Рішення

від 01.08.2017 по справі 925/710/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р.                                                   Справа № 925/710/17

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді – Васяновича А.В.,

секретар судового засідання – Козоріз О.І.,

за участі представників сторін:

          від позивача – представник не з'явився,

          від відповідача – представник не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом сільськогосподарського товариства з обмеженою

відповідальністю “Добробут Плюс”, с. Побережка,

Богуславського району, Київської області

до товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Тандем і К”,

м. Черкаси

про стягнення 24 773 грн. 74 коп.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулося сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю “Добробут Плюс” до товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий Дім “Агро-Тандем і К” про стягнення 24 773 грн. 74 коп., а саме: 22 164 грн. 48 коп. попередня оплата та 2 609 грн. 26 коп. проценти за користування чужими грошовими коштами.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 19 червня 2017 року порушено провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 04 липня 2017 року.

Розгляд справи здійснюється після відкладення.

Викликані в судове засідання представники сторін не з'явилися, відповідач про причини неявки суд не повідомив, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.

Ухвалами господарського суду Черкаської області від 19 червня 2017 року та від 04 липня 2017 року було зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Ухвали господарського суду від 19 червня 2017 року та від 04 липня 2017 року відповідачу було надіслано на дві адреси: вул. Піонерська, 54 м. Черкаси та вул. Р.Люксембург, 31, оф. 406 м. Черкаси.

Отже, відповідач про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги слід задовольнити частково виходячи з наступного:

Звертаючись до суду з відповідним позовом про стягнення з відповідача 22 164 грн. 48 коп., позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначав, що на виконання умов договору поставки здійснив попередню оплату товару в розмірі 138 528 грн. 00 коп.

Проте, відповідач не поставив позивачу товар та повернув частково суму попередньої оплати в розмірі 116 363 грн. 52 коп. Решту попередньої оплати повернуто не було.

Крім того, на підставі ст. 536 ЦК України позивачем було нараховано та заявлено до стягнення 2 609 грн. 26 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час її розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю “Агро-Тандем і К” виставило позивачу рахунок-фактуру від 17 серпня 2016 року за №СФ-0000045 про сплату товару “Карамба Турбо”.

Зазначену вище суму позивачем було перераховано відповідачу, що підтверджується копією платіжного доручення №1734 від 19 серпня 2016 року (а.с. 10).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 2 ст. 11 встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Нормами ст. 205 ЦК України встановлено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно умов якого відповідач зобов'язався здійснити поставку товару, а позивач в свою чергу – сплатити його вартість.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю і здійснив передоплату вартості товару, який відповідач зобов'язався поставити.

Водночас, відповідачем не було поставлено товар позивачу.

30 серпня 2016 року відповідачем було частково повернуто попередню оплату в розмірі 99 740 грн. 16 коп.

25 жовтня 2016 року на адресу відповідача було направлено претензію за №77 від 20 жовтня 2016 року в якій позивач просив відповідача у триденний термін з моменту отримання претензії перерахувати кошти в розмірі 39 584 грн. 85 коп.

Вищевказану претензію було отримано відповідачем 27 жовтня 2016 року, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Вимоги претензії відповідачем були частково виконані, 27 жовтня 2016 року та 15 грудня 2016 року було сплачено 16 623 грн. 36 коп., що підтверджується копіями платіжних доручень (а.с. 12-13).

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України передбачено право покупця у разі порушення продавцем строку передання йому попередньо оплачених товарів або пред'явити вимогу про передання оплаченого товару, або вимагати повернення суми попередньої оплати (тобто відмовитися від прийняття виконання).

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання постачальником свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від постачальника, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно до ч. 2 ст. 622 Цивільного кодексу України у разі відмови кредитора від прийняття виконання, яке внаслідок прострочення втратило для нього інтерес (стаття 612 цього Кодексу), або передання відступного (стаття 600 цього Кодексу) боржник звільняється від обов'язку виконати зобов'язання в натурі.

Відповідно до ст. 615 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.

Тобто, позивач самостійно обрав спосіб захисту свого порушеного права, а саме - відмовився від прийняття виконання зобов'язання та вимагає повернення попередньої оплати.

При цьому судом враховано висновки викладені в постанові Вищого господарського суду України від 08 жовтня 2009 року зі справи №18/814.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту належного виконання зобов'язання щодо поставки товару, чи повернення суми попередньої оплати у визначені позивачем строки.

Доводи позивача відповідач належними доказами не спростував.

Таким чином сума попередньої оплати в розмірі 22 164 грн. 48 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

Також позивачем заявлено до стягнення 2 609 грн. 26 коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

В обґрунтування заявлених до стягнення коштів позивач посилався на приписи ч. 1 ст. 1048 ЦК України згідно якої, якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Проте застосування позивачем ст. 1048 ЦК України до спірних правовідносин є помилковим, оскільки дана стаття регулює розмір і порядок нарахування процентів за договором позики.

Відповідно до частини першої статті 8 ЦК України, якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

          Отже, аналогію закону можна застосовувати виключно у разі подібності спірних неврегульованих правовідносин (постанова Судової палати у господарських справах Верховного Суду від 15 квітня 2015 року зі справи № 910/2899/14|3-39гс15).

Водночас правовідносини, що виникають за договором позики є відмінними від тих, що виникають між сторонами договору поставки.

Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

          В даному випадку розмір процентів за користування чужими грошовими коштами сторонами визначений не був, а тому позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Тандем і К”, вул. Піонерська, 54, м. Черкаси, ідентифікаційний код 37181459 на користь сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю “Добробут Плюс”, вул. Ярослава Мудрого, 53, с. Побережка, Богуславського району, Київської області, ідентифікаційний код 30024319 – 22 164 грн. 48 коп. – попередньої оплати та 1 431 грн. 52 коп. витрат на сплату судового збору.

3.          В решті вимог – в позові відмовити.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                               А.В.Васянович