Постанова

від 24.07.2017 по справі 820/1769/17

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 липня 2017 р. Справа № 820/1769/17 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.

Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Головного управління ДФС у Харківській області, фізичної особи підприємця ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 820/1769/17

за позовом фізичної особи підприємця ОСОБА_1

до Головного управління ДФС у Харківській області , Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, фізична особа підприємець ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 07.12.2016 р. №0005431304;

- скасувати податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області від 01.03.2017 р. №0001891304, №0001901304

- скасувати рішення ГУ ДФС у Харківській області від 01.03.2017 р. №0001911304 про застосування штрафних санкцій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 820/1769/17 адміністративний позов задоволено частково. Скасовані податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0001891304 від 01.03.2017 року, № 0001901304 від 01.03.2017 року та рішення №0001911304 від 01.03.2017 року. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.

Позивач не погодився з постановою суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийняті оскаржуваної постанови порушено норми матеріального права, що привело до неправильного вирішення справи, та зазначає, що податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 07.12.2016 р. №0005431304 прийнято неправомірно. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 820/1769/17 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, Головне управління ДФС у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було дотримано вимоги ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 820/1769/17 в частині задоволення позовних вимог та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів апеляційної скарги у відповідності до ч.1 ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України, дійшла висновку, що апеляційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга фізичної особи підприємця ОСОБА_1 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст. 77 та п. 82.1 ст. 82 Податкового кодексу України, абз. 6 п. 7 ст.13 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 8 липня 2010року №2464 - VI, відповідно до наказу Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області №294 від 17 жовтня 2016року, наказу на продовження №349 від 11.11.2016 р., відповідно до направлення від 28.10.2016 року №579, виданого начальником Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області та плану - графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 4 квартал 2016 року проведена документальна планова виїзна перевірка діяльності фізичної особи підприємця ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, про що було складено акт №1981/20-23-13-04/НОМЕР_3 від 25.11.2016 р. (т. 1, а.с. 54-105).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п. 187.1 ст. 187 Податкового Кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податкових зобов'язань у 2013-2015 роках на суму 10522,00 грн.; п. 2 ч. 1 ст. 7, п. 11 ст. 8, п. 2, п. 8 ст. 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого позивачу донараховано єдиний внесок за 2014-2015 р.р. на загальну суму 12016,22 грн.; п. 16-1 розділу XX Податкового Кодексу України, яким встановлено заниження військового збору за 2015 р. та донараховано військовий збір у сумі - 346,93 грн.; п.п. 177.1, 171.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, в частині заниження позивачем у 2014-2015 р.р. податку з доходів фізичних осіб в загальній сумі - 5194,37 грн.

На підставі акту перевірки відповідачем 07 грудня 2016 року прийняті податкові повідомлення - рішення: №0005421304 про сплату 6492,96 грн. (основний платіж - 5194,37 грн., штрафна (фінансова санкція - 1298,59 грн.) податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування; №0005431304 про сплату податку на додану вартість у розмірі 13152,50 грн. (основний платіж - 10522,00 грн., штрафна (фінансова) санкція - 2630,50 грн.) (т. 1, а.с. 21); №0005441304 про сплату 433,66 грн. (основний платіж - 346,93 грн., штрафна (фінансова) санкція - 86,73грн. військового збору; вимогу від 07.12.2016 р. №Ф-0005401304 про сплату боргу (недоїмки) в розмірі 12016,22 грн. єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування; рішення від 07.12.2016 р. №0005411304 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1201,62 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомленнями - рішеннями, позивач подав скаргу до ГУ ДФС у Харківській області від 21.12.2016 р. Рішенням ГУ ДФС у Харківській області від 16.02.2017 р. №115/ФОП/20-40-10-01-14 залишено без змін податкове повідомлення - рішення від 07.12.2016 року №0005441304 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість (яке оскаржує позивач у даній справі), а інші податкові повідомлення - рішення змінені в частинах.

З матеріалів справи також встановлено, що на підставі пп. 20.1.4 п. 20.1 ст.20, п.44.7 ст.44, пунктів 61.1, 61.2 ст. 61, пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62, пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п. 75.1 ст. 75, пп. 78.1.5 п. 78.1 ст. 78 та ст. 82 Податкового кодексу України, відповідно до наказу ГУ ДФС у Харківській області від 30.01.2017 р. №158 призначено проведення документальної позапланової перевірки фізичної особи підприємця ОСОБА_1 щодо правомірності віднесення до складу витрат фізичної особи послуг з транспортування пального за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р., про що було складено акт №133/20-40-13-04-2226807668 від 08.02.2017 р. (т. 1, а.с. 172-190).

Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п.п. 177.1, 171.2, 177.4 ст. 177 Податкового кодексу України, яке призвело до заниження позивачем у 2015 році податку з доходів фізичних осіб на суму 912,54 грн.

Позивач, не погодившись з висновком акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.02.2015 р. №133/20-4013-04-2226807668, надав заперечення на акт.

07.03.2017 р. позивач отримав лист ГУДФС у Харківській області від 24.02.2017 р. №195/ФОП/20-40-13-04-14 "Про розгляд заперечення до акту від 08.02.2017 р. №133/20-40-13-04-2226807668", відповідно до якого висновки даного акту перевірки залишені без змін.

На підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 08.02.2017 р. №133/20-40-13-04-2226807668 податковим органом було прийнято: податкове повідомлення - рішення від 01.03.2017 р. №0001891304 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 1140,67грн (за податковими зобов'язаннями - 912,54 грн., за штрафними санкціями - 228,13грн) (т. 1 а.с.191); податкове повідомлення - рішення від 01.03.2017 №0001901304 про збільшення суми грошового зобов'язання з військового збору в розмірі 114,06грн (91,25 грн. - за податковими зобов'язаннями та 22,81 грн. - за штрафними санкціями) (т. 1 а.с. 193); рішення від 01.03.2017р. №0001911304 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 2110,91 грн. та штрафна санкція в розмірі 211,09 грн. (т.1 а.с. 195); вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 01.03.2017р. №Ф - 0000281304 в розмірі 2110,91грн.

Позивач не погодився з рішеннями податкового органу, звернувся з даним позовом до суду про скасування: податкового повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 07.12.2016 р. №0005431304, податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Харківській області від 01.03.2017 р. №0001891304, №0001901304 та рішення ГУ ДФС у Харківській області від 01.03.2017 р. №0001911304 про застосування штрафних санкцій.

Задовольняючи позов в частині скасування податкових повідомлень - рішень Головного управління ДФС у Харківській області від 01.03.2017 року № 0001891304, № 0001901304 та рішення від 01.03.2017 року №0001911304, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом під час перевірки помилково завищено суму витрат за транспортні послуги на суму сплачених коштів за бензин А-92 в розмірі 6083,33 грн., що мало наслідком нарахування позивачу єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб та військового збору у перевіряємому періоді, в зв'язку з чим податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0001891304 від 01.03.2017 року, № 0001901304 від 01.03.2017 року та рішення №0001911304 від 01.03.2017 року підлягають скасуванню.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 07.12.2016 р. №0005431304, суд першої інстанції виходив з того, що перевіркою було правильно встановлено розбіжність між даними звітів використання реєстраторів розрахункових операцій банківських виписок та виписаними податковими накладними, що призвело до заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість у розмірі 10950 грн.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що у період з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. позивач здійснював діяльність з роздрібної торгівлі пальним та газом через АЗС, застосовуючи загальну систему оподаткування, обліку і звітності.

З матеріалів справи встановлено, що між позивачем (покупець) та ФОП ОСОБА_2 (постачальник) укладений договір постачання № 17-12 від 10.10.2012 р., відповідно до умов якого постачальник зобов`язаний поставити та передати покупцю паливно-мастильні матеріали, а покупець прийняти та оплатити його.

Матеріалами справи підтверджується, що згідно договору поставки №17-12 від 10.10.2012 р., та додаткової угоди до договору №2 від 12.10.2012 р., виписана видаткова накладна №РН-0000055 від 21.03.2015 р., відповідно до яких ФОП ОСОБА_2 поставив позивачу паливно-мастильні матеріали.

Також 22.02.2012 року між позивачем та ФОП ОСОБА_2 було укладено договір про надання автотранспортних послуг №06-12, відповідно до якого ФО-П ОСОБА_2 надавав транспортні послуги з перевезення паливно-мастильних матеріалів. Тобто між позивачем та ФОП ОСОБА_2 укладалися договори, як поставки так і надання транспортних послуг.

Позивач у періоді з 01.01.2013 р. по 31.12.2015 р. до складу валових витрат відніс витрати на послуги транспортування пального згідно договору від 10.10.2012 р. №17-12 з ФОП ОСОБА_2 на загальну суму 34629,16 грн. (без ПДВ).

Відповідач вважає, що зазначені витрати не підтверджені документально, оскільки відсутні акти виконаних робіт на суму 6083,3 грн., чим, на думку податкового органу, порушено вимоги п. 177.4, п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкового органу, з наступних підстав.

Реальність господарської операції між позивачем та ФОП ОСОБА_2 підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи: договір про надання автотранспортних послуг №06-12 від 22.02.2012 р., додаткова угода до договору №2 від 31.12.2012 р., відповідно до якого ФО-П ОСОБА_2 надавав транспортні послуги з перевезення паливно-мастильних матеріалів, акти виконаних робіт по наданню транспортних послуг згідно договору №06-12 від 22.02.2012 р., талони замовника, податкові накладні та товарно-транспортні накладні, що підтверджують фактичне надання транспортних послуг ФО-П ОСОБА_2, банківські виписки, що підтверджують сплату позивачем за безготівковим розрахунком на користь ФО-П ОСОБА_2 грошових коштів.

Колегія суддів вважає, що податковим органом під час перевірки помилково визначено сплачену суму за транспортні послуги у квітні 2015 р. В акті зазначено, що з розрахункового рахунку в рахунок оплати за транспортні послуги ФО-П ОСОБА_2 07.04.2015 р. перераховано кошти в розмірі 8420,83грн. (без ПДВ). Між тим, фактично виписками банку підтверджується, що позивачем було перераховано ФОП ОСОБА_2 07.04.2015р. за бензин А-92 6083,33 грн., та 08.04.2015 р. за транспортні послуги 2337,50 грн.

Таким чином, перевіркою неправомірно завищено сплачену суму коштів за транспортні послуги в розмірі 6083,33грн.

Виходячи з неправильного визначення суті господарської операції і, як наслідок, висновку про її нереальність податковим органом неправомірно донараховано позивачу єдиний соціальний внесок, податок з доходів фізичних осіб та військовий збір.

Таким чином колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в частині задоволення позову, оскільки відповідач зробив помилковий висновок про завищення валових витрат на загальну суму 6083,33 грн.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно скасував податкові повідомлення - рішення Головного управління ДФС у Харківській області № 0001891304 від 01.03.2017 року, № 0001901304 від 01.03.2017 року та рішення №0001911304 від 01.03.2017 року. Доводи апеляційної скарги відповідача, з наведених підстав, висновків суду не спростовують.

Між тим, колегія судів не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні позову щодо скасування податкового повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 07.12.2016 р. №0005431304. з наступних підстав.

У відповідності до п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п.187.1 ст. 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання.

З матеріалів справи встановлено, що у квітні 2014 р. позивачем було виписано податкову накладну №33 від 30.04.2014 р. ДП "Зміївський лісгосп" на суму 8771,56 грн., в т.ч. ПДВ - 1461,93 грн., в якій зазначено форму проведення розрахунків - готівка. Підтвердженням того, що відвантаження паливно-мастильних матеріалів згідно податкової накладної №33 від 30.04.2014 р. є першою подією, є оборотна відомість розрахунків ФОП ОСОБА_1 з покупцем ДП Зміївське лісове господарство за 2014 р. Так, сальдо розрахунків станом на 01.04.2014 р. було дебетовим на суму 22960,63 грн. Тобто, покупець ДП Зміївське лісове господарство мало заборгованість перед позивачем за отримані паливно-мастильні матеріали.

У квітні, ДП Зміївське лісове господарство сплатило позивачу за безготівковим розрахунком 14333,90 грн. та готівкою 3319,87 грн., що підтверджується банківськими виписками та копіями фіскальних чеків. Станом на 30.04.2014 р. заборгованість зменшилась до 5306,86 грн. Тому, відвантаження паливно-мастильних матеріалів 30.04.2014 р. на суму 8771,56 грн., в т.ч. ПДВ - 1461,93 грн. є першою подією, ніж зарахування грошових коштів.

Станом на 01.05.2014 р. ДП Зміївське лісове господарство мало заборгованість перед позивачем за отримані паливно-мастильних матеріалів на суму 14078,72 грн.

У червні 2014 р. позивачем виписано податкову накладну №32 від 30.06.2014 р. ДП "Зміївський лісгосп" на суму 9899,26 грн., в т.ч. ПДВ - 1649,88 грн., в якій зазначено форму проведення розрахунків - готівка.

В підтвердженням того, що відвантаження паливно-мастильних матеріалів, згідно податкової накладної №32 від 30.06.2014 р., є першою подією, позивачем надано оборотну відомість розрахунків ФОП ОСОБА_1 з покупцем ДП Зміївське лісове господарство за 2014 р. Так, сальдо розрахунків станом на 01.06.2014 р. було дебетовим на суму 19100,72 грн. Тобто, покупець ДП Зміївське лісове господарство мало заборгованість перед позивачем за отримані паливно-мастильних матеріалів.

У червні, ДП Зміївське лісове господарство сплатило позивачу за безготівковим розрахунком 9100,50 грн. та готівкою 9899,26 грн., що підтверджується банківськими виписками та копіями фіскальних чеків.

Станом на 30.06.2014 р. заборгованість зменшилась до 100,96 грн. Тому, відвантаження ПММ 30.06.2014 р. на суму 9899,26 грн, в т.ч. ПДВ - 1649,88 грн. є першою подією, ніж зарахування грошових коштів.

Станом на 01.07.2014р. ДП Зміївське лісове господарство мало заборгованість перед позивачем за отримані ПММ на суму 10000,22 грн.

Також з матеріалів справи встановлено, що у червні 2014 р. позивачем виписано податкову накладну №24 від 24.06.2014 р. ТОВ "ПКП ОЛМИ" на суму 2695,60 грн., в т.ч. ПДВ - 449,27грн., в якій зазначено форму проведення розрахунків - готівка, та цього ж дня сплачено готівкою вказану суму, що відображена в фіскальному чеку реєстратора розрахункових операцій №3280 від 24.06.2014 р. Заборгованості вказане підприємство перед позивачем не має, що підтверджується оборотною відомостю розрахунків ФОП ОСОБА_1 з покупцем ТОВ ПКП ОЛМИ за 2014р.

У серпні 2015 р. позивачем виписано податкові накладні (перша подія) №261 від 20.08.2015р. на суму 2923,45грн., в т.ч. ПДВ - 487,24грн., та №268 від 26.08.2015 р. на суму 1676,34 грн., в т.ч. ПДВ - 279,39 грн. ДП Зміївське лісове господарство , в яких зазначено форму проведення розрахунків - готівка. В підтвердженням того, що відвантаження паливно-мастильних матеріалів згідно податкових накладних №261 від 20.08.2015р. та №268 від 26.08.2015р. є першою подією, позивачем надано оборотну відомість розрахунків ФОП ОСОБА_1 з покупцем ДП Зміївське лісове господарство за 2015 р. Так, сальдо розрахунків станом на 01.08.2015 р. було дебетовим на суму 14899,84 грн. Тобто, покупець ДП Зміївське лісове господарство мало заборгованість перед позивачем за отримані паливно-мастильні матеріали. У серпні, ДП Зміївське лісове господарство сплатило позивачу за безготівковим розрахунком 9900,00 грн. та готівкою 4599,79 грн., що підтверджується банківськими виписками та копіями фіскальних чеків.

Станом на 20.08.2015 р. заборгованість зменшилась до 400,05 грн. Тому, відвантаження паливно-мастильних матеріалів 20.08.2015 р. та 26.08.2015 р. є першою подією, ніж зарахування грошових коштів. Станом на 01.09.2015 р. ДП Зміївське лісове господарство мало заборгованість перед позивачем за отримані ПММ на суму 4999,84 грн.

Вищевказані податкові накладні включені позивачем до реєстрів виданих податкових накладних, які надані до матеріалів справи. Дані реєстрів виданих податкових накладних відповідають даним додатку 5 Податкових декларацій з податку на додану вартість за відповідні періоди.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не було порушено п. 187.1 ст. 187 Податкового кодексу України, який передбачає дату виникнення податкових зобов'язнь з постачання товарів, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: дата зарахування коштів від покупця на банківський рахунок платника, дата оприбуткування коштів в касі або дата відвантаження товарів.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не доведено правомірності своїх рішень.

Відповідно до п.п. 1, 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій, бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, серед іншого, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення. При розгляді справи встановлено, що при прийнятті оскаржуваних рішень відповідач діяв необґрунтовано, без врахування всіх обставин справи та всупереч вимогам чинного законодавства.

Таким чином, колегія суддів вважає за необхідне скасувати податкове повідомлення-рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 07.12.2016 р. №0005431304.

Крім того, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо розподілу судових витрат.

У відповідності до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно ч. 3 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 820/1769/17 стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Такий висновок колегія суддів вважає помилковим, оскільки суд першої інстанції не визначив частку задоволених позовних вимог та розмір судового збору, який підлягає стягненню з бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, а також помилково стягнув з бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

У відповідності до ч. 1 ст. 4 Закон України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" встановлено на 2017 рік розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб: з 1 січня 2017 року - 1600 гривень.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою або фізичною особою - підприємцем, розмір ставки судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує чотири рішення податкових органів на загальну суму 14618,32 грн., тобто за подання адміністративного позову позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 640 грн. (1600х0,4). Оскільки суд першої інстанції скасував три рішення Головного управління ДФС у Харківській області, тому повинен був стягнути з бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області на користь позивача судовий збір у розмірі 480 грн.

У відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання апеляційної скарги на рішення суду, судовий збір справляється в розмірі 110 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Оскільки, суд апеляційної інстанції скасував податкове повідомлення - рішення Харківської ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області від 07.12.2016 р. №0005431304, тому судові витрати понесені позивачем за подання апеляційної скарги у розмірі 704 грн. (1600х0,4х110%) підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу фізичної особи підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 820/1769/17 скасувати в частині відмови в задоволенні позову та розподілу судових витрат.

Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов фізичної особи підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Харківській області, Харківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.12.2016 р. №0005431304, прийнято Харківською ОДПІ ГУ ДФС у Харківській області.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_3) судовий збір в розмірі 1344 грн.

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.06.2017р. по справі № 820/1769/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді (підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В. Повний текст постанови виготовлений 31.08.2017 р.