Рішення

від 27.07.2017 по справі 910/9372/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.07.2017Справа №910/9372/17

За позовом Приватного підприємства Вікінг-Дено-Плюс

до Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес в особі Філії Снігурівська Птахофабрика

про стягнення 49195,69 грн.

Суддя Маринченко Я.В.

Представники сторін:

від позивача - Сірошенко С.С. (представник за довіреністю);

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

У червні 2017 року Приватне підприємство Вікінг-Дено-Плюс звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес в особі Філії Снігурівська Птахофабрика про стягнення пені за договором про надання охоронних послуг в розмірі 49195,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, у порушення умов укладеного між сторонами Договору про надання охоронних послуг №260216 від 26.02.2016 відповідно до узгоджених сторонами цін, своєчасно не оплачені надані позивачем послуги, в наслідок чого останній звернувся до суду із відповідним позовом про стягнення з відповідача заборгованості та нарахованих на неї трьох відсотків річних та інфляційних втрат. Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі №915/731/16 позов Приватного підприємства Вікінг-Дено-Плюс було задоволено частково та стягнуто з відповідача заборгованість в розмірі 145440 грн., три відсотки річних в сумі 2463,28 грн. та інфляційні втрати в розмірі 8146,64 грн. Вказане рішення суду наразі не скасовано та набрало законної сили. В той же час, позивач зазначає, що вимоги про стягнення з відповідача пені у вказаному судовому рішенні не розглядались, відтак, на підставі п.5.9 Договору позивач заявляє вимоги про стягнення з відповідача пені в розмірі 49195,69 грн.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Відповідач явку уповноваженого представника у судове засідання не забезпечив, відзиву на позов не надіслав, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений у встановленому законом порядку.

Крім того, відповідачем, через загальний відділ діловодства господарського суду міста Києва було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю забезпечення присутності уповноваженого представника в судовому засідання, оскільки останній у цей день зайнятий в іншому процесі.

Розглянувши подане відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи та дослідивши матеріали справи, судом відмовлено у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки матеріали справи містять достатньо відомостей про обставини справи. Крім того, суд зазначає, про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати мотивований відзив через канцелярію суду або шляхом його направлення на адресу суду поштовим відправленням.

Враховуючи вищевикладене, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 26.02.2016 між Приватним підприємством Вікінг-Дено-Плюс (охоронне агенство) та Приватною науково-виробничою компанією Інтербізнес в особі Філії Снігурівська Птахофабрика (замовник) укладено Договір №260216 про надання охоронних послуг, відповідно до умов якого, охоронне агентство зобов'язується забезпечити недоторканість об'єкту охорони, що передається замовником під охорону згідно акту прийняття об'єкту під охорону (Додаток №4 до договору), а замовник зобов'язується щомісячно сплачувати охоронному агентству встановлену цим договором плату (п.2.1 Договору).

Відповідно до п.2.2 Договору, об'єкт, який передається під охорону визначається в дислокації, що є додатком до договору, та його невід'ємною частиною.

Згідно з п.3.1 Договору, охоронне агентство зобов'язане організувати та забезпечити цілодобову охорону об'єкту охорони згідно даного договору та інструкції по охороні об'єкту, від розкрадань.

Пунктом 5.9 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення. Затримка платежів з вини банків не підлягає штрафним санкціям в сплата пені не звільняє замовника від сплати заборгованості.

За умовами п.7.3 Договору, загальна сума щомісячної плати за даним договором складає 62220 грн. без ПДВ.

Відповідно до п.10.1 Договору, договір набирає чинності з 29.02.2016 і діє до 28.02.2017.

За приписами ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України передбачений обов'язок замовника оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається із матеріалів справи, у зв'язку із неналежним виконанням Приватною науково-виробничою компанією Інтербізнес в особі Філії Снігурівська Птахофабрика умов укладеного між сторонами договору позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 162407,87 грн., з яких 157523,63 грн. основної заборгованості за надані послуги, 902,16 грн. трьох відсотків річних та 3982,08 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі №915/731/16 позовні вимоги Приватного підприємства Вікінг-Дено-Плюс задоволено частково та стягнуто з Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес в особі Філії Снігурівська Птахофабрика 14540 грн. заборгованості, 2463,28 грн. трьох відсотків річних, 8146,64 грн. інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.02.2017 та постановою Вищого господарського суду України від 26.04.2017 рішення господарського суду міста Києва від 29.11.2016 у справі №915/731/16 було залишене без змін, відтак вказане судове рішення, на момент розгляду даної справи набрало законної сили.

Частиною 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, вказаними судовим рішенням, господарським судом було встановлено, що позивачем, на виконання умов укладеного між сторонами договору було надано відповідачеві послуги з охорони у березні 2016 року на суму 62220 грн., квітні 2016 року на суму 62220 грн. та у травні 2016 року на суму 51000 грн., проте, Приватна науково-виробнича компанія Інтербізнес в особі Філії Снігурівська Птахофабрика в повному обсязі не виконала взятих на себе зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати наданих послуг з охорони, внаслідок чого у останньої утворилась заборгованість в розмірі 145440 грн.

Крім того, у вказаному судовому рішенні зазначено, що у зв'язку із неоплатою наданих позивачем послуг, останній звернувся до відповідача, у встановленому п.8.2 Договору порядку, із листом від 15.05.2016 про дострокове розірвання в односторонньому випадку укладеного між сторонами договору, на підставі чого позивачем було здійснено нарахування за надані послуги з охорони у травні 2016 року за період з 01.05.2016 по 25.05.2016.

Рішенням суду у вказаній справі встановлено факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором в частині своєчасної оплати наданих позивачем послуг, за таких обставин у відповідача виник обов'язок щодо сплати позивачеві неустойки, передбаченої укладеним між сторонами договором.

Наразі ж, господарський суд міста Києва розглядає вимоги позивача про стягнення з Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес в особі Філії Снігурівська Птахофабрика пені за несвоєчасне виконання відповідачем умов договору в розмірі 49195,69 грн. за надані послуги у березні 2016 року за період з 11.04.2016 по 28.04.2016 на суму 62220 грн., за період з 29.04.2016 по 24.05.2016 на суму 52220 грн. та за період з 25.05.2016 по 25.11.2016 на суму 32220 грн.; за надані послуги у квітні 2016 року за період з 11.05.2016 по 11.11.2016 на суму 62220 грн. та за надані послуги у травні 2016 року за період з 11.06.2016 по 11.12.2016 на суму 51000 грн.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст.230 ГК України).

Згідно з положеннями ст.546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ч.1-2 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 1 ст.547 Цивільного кодексу України визначено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Статтею 1 Закону України Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань встановлено, що за прострочку платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Таким чином, пеня може бути стягнута лише у тому випадку, коли основне зобов'язання прямо забезпечено неустойкою (пеня, штраф) у чинному договорі, а також ним встановлено її розмір (встановлено за згодою сторін), або стягнення пені за невиконання основного зобов'язання передбачено законом.

Положеннями п.5.9 Договору визначено, що у випадку несвоєчасної оплати замовником вартості послуг охоронного агентства згідно договору, замовник зобов'язаний сплатити охоронному агентству пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми оплати за кожний день прострочення. Затримка платежів з вини банків не підлягає штрафним санкціям в сплата пені не звільняє замовника від сплати заборгованості.

Разом з тим, відповідно до ч.7 ст. 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору. На зобов'язання, що виникли у сторін до укладення ними господарського договору, не поширюються умови укладеного договору, якщо договором не передбачено інше. Закінчення строку дії господарського договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору. Аналогічні положення викладено у ст.631 ЦК України.

Як зазначалось вище, судом, при розгляді справи №915/7631/16 було встановлено, що позивач, у зв'язку з неоплатою відповідачем послуг охорони, скористався своїм правом, передбаченим п.8.2 Договору, на дострокове розірвання договору, про що направив відповідачеві листа від 16.05.2016, а тому вартість наданих послуг у травні 2016 року була розрахована останнім за період з 01.05.2016 по 25.05.2016, відтак суд приходить до висновку, що спірний договір було розірвано позивачем в односторонньому порядку з 25.05.2016.

Разом з тим, як вбачається з розрахунку пені, долученого до позовної заяви, позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню нараховану за прострочення сплати наданих послуг до 11.12.2016, тобто за період після припинення дії договору.

Однак, суд зазначає, що забезпечення неустойкою (у вигляді пені) виконання відповідачем зобов'язання зі сплати наданих послуг припинилося у зв'язку із припиненням дії договору, а тому відсутні підстави для застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені після припинення дії договору.

Іншої угоди, якою б було забезпечено неустойкою виконання відповідачем грошового зобов'язання після припинення дії договору сторонами спору суду не надано.

За таких обставин, суд приходить до висновку, щодо необхідності обмеження періодів нарахування пені датою фактичного припинення дії договору, а саме 25.05.2016.

Таким чином, зробивши власний перерахунок заявленої до стягнення пені за надані послуги у березні 2016 року за період з 11.04.2016 по 28.04.2016 на суму 62220 грн., за період з 29.04.2016 по 25.05.2016 на суму 52220 грн. та за надані послуги у квітні 2016 року за період з 11.05.2016 по 25.05.2016 на суму 62220 грн., суд дійшов висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 2738,87 грн. за надані послуги у березні 2016 року та пені в сумі 969 грн. за надані послуги у квітні 2016 року.

Щодо нарахованої позивачем пені за надані послуги у травні 2016 суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог у цій частині, оскільки прострочення з оплати наданих позивачем послуг за вказаний місяць у відповідача виникло з 11.06.2016, проте укладений між сторонами договір припинив свою дію 25.05.2016.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, щодо наявності підстав для часткового задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача пені в розмірі 3707,87 грн.

Згідно зі статтею 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона, як на підставу своїх вимог і заперечень, покладається на цю сторону.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідачем не надано суду жодних доказів на спростування викладених у позові обставин.

З урахуванням положень ст.49 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 32, 33, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватної науково-виробничої компанії Інтербізнес (03115, м. Київ, просп. Перемоги, буд. 121-В; ідентифікаційний код 01200244) в особі філії Снігурівська Птахофабрика (57300, Миколаївська обл., Снігурівський район, м. Снігурівка, вул. Позаміська, буд. 7; ідентифікаційний код 39723468) на користь Приватного підприємства Вікінг-Дено-Плюс (54036, м. Миколаїв, вул. Клубна, буд. 161; ідентифікаційний код 35403112) пеню в розмірі 3707 (три тисячi сімсот сім) грн. 87 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 120 (сто двадцять) грн. 59 коп.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано 01.08.2017

Суддя Я.В. Маринченко