Рішення

від 11.07.2017 по справі 910/8332/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.07.2017Справа №910/8332/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест"

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Товариство з обмеженою відповідальністю Альведен-3000

про стягнення 195 418,84 грн.

Суддя Якименко М.М

Представники сторін:

від позивача: не з'явились;

від відповідача: Пятибрат Н.С. - за довіреністю №03/01-17/2 від 03.01.2017 року;

від третьої особи: Сухомлин О.М. - за довіреністю від 26.01.2017 року.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" Білої І.В., звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлобудінвест" про стягнення 195 418,84 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на наявність простроченої заборгованості за кредитним договором №5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2015 року в зв'язку з застосуванням наслідків нікчемності правочинів на підставі рішення №12-ТА від 18.03.2016 року Про віднесення правочинів до категорії нікчемних та застосування наслідків нікчемності , прийнятого уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію в ПАТ Укрінбанк .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.05.2016 року порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 31.05.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.05.2016 року у зв'язку з нез'явленням представника відповідача розгляд справи відкладено на 08.06.2016 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.06.2016 року зупинено провадження у справі № 910/8332/16 до вирішення по суті справи №826/1162/16 (касаційне провадження №К/800/11245/16 ) , що розглядається Вищим адміністративним судом України та набрання законної сили рішенням суду (ухвали, постанови) у даній справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.04.2017 року провадження у справі поновлено в зв'язку з усуненням обставин, які зумовили зупинення, та призначено її розгляд на 06.06.2017 року.

02.06.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява № 1266/01 від 02.06.2017 року про зміну найменування позивача, відповідно до якої останній просить змінити назву позивача з Публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІННОВАЦІЙНИЙ БАНК" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "УКРІНБАНК" Білої І.В. на Публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА ІННОВАЦІЙНА КОМПАНІЯ". Зазначена заява судом долучена до матеріалів справи.

06.06.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшла заява № 06/06/17 від 06.06.2017 року Товариства з обмеженою відповідальністю "Альведен -3000" про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, оскільки рішення господарського суду може вплинути на його права або обов'язки щодо однієї з сторін, як передбачено ст. 27 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2017 року вищезазначена заява задоволена та залучено Товариство з обмеженою відповідальністю "Альведен -3000" (код ЄДРПОУ 37616719) до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, розгляд справи відповідно відкладено на 11.07.2017 року.

11.07.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва надійшло пояснення ТОВ "Альведен -3000" щодо відсутності підстав для задоволення позову та клопотання про залучення до матеріалів справи копій документів.

11.07.2017 року через канцелярію Господарського суду міста Києва від позивача надійшов відзив б/н від 10.07.2017 року на заяву ТОВ "Альведен -3000" про вступ у справу у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, в якому позивач визнав обставини щодо переходу всіх прав ПАТ Укрінбанк до ТОВ Альведен-3000 як нового кредитора за кредитним договором, підтвердив отримання від ТОВ Альведен-3000 повної оплати заборгованості відповідача за спірним кредитним договором, а також підтвердив відсутність будь - яких претензій ПАТ Українська інноваційна компанія до ТОВ Житлобудінвест та ТОВ УКР/ІН/КОМ за кредитним договором № 5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2015 року та додаткової угоди № 1 до нього від 30.03.2015 року. Окрім того, відзив містить клопотання позивача про розгляд справи без участі ПАТ УКР/ІН/КОМ . Відзив судом долучено до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час проведення судового засідання 11.07.2017 року суду не надано.

В судове засідання 11.07.2017 року з'явились уповноважені представники відповідача та третьої особи. Уповноважений представник позивача у вказане судове засідання не з'явився.

Про день та час розгляду справи 11.07.2017 року позивач повідомлений належним чином, що підтверджується наявною в матеріалах справи розпискою представника позивача б/н від 06.06.2017 року.

Згідно п. 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції (далі - постанова № 18) у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

За таких обставин, суд доходить висновку, що неявка представника позивача не перешкоджає розгляду справи по суті, вважає за можливе задовольнити клопотання ПАТ Українська інноваційна компанія та здійснити розгляд справи без участі представника позивача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 11.07.2017 року представники відповідача та третьої особи заперечували проти позовних вимог позивача та просили суд відмовити в їх задоволенні в повному обсязі.

Відповідно до статті 85 ГПК України в судовому засіданні 11.07.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали справи в їх сукупності та заслухавши в судовому засіданні пояснення представників відповідача та третьої особи, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 ЦК України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

18.02.2015 року між Публічним акціонерним товариством Укрінбанк (за рішенням позачергових загальних зборів акціонерів від 28.03.2017 року перейменовано на Публічне акціонерне товариство Українська інноваційна компанія ; далі по тексту - позивач, Банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю Житлобудінвест (далі по тексту - відповідач, позичальник, ТОВ Житлобудінвест ) укладено Кредитний договір №5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії (далі по тексту - Кредитний договір), за умовами якого останньому було надано кредит в сумі 5 000 000,00 грн.

Відповідно до умов п.п.3.1 - 3.5 Кредитного договору банк надає позичальнику кредит на умовах не відновлювальної кредитної лінії на поповнення оборотних коштів з лімітом у розмірі 10 000 000,00 грн. зі сплатою процентів в розмірі 27,0% річних на термін до 17.02.2016 року.

Додатковою угодою №1 від 30.03.2015 року до Кредитного договору суму кредиту збільшено до 10000000,00 грн.

Відповідно до п. 3.3.1 Кредитного договору видача кредиту проводиться на підставі письмової заяви Позичальника шляхом перерахування кредиту з рахунку для обліку заборгованості по кредиту на поточний рахунок Позичальника № 26003001100560, відкритий в Банку.

Судом встановлено, що укладений між сторонами (позивачем та відповідачем) правочин за своїм змістом та правовою природою є договором кредиту, який підпадає під правове регулювання норм § 1 і 2 глави 71 Цивільного кодексу України та глави 35 Господарського кодексу України.

Згідно вимог ст. 345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачається мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі і погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Судом встановлено за матеріалами справи та сторонами не заперечувалось, що на виконання умов Кредитного договору банком надано позичальнику кредитні кошти в сумі 10 000 000,00 грн., що підтверджується наданою позивачем випискою банку по рахунку ТОВ Житлобудініест .

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного надання позивачем банківських послуг відсутні.

Доказів пред'явлення відповідачем претензій щодо якості, обсягів, а також термінів надання банківських послуг до суду не надходило, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем положень Кредитного договору з боку ТОВ Житлобуднівест матеріали справи не містять.

Таким чином, позивачем належним чином виконано зобов'язання з надання кредитних коштів за Кредитним договором шляхом зарахування на поточний рахунок позичальника, а останнім прийнято вказане виконання та перераховані банком кошти без будь - яких заперечень.

Відповідно до п. 3.5 Кредитного договору кредит повертається позичальником у валюті кредиту шляхом перерахування на рахунок № 29093001114046.

Згідно з п. 3.4.1 Кредитного договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитними коштами у валюті кредиту з першого по десяте число кожного наступного місяця, за місяцем нарахування процентів шляхом перерахування на рахунок № 29093001114046.

За приписами ст. 199 ГК України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно частини 1 ст. 546 та ст. 547 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, заставою.

Відповідно до ст. 49 Закону України Про заставу заставодавець може укласти договір застави як належних йому на момент укладення договору прав вимоги по зобов'язаннях, в яких він є кредитором, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. У договорі застави прав повинна бути вказана особа, яка є боржником по відношенню до заставодавця. Заставодавець зобов'язаний повідомити свого боржника про здійснену заставу прав.

Згідно із ч. 1 ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, зокрема така, що випливає з договору кредиту.

Згідно ст. 572 ЦК України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду (ст. 574 Цивільного кодексу України).

Зокрема, пунктом 3.7.1 Кредитного договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 30.03.2015 року до Кредитного Договору), передбачене забезпечення кредиту, а саме забезпеченням виконання зобов'язань позичальника за цим Договором є: право вимоги грошових коштів в сумі 5 000 000,00 грн. з депозитного рахунку майнового поручителя ТОВ Альведен-3000 № 26159001100038, відкритого згідно з Договором банківського вкладу Стандарт № 197349/ГО-1193 від 29.08.2014 року з урахуванням додаткових угод до нього, та право вимоги грошових коштів в сумі 5 000 000,00 грн. з депозитного рахунку майнового поручителя ТОВ Альведен-3000 № 26109001100505, відкритого згідно з Договором банківського вкладу Стандарт № 197349/ГО-1477 від 02.03.2015 року з урахуванням додаткових угод до нього. Розпорядження (відчуження) предмета застави можливе лише за письмовою згодою банку.

Судом встановлено за матеріалами справи, що з метою належного виконання відповідачем своїх зобов'язань за Кредитним договором, між позивачем та третьою особою укладені договори застави майнових прав №1 від 18.02.2015 року на суму 5000000,00 грн., та № 2 від 30.03.2015 року на суму 5000000,00 грн., згідно яких заставодавцем є Товариство з обмеженою відповідальністю Альведен-3000 , об'єкти застави, відповідно: 1) право вимоги грошових коштів в сумі 5 000 000,00 грн., розміщених на рахунку № 26159001100038 згідно укладеного з Банком договору банківського вкладу СТАНДАРТ № 197349/ГО-1193 від 29.08.2014 р. з урахуванням додаткових угод до нього та 2) право вимоги грошових коштів в сумі 5 000 000,00 грн., розміщених на рахунку № 26109001100505 згідно укладеного з Банком договору банківського вкладу СТАНДАРТ № 197349/ГО-1477 від 02.03.2015 р. з урахуванням додаткових угод до нього.

Згідно п.1.3 вказаних Договорів застави цими договорами заставодавець уступає заставодержателю право вимоги предмету застави на умовах договору банківського вкладу ,у разі невиконання позичальником та/або заставодавцем будь - яких зобов'язань за Кредитним договором та/або цими договорами.

При цьому за умовами п.3.2.9 договорів застави заставодержатель має право самостійно, у разі невиконання/неналежного виконання позичальником зобов'язань за Кредитним договором, та/ або невиконання заставодавцем умов цих договорів, списати кошти з депозитного рахунку заставодавця, відкритого у заставодержателя, та направити їх на погашення заборгованості позичальника за Кредитним договором.

В зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за укладеним Кредитним договором, 27.10.2015 року позивач за №4513/0/2-15 направив відповідачу повідомлення про порушення зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет застави, копія якого наявна в матеріалах справи, з вимогою про сплату заборгованості за Кредитним договором в загальному розмірі 10 629 137,58 грн., в т.ч. строкової заборгованості за кредитом та процентами, простроченої заборгованості за процентами та пені за прострочену заборгованість по процентах, а також попередженням про звернення стягнення на предмет застави у разі непогашення вказаної заборгованості позичальником.

26.11.2015 року позивачем відповідно до п. 3.2.9. укладених договорів застави та ст.33 Закону України Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень було прийнято рішення, оформлене протоколом кредитного комітету № 183від 25.11.2015 року, відповідно до якого розпочато процедуру примусового стягнення заборгованості позичальника за Кредитним договором та звернуто стягнення на передані в заставу майнові права на депозитні кошти шляхом списання їх на підставі меморіальних ордерів з депозитних рахунків третьої особи в сумі 10 000 000,00 грн. з подальшим направленням їх на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором в сумі 10 000 000,00 грн.

Зокрема, 30.11.2015 за №5123/0/2-15 позивач надіслав відповідачу та третій особі звіт про отримані платежі, копія якого наявна в матеріалах справи, та згідно якого була погашена основна заборгованість по кредиту в сумі 9 134 520,57 грн. та заборгованість по відсотках в сумі 865 479,43 грн.

24.12.2015 року постановою Правління НБУ №934/БТ ПАТ Укрінбанк віднесено до категорії неплатоспроможних . Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24.12.2015р. № 239 призначено уповноважену особу Фонду та делеговано всі повноваження тимчасового адміністратора ПАТ УКРІНБАНК , провідному професіоналу з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури, тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків - Білій Ірині Володимирівні (уповноважена особа Фонду).

18.03.2016 року рішенням уповноваженої особи Фонду №12-ТА від 18.03.2016р. дії ПАТ УКРІНБАНК щодо звернення стягнення на передані в заставу майнові права на депозитні кошти шляхом списання їх з депозитних рахунків ТОВ Альведен-3000 та направлення їх на погашення заборгованості ТОВ Житлобудінвест перед ПАТ УКРІНБАНК за кредитним договором №5027 від 18.02.2015 року віднесено до категорії нікчемних та визнано нікчемними із застосуванням наслідків недійсності правочинів.

Так, позивачем було відкрито (поновлено) рахунки з обліку заборгованості позичальника за Кредитним договором, поновлено облік списаної за нікчемними правочинами заборгованості позичальника в балансі банку, здійснено донарахування (перерахунок) процентів та комісій за користування кредитними коштами по Кредитному договору за період з дати проведення нікчемних правочинів до дати поновлення заборгованості на відповідних рахунках в балансі банку, а також повернуто на вкладні рахунки ТОВ Альведен-3000 № 26159001100038 та № 16109001100505 суми коштів, безпідставно списаних на підставі нікчемних правочинів.

Вказані факти належним чином підтверджуються матеріалами справи та сторонами не заперечувались.

Позивачем 29.03.2016 року направлено позичальнику повідомлення за вих. № 235/0/25- 16 про нікчемність правочинів та застосування наслідків нікчемності (недійсності) правочинів, яке було отримано відповідачем 04.04.2016 р., про що свідчить роздруківка з сайту УДППЗ Укрпошта про вручення поштового відправлення № 0405330913401.

Проте, за твердженням позивача, відповідач своїх зобов'язань щодо повернення кредитним коштів та сплати відсотків у строки та порядку, визначені умовами Кредитного договору, належним чином не виконав, в результаті чого, за твердженнями позивача, станом на 21.04.2016 року у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Кредитним договором в розмірі 11 898 061,85 грн., в тому числі: 9 134 520,57 грн. - прострочена заборгованість за кредитом, 1 856 715,42 грн. - прострочена заборгованість за процентами, 691 827,59 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 214 998,27 грн. - пеня за прострочення сплати процентів.

Таким чином, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що внаслідок порушення відповідачем зобов'язання щодо сплати відсотків за користування кредитом за лютий 2016 року відповідно до умов Кредитного договору, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 195 418,84 грн., яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві на підставі наданого розрахунку.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до частини п'ятої статті 124 і частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України, а обов'язковість рішень суду визнається однією з основних засад судочинства.

Згідно статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод: право на судовий захист було б примарним, якби правова система держави дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове судове рішення залишалося недіючим на шкоду одній зі сторін.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.03.2016 у справі №826/1162/16, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року, визнано незаконною та скасовано постанову Правління Національного банку України №934 від 24.12.2015 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "УкрІнБанк" до категорії неплатоспроможних", визнано незаконним та скасовано рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №239 від 24.12.2015"Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УкрІнБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку", на підставі якого діяла особа, що прийняла рішення №12-ТА від 18.03.2016року.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.08.2016 року у справі №826/1162/16 касаційні скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "УКРІНБАНК" Білої Ірини Володимирівни, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України залишено без задоволення . Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 16 березня 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 14 квітня 2016 року у справі №826/1162/16 - залишено без змін.

Відповідно до приписів статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, а також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичних чи юридичних осіб.

У відповідності до частини 3 ст. 35 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Аналогічна положення знайшли своє відображення в пункті 2.6 Постанови № 18, згідно якої не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.

За таких обставин суд вважає встановленим вищезазначеними судовими рішеннями у справі № 826/1162/16 протиправність та невідповідність нормам чинного законодавства прийнятої Національним банком України постанови № 934 від 24.12.2015 та, відповідно, прийнятого Фондом гарантування вкладів фізичних осіб на підставі вказаної постанови рішення №239 від 24.12.2015. При цьому вказані факти відповідно до норм ГПК та роз'яснень Пленуму Вищого господарського суду України є преюдиційними і доказування не потребують.

Суд бере до уваги, що наслідки визнання незаконним та скасування рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 239 від 24.12.2015 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "УкрІнБанк" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку" настають з моменту прийняття незаконного рішення.

19.11.2015 року між ТОВ Житлобудінвест (боржник за договором, відповідач) та ТОВ Альведен-3000 (далі по тексту - новий кредитор за договором, тертя особа, ТОВ Альведен-3000 ) укладено Договір про покладення виконання зобов'язання на третю особу (далі по тексту - Договір-2), згідно п.1.1 якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, відповідно до ст. 528 Цивільного Кодексу України та ст. 194 Господарського Кодексу України, боржник покладає на нового кредитора, а новий кредитор приймає на себе частину зобов'язань боржника перед ПАТ Український інноваційний банк , надалі кредитор, що виникли з кредитного договору №5027 про відкриття не відновлюваної кредитної лінії від 18.02.2015, додаткової угоди №1 від 30.03.2015 року, укладеного між боржником та кредитором на суму 903 285,31 грн. (далі - основне зобов'язання).

Згідно п.1.3 Договору-2 новий кредитор набуває право кредитора за основним зобов'язанням до боржника у частині, що відповідає розміру повністю виконаних (сплачених) зобов'язань боржника за основним зобов'язанням перед кредитором.

При цьому пунктом 3.1 Договору-2 передбачений порядок розрахунків, згідно якого новий кредитор виконує зобов'язання боржника за цим Договором шляхом безготівкового перерахування суми боргу на банківський рахунок кредитора № 29093001114046 в ПАТ Укрінбанк , МФО 300142.

Обов'язок нового кредитора вважається виконаним з моменту надходження коштів на банківський рахунок кредитора (п.3.2 Договору-2).

Як визначено сторонами в п. 2.2 Договору-2, цей договір не є підставою для зміни будь-яких умов договорів/правочинів за основним зобов'язанням, в тому числі щодо розміру та строків належного виконання Боржником своїх зобов'язань.

Отже, на підставі Договору-2 ТОВ Альведен-3000 погашено залишок заборгованості відповідача перед позивачем за Кредитним договором в сумі 903 285,31 грн., а саме 24.11.2015 року двома платежами в сумі 865 479,43 грн. (платіжне доручення № 6) та 37 805,88 грн. (платіжне доручення № 7).

Тобто, внаслідок звернення стягнення на предмет застави та здійснення платежів за Договором-2 відбулося повне виконання третьою особою зобов'язань відповідача перед позивачем за Кредитним договором №5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2015 року.

Відповідно до абзацу 3 та абзацу 4 ч.1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем) чи виконання обов'язку боржника третьою особою.

За таких обставин суд дійшов до висновку, що ТОВ Альведен-3000 здійснено повне виконання зобов'язань ТОВ "Житлобудінвест" перед ПАТ Укрінбанк за Кредитним договором № 5027 від 18.02.2015 року на суму 10 903 285,31 грн.

ПАТ Укрінбанк листом №5123/0/2-15 від 30.11.2015 повідомив ТОВ Житлобудінвест про погашення заборгованості за Кредитним договором в розмірі 10 000 000,00 грн.

30.11.2015 року Позивачем видано ТОВ Житлобудінвест довідку за №5122/0/2-15 про відсутність у ТОВ Житлобудінвест перед ПАТ Укрінбанк заборгованості за Кредитним договором.

При цьому факт повного виконання третьою особою зобов'язань відповідача перед позивачем за Кредитним договором №5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2015 року сторонами не заперечувався.

Зокрема, в наданому позивачем відзиві від 10.07.2017 року на заяву ТОВ "Альведен -3000" про вступ у справу у якості третьої особи, позивач повідомив суд про визнання ним обставин, вказаних ТОВ Альведен-3000 в адресованій господарському суду м. Києва заяві №06/06/17 від 06.06.2017 року щодо переходу всіх прав ПАТ Укрінбанк до ТОВ Альведен-3000 , як нового кредитора за кредитним договором №5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2015 року та додаткової угоди №1 до нього від 30.03.2015 року, укладеного з ТОВ Житлобудінвест , підтвердив отримання повної оплати заборгованості за вказаним Кредитним договором в сумі 10 903 285,31 грн. та відсутність претензій до відповідача та третьої особи щодо виконання умов Кредитного договору № 5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2015 року.

Суд зазначає, що відповідно до положень частини першої статті ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

Згідно вимог, визначених статтею 599 ЦК України, за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведених належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Окрім того, зважаючи на обставини укладення між сторонами договору про покладення виконання зобов'язання на третю особу від 19.11.2015 року та факт звернення стягнення на передані в заставу майнові права на депозитні кошти шляхом списання їх позивачем з депозитних рахунків третьої особи та направлення їх на погашення заборгованості відповідача перед позивачем за кредитним договором, суд зазначає, що наслідком укладення та виконання вказаного договору вбачається заміна особи на активній стороні зобов'язання із збереженням всіх інших елементів зобов'язального правовідношення, в зв'язку з чим суд приходить до висновку, що метою вказаного договору є передання прав кредитора іншій особі.

За змістом ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з укладенням договорів та інших правочинів (п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України).

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (ст. 510 ЦК України).

В силу ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 528 ЦК України виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов'язання не випливає обов'язок боржника виконати зобов'язання особисто. У цьому разі кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою. У разі невиконання або неналежного виконання обов'язку боржника іншою особою цей обов'язок боржник повинен виконати сам. Інша особа може задовольнити вимогу кредитора без згоди боржника у разі небезпеки втратити право на майно боржника (право оренди, право застави тощо) внаслідок звернення кредитором стягнення на це майно. У цьому разі до іншої особи переходять права кредитора у зобов'язанні і застосовуються положення статей 512 - 519 цього Кодексу.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника третьою особою.

За змістом зазначених норм матеріального права зобов'язання боржника за його волею може бути покладено ним на іншу особу та у випадку виконання зобов'язання іншою (третьою) особою до цієї особи переходять права та обов'язки кредитора у зобов'язанні.

При цьому підставою для виконання третьою особою зобов'язань за боржника є покладення на цю особу такого зобов'язання боржником як за власною ініціативою, так і за попередньою домовленістю цієї особи з боржником.

Таке покладення виконання зобов'язань відповідно до ч. 1 ст. 528 ЦК України є обов'язковим для прийняття кредитором як належного виконання зобов'язань (постанова судових палат у цивільних та господарських справах Верховного Суду України від 10 червня 2015 р. у справі № 6-15цс15).

Укладений між відповідачем та третьою особою правочини відповідає вимогам ч. 1 ст. 528 Цивільного кодексу, згідно з якою виконання обов'язку може бути покладено боржником на іншу особу, крім того, норма ч. 1 ст. 528 ЦК України не ставить можливість виконання обов'язку боржника іншою особою у залежність від волі кредитора. Навпаки, кредитор зобов'язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

Згідно ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право уразі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Відповідно до ч. 1 ст. 576 ЦК України, предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення.

Згідно частини 1 ст. 586 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судом встановлено, що третя особа та позивач розділом 6 укладених договорів застави майнових прав №1 від 18.02.2015 року та №2 від 30.03.2015 року встановили, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється шляхом списання позивачем з рахунків третьої особи коштів в розмірі заборгованості, що обліковується за відповідачем відповідно до кредитного договору.

Наразі, в п. 5.2.5 Кредитного договору №5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2015 року сторонами зазначено, що в разі невиконання чи неналежного виконання позичальником зобов'язань за цим договором банк має право вимагати дострокового погашення заборгованості за договором та звернути стягнення на предмет застави.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Беручи до уваги, що відповідачем договірні зобов'язання не виконувались належним чином, у ПАТ Укрінбанк виникло право ініціювати звернення стягнення на всю суму предмету застави, що в повній мірі узгоджується з приписами ч.2 ст. 1050 ЦК України.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

Зазначеному кореспондує також п.5.4.5 Договору-2, згідно якого ТОВ Альведен-3000 набуває право кредитора за основним зобов'язанням до боржника у частині, що відповідає розміру повністю виконаних (сплачених) зобов'язань боржника за основним зобов'язанням перед кредитором.

За таких обставин, за матеріалами справи, судом встановлено факт заміни в зобов'язанні за Кредитним договором № 5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2015 року, первісного кредитора - ПАТ Укрінбанк (код 05839888) на нового кредитора - ТОВ Альведен-3000 (код 37616719), яке здійснено внаслідок виконання частини зобов'язань боржника третьою особою в якості заставодавця (майнового поручителя) та виконання іншої частини зобов'язань боржника третьою особою на підставі належним чином укладеного Договору про покладення виконання зобов'язання на третю особу від 19.11.2015 року.

При цьому за висновками суду, виконання третьою особою обов'язків від свого імені, за ТОВ Житлобудінвест , не суперечить Кредитному договору та чинному цивільному законодавству, оскільки спрямовано на забезпечення своєчасного та повного виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором, зокрема, в частині повернення кредитних коштів та сплати належних відсотків за користування кредитом.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 Про судове рішення , рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, зважаючи на встановлені обставини справи та приписи вищевикладених правових норм, а також оскільки на момент прийняття рішення позивач визнав відсутність підстав для задоволення позову, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо стягнення 195 418,84 грн. заборгованості за Кредитним договором №5027 про відкриття невідновлювальної кредитної лінії від 18.02.2015 року нормативно та документально не доведені, а тому за відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог у даній справі, суд вважає за необхідне відмовити позивачу у задоволенні позову.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 32, 33, 49, 75, 82-85, ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог - відмовити повністю .

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя М.М. Якименко

Дата складання (підписання) повного тексту рішення: 31.07.2017 року.