Рішення

від 31.07.2017 по справі 904/6482/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31.07.2017 Справа № 904/6482/17

За позовом Приватного підприємства "ЕЛІТБУДГРУП", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖАГЛОБУД", м. Кривий Ріг, Дніпропетровська область

про стягнення заборгованості у розмірі 1 633 660,80 грн. за договором поставки

Суддя Назаренко Н.Г.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 представник - дов. б/н від 01.06.2017; ОСОБА_2 представник - дов. б/н від 01.06.2017

Від відповідача: ОСОБА_3 представник - дов. № 1 від 18.01.2017

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство "ЕЛІТБУДГРУП" звернулось до господарського суду з позовом в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "КРИВОРІЖАГЛОБУД" суму основного боргу у розмірі 1 273 845,20 грн., пеню - 277 618,15 грн., 3% річних - 19 270,08 грн., інфляційні втрати - 62 927,37 грн. за договором поставки № 109-16 від 16.08.2016.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару.

Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач заперечує проти задоволення вимог позивача, посилаючись на те, що строк оплати за поставлений товар не є таким, що настав, оскільки, позивачем відповідачу не надані первинні документи, надання яких передбачено Законом України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність , а тому відповідач не має можливості облікувати товар в бухгалтерському обліку та відповідно здійснити його оплату.

Крім того, відповідач зазначає, що поставка товару за видатковою накладною № 79 від 11.10.2016 здійснена не в рамках спірного договору.

20.06.2017 у судовому засіданні оголошувалась перерва до 31.07.2017.

Клопотання про використання засобів технічної фіксації судового процесу при розгляді цієї справи не заявлялись.

В судовому засіданні 31.07.2017 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

16.08.2016 між Приватним акціонерним товариством "КРИВОРІЖАГЛОБУД" (далі - відповідач, покупець) та Приватним підприємством "ЕЛІТБУДГРУП" (далі - позивач, продавець) укладено договір № 109-16 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1. Договору постачальник зобов'язується поставити покупцю профіль стіновий ПС-20 0,7 мм RAL - 9006 (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити товар у порядку та на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 1.2. Договору кількість, асортимент та ціна товару узгоджуються сторонами у відповідності з умовами цього договору та відображаються в специфікаціях (додаток №1) та видаткових накладних.

Ціна одиниці товару та загальна вартість партії товару вказані в специфікаціях та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору (п. 2.1. Договору).

Пунктом 2.3. Договору встановлено, що оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Цей договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 01.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами зобов'язань по цьому договору (п. 8.1. Договору).

На виконання умов договору, сторонами підписано Специфікації: № 1 від 16.08.2016, № 2 від 06.10.2016, № 3 від 13.12.2016, № 4 від 01.11.2016 (а.с. 26-29).

Позивач умови договору виконав та здійснив поставку товару, що підтверджується видатковими накладними № 79 від 11.10.2016 на суму 91 523,78 грн.; № 98 від 02.11.2016 на суму 1 820,00 грн.; № 96 від 02.11.2016 на суму 1 038 896,83 грн.; № 118 від 22.11.2016 на суму 224 686,85 грн.; № 160 від 26.12.2016 на суму 10 261,56 грн., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками підприємств сторін без заперечень (а.с. 30-34).

Відповідач за поставлений товар розрахувався частково у сумі 93 343,82 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1845 від 26.12.2016 на суму 91 523,78 грн., № 2110 від 27.12.2016 на суму 1 820,04 (а.с. 35-36), внаслідок чого у нього виникла сума заборгованості у розмірі 1 273 845,20 грн., що і стало причиною спору.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на підставі наступного.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України та ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного з законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивачем на адресу відповідача направлено претензію № 1-19/04 від 19.04.2017 з вимогою оплатити суму боргу (а.с. 38-40).

Відповідач відповіді на претензію не надав, суму боргу не оплатив.

На час розгляду справи відповідачем позовні вимоги не спростовані, суму боргу за поставлений товар не сплачено.

Враховуючи викладене, вимоги позивача в частині стягнення основного боргу у сумі 1 273 845,20 грн. є обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню.

Крім основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню у сумі 277 618,15 грн., 3% річних - 19 270,08 грн. за період з 11.11.2016 по 06.06.2017 та інфляційні втрати - 62 927,37 грн. за період з грудня 2016 року по квітень 2017.

Пунктом 5.1. Договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання своїх договірних зобов'язань, сторони несуть відповідальність у відповідності з умовами цього договором та діючим законодавством України.

Відповідно до п. 5.3. Договору в разі порушення покупцем порядку та строків оплати, передбачених в п. 2.3. цього договору, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості по оплаті за товар за кожен день прострочення платежу до моменту належного виконання.

Відповідно до частини першої статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Частиною першою статті 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Щодо пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого періоду не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі що умова договору про оплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строк, за який нараховуються штрафні санкції.

Під неустойкою (штрафом, пенею), відповідно до статті 549 цього Кодексу, розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Перевіривши розрахунки надані позивачем, судом встановлено, що пеня за період з 11.06.2016 по 06.06.2017 становить 173 796,77 грн. та підлягає до стягнення.

В частині стягнення пені у сумі 103 821,38 грн. слід відмовити.

Згідно з ст. 625 ЦК України, Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

3 % річних за період з 11.06.2016 по 06.06.2017 становлять 19 356,31 грн., однак суд не може вийти межі позовних вимог, тому до стягнення підлягає сума заявлена позивачем 19 270,08 грн.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур'єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Таким чином, застосований позивачем розрахунок інфляційних втрат суперечить вищевикладеним приписам Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

Зазначена позиція суду узгоджена з позицією Вищого господарського суду України, викладеною в постановах № 905/707/16 від 26.10.2016р., № 905/711/16 від 22.11.2016р. та № 904/6149/16 від 27.12.2016р.

З врахуванням викладеного, інфляційні втрати, що підлягають до стягнення за період з січня 2017р. по квітень 2017р. становлять 62 103,66 грн.

В частині стягнення інфляційних втрат у сумі 823,71 грн. слід відмовити.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В силу вказаної норми обов'язок доведення обставин покладається на сторону, яка посилається на них як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

На підставі викладеного позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу у сумі 1 273 845,20 грн., пеню - 173 796,77грн., 3% річних - 19 270,08 грн., інфляційних втрат - 62 103,66 грн.

В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Заперечення відповідача відносно того, що поставка товару за видатковою накладною № 79 від 11.10.2016 здійснена не в рамках спірного договору судом до уваги не приймаються, оскільки, доказів які б підтверджували зазначені посилання позивача, матеріали справи не містять.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено розрахунки за поставлений за видатковою накладною № 70 від 11.10.2016 товар, що підтверджується платіжним дорученням № 1845 від 26.12.2016, яке містить посилання на здійснення оплати саме за спірним договором.

Заперечення відповідача щодо не надання позивачем первинних документів, що в свою чергу є, на думку відповідача, підставою для не оплати товару, сприймається судом критично, оскільки, відповідно до пункту 2.3. Договору оплата за товар проводиться покупцем шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі 30 календарних днів з моменту поставки товару.

Згідно п. 3.5. Договору моментом поставки товару покупцю є дата передачі товару, зазначена у видатковій накладній, підписаній уповноваженими представниками обох сторін.

Таким чином, умовами спірного Договору встановлені конкретний строк здійснення розрахунків за отриманий товар, видаткові накладні, копії яких залучені до матеріалів справи, підписані без зауважень, що в свою чергу свідчить про прийняття товару відповідачем, та відповідно і виникнення у останнього обов'язку щодо його своєчасної оплати в порядку пункту 2.3. Договору.

Крім того, матеріали справи містять підписаний сторонами акт звірки взаємних розрахунків за період жовтень2016 - лютий 2017, відповідно до якого відповідачем фактично визнано наявність заборгованості в сумі 1 273 845,20 грн. (а.с. 37).

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на сторони, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 267 525, 526, 527, 530, Цивільного кодексу України, ст.ст. 32, 33, 34,36, 38, 43, 49, 82-87 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства КРИВОРІЖАГЛОБУД (50026, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, проспект Південний, буд. 1А, код ЄДРПОУ 01238979) на користь Приватного підприємства ЕЛІТБУДГРУП (50015, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Симбірцева, буд. 73, код ЄДРПОУ 38659182) суму основного боргу у розмірі 1 273 845,20 грн . (один мільйон двісті сімдесят три тисячі вісімсот сорок п'ять гривень 20 коп.), пеню - 173 796,77 грн . (сто сімдесят три тисячі сімсот дев'яносто шість гривень 77 коп.), 3% річних - 19 270,08 грн . (дев'ятнадцять тисяч двісті сімдесят гривень 08 коп. ), інфляційні втрати - 62 103,66 грн . (шістдесят дві тисячі сто три гривні 66 коп.), витрати по сплаті судового збору - 22 935,24грн. (двадцять дві тисячі дев'ятсот тридцять п'ять гривень 24 коп.), про що видати наказ.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційної скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення, оформленого

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України, -

01.08.2017

Суддя ОСОБА_4