Ухвала

від 25.07.2017 по справі 761/13380/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3129/2017 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

секретаря судового засідання ОСОБА_5

за участю прокурора ОСОБА_6

представника власників майна, ТОВ «Ессенс-Преміум», ТОВ «ОЛЕУМ ТРЕЙД», ТОВ «Торгова компанія «Євронафта», ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ», ТОВ «Енерджи Транс» - адвоката ОСОБА_7

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника ТОВ «Ессенс-Преміум», ТОВ «ОЛЕУМ ТРЕЙД», ТОВ «Торгова компанія «Євронафта», ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ», ТОВ «Енерджи Транс» - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року,-

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , та накладено арешт на кошти, що знаходяться на поточних рахунках:

ТОВ «Азовнефтепродукт» - № НОМЕР_1 (укр. грн.);

ТОВ «Олеум Трейд» - № НОМЕР_2 (укр. грн.), № НОМЕР_2 (рос. руб.), № НОМЕР_2 (євро), № НОМЕР_2 (дол. США);

ТОВ «Торгова компанія «Євронафта» - № НОМЕР_3 (укр. грн.);

ТОВ «Енерджі Транс» - № НОМЕР_4 (укр. грн.);

ТОВ «ЕССЕНС-ПРЕМІУМ» - № НОМЕР_5 (укр. грн.);

ТОВ «Агрофірма Росія» - № НОМЕР_6 (укр. грн.) та № НОМЕР_7 (укр. грн.);

відкритих у ПАТ «ПУМБ» МФО 334851 (код ЄДРПОУ 14282829, 04070 м. Київ, вул. Андріївська б. 4), в частині видатку коштів, окрім видаткових операцій, пов`язаних з перерахуванням грошових коштів по сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів) до бюджету або державних цільових фондів та видатків пов`язаних із виплатою заробітної плати, з можливістю зарахування на зазначені рахунки коштів, що надходять, з обов`язковим зазначенням дати та часу ознайомлення з ухвалою слідчого судді про арешт майна службовими особами ПАТ «ПУМБ».

Цією ж ухвалою зобов`язано службових осіб ПАТ «ПУМБ» повідомити Головному слідчому управлінню СБ України (м. Київ вул. Володимирська буд. 33) інформацію щодо залишку зазначених арештованих коштів на момент оголошення ухвали слідчого судді про арешт майна службовим особам ПАТ «ПУМБ».

Приймаючи рішення, слідчий суддя врахував фактичні обставини встановлені в ході досудового розслідування та прийшов до висновку про необхідність задоволення клопотання слідчого, оскільки зазначені слідчим рахунки підпадають під ознаки речових доказів та можуть бути використані для доведення обставин, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_7 , в поданих апеляційних скаргах просить ухвалу слідчого судді скасувати, посилаючись на її незаконність і необґрунтованість, та відмовити у задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

В обґрунтування вимог апеляційних скарг, адвокат зазначає, що слідчим суддею не зазначено строк дії арешту майна і не вказано яким чином арештовані грошові кошти використовувались для здійснення кримінального правопорушення та які відомості можуть містити в собі.

Далі в апеляційній скарзі апелянт вказує, що подальший арешт майна, за відсутністю передбачених для цього підстав, порушує право юридичної особи на вільне використання належного їм майна, що в свою чергу, суперечить загальним засадам володіння особою майном та приписам національного та міжнародного законодавства.

Одночасно апелянт звертає увагу суду на те, що під час розгляду даного клопотання, власники майна та його представники присутніми не були, оскільки повідомлень про розгляд не отримували. Додає, що про оскаржувану ухвалу суду апелянту стало відомо 25 травня 2017 року, а з апеляційними скаргами адвокат звернувся 27 та 29 травня 2017 року, а отже в строки, передбачені ст. 395 КПК України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власників майна, який підтримав вимоги за апеляційними скаргами та просив їх задовольнити, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційних скарг, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги представника власників майна підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Так, у відповідності до абз. 2 ч. 3 ст. 395 КПК України, якщо ухвалу слідчого судді постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, що в даному випадку мало місце, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Враховуючи, що під час розгляду клопотання про арешт майна, власники майна та його представник присутніми не були, про оскаржувану ухвалу суду апелянту стало відомо 25 травня 2017 року, з апеляційними скаргами адвокат звернувся 27 та 29 травня 2017 року, пятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді апелянтом не порушено, а тому і не підлягає поновленню.

Як вбачається з наданих в апеляційний суд матеріалів, у провадженні ГСУ Служби безпеки України перебувають матеріали кримінального провадження № 22017000000000046, відомості про яке 07.02.2017 року внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Старший слідчий в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ Служби безпеки України ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 , звернувся до Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на кошти, що знаходяться на поточних рахунках: ТОВ «Азовнефтепродукт» - № НОМЕР_1 (укр. грн.); ТОВ «Олеум Трейд» - № НОМЕР_2 (укр. грн.), № НОМЕР_2 (рос. руб.), № НОМЕР_2 (євро), № НОМЕР_2 (дол. США); ТОВ «Торгова компанія «Євронафта» - № НОМЕР_3 (укр. грн.); ТОВ «Енерджі Транс» - № НОМЕР_4 (укр. грн.); ТОВ «ЕССЕНС-ПРЕМІУМ» - № НОМЕР_5 (укр. грн.); ТОВ «Агрофірма Росія» - № НОМЕР_6 (укр. грн.) та № НОМЕР_7 (укр. грн.); відкритих у ПАТ «ПУМБ» МФО 334851 (код ЄДРПОУ 14282829, 04070 м. Київ, вул. Андріївська б. 4), яке ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року задоволено та накладено арешт на зазначене у клопотанні слідчого майно.

З цим рішенням слідчого судді погодитися неможливо з огляду на такі обставини.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Однак, зазначених вимог закону слідчий суддя та слідчий не дотрималися.

Як вбачається з матеріалів провадження, старший слідчий в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ Служби безпеки України ОСОБА_10 звертаючись до суду із клопотанням про арешт майна зазначив, що метою накладення арешту на майно є забезпечення збереження речових доказів.

Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Виходячи з положень наведеної норми права, матеріальні об`єкти, які, на переконання органу досудового розслідування, мають одну або декілька ознак наведених в ст. 98 КПК України можуть набути статусу речового доказу за рішенням слідчого.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 110 КПК України, рішення слідчого, прокурора приймаються у формі постанови.

Аналізуючи наведені вимоги закону, колегія суддів переконана, що висновок органу досудового розслідування щодо відповідності матеріального об`єкту тим чи іншим ознакам ст. 98 КПК України може бути зроблений лише в тексті постанови, яка має відповідати вимогам ч. 5 ст. 110 КПК України, зокрема містити мотиви прийнятого рішення.

Відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, як окремого процесуального документа, який фіксує висновок слідчого про набуття майном статусу речового доказу та мотиви з яких він дійшов такої думки, позбавляє слідчого суддю можливості провести аналіз та зробити висновок про наявність чи відсутність підстав для арешту майна саме з метою його збереження як речового доказу.

Наведені слідчим у клопотанні про арешт майна підстави, у зв`язку з якими майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України, не може бути визнано достатнім для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені слідчим у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.

Таким чином, слідчий, прокурор, який вважає за потрібне звернутись до слідчого судді з клопотанням про арешт майна з метою забезпечити збереження речового доказу, першочергово мав би визнати майно, на яке він просить накласти арешт, речовим доказом у кримінальному провадженні шляхом винесення про це постанови, в якій зазначити підстави для визнання майна речовим доказом, з огляду на положення ст. 98 КПК України, проте таких дій вчинено не було, з огляду на відсутність у доданих до клопотання матеріалах постанови про визнання майна речовим доказом.

Розглядаючи клопотання органу досудового розслідування слідчий суддя не звернув уваги на відсутність постанови про визнання майна речовим доказом, не надано такої постанови прокурором і під час апеляційного перегляду справи.

Наведені обставини, на переконання колегії суддів, свідчать про відсутність підстав для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу, оскільки без відповідної постанови слідчого майно не може набути статусу речового доказу, а іншої мети арешту ініціатором клопотання не зазначено.

Таким чином, у зв`язку із викладеним, колегія суддів переконана, що у такому випадку не можливо досягти інтересів досудового розслідування, забезпечити збереження речових доказів, які у подальшому можуть досліджуватись судом.

Інші доводи апеляційної скарги, з урахуванням наведеного, є передчасними.

Враховуючи викладене, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, за недоведеності необхідності арешту майна, який явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власників, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, а апеляційні скарги задоволенню з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання слідчого як такого, що внесене до суду із порушенням вимог ст. 171 КПК України.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги подані представником товариств ТОВ «Ессенс-Преміум», ТОВ «ОЛЕУМ ТРЕЙД», ТОВ «Торгова компанія «Євронафта», ТОВ «АЗОВНЕФТЕПРОДУКТ», ТОВ «Енерджи Транс» - адвокатом ОСОБА_7 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 19 квітня 2017 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ Служби безпеки України ОСОБА_8 та накладено арешт на кошти, що знаходяться на поточних рахунках: ТОВ «Азовнефтепродукт» - № НОМЕР_1 (укр. грн.); ТОВ «Олеум Трейд» - № НОМЕР_2 (укр. грн.), № НОМЕР_2 (рос. руб.), № НОМЕР_2 (євро), № НОМЕР_2 (дол. США); ТОВ «Торгова компанія «Євронафта» - № НОМЕР_3 (укр. грн.); ТОВ «Енерджі Транс» - № НОМЕР_4 (укр. грн.); ТОВ «ЕССЕНС-ПРЕМІУМ» - № НОМЕР_5 (укр. грн.); ТОВ «Агрофірма Росія» - № НОМЕР_6 (укр. грн.) та № НОМЕР_7 (укр. грн.); відкритих у ПАТ «ПУМБ» МФО 334851 (код ЄДРПОУ 14282829, 04070 м. Київ вул. Андріївська б. 4), - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання старшого слідчого в особливо важливих справах 2 відділу 1 управління досудового розслідування ГСУ Служби безпеки України ОСОБА_8 , погоджене прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_9 про накладення арешту у кримінальному провадженні № 22017000000000046, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 07.02.2017 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110-2 КК України.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4