Вирок

від 31.07.2017 по справі 398/1581/17

ОЛЕКСАНДРІЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №: 398/1581/17

провадження №: 1-кп/398/411/17

ВИРОК

Іменем України

"31" липня 2017 р. Олександріський міськрайонний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинувачених ОСОБА_4 і ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Олександрії кримінальне провадження, внесене у ЄРДР під №12017120300000199 17 березня 2017 року, за обвинуваченням

ОСОБА_4 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження с. Сургани, Олександрійського району, Кіровоградської області, яка зареєстравана за адресою: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 , громадянка України, повна загальна середня освіта, незаміжня, не працює, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше не судима, і

ОСОБА_5 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження с. Войнівка, Олександрійського району, Кіровоградської області, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_4 , базова загальна середня освіта, незаміжня, не працює, на утриманні має малолітню дитину, раніше не судима,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України,

встановив:

ОСОБА_4 і ОСОБА_5 вчинили крадіжку, тобто таємне викрадення чужого майна за попередньою змовою групою осіб, поєднане з проникненням у інше приміщення, за таких обставин.

16 березня 2017 року близько 22 години 00 хвилин ОСОБА_4 і ОСОБА_5 спільно за попередньою змовою, усвідомлюючи свої протиправні дії та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою викрадення чужого майна, прибули до території ферми Товариства з обмеженою вілповілальністю «ЛКВ ГРУПП», ідентифікаційний код юридичної особи: 39048165, розташованої за адресою: Кіровоградська область Олександрійський район село Войнівка вулиця Колгоспна, 24, де таємно, через отвір для викидання відходів приміщення курятника, проникли до середини, звідки таємно викрали двадцять чотири курки-несучки породи «Ломан Браун» коричневого кольору, загальною вартістю вартістю 1800 гривень. Після цього ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 разом з викраденим майном залишили місце вчиненого злочину та в подальшому викраденим розпорядилась на власний розсуд, чим спричинили Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП» матеріальні збитки на вищевказану суму.

Відповідно до ч.3 ст. 349 КПК України за відсутності заперечень учасників судового провадження суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин місця, часу, способу вчинення, наслідків, розміру шкоди, форми вини і мотивів вчинення злочину, у вчиненні якого обвинувачуються ОСОБА_4 і ОСОБА_5 . Суд переконався, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст цих обставин, немає сумнівів у добровільності їх позиції, і також роз`яснив учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати зазначені обставини в апеляційному порядку.

Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_4 повністю визнала вину у вчиненні злочину. Зокрема вона пояснила, що 16 березня 2017 року близько 21-22 години вечора вона знаходилася в середині курятника, що знаходиться на території товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП». На той момент вона там неофіційно працювала. Раніше вранці цього ж дня ж дня, тобто 16 березня 2017 року, вона домовилася зі своєю знайомою ОСОБА_5 , яка теж неофіційно працювала на цій фермі, про те, що вони вчинять крадіжку курей, продадуть їх та потім розділять дохід між собою. У вищезазначений час до отвору в стіні курятника, через який викидається гній, разом зі своєю металевою тачкою, прийшла ОСОБА_5 , якій ОСОБА_4 передала через отвір в стіні чотири мішки білого кольору разом з курками коричневого кольору, яких вона самостійно туди скидала. У кожному мішку було по шість курок, їхня загальна кількість складала 24 штуки. Після цього, ОСОБА_4 вийшла через двері курятника та попрямувала до ОСОБА_6 , яка чекала її. Потім вони разом покотили металеву тачку на двох колесах у напрямку будинку ОСОБА_6 , але були зупинені працівниками поліції. На запитання поліції, звідки вони взяли курей, вони визнали, що вкрали з курятника ТОВ «ЛКВ ГРУПП». У подальшому кури у них були вилучені. Обвинувачена, пояснюючи мотив вчинення злочину, послалась на те, що підприємство ТОВ ЛКВ ГРУПП, на якому вона неофіціно працювала, упровавж 3 місяців затримувало зарплату. Також ОСОБА_4 додала, що шкодує через свій вчинок та запевнила суд у своєму щирому каятті. Обвинувачена розповіла, що планує до осені влаштувати свою дитину у дитячий садок і знайти собі роботу. Для цього вона організовує медичне обстеження дитини та шукає вакансії.

Допитана під час судового розгляду обвинувачена ОСОБА_5 повністю визнала вину у вчиненні злочину. Зокрема вона пояснила, що 16 березня 2017 року близько 21-22 години вечора вона знаходилася поруч із курятником, що знаходиться на території товариства з обмеженою відповідальністю «ЛКВ ГРУПП». На той момент вона там неофіційно працювала. Раніше того ж дня, тобто 16 березня 2017 року вона домовилася зі своєю знайомою ОСОБА_4 , що вони вчинять крадіжку курей, яких вони потім розділять між собою. У вищезазначений час до отвору в стіні курятника, через який викидається гній, ОСОБА_5 підійшла разом зі своєю металевою тачкою, яку вона взяла із дому. ОСОБА_4 передала через отвір в стіні чотири мішки білого кольору разом з курками, які ОСОБА_5 склала до металевої тачки. Загальна кількість викрадених курей складала 24 штуки. Після цього ОСОБА_4 вийшла через двері курятника та попрямувала до ОСОБА_5 . Вони разом покотили металеву тачку, але пізніше були зупинені працівниками поліції. На запитання поліції, звідки вони взяли курей зізналися, що вкрали їх з курятника ТОВ «ЛКВ ГРУПП». В подальшому курей у них вилучили. Обвинувачена, пояснюючи мотив вчинення злочину, послалась на те, що підприємство ТОВ ЛКВ ГРУПП, на якому вона неофіціно працювала, тривалий час затримувало зарплату. ОСОБА_5 додала, що шкодує через свій вчинок та запевнила суд у своєму щирому каятті. Також вона пояснила, що планує віддати дитину у дитячий садок і влаштуватися на роботу, шукає вакансії і планує звернутися до центру зайнятості.

Таким чином, суд дійшов висновку про доведеність вини ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у вчиненні таємного викрадення чужого майна (крадіжки), вчиненої за попередньою змовою групою осіб, поєднаної з проникненням у інше приміщення, тобто злочину, передбачений ч.3 ст.185 КК України.

При призначенні ОСОБА_4 покарання суд згідно вимог статей 50 та 65 КК України враховує, що злочин, який вона вчинила є тяжким, обвинувачена не має судимості та раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, має повну загальну середню освіту, незаміжня, не працює, на утриманні має двох малолітніх дітей, має нейтральну характеристику голови квартального комітету з місця фактичного проживання, на диспансерному обліку у психіатра чи нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_4 , щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення ОСОБА_4 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Виявлено 2 фактори цих ризиків: освіта, оскільки обвинувачена не отримала професійної освіти, і матеріальне становище, так як обвинувачена має потребу у додаткових коштах. У своєму висновку орган пробації також зазначає, що з огляду на те, що обвинувачена щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину та має конструктивні плани на майбутнє існує ймовірність її виправлення без ізоляції від суспільства, тому доцільно застосувати відносно неї заходи контролю, підтримки та допомоги, які можуть вплинути на фактори ризику та знизити ризик вчинення повторного кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_4 та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах, передбачених санкцією ч.3 ст.185 КК України.

Разом з тим, враховуючи зазначені вище відомості, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_4 , встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання, і висновки досудової доповіді, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без відбування покарання, тобто наявні підстави для застосування ст.75 КК України.

Згідно ст.76 КК України на ОСОБА_7 мають бути покладені обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Покладення додаткових обов`язків, передбачених ч.3 ст.76 КК, суд, враховуючи зазначені вище обставини, зокрема із урахуванням повідомлених обвинуваченою обставин життя її сім`ї, її доходу, отримання нею соціальної допомоги, необхідності догляду за дітьми, суд вважає недоцільним.

При призначенні ОСОБА_5 покарання суд згідно вимог статей 50 та 65 КК України враховує, що злочин, який вона вчинила є тяжким, обвинувачена не має судимості та раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, має неповну середню освіту, незаміжня, перебуває у фактичних шлюбних відносинах, не працює, має на утриманні малолітню дитину, має нейтральну характеристику сільського голови з місця проживання, на диспансерному обліку у психіатра чи нарколога не перебуває.

Відповідно до ст. 66 КК України суд визнає обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченої ОСОБА_5 , щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Обставини, що обтяжують покарання відсутні.

Згідно досудової доповіді ризик вчинення ОСОБА_5 повторного кримінального правопорушення та ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб оцінюється як середній. Виявлено 3 фактори цих ризиків: освіта, оскільки обвинувачена не отримала професійної освіти, робота, оскільки обвинувачена не має постійної роботи або інших стабільних джерел доходів, і матеріальне становище, так як обвинувачена має потребу у додаткових коштах. У своєму висновку орган пробації також зазначає, що з огляду на те, що обвинувачена щиро розкаялась, активно сприяла розкриттю злочину та має конструктивні плани на майбутнє існує ймовірність її виправлення без ізоляції від суспільства, тому доцільно застосувати відносно неї заходи контролю, підтримки та допомоги, які можуть вплинути на фактори ризику та знизити ризик вчинення повторного кримінального правопорушення.

Враховуючи викладене суд приходить до висновку, що необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої ОСОБА_5 та попередження нових злочинів є покарання у виді позбавлення волі у мінімальних межах, передбачених санкцією ч.3 ст.185 КК України.

Разом з тим, враховуючи зазначені вище відомості, які характеризують особу обвинуваченої ОСОБА_5 , встановлені судом обставини, які пом`якшують покарання, і висновки досудової доповіді, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливе без відбування покарання, тобто наявні підстави для застосування ст.75 КК України.

Згідно ст.76 КК України на ОСОБА_5 мають бути покладені обов`язки періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання. Покладення додаткових обов`язків, передбачених ч.3 ст.76 КК, суд, враховуючи зазначені вище обставини, зокрема і з урахуванням повідомлених обвинуваченою обставин життя її сім`ї, її доходу, необхідності догляду за дитиною, суд вважає недоцільним.

У справі потерпілий заявив цивільний позов, у якому просить Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКВ ГРУПП (ідентифікаційний номер 39048165) майнову шкоду в сумі 9689 гривень. В обґрунтування позову представник потерпілого послався на те, що вчиненим злочином вказаному підприємству завдано майнову шкоду у формі реальних збитків, а саме вартості 24 викрадених курей, 6 з який були передані слідчим на зберігання підприємству мертвими, а інші 18 померли у перший день після передачі, а також у формі упущеної вигоди. Згідно наведеного у позові розрахунку підприємство внаслідок втрати 24 курей втратило дохід, який воно б упродовж року отримало від знесених ними яєць у сумі 7884 гривень, з розрахунку, що 1 курка знесе 1 яйце в день вартістю 0,9 грн.

Потерпілий не був присутній під час судового розгляду і подав суду заяву, у якій просив розглянути справу у порядку ч.3 ст.349 КПК України, підтримав цивільний позов і, посилаючись на зайнятість, просив розглянути справу за його відсутності.

У судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_5 і ОСОБА_4 визнали позов лише у частині встановленої слідством матеріальної шкоди, яка була завдана злочином, а саме реальних збитків, які складаються з вартості викрадених курей та становлять відповідно до викладених в обвинувальному акті і визнаних усіма учасниками провадження обставин, 1800 гривень.

Прокурор також заперечував проти задоволення цивільного позову у частині стягнення з обвинувачених упущеної вигоди, оскільки розмір останньої є недоведеним.

Згідно ст.22 ЦК України (упущеною вигодою) є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене.

Враховуючи те, що у справі доведено вину обвинувачених у вчиненні крадіжки за наведених вище обставин і сторони не оспорювали ці обставини, зокрема і щодо розміру завданої безпосередньо злочином шкоди, суд дійшов висновку про те, по цивільний позов у частині відшкодування реальних збитків, а саме вартості 24 викрадених курей, яка складає 1800 гривень, підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає недоведеним обсяг упущеної потерпілим вигоди внаслідок втрати 24 курей. Суд враховує надані позивачем докази, однак вважає їх недостатніми для доведення можливості реального отримання заявленої в позові суми як доходу. Так, представником потерпілого у позовній заяві наведений розрахунок упущеної вигоди, а також надано накладну від 17 березня 2017 року про те, що вартість одного яйця складає 0,9 грн., а також складений на підприємстві акт від 17 березня 2017 року, згідно якого 6 курок вже були передані підприємству на зберігання померлими і ще 18 курок-несучок зранку 17 березня 2017 року виявлено померлими, тушки курок утилізовані. Ці докази не є достатніми для підтвердження наведених у розрахунку продуктивності курок-несучок, правильності ціни яєць, а також те, що потерпілий мав намір і реальну можливість продати яйця за вказаною ціною і отримати дохід відповідно до наданого розрахунку упродовж року.

Процесуальні витрати відсутні.

Вирішуючи долю речових доказів по справі суд враховує наданий представником потерпілого акт від 17 березня 2017 року, згідно якого передані на підприємству на зберігання 24 курки-несучки були утилізовані у зв`язку з тим, що 6 з них були мертвими на момент передачі на зберігання і 18 померти у першу добу після цієї передачі. Ці обставини не оспорюються жодною стороною кримінального провадження, тому суд вважає їх встановленими. Отже вирішення долі відповідних речових доказів згідно норм ст.100 КПК є непотрібним.

Вирішуючи долю металевої тачка з металевою ручкою на двох колесах, яку визнано речовим доказом у справі, власницею якої є ОСОБА_5 і якій тачка була передана на зберігання, суд керується нормами ст.100 КПК і п.28 Постанови пленуму ВСУ від 06.11.2009 N 10 Про судову практику у справах злочини проти власності. Також суд застосовує норми ч.1 ст. 337 КПК України, відповідно до яких судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Згідно ст.291 КПК в обвинувальному акті зазначається виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення. Тобто відомості про знаряддя злочину мають бути відображені в обвинувальному акті. Разом з тим, в обвинувальному акті відсутні відомості про використання обвинуваченими ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , належної останній металевої тачки як знаряддя злочину. При цьому суд не виходить за передбачені ст.337 КПК межі судового розгляду і не досліджує обставини використання обвинуваченими металевої тачки під час або після вчинення злочину, оскільки вони виходять за межі сформульованого в обвинувальному акті обвинувачення та межі судового розгляду. Також суд враховує, що у постанові слідчого від 28 квітня 2017 року про визнання зазначеної тачки речовим доказом відсутнє посилання на те, що вона була використана обвинуваченими як знаряддя вчинення злочину, на її роль у вчиненні злочину. У постанові зазначено лише, що вона має значення для кримінального провадження. Тому, враховуючи визначений обсяг дослідження доказів справі, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання зазначеної тачки знаряддям вчинення злочину, а отже згідно п.1 ч.9 ст.100 вона підлягає поверненню власнику.

На підставі викладеного та керуючись ст. 373, 374 КПК України, суд

засудив:

ОСОБА_4 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_4 :

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

ОСОБА_5 визнати винною у вчинені злочину, передбаченого ч.3 ст.185 КК України та призначити їй покарання у виді 3 років позбавлення волі.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Відповідно до ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_5 :

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов ТОВ ЛКВ ГРУПП задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 і ОСОБА_5 солідарно на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЛКВ ГРУПП (ідентифікаційний номер 39048165) майнову шкоду в сумі 1800 гривень.

Речовий доказ металеву тачку з металевою ручкою на двох колесах, яку визнано речовим доказом у справі та згідно постанови слідчого віддано на зберігання ОСОБА_5 , повернути власниці ОСОБА_5 .

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Кіровоградської області через Олександрійський міськрайонний суд протягом 30 днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі її подання, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченим та прокурору негайно.

Суддя ОСОБА_1