Ухвала

від 25.07.2017 по справі 820/6858/16

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 р.Справа № 820/6858/16 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: Зеленського В.В. , П'янової Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017р. по справі № 820/6858/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю ТД Фірма СОЮЗ ЛТД , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м.Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області, в якому , після уточнення позовних вимог, просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 року №0001451402 , яким позивачу донараховано податок на прибуток на суму 84600,00 грн. за основним платежем та 42300,00 грн. за штрафними санкціями (загальна сума 126900,00 грн.) та від 08.12.2016 року № 0001441402, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017р. було задоволено позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД" до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Скасовано податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 року №0001441402 та №0001451402 Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області.

Стягнуто з Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області (код 39859805) на користь товариства з обмеженою відповідальністю ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД (код 33412020) сплачений судовий збір в сумі 3313 (три тисячі триста тринадцять) грн. 50 коп.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017р. та винести нову, якою відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 25.07.2017 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю ТД Фірма СОЮЗ ЛТД 11.03.2005 р. взято на податковий облік за №48243 і станом на даний час перебуває на обліку в Центральній об'єднаної державній податковій інспекції міста Харкова Головного Управління ДФС у Харківській області.

На підставі направлень від 10.11.2016 року № 1421, видане головному державному ревізору - інспектору відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Центральної ОДІТІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Волковій Юлії Василівні та від 10.11.2016 року № 1422 головному державному ревізору - інспектору відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Центральної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області Яловій Вікторії Вікторівні згідно із пунктом 78.1.4 п. 78.1 ст.78, ст.82 Податкового Кодексу України від 02.12.2010 року ІІ2755-УІ зі змінами та доповненнями та наказу Центральної ОДІТІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області від 09.11.2016 року №1519 проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Фірма Союз ЛТД" (скорочена назва ТОВ "ТД Фірма Союз ЛТД") по господарським взаємовідносинам з ТОВ Санпрікс (код 40392904) за липень 2016 року.

За підсумками перевірки підприємства працівниками органу податкової служби було складено акт перевірки за №4693/20-30-14-02-02/33412020 від 23.11.2016 року.

Відповідно до висновків акту перевірки були встановлені наступні порушення: ст. 14.1.27. п.14.1. ст. 14, ст. 134.1.1. ст. 134 Податкового кодексу України, що призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування на загальну суму 470 000 грн. та, як наслідок, призвело до заниження сум податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету всього у сумі 84 600 грн. у третьому кварталі 2016 р. та ст. 198, п. 200.1 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з ПДВ, на загальну суму 94 000 грн. у т. ч. за липень 2016 року що призвело до завищення сум від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 94 000 грн.

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ були винесені податкові повідомлення-рішення від 08.12.2016 року №0001451402 , яким позивачу донараховано податок на прибуток на суму 84600,00 грн. за основним платежем та 42300,00 грн. за штрафними санкціями (загальна сума 126900,00 грн.) та від 08.12.2016 року № 0001441402, яким підприємству зменшено суму від'ємного значення з податку на додану вартість.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що матеріалами справи підтверджено реальний характер спірних фінансово-господарських операцій та з того, що у позивача є в наявності передбачені чинним законодавством підстави для віднесення сум податку на додану вартість за цими операціями до складу податкового кредиту.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки № 4693/20-30-14-02-02/33412020 від 23.11.2016 року підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та податку на прибуток стало твердження податкового органу про те, що при опрацюванні первинних бухгалтерських документів встановлено, що ТОВ "ТД Фірма Союз ЛТД" мало взаємовідносини з підприємством ТОВ Санпрікс, стосовно якого отримана інформація щодо нереальності здійснення господарської діяльності суб'єкта господарювання (відсутній факт реального вчинення господарських операцій), внаслідок чого позивачем неправомірно сформовані валові витрати та податковий кредит, та неправомірно проведені господарські операції з вказаним контрагентом. Податковим органом поставлено під сумнів факти отримання ТОВ "ТД Фірма Союз ЛТД" товарів (робіт, послуг) від контрагента та факти релізації товарів (робіт, послуг).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що між ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД та ТОВ Санпрікс укладено договір від 05.07.2016 року № 050716, згідно з яким ТОВ Санпрікс (Постачальник) зобов'язується поставити та передати товар, а ТОВ ТД фірма Союз ЛТД прийняти та оплатити товар, поставка товару здійснюється самовивозом.

Транспортування здійснювалось згідно ТТН від 05.07.2016 року № 73, автомобільним транспортом ФО-П ОСОБА_3 МАН, держзнак НОМЕР_1, причіп НОМЕР_2, водій ОСОБА_3., пункт навантаження - Київська обл. Києво-Святошинський район с. Софіївська Борщагівка вул. Садова буд. 16 -А, пункт розвантаження - м. Харків, вул. Залютинська, 8. Перевезення підтверджується актом прийому - передачі виконаних робіт від 05.07.2016 року № 6 щодо надання автопослуг щодо перевезення піноутворювача по маршруту - Кивська область, с. Софіївська Борщагівка - Харків. Сплата з отримані послуги здійснена згідно платіжного доручення від 08.07.2016 року № 872 на загальну суму 11 000 грн.

Вказані взаємовідносини базувались на належним чином укладеного господарського договору. До матеріалів справи позивачем надано первинні фінансово господарські документи, а саме договори, оборотньо-сальдові відомості, додаткові угоди, платіжні доручення, рахунки за оплату, видаткові накладні, паспорти якості, товарно-транспорті накладні, податкові накладні, рахунки, реєстр податкових накладних, акт сдачи-приймання, повідомлення про фактичне вивезення товару, ВМД, тощо. Первинні фінансово-господарські документи, в яких відображено господарську діяльність ТОВ ТД ФІРМА СОЮЗ ЛТД за перевіряємий період, також було надано позивачем до перевірки, що не заперечується сторонами

Суд апеляційної інстанції оцінивши наявні в справі докази, відмітив, що матеріалами справи додатково підтверджено факт виконання позивачем та контрагентом позивача зобовязань за спірним правочином. Копії витребуваних судом і долучених до матеріалів справи первинних і розрахункових документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом Положення №88) спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.

Жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірного правочину, відповідності спірного правочину вимогам закону відповідачем ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не предявлялось.

На час укладання та виконання зазначених вище договорів позивач та його контрагент були зареєстровані як юридичні особи та є платниками податку на додану вартість.

Підпунктом 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а)придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б)придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенні таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в)отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г)ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативної або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.2. ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.6. ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Як вбачається з матеріалів справи, податкові накладні відповідають вимогам п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України та не оспорюються відповідачем.

Відповідно до п. 200.1. ст.200 Податкового Кодексу України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно вимог п.200.2. ст.200 вказаного Кодексу при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Також , п.200.3. ст.200 ПК України встановлено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Правові відносини з приводу формування валових витрат унормовані розділом ІІІ Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п. 138.1.1. п. 138.1, п. 138.2, п.п. 138.5. 1 п. 138.5 ст. 138 ПК України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку; витрати банківських установ.

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені, згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку, з урахуванням наступного: датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п. 139 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень рішень. Доказів фактичної відсутності операцій по придбанню позивачем послуг (робіт, товарів) у своїх контрагентів відповідач не подав.

Податковий орган протиправно не взяв до уваги наявність належним чином оформлених первинних та податкових документів, на підтвердження належного укладення та виконання договору.

Крім того, слід зазначити, що сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Підприємством позивача правомірно відображено в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаним суб'єктам господарювання.

Разом з цим колегія судів зазначає, що в п.57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес" АД проти Болгарії від 22 січня 2009 року було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами.

Тобто позивач не може нести наслідків невиконання постачальниками їх зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, відповідно до зазначеного рішення Європейського суду з прав людини є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.

Так, відповідачем не було доведено наявності між позивачем та контрагентом позивача, взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.

Додатково суд апеляційної інстанції взяв до уваги той факт, що згідно з змістом суджень відповідача, котрі викладені в акті висновок суб'єкта владних повноважень про відсутність факту реального вчинення господарських операцій спірного правочину вмотивований посиланням на проведенні заходи податкової інспекції на обліку в якій знаходяться контрагент позивача. Однак в силу ст.70 КАС України судження органу державної податкової служби України про нереальність укладених суб'єктом господарювання правочинів не може бути визнано належним, допустимим і достатнім доказом невідповідності правочинів вимогам закону.

Відповідачем до суду не надано жодних доказів, що укладений між позивачем та контрагентом у спірних правовідносинах договір в судовому порядку оспорювався, є такими, що набули законної сили, рішення судів з приводу визнання вказаного договору недійсним.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують, оскільки матеріалами справи було підтверджено реальний характер спірої фінансово-господарської операції та встановлено відсутність підстав для зменшення позивачу суми податкового кредиту та завищення податку на прибуток.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Центральної об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 23.03.2017р. по справі № 820/6858/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С. Судді Зеленський В.В. П'янова Я.В.

Повний текст ухвали виготовлений 31.07.2017 р.