Рішення

від 31.07.2017 по справі 910/9287/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017Справа №910/9287/17

За позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автобус-1"

про стягнення 153 038,21 грн.

Суддя Гумега О.В.

Представники:

від позивача: Іващенко О.В. за довіреністю № 17072008 від 20.07.2017

від відповідача: Скалій С.Г. - директор

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автобус-1" (відповідач) про стягнення 153 038,21 грн., з яких: 124000,00 грн. основного боргу, 22909,61 грн. інфляційної складової боргу, 6128,61 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Угоди № Р9176008-09/15 від 09.09.2015 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 9176008 щодо сплати заборгованості за вказаним договором у строки, визначені угодою про реструктуризацію заборгованості, у зв'язку з чим, позивачем заявлено до стягнення суму основного боргу у розмірі 124000,00 грн., а також, внаслідок прострочення відповідачем грошового зобов'язання, позивачем нараховані 3% річних у розмірі 6128,61 грн. та інфляційну складову боргу у розмірі 22909,61 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.06.2017 порушено провадження у справі № 910/9287/17 та призначено розгляд справи на 11.07.2017 о 11:00 год.

В судове засідання, призначене на 11.07.2017, представники сторін з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 11.07.2017 подав клопотання, відповідно до якого просив суд долучити до матеріалів справи повідомлення про відсутність у провадженні господарських судів України або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішує спір, справи зі спору між позивачем та відповідачем про той же предмет і з тих же підстав та відсутність рішення цих органів з такого спору, а також витяг з ЄДРПОУ з інформацією щодо відповідача. Клопотання залучене судом до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

Представники сторін в судовому засіданні, призначеному на 11.07.2017, подали спільне клопотання про продовження строку вирішення спору. Клопотання сторін про продовження строку вирішення спору судом задоволене, залучене до матеріалів справи та передане до відділу діловодства суду для реєстрації.

В судовому засіданні 11.07.2017, судом перевірено виконання сторонами вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 12.06.2017 про порушення провадження у справі № 910/9287/17 та встановлено, що сторони вимог зазначеної ухвали не виконали.

Враховуючи клопотання сторін про продовження строків розгляду справи, невиконання сторонами вимог ухвали суду від 12.06.2017 та положення п. 2 ч. 1 ст 77 ГПК України, суд дійшов висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 11.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.07.2017 продовжено строк вирішення спору на п'ятнадцять днів, відкладено розгляд справи на 31.07.2017 о 10:50 год.

18.07.2017 представник позивача подав через відділ діловодства суду клопотання про долучення матеріалів, зокрема, копії листа від 12.07.2017 про звіряння розрахунків з доказами його направлення відповідачу та отримання останнім.

28.07.2017 представник відповідача через відділ діловодства суду подав відзив на позовну заяву, відповідно до якого частково визнав позовні вимоги в сумі основного боргу в розмірі 124000,00 грн., проти задоволення позовних вимог про стягнення 22909,61 грн. інфляційної складової боргу та 6128,61 грн. 3% річних заперечив, оскільки причиною часткового невиконання відповідачем своїх зобов'язань стало те, що держава в особі органів управління видавала нормативні акти, які призвели до накопичення заборгованості і неможливості отримання джерел його погашення, також відповідач вказав на відсутність відшкодування різниці в тарифах, що стало причиною виникнення заборгованості відповідача, та на відсутність аналогічного списання боргів відповідачу, які держава здійснила для позивача. В якості додатку до відзиву на позовну заяву відповідач подав Акт звіряння розрахунків за теплову енергію між сторонами станом на 01.07.2017, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

В судове засідання, призначене на 31.07.2017, представники сторін з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 31.07.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні 31.07.2017 надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позовні вимоги визнав частково.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 31.07.2017 у відповідності до ч. 2 ст. 85 ГПК України було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

01.07.2001 між позивачем як енергопостачальною організацією та відповідачем як абонентом укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді № 9176008 (далі - Договір), предметом якого сторони визначили постачання, користування та своєчасну сплату в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді на умовах, передбачених цим Договором.

Відповідно до п. .2.2.1 Договору енергопостачальна організація (позивач) зобов'язалась постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону, гарячого водопостачання - протягом року, в кількості та обсягах згідно з Додатком №1 до цього Договору.

Згідно з пунктом 2.3.1 Договору, абонент (відповідач) зобов'язався додержуватись кількості споживання теплової енергії по кожному параметру в обсягах, які визначені у Додатку № 1, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

09.09.2015 між позивачем та відповідачем укладено Угоду № Р9176008-09/15 від 09.09.2015 про реструктуризацію заборгованості за спожиту теплову енергію до договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 9176008 (надалі - Угода про реструктуризацію заборгованості).

Відповідно до п. 1 Угоди про реструктуризацію заборгованості, споживач (відповідач) визнав та підтвердив заборгованість перед енергопостачальною організацією (позивачем) за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 9176008 станом на 01.09.2015 загальною сумою 176025,70 грн.

Згідно із п. 2 Угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач зобов'язався сплатити зазначену у п. 1 цієї угоди суму протягом вересня 2015 року - лютого 2016 року щомісячними платежами згідно з Додатком 1 цієї угоди до 25 числа кожного місяця за тарифною групою згідно із вищевказаним договором за реквізитами, вказаними у даній угоді.

Так, згідно Додатку 1 до Угоди про реструктуризацію заборгованості, відповідач зобов'язався здійснювати оплату заборгованості за наступним графіком: вересень 2015 року - 29337,65 грн., жовтень 2015 року - 29337,61 грн., листопад 2015 року - 29337,61 грн., грудень 2015 року - 29337,61 грн., січень 2016 року - 29337,61 грн., лютий 2016 року - 29337,61 грн.

Відповідно до п. 4 Угоди про реструктуризацію заборгованості сторони узгодили, що при проведенні сплати заборгованості, зазначеної у п. 1 цієї угоди, відповідач зобов'язується посилатися в реквізитах "призначення платежу" платіжного документа на цю угоду та зазначати № договору, за яким здійснює оплату боргу. За відсутності чіткого формулювання призначення платежу отримані позивачем кошти зараховуються в першу чергу як оплата поточного споживання енергії, а залишок коштів (за наявності) - на виконання Угоди про реструктуризацію заборгованості.

Згідно п. 6 Угоди про реструктуризацію заборгованості, ця угода є невід'ємною частиною Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 9176008.

Позивач зазначив, що станом на 01.05.2017 відповідачем було проведено лише часткову оплату в сумі 52025,70 грн. заборгованості, яка була визнана останнім згідно Угоди про реструктуризацію заборгованості

У зв'язку із неналежним невиконанням відповідачем умов Угоди про реструктуризацію заборгованості, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача суми основного боргу у розмірі 124000,00 грн., 22909,61 грн. інфляційної складової боргу, 6128,61 грн. 3% річних.

Приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінюючи надані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню повністю з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Як встановлено судом, у зв'язку із невиконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 9176008 в частині оплати спожитої теплової енергії та наявністю заборгованості за вказаним договором у розмірі 124000,00 грн., між позивачем та відповідачем укладено Угоду про реструктуризацію заборгованості за вказаним договором.

Згідно з Угодою про реструктуризацію заборгованості, відповідач визнав та підтвердив факт наявності у нього станом на 01.09.2015 заборгованості за Договором на постачання теплової енергії у гарячій воді від 01.07.2001 № 9176008 в загальній сумі 176025,70 грн. та зобов'язався здійснювати оплату зазначеної заборгованості протягом серпня 2015 року - липня 2016 року щомісячними платежами до 25 числа кожного місяця згідно графіку (Додаток 1 до Угоди про реструктуризацію заборгованості).

Судом враховано, що в матеріалах справи відсутні докази існування між сторонами спору та/або розбіжностей щодо обсягів та якості поставленої позивачем відповідачу теплової енергії, по оплаті якої відповідачем визнано заборгованість в Угоді про реструктуризацію заборгованості.

Відповідачем також не наведено обґрунтованих заперечень щодо правильності здійснених позивачем та відображених в Угоді про реструктуризацію заборгованості нарахувань.

Водночас, матеріалами справи підтверджується, що станом на 01.07.2017 із встановленої Угодою про реструктуризацію заборгованості суми 176025,70 грн., що виникла станом на 01.09.2015, яку відповідач визнав та зобов'язався сплатити, неоплаченими залишились 124000,00 грн. заборгованості (основний борг), у тому числі станом на час розгляду спору по суті, що додатково підтверджується Актом звіряння розрахунків за теплову енергію між сторонами станом на 01.07.2017, який підписаний уповноваженими представниками сторін.

Судом також враховано, що відповідач визнав позов в частині суми основного боргу в розмірі 124000,00 грн.

Відповідно до ч. 5 ст. 78 Господарського процесуального кодексу України, у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Судом встановлено, що вищезазначені дії відповідача щодо визнання позову не суперечать законодавству, а також не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за Угодою про реструктуризацію заборгованості становить 124000,00 грн. (основний борг), приймаючи до уваги, що позов в частині основного боргу в наведеній сумі визнано відповідачем, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 124000,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Також, у зв'язку з допущеним простроченням заборгованості, виходячи з положень ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України, ч. 2 ст. 193 ГК України, відповідач є порушником грошового зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, у вигляді нарахування та стягнення суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Так, згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому суд зазначає, що в силу приписів частини 1 вищенаведеної статті ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Крім того, згідно ч. 1 ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а ст.ст. 525, 526 ЦК України і ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Зважаючи на наведене, судом відхиляються як безпідставні доводи відповідача, наведені відповідачем у відзиві на позовну заяву в якості заперечень позовних вимог про стягнення з нього сум інфляційної складової боргу та 3% річних.

Здійснивши перевірку доданого до позовної заяви розрахунку інфляційної складової боргу (22909,61 грн.) та 3% річних (6128,61 грн.) за періоди прострочення, визначені позивачем з урахуванням встановленого Угодою про реструктуризацію заборгованості строку оплати щомісячних платежів (до 25 числа місяця) та дат здійснених відповідачем часткових оплат в рахунок погашення відповідного щомісячного платежу, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично вірним та повністю відповідає матеріалам справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 22909,61 грн. інфляційної складової боргу та 6128,61 грн. 3% річних визнаються судом обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на приписи ст. 49 ГПК України та повне задоволення позовних вимог, судовий збір в розмірі 2295,58 грн. повністю покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 34, 43, 44, 49, 78, ст.ст. 82-85, 116 ГПК України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Автобус-1" (03127, м. Київ, проспект 40-річчя Жовтня, будинок 116-А; ідентифікаційний код 24937094) на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305) 124000,00 грн. (сто двадцять чотири тисячі гривень 00 коп.) основного боргу, 22909,61 грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот дев'ять гривень 60 коп.) інфляційної складової боргу, 6128,61 грн. (шість тисяч сто двадцять вісім гривень 61 коп.) 3% річних, 2295,58 грн. (дві тисячі двісті дев'яносто п'ять гривень 58 коп.) судового збору. Основний борг зарахувати на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання № 260323000201 у ГУ по м. Києву та Київській обл., ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305), інфляційну складову боргу, 3 % річних та судовий збір зарахувати на поточний рахунок № 26000306201 у ГУ по м. Києву та Київській обл., ВАТ "Державний ощадний банк України", МФО 322669, одержувач - Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (01001, м. Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний код 00131305).

3. Видати наказ.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.08.2017

Суддя Гумега О. В.