Постанова

від 25.07.2017 по справі 927/26/17

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" липня 2017 р. Справа№ 927/26/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Іоннікової І.А.

суддів: Тарасенко К.В.

Гончарова С.А.

за участю секретаря судового засідання: Каніковського А.О.

представників:

від прокуратури: Колодяжна А.В. (на підставі посвідчення)

від позивача: не з'явився

від відповідача-1: Петрикей І.А. (на підставі довіреності)

від відповідача-2: не з'явився

від третьої особи: Адаменко А.М. (голова сільської ради)

розглянувши апеляційну скаргу Фермерського господарства Полісся-Агро

на рішення господарського суду Чернігівської області

від 13.03.2017

у справі №927/26/17 (суддя Бобров Ю.М.)

за позовом заступника керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області в інтересах держави в особі: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області

до 1) Фермерського господарства Полісся-Агро ,

2) Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області,

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Авдіївська сільська рада Сосницького району Чернігівської області

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Заступник керівника Менської місцевої прокуратури Чернігівської області звернувся до господарського суду Чернігівської області з позовом в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області до Фермерського господарства Полісся-Агро (далі - ФГ Полісся-Агро ) та Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,2862 га, що знаходиться на території Авдіївської сільської ради Сосницького району, укладений 12.11.2010 між Сосницькою районною державною адміністрацією та Фермерським господарством Полісся-Агро .

Заявлені позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір не відповідає істотним умовам, визначеним ст.15 Закону України Про оренду землі , зокрема, у зв'язку з тим, що не проведено нормативно-грошову оцінку земельної ділянки, невірно визначено розмір орендної плати, і як наслідок до бюджету не надходять кошти у розмірі, визначеному законодавством, чим порушуються інтереси держави.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір оренди землі, укладений 12.11.2010 між Сосницькою районною державною адміністрацією Чернігівської області та ФГ Полісся-Агро щодо оренди земельної ділянки, загальною площею 33,2862 га, що знаходиться в межах території Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області, кадастрові номери 7424980500:06:001:1504, 7424980500:06:001:1505, зареєстрований у відділі Держкомзему у Сосницькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис 06.05.2011за № 742490004000289. Стягнуто з Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області на користь Прокуратури Чернігівської області 689,00 грн на відшкодування сплаченого судового збору. Стягнуто з ФГ Полісся-Агро на користь прокуратури Чернігівської області 689,00 грн. на відшкодування сплаченого судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної та комунальної власності, у зв'язку з чим спірний договір оренди землі в цій частині суперечить приписам чинного законодавства.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду, ФГ Полісся-Агро звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 у справі №927/26/17 скасувати та прийняти нове, яким відмовити в позові повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на момент виникнення спірних правовідносин Податковий кодекс України прийнятий не був, а отже до них не можуть застосовуватись положення цього кодексу про визначення розміру орендної плати за землю. Крім того, скаржник відмічає, що судом першої інстанції не прийнято до уваги, що жодної шкоди державі у вигляді ненадходження до бюджету коштів, у розмірі, визначеному законодавством не вбачається, оскільки відповідачем сплачується орендна плата у розмірі 24289 грн., в той час як за проведеною грошовою оцінкою у 2017 році вартість земельної ділянки становить 531924, 25 грн., а отже мінімальна орендна плата становитиме 15957, 73 грн., що є меншою сумою за оплачувану орендарем на даний час.

Водночас скаржник в своїй апеляційній скарзі посилається на те, що судом першої інстанції не враховано, що прокуратурою було пропущено строк позовної давності, та звертає увагу суду, що не міг заявити про сплив терміну позовної давності через його відсутність на останньому судовому засіданні.

31.05.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від позивача надійшло клопотання про розгляд справи без участі його представника. Крім того, позивач у вказаному клопотанні повідомив суд про те, що спірний договір земельної ділянки приведено у відповідність до діючого законодавства, у зв'язку з чим, на його думку, відсутній предмет спору, а відтак просив суд припинити розгляд даної справи.

Відповідач-2 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) 31.05.2017 надав суду пояснення в яких вказав, що підтримує апеляційну скаргу відповідача-1 в повному обсязі.

Згідно розпорядження Київського апеляційного господарського суду №09-53/2031/17 від 31.05.2017 у справі №927/26/17 призначено повторний автоматизований розподіл, відповідно до протоколу якого, справу №927/142/17 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 06.06.2017 прийнято апеляційну скаргу ФГ Полісся-Агро до провадження; розгляд апеляційної скарги призначено на 27.06.2017.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду (у складі головуючий суддя: Іоннікова І.А., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А.) від 27.06.2017 розгляд справи відкладено на 25.07.2017; зобов'язано прокуратуру надати Київському апеляційному господарському суду через відділ документального забезпечення до 20.07.2017 відзив на апеляційну скаргу, письмові пояснення щодо строків позовної давності; зобов'язано третю особу надати Київському апеляційному господарському суду через відділ документального забезпечення до 20.07.2017 відзив на апеляційну скаргу.

20.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) від третьої особи надійшов відзив на апеляційну скаргу, а від відповідача-1 додаткові пояснення до апеляційної скарги, в яких останні наполягали на пропущенні прокурором позовної давності, у зв'язку з чим просили суд апеляційної інстанції застосувати строк позовної давності та задовольнити апеляційну скаргу в повному обсязі.

25.07.2017 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів (канцелярія) прокуратура подала копію додаткових пояснень Менської місцевої прокуратури, в яких остання зазначила, що початок перебігу строку позовної давності слід рахувати з моменту коли особа могла довідатись про порушення свого права, а відтак цією датою є час утворення позивача як юридичної особи - 14.01.2015.

Того ж дня на адресу суду надійшло клопотання позивача з проханням залишити без розгляду клопотання від 25.07.2017 №9-25-0.6-10711/2-17 про припинення провадження у справі, рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Крім того, просив проводити розгляд справи за відсутності його представника.

У судовому засіданні 25.07.2017 прокурор заперечив доводи апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.

Представники відповідача-1 та третьої особи в судовому засіданні апеляційної інстанції 25.07.2017 підтримав доводи, викладенні в апеляційній скарзі та просив суд її задовольнити, скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Представники позивача та відповідача-2 в судове засідання апеляційної інстанції, призначене на 25.07.2017, не з'явились.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції №18 від 26.12.2011 у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судовою колегією встановлено, що неявка представників позивача та відповідача-2 не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, відтак вважала за можливе провести розгляд справи за відсутності даних представників.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

Згідно зі ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників, які з'явились в судове засідання, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, розпорядженням Сосницької районної державної адміністрації Чернігівської області від 15.10.2010 № 172 Про вирішення земельних питань , серед іншого, вирішено затвердити ФГ Полісся-Агро , яке розташоване в с. Авдіївка, проект із землеустрою щодо відведення земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 33,4525 га ріллі в оренду терміном на 10 років для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Авдіївської сільської ради та вирішено передати ФГ Полісся-Агро вказану земельну ділянку в оренду.

12.11.2010 між Сосницькою райдержадміністрацією (орендодавець) та ФГ Полісся-Агро (орендар) укладено Договір оренди землі (далі - Договір), згідно умов п.п. 1, 2 якого орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення, яка знаходиться у межах території Авдіївської сільської ради, кадастрові номери 7424980500:06:001:1504, 7424980500:06:001:1505, загальною площею 33, 2862 га, в тому числі 12,6677 га рілля, 20,6185 га ріллі.

Як зазначено в п. 5 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на 01.01.2010 становить 307617,75 грн.

В п. 8 Договору сторонами погоджено, що його укладено на 10 років.

Згідно з п. 9 Договору орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі 1,5 % від нормативної грошової оцінки землі на рахунок Авдіївської сільської ради.

Земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Цільове призначення земельної ділянки - сільськогосподарське (п.п. 15, 16 Договору).

Відповідно до п. 20 Договору передача земельної ділянки орендарю здійснюється у п'ятиденний строк після державної реєстрації договору за актом її приймання-передачі.

З акту приймання-передачі від 10.05.2016 земельної ділянки, наданої в оренду строком на 10 років ФГ Полісся-Агро вбачається, що Сосницькою районною державною адміністрацією було передано земельну ділянку загальною площею 33,2862 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва за рахунок земель запасу Авдіївської сільської ради Сосницького району Чернігівської області на підставі розпорядження Сосницької районної державної адміністрації №172 від 15.10.2010, згідно договору оренди №742490004000289 від 06.05.2011.

Договір зареєстрований у Держкомземі у Сосницькому районі, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 06.05.2011 за №742490004000289.

В листі від 12.12.2016 №01-02/140 Сосницька районна рада Чернігівської області вказала, що нею на сесії не приймалось рішень про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки загальною площею 33,2862 га на території Авдіївської сільської ради, яка згідно договору оренди землі від 12.11.2010 надана Сосницькою районною державною адміністрацією в оренду ФГ Полісся-Агро , так як відповідна документація га розгляд ради не подавалась.

Крім того, Відділ Держгеокадастру у Сосницькому районі Чернігівської області листом від 13.12.2016 №10-28-99.3-1533/2-16 повідомив Сосницький відділ Менської місцевої прокуратури, що технічна документація нормативної грошової оцінки спірної земельної ділянки не затверджувалась; розрахунок орендної плати було здійснено на основі середньої нормативної грошової оцінки земель (рілля) по бувшому КСП Прогрес .

Відповідно до частини другої статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов'язані з орендою землі, є Закон України Про оренду землі .

В силу ст. 2 Закону України Про оренду землі відносини, пов'язані з орендою землі регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За змістом ч. 1 ст. 6 Закону України Про оренду землі орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

Відповідно до ст. 13 Закону України Про оренду землі договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Статтею 15 Закону України Про оренду землі унормовано, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За приписами статті 21 названого Закону орендна плата - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін в договорі оренди.

Статтею 1 Закону України Про оцінку земель (у відповідній редакції) унормовано, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.

За приписами статті 5 цього ж Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується, зокрема, для визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Відповідно до приписів статті 13 Закону України Про оцінку земель проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є обов'язковим при визначенні розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно зі статтею 18 названого Закону нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до державних стандартів, норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7 - 10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

За результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель (стаття 20 названого Закону).

Приписами статті 23 Закону України Про оцінку земель унормовано, що технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів затверджується відповідною сільською, селищною, міською радою, а технічна документація з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих за межами населених пунктів, затверджується районними радами.

Згідно з приписами статті 22 Закону України Про землеустрій підставами здійснення землеустрою можуть бути як рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування щодо проведення робіт з землеустрою, так і договори, укладені між землевласниками (землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.

Земельно-оціночні роботи при здійсненні землеустрою виконуються з метою визначення якісних характеристик, економічної цінності та вартості земель у порядку, встановленому законом. Оцінка земель проводиться для порівняльного аналізу і прогнозу ефективності використання землі як природного ресурсу та основного засобу виробництва, а також при здійсненні цивільно-правових угод, для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, справляння державного мита та в інших випадках, визначених законом (стаття 38 Закону України Про землеустрій ).

Отже, земельним законодавством передбачено обов'язковість проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок державної та комунальної власності, що є необхідним для визначення розміру орендної плати за них.

Проте, як встановив суд першої інстанції в процесі розгляду спору, і це підтверджено матеріалами справи, нормативна грошова оцінка спірної земельної ділянки не розроблялась, не погоджувалась, на розгляд до уповноваженого органу не подавалась та, відповідно, ним не затверджувалась.

Отже, відповідачами не було дотримано встановленого законом порядку визначення орендної плати за спірну земельну ділянку відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки; орендна плата за оспорюваним договором розрахована в порушення порядку її визначення без проведення обов'язкової нормативної грошової оцінки.

За таких обставин, суд першої інстанції вірно встановив, що оспорюваний договір оренди суперечить приписам чинного законодавства.

За приписами статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до частин 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З наведених вище положень вбачається, що обов'язок зі сплати орендної плати є нормативно регульованим і не може визначатися чи змінюватися та припинятися сторонами договору за власним волевиявленням з порушенням умов та порядку, передбачених чинним законодавством; дотримання порядку визначення орендної плати відповідно до проведеної нормативної грошової оцінки є чинником економічного регулювання земельних відносин; порушення цього порядку суперечить частині 1 статті 13 Закону України Про оцінку земель .

Відтак, висновок суду першої інстанції щодо того, що спірний договір оренди землі, має бути визнаний недійсним з моменту його укладення та припинено права та обов'язки по ньому на майбутнє, є цілком правомірним.

Відповідно до ст. ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вищевикладені обставини справи спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, та на які він посилається як на підставу скасування рішення суду, а тому відхиляються судом.

Щодо заяви третьої особи у відзиві на позовну заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача, а також стосовно посилань відповідача-1 в апеляційній скарзі та третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу про застосування строку позовної давності, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст.ст. 256 та 257 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності за змістом ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

При цьому, за приписами ст. 267 Цивільного кодексу України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В п.п.2.1 п.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 № 10 Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів роз'яснено, що ч.4 ст.27 ГПК України передбачено, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, користується процесуальними правами сторони (за певними винятками); при цьому права сторони, визначені, зокрема, ст.22 та іншими нормами цього Кодексу, є саме процесуальними, в той же час як припис ст.267 ЦК України є нормою права матеріального і не може розумітися як можливість застосування господарським судом позовної давності за заявами зазначених третіх осіб.

Враховуючи наведене вище, суд першої інстанції правильно звернув увагу, що суд не може застосовувати позовну давність за заявами третіх осіб.

Крім того, колегією суддів апеляційної інстанції не приймаються доводи представника відповідача-1, висловлені в апеляційній скарзі, стосовно того, що він не міг заявити про сплив позовної давності через його відсутність в останньому судовому засіданні, оскільки останній не був позбавлений можливості заявити таке клопотання раніше, зокрема в судовому засіданні 13.02.2017 (в якому був присутній безпосередньо) та, більш того, подати дане клопотання в будь-який час з моменту порушення провадження у справі і до прийняття судом першої інстанції рішення.

Клопотання позивача про припинення провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмету спору, яке обґрунтоване тим, що спірний договір приведено у відповідність до вимог чинного законодавства, колегією суддів не розглядалось через відмову позивача від вказаного клопотання, при цьому колегія судудів вважає за необхідне зазначити наступне.

Норми ГПК України щодо вчинення господарським судом першої інстанції певних процесуальних дій не застосовуються судом апеляційної інстанції у випадках, коли відповідною нормою ГПК України прямо передбачено, що процесуальна дія вчиняється лише до прийняття рішення судом першої інстанції, крім передбаченого статтею 24 ГПК України права залучати до участі у справі іншого відповідача, здійснити за згодою позивача заміну первісного відповідача належним відповідачем та зазначеного у статті 27 ГПК України права залучити до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору. Апеляційна інстанція не застосовує положення ГПК України щодо затвердження господарським судом мирової угоди та відмови позивача від позову.

Апеляційне провадження у справі може бути припинено з підстав, зазначених у пунктах 1 (у тому числі якщо буде встановлено, що особа, яка подала апеляційну скаргу, не мала права на таке подання) і 6 частини першої статті 80 ГПК.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що позивач безпідставно звернувся до суду апеляційної інстанції з даним клопотання, оскільки суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції на момент його прийняття.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду не вбачається.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фермерського господарства Полісся-Агро залишити без задоволення, а рішення господарського суду Чернігівської області від 13.03.2017 у справі №927/26/17 - без змін.

2. Матеріали справи №927/26/17 повернути до господарського суду Чернігівської області.

Дану постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя І.А. Іоннікова

Судді К.В. Тарасенко

С.А. Гончаров