Ухвала

від 01.08.2017 по справі 576/367/17-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №576/367/17-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Мазур С. А. Номер провадження 22-ц/788/1145/17 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 44

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Ткачук С. С.

за участю секретаря - Різниченко Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу ОСОБА_3

на рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 червня 2017 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання такими, що втратили право користування будинком,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 червня 2017 року позов ОСОБА_4 задоволено. Визнано ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 такими, що втратили право користування житловим будинком по вул. Клари Цеткін у м. Глухові Сумської області. Стягнуто з ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 на користь ОСОБА_4 судові витрати у розмірі по 160 грн. з кожного.

Вказане рішення суду ОСОБА_3 оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення справи, недоведеність обставин справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове про відмову у задоволенні позовних вимог. Зазначає, що договір купівлі - продажу житлового будинку укладався з метою забезпечення фінансових зобов'язань його сина - ОСОБА_6 перед ОСОБА_8, тому вважає його фіктивним, оскільки він не був спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків і коштів за договором та документів на будинок сторонами правочину не передалося. Вважає, що вказаних обставин суд першої інстанції належним чином не дослідив та ухвалив рішення, яким порушуються його права та свободи, гарантовані законодавством. Вказує, що ним поданий позов до місцевого суду про визнання договору купівлі - продажу житлового будинку недійсним, чого також безпідставно не врахував суд першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 20 липня 2015 року ОСОБА_4 придбала у ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1 загальною площею 156,4 кв.м. та земельну ділянку площею 0,0478 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд з кадастровим номером НОМЕР_1, що підтверджується відповідними договорами купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, посвідчених приватним нотаріусом Глухівського міського нотаріального округу, (а.с. 6 - 11).

Відповідно до відомостей інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 21 квітня 2017 року ОСОБА_4 є власником житлового будинку загальною площею 156,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 (а.с. 56 - 57).

Встановлено, що вулиця Клари Цеткін у м. Глухові була перейменована на вулицю Трьохсвятську.

У вказаному вище будинку зареєстровані відповідачі ОСОБА_5, ОСОБА_3, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що вбачається з довідок відділу ведення реєстру територіальної громади від 02 березня 2017 року (а.с.17-20).

Задовольняючи позов ОСОБА_4 та визнаючи відповідачів такими, що втратили право користування житловим будинком, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі не є власниками житлового будинку, членами сім'ї власника будинку або його наймачами, але факт їх реєстрації у спірному житловому будинку позбавляє можливості власника вільно володіти та розпоряджатися своєю нерухомістю.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Власник згідно зі ст. 319 ЦК України володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд.

Згідно зі ст. 312 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За нормами ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майно.

Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь яких усунень свого порушеного права від будь яких осіб і будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми права є наявність у позивача права власності та встановлення судом наявності перешкод у користуванні власником своєю власністю. При цьому не має значення ким саме спричинено порушене право та з яких підстав.

За правилами ч. 4 ст. 9 ЖК УРСР ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Встановлено, що позивачка згідно договору купівлі - продажу від 21 липня 2015 року набула право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, та, відповідно, має право на захист своїх прав. При цьому, матеріали справи не містять доказів того, що після відчуження майна між сторонами існувала домовленість про порядок користування відповідачами вказаним будинком.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Твердження апелянта про те, що договір купівлі - продажу будинку від 20 липня 2015 року є фіктивним та був укладений сторонами з метою забезпечення фінансових зобов'язань його сина - ОСОБА_6 перед ОСОБА_9, не можуть бути підставою для збереження права відповідачів на користування спірним житловим будинком, оскільки вказані обставини не підтверджені належними та допустимими доказами.

Посилання в апеляційній скарзі на ту обставину, що відповідач ОСОБА_3 подав до суду позов до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі - продажу житлового будинку недійсним не має правового значення, оскільки за заявою ОСОБА_3 вказаний позов був йому повернутий судом, що підтверджується ухвалою Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 16 червня 2017 року.

Згідно з п.п. 4.1, 4.4 договору купівлі - продажу нерухомого майна сторони засвідчили, що правочин не носить характеру уявного та удаваного, його укладено за згодою дружини продавця ОСОБА_3 - ОСОБА_5 (а.с. 7).

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Враховуючи викладені вище норми законодавства, а також встановлені обставини справи стосовно того, що єдиним власником спірного житлового будинку є позивач ОСОБА_4, а також ураховуючи, що внаслідок припинення права власності на житло ОСОБА_3, у нього та членів його сім'ї - ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 припинилося, в тому числі, і право на користування нерухомістю, оскільки, визначаючи право власника житлового будинку на його відчуження, закон не передбачив при цьому перехід прав і обов'язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом колишнього власника і членів його сім'ї у випадку зміни власника будинку, а також приймаючи до уваги обставини того, що факт реєстрації відповідачів у спірному будинку чинить позивачці перешкоди у користуванні своєю власністю, тому колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції про задоволення позову правильним.

Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовували, а посилання відповідача в апеляційній скарзі є голослівними, так як не підтверджені матеріалами справи.

Інші доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції повно і всебічно з'ясував обставини справи і дав їм належну оцінку, тому оскаржуване рішення є законним і обґрунтованим, так як відповідає нормам матеріального і процесуального права, отже, апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п. 1; 308; 314 ч.1 п. 1; 315 ЦПК України, колегія суддів,-

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Глухівського міськрайонного суду Сумської області від 01 червня 2017 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -