставини, встановлені вироком Приморського районного суду м. Одеси від 15.09.2016 у справі № 522/16836/16-к, за відсутності з боку відповідача доказів, які б спростовували реальність господарських операцій позивача, суд дійшов висновку про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ до Головного управління ДФС у Дніпропетровської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень рішень задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005571401 від 23.05.2017, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 827296,50 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 778 957,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 48339,50 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0005581401, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 1081885,00 грн., у тому числі за основним зобов'язанням - 865508,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 216377,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровської області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ІНТЕР СТАЛЬ-ПЛАСТ сплачений судовий збір у розмірі 28 637,73 грн. (Двадцять вісім тисяч шістсот тридцять сім гривень 73 коп.).

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.А. Гончарова

Дата ухвалення рішення20.06.2017
Оприлюднено01.08.2017

Судовий реєстр по справі —804/3496/17

Ухвала від 13.08.2021

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Верба Ірина Олександрівна

Ухвала від 13.08.2021

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Верба Ірина Олександрівна

Ухвала від 06.08.2021

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Верба Ірина Олександрівна

Ухвала від 14.12.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Уханенко С.А.

Ухвала від 15.01.2018

Адміністративне

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Хохуляк В.В.

Ухвала від 13.11.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Уханенко С.А.

Ухвала від 13.11.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Уханенко С.А.

Ухвала від 09.10.2017

Адміністративне

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

Уханенко С.А.

Постанова від 20.06.2017

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Гончарова Ірина Анатоліївна

Ухвала від 02.06.2017

Адміністративне

Дніпропетровський окружний адміністративний суд

Гончарова Ірина Анатоліївна

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмТелеграмВайберВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовахліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні