Рішення

від 20.07.2017 по справі 908/1286/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 12/85/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.07.2017 Справа № 908/1286/17

Господарський суд Запорізької області у складі судді Смірнова О.Г.,

За участю секретаря судового засідання Бамбизова М.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу № 908/1286/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут

до відповідача: Володимирівського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області

про стягнення 23670,47 грн.

за участю представників:

від позивача - ОСОБА_1, довіреність № Др.-45-1216 від 27.12.2016 року

від відповідача - ОСОБА_2, директор

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою до Володимирівського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області з позовними вимогами про стягнення пені за несвоєчасні розрахунки в сумі 14154,89 грн., трьох відсотків річних в сумі 1589,91 грн. та інфляційних витрат в сумі 7952,67 грн. за договором № 11410QB81IAB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.02.2017 року.

18.07.2017 року на адресу суду від відповідача в порядку ст. 59 ГПК України надійшов відзив на позову заяву, в якому останній просить відмовити в задоволення позову Товариство з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут . В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що Володимирський навчально-виховний комплекс Школа I- III ступенів Успіх є комунальним закладом, відповідно укладення, виконання та розрахунки за всіма зобов'язаннями, здійснюються відповідачем на підставі та виходячи з обсягів можливостей, що закладені в кошторисі на відповідний рік, який затверджується Відділом освіти, молоді та спорту Запорізької районної державної адміністрації, тобто, Запорізька районна державна адміністрація є головним розпорядником бюджетних коштів для відповідача. Зазначає, що 18.01.2017 року був затверджений Кошторис на 2017 рік Володимирського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів Успіх , в якому, зокрема, установлений обсяг бюджетного фінансування витрат на постачання природного газу на 2017 рік у сумі 387170,00 грн. Спираючись на наведений обсяг бюджетного фінансування відповідачем було укладено з позивачем договір № 11410QB81IAB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.02.2017 року. Пояснює, що в подальшому розмір бюджетного фінансування витрат на постачання природного газу неодноразово переглядався, таким чином, на протязі першого півріччя 2017 року з бюджету фактично профінансовано статтю видатків оплата природного газу на загальну суму 225822,00 грн., в підтвердження надає відповідні довідки про зміну плану асигнувань на 2017 рік. Звертає увагу на те, що відповідач 15.06.2017 року в повну обсязі розрахувався з позивачем за договором № 11410QB81IAB017 від 13.02.2017 року. Пояснює, що відповідно до положень п. 4.4 договору № 11410QB81IAB017 від 13.02.2017 року відповідач 02.06.2017 року надіслав позивачу пропозицію щодо укладення графіку погашення заборгованості до 30.11.2017 року, проте відповідь на зазначену пропозицію не надходила. Звертає увагу на те, що доданий позивачем розрахунок інфляційних витрат потребує детальної перевірки. Також, при вирішенні даного спору просить суд звернути увагу на положення ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та ст. 83 ГПК України щодо зменшення розміру неустойки. Зазначає, що причиною пропуску платежів є те, що фінансування відповідача здійснюється за рахунок бюджетних коштів, та враховуючи несвоєчасність фінансування, він не мав змоги своєчасно оплатити отримані від позивача обсяги газу.

19.07.2017 року на адресу суду від позивача надійшла заява про надання додаткових доказів.

Представник позивача в судовому засіданні 20.07.2017 року підтримав позовні вимоги та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2017 року проти позову заперечив.

З'ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи та правову норму, яка підлягає застосуванню, приймаючи до уваги доводи позивача, пояснення відповідача, суд встановив:

Позов мотивовано тим, що 13.02.2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут , далі Постачальник, та Володимирівським навчально-виховним комплексом Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області, далі Споживач, був укладений договір № 11410QB81IAB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, далі Договір.

До вказаного Договору між сторонами були укладені додаткові угоди № 1 від 23.02.2017 року, № 2 від 24.02.2017 року, № 3 від 28.03.2017 року.

Згідно з п. 1.1. Договору Постачальник зобов'язується передати у власність Споживачу у 2017 році природний газ (09120000-6 Газове паливо (природний газ), далі газ, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктами 1.2 та 1.3 Договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 3 від 28.03.2017 року, сторони узгодили, що річний плановий обсяг постачання газу - до 36,026 тис. куб м. Планові обсяги постачання газу, у тому числі по місяцях:

- січень - 10,014 тис. куб. м.,

- лютий - 8,147 тис. куб. м.,

- березень - 4,0 тис. куб. м.,

- жовтень - 2,739 тис. куб. м.,

- листопад - 5,0 тис. куб. м.,

- грудень - 6,126 тис. куб. м.

Умовами пунктів 1.5 та 1.6 Договору сторони узгодили, що передачу газу за цим Договором здійснюється на межах балансової належності об'єктів Споживача відповідно до актів розмежування ділянок обслуговування. Перелік ЕІС-код точок комерційного обліку Споживача, по яких здійснюється постачання Постачальником наведено в Додатку № 1 , що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.6 Договору, з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 3 від 28.03.2017 року, загальна суму Договору складається із місячних сум вартості газу поставленого Споживачеві за даним договором, та становить без ПДВ 298133,73 грн., ПВД 20% - 59626,75 грн., разом з ПДВ 357760,48 грн. (триста п'ятдесят сім тисяч сімсот шістдесят грн.. 48 коп.).

Умовами підпунктів 4.2.1, 4.2.3 пункту 4.2, пунктів 4.3, 4.4, 4.5, 4.6, 4.7 Договору сторони визначили, що оплата газу здійснюється Споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Постачальника в наступному порядку: 100 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати Споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.6 Договору) здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу. Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок Постачальника. У разі виникнення у Споживача заборгованості з оплати вартості газу, Сторони за взаємною згодою можуть укласти графік погашення заборгованості, який оформлюється додатком до цього Договору. Укладання Сторонами та дотримання Споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє Споживача від виконання поточних зобов'язань за Договором. У разі відсутності графіка погашення заборгованості Постачальник має право грошові кошти, отримані від Споживача за газ в поточному розрахованому періоду, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення. У разі переплати вартості газу сума переплати зараховується Постачальником в рахунок оплати газу на наступний розрахунковий період або повертається на поточний рахунок Споживача на його письмову вимогу. Звірка розрахунків здійснюється сторонами протягом десяти днів дати пред'явлення вимоги про це однієї із сторін на підставі відомостей про фактичну оплату вартості газу Споживачем та актів приймання-передачі газу.

Згідно умов підпункту 5.1.1 пункту 5.1. та підпункту 5.4.2 пункту 5.4 Договору, Постачальник має право отримувати від Споживача оплату поставленого газу відповідно до умов розділів ІІІ, IV Договору. В свою чергу, Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених Договором.

Умовами п. 6.1 та підпункту 6.2.1 пункту 6.2 Договору сторони визначили, що за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність згідно з Договором і чинним законодавством України. У разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Згідно з п. 11 Договору договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2017 року до 31.12.2017 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Позивач в позові вказує, що відповідач оплату за поставлений газ здійснював несвоєчасно, чим порушив умови Договору.

Так, на виконання умов Договору, позивач поставив відповідачу, а останній прийняв природний газ на загальну суму 214541,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі газу, які за січень та лютий місяці 2017 року підписані сторонами без зауважень та заперечень, акт за березень 2017 року відповідачем не підписаний, але оплата за ним здійснена у повному обсязі (належним чином засвідчені копії наявні в матеріалах справи).

Втім, оскільки з боку відповідача мало місце несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, що спричинило звернення з позовом до суду, позивач просить суд стягнути з останнього пеню в сумі 14154,89 грн. за загальний період з 11.02.2017 року по 14.06.2017 року згідно наданого оновленого розрахунку, передбачену сторонами у п. 6.2.1 Договору. Так, вказаним пунктом Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, передбачених розділом IV Договору, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу

З посиланням на приписи ст. 625 ЦК України, позивач вказує на прострочення грошового зобов'язання з боку відповідача, а тому намагається стягнути з нього три проценти річних за загальний період з 11.02.2017 року по 14.06.2017 року в сумі 1589,91 грн. та інфляційні витрати за період з лютого 2017 року по травень 2017 року в сумі 7952,67 грн.

Судом дана належна правова кваліфікація правовідносинам сторін. За своєю правовою природою між сторонами укладено договір купівлі-продажу, різновидом якого є договір на постачання продукту, яким виступає природний газ. У Цивільному кодексі України договору поставки присвячено лише одна стаття (ст. 712 ЦК України), а тому можливо керуватися вимогами про договір купівлю-продаж, коли інше не встановлено договором, законом або витикає із характеру правовідносин сторін. Тобто, положення про порядок оплати товару, ціні, тарі, споживчої теплової енергії потрібно брати із загальних положень присвячених договору купівлі-продажу, а саме використовувати вимоги ст. 655-697 ЦК України.

Відповідно до ст. 55 ГК України сторонами договору поставки можуть бути лише суб'єкти господарювання. Так, фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження свідчать про те, що учасниками судового процесу є суб'єкти господарювання, тому до спірних правовідносин слід застосувати норми права, які регулюють питання постачання продукції - теплової енергії, зокрема договір постачання. Частина 1 ст. 265 ГК України передбачає, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. У частині 2 статті 266 ГК України визначено, що предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у стандартах, технічних умовах, документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Разом з тим, спеціальним законом, що регулює відносини сторін є Закон України Про ринок природного газу .

Частиною 1 ст. 12 Закону України Про ринок природного газу визначено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Матеріали справи свідчать про те, на виконання умов Договору позивач за період з січня 2017 року по березень 2017 року поставив відповідачу, передбачений умовами договору на загальну суму 214541,60 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, зокрема:

- актом приймання-передачі природного газу № ЗЗП00001632 від 31.01.2017 року на суму 91864,03 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу № ЗЗП00002876 від 28.02.2017 року на суму 3834,53 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу № ЗЗП00002877 від 28.02.2017 року на суму 81586,12 грн.;

- актом приймання-передачі природного газу № ЗЗП00004685 від 31.03.2017 року на суму 37256,92 грн.

Вказані акти підписані сторонами та скріплені печатками підприємств, окрім акту приймання-передачі природного газу № ЗЗП00004685 від 31.03.2017 року на суму 37256,92 грн. Даний акт не підписаний відповідачем, однак сплачений платіжним дорученням № 67 від 10.04.2017 року.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснена оплата за поставлений природний газ в сумі 214541,60 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи копіями платіжних доручень, а саме:

- платіжним дорученням № 48 від 21.03.2017 року сплачено грошові кошти в сумі 3834,53 грн. за актом № ЗЗП00002876 від 28.02.2017 року;

- платіжним дорученням № 67 від 10.04.2017 року сплачено грошові кошти в сумі 37256,92 грн. за актом № ЗЗП00004685 від 31.03.2017 року;

- платіжним дорученням № 122 від 14.06.2017 року сплачено грошові кошти в сумі 91864,03 грн. за актом № ЗЗП00001632 від 31.01.2017 року;

- платіжним дорученням № 123 від 14.06.2017 року сплачено грошові в сумі 81586,12 грн. за актом № ЗЗП00002877 від 28.02.2017 року.

Тобто вказані докази свідчать про несвоєчасну оплату з боку відповідача отриманого природного газу у строк, встановлений п. 4.2 Договору. При цьому відповідач у відзиві на позовну заяву не спростовує факт порушення ним строків оплати за поставлений природний газ, посилаючись на несвоєчасне фінансування.

Матеріали справи містять лист Володимирівського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області № 60/04-06 від 02.06.2017 року, в якому останній повідомляє позивача про те, що зв'язку з плановим фінансуванням кошти на оплату газопостачання надійдуть у листопаді місяці 2017 року, та гарантує оплату спожитого газу за січень, лютий 2017 року в сумі 173720,15 грн. до 30.11.2017 року. Проте докази надсилання вказаного листа не надано, як і не надано доказів звернення відповідача до позивача з пропозицією щодо укладання графіку погашення заборгованості відповідно до п. 4.4 Договору.

В силу загальної норми, передбаченої у статті 599 ЦК України, та спеціальної норми, визначеної у частині першій ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Частиною 1 статті 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приписами п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України Про ринок природного газу передбачений обов'язок споживача природного газу, а саме: забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до вимог статті 34 ГПК України визначає, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Втім ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюються судом в розумінні вимог статті 43 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Позивачем доведено суду факт порушення з боку відповідача строків оплати поставленого природного газу за договором. Відповідач доказів своєчасної оплати газу, у строки, передбачені п. 4.2 Договору, суду не надав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 6 ст. 231 ГК України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 року № 543/96-ВР Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Матеріали справи свідчать, що позивач за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором № 11410QB81IAB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 13.02.2017 року нарахував відповідачу пеню за порушення строків оплати спожитого природного газу в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на загальну суму заборгованості за кожний період нарахування за загальний період з 11.02.2017 року по 14.06.2017 року в сумі 14154,89 грн.

Одночасно, з посиланням на приписи ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховані три проценти річних на загальну суму заборгованості за кожний період нарахування за загальний період з 11.02.2017 року по 14.06.2017 року в сумі 1589,91 грн. та інфляційні витрати за період з лютого 2017 року по червень 2017 року в сумі 7925,67грн.

Дослідивши розрахунки пені та трьох відсотків річних, надані позивачем, суд дійшов висновку про їх перерахунок, оскільки позивачем не вірно визначено дні фактичної сплати суми заборгованості та включено їх у період часу, за який здійснюється стягнення, що суперечить п. 1.9 Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань . Відповідно до п. 1.12. вказаної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. Відтак, судом з власної ініціативи здійснено перерахунок пені та трьох відсотків річних, за допомогою програми Законодавство .

Пеня та три відсотки річних розраховані судом наступним чином:

- за період з 11.03.2017 року по 20.03.2017 року (10 днів прострочення) від суми боргу 177284,68 грн. розмір пені складає 1359,99 грн., розмір трьох процентів річних - 145,71 грн.;

- за період з 21.03.2017 року по 09.04.2017 року (20 днів прострочення) від суми боргу 173450,15 грн. розмір пені складає 2661,15 грн., розмір трьох процентів річних - 285,12 грн.;

- за 10.04.2017 року (1 день прострочення) від суми боргу 136193,23 грн. розмір пені складає 104,48 грн., розмір трьох процентів річних - 11,19 грн.;

- за період з 11.04.2017 року по 13.06.2017 року (64 дня прострочення) від суми боргу 173450,15 грн. розмір пені складає 7831,39 грн., розмір трьох процентів річних - 912,40 грн.

Розрахунок пені та трьох процентів річних за період з 11.02.2017 року по 10.03.2017 року від суми боргу 91864,03 грн. здійснений позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут щодо стягнення з Володимирівського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області пені та трьох процентів річних підлягають частковому задоволенню, а саме:

- пеня в сумі 13930,20 грн.,

- три проценти річних в сумі 1565,83 грн.

Стосовно зарахування позивачем оплат за платіжними дорученнями № 48 від 21.03.2017 року - 22.03.2017 року, № 67 від 10.04.2017 року - 12.04.2017 року, суд зазначає, що відповідно до положень статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В матеріалах вправи відсутні докази (виписки по рахунку засвідчені банком, довідки фінансової установи, тощо) в підтвердження того що грошові кошти сплачені відповідачем платіжними дорученнями № 48 від 21.03.2017 року та № 67 від 10.04.2017 року зараховані на рахунок позивача 22.03.2017 року та 12.04.2017 року, а не 21.03.2017 року та 10.04.2017 року.

Щодо вимог про стягнення з відповідача суми інфляційних витрат суд зазначає наступне.

Інфляційні втрати за своєю правовою природою є збільшенням суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України, яка визначається офіційними державними органами за результатами економічних процесів в конкретний місяць, тобто є помісячним індексом. При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць, і коли строк виконання зобов'язання настає до 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за поточний місяць, а коли строк виконання зобов'язання - після 15 числа місяця, то застосовується індекс інфляції за наступний місяць.

Згідно з п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Матеріали справи свідчать, що розрахунки інфляційних витрат за період з лютого 2017 року по травень 2017 року здійснені позивачем відповідності до вимог чинного законодавства України, та їх загальна сама складає 7925,66 грн. Однак позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в сумі 7952,67 грн.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут щодо стягнення з Володимирівського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 7925,66 грн.

Відповідно до ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. При цьому, зазначена норма Господарського процесуального кодексу України може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою матеріального права, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені).

Так, частиною 2 ст. 218 ГК України та ст. 617 ЦК України прямо передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною, яка є підставою для звільнення від відповідальності, а відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, що зазначено Європейським судом з прав людини у рішеннях у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005 року та у справі Бакалов проти України від 30.11.2004 року.

Відтак, відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання зі сплати за поставлений газ.

При цьому, судом враховано, що стаття 42 ГК України визначає як самостійну, ініціативну, систематичну, на власний ризик господарську діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. При цьому здійснення підприємницької діяльності на власний ризик означає покладення на підприємця тягаря несприятливих наслідків такої діяльності.

Витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог відповідно до ч. 5 ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні, яке відбулося 20.07.2017 року, згідно частини 2 статті 85 ГПК України було проголошено скорочений текст рішення, а саме його вступну та резолютивну частини.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13 Закону України Про ринок природного газу , ст. ст. 530, 599, 611, 617, 625, 629, 655, 712 ЦК України, ст. ст. 42, 55, 193, 218, 230, 231, 265 ГК України, ст. ст. 33, 34, ч. 3 ст. 43, 44, 49, 82, 82-1, 83, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут до Володимиріського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області задовольнити частково.

2. Стягнути з Володимиріського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області, 70411, Запорізька область, Запорізький район, с. Володимирівське, вул. Шкільна, 13, код ЄДРПОУ 26404054, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут , 69035, м. Запоріжжя, вул. Заводська, 7, код ЄДРПОУ 39587271, пеню в сумі 13930 (тринадцять тисяч дев'ятсот тридцять) грн. 20 коп., три процента річних в сумі 1565 (одна тисяча п'ятсот шістдесят п'ять) грн. 83 коп., інфляційні витрати в сумі 7925 (сім тисяч дев'ятсот двадцять п'ять) грн. 66 коп., витрати зі сплати судового збору в сумі 1583 (одна тисяча п'ятсот вісімдесят три) грн. 18 коп., видавши наказ.

3. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут до Володимиріського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області щодо стягнення пені в сумі 224,69 грн. відмовити.

4. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут до Володимиріського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області щодо стягнення трьох процентів річних в сумі 24,08 грн. відмовити.

5. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Запоріжгаз Збут до Володимиріського навчально-виховного комплексу Школа І-ІІІ ступенів - гімназія Успіх Запорізького району Запорізької області щодо стягнення інфляційних витрат в сумі 27,01 грн. відмовити.

Повне рішення складено - 25.07.2017 року

Суддя О.Г. Смірнов

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.