Рішення

від 24.07.2017 по справі 911/1420/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 911/1420/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР С»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП»

про стягнення 194209,67 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 29.05.2017 р.);

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність б/н від 16.05.2017 р.).

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР С» (далі - ТОВ «АЛЬТЕР С» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АСТЕРС ГРУП» (далі - ТОВ «АСТЕРС ГРУП» , відповідач) про стягнення 48315,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем договірних зобов'язань щодо здійснення своєчасного розрахунку з позивачем за поставлений товар відповідно до договору поставки № 1І019865 від 17.01.2014 р., у зв'язку з чим позивач просив суд стягнути з відповідача 40001,64 грн. основного боргу, 1594,56 грн. 3% річних, 6719,72 грн. інфляційних втрат, а також судовий збір.

Розгляд справи відкладався.

15.06.2017 р. до господарського суду Київської області від представника відповідача надійшов відзив б/н, б/д (вх. № 12260/17 від 15.06.2017 р.) на позовну заяву, за змістом якого відповідач проти позову заперечує в повному обсязі, зазначаючи про те, що договірні відносини між сторонами договору поставки від 17.01.2014 р. № 1І019865 існували не лише на підставі видаткової накладної, наданої позивачем, тому існування зазначеної у позові заборгованості, на думку відповідача, неможливо розглядати без аналізу загальної суми поставки за даним договором, сум здійснених відповідачем оплат, сум проведення взаємозаліку та сум, на які було здійснено повернення товару позивачу.

Також відповідач зазначає, що після здійснення позивачем поставки товару за спірною видатковою накладною відповідачем було здійснено часткову оплату за договором № 1І019865 від 17.01.2014 р. у розмірі 200000,00 грн. Таким чином, за твердженням відповідача, у останнього відсутня заборгованість за видатковою накладною № 37445 від 13.11.2015 р., а тому, на переконання ТОВ АСТЕРС ГРУП , підстави для нарахування та стягнення з відповідача санкцій також відсутні. У зв'язку з викладеним відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

15.06.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 06-15/1 від 15.06.2017 р. (вх. № 12283/17 від 15.06.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, клопотання про збільшення розміру позовних вимог, копії банківської виписки, копій актів перевірки розрахунків за періоди з 01.12.2015 р. по 31.12.2015 р., з 01.01.2016 р. по 31.01.2016 р., з 01.05.2016 по 31.05.2016 р., копій актів взаємозаліку про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.12.2015 р. та від 31.01.2016 р. та копії довіреності представника № 6 від 15.05.2017 р.

Крім того, у судовому засіданні 15.06.2017 р. представником відповідача було подано клопотання б/н від 15.06.2017 р. (вх. № 12282/17 від 15.06.2017 р.) про продовження строку розгляду спору.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2017 р. було продовжено строк розгляду спору на п'ятнадцять днів.

У судовому засіданні 15.06.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала; представник відповідача щодо позовних вимог заперечувала.

Ухвалою господарського суду Київської області від 15.06.2017 р. сторони було зобов'язано звірити взаєморозрахунки за договором поставки № 1І019865 від 17.01.2014 р. станом на час розгляду справи і надати господарському суду відповідний акт звірки, підписаний уповноваженими представниками сторін; організацію проведення звірки взаєморозрахунків і підписання акта покладено на позивача; у разі ухилення відповідача від проведення звірки взаєморозрахунків зобов'язано позивача надати господарському суду докази вручення (надіслання) акта звірки відповідачу.

13.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява № 83 від 12.07.2017 р. (вх. № 14165/17 від 13.07.2017 р.) про долучення документів до матеріалів справи, зокрема, оригіналу фіскального чеку від 30.06.2017 р. про направлення акту звіряння, оригіналу опису вкладення у цінний лист від 30.06.2017 р., копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, копії акту звіряння за договором № 1І019865 від 17.01.2014 р.

13.07.2017 р. до господарського суду Київської області представником відповідача було подано клопотання № 13/07 від 13.07.2017 р. (вх. № 14069/17 від 13.07.2017 р.) про відкладення розгляду справи, оскільки сторонами у даній справі проводиться звіряння взаєморозрахунків.

У судовому засіданні 13.07.2017 р. була оголошена перерва до 24.07.2017 р.

24.07.2017 р. до господарського суду Київської області від відповідача було подано клопотання № 24/07 від 24.07.2017 р. (вх. № 14686/17 від 24.07.2017 р.) про долучення до матеріалів справи акту звіряння взаєморозрахунків, складеного між сторонами, за яким заборгованість ТОВ АСТЕРС ГРУП перед ТОВ АЛЬТЕР С станом на 30.06.2017 р. становить 154135,16 грн.

24.07.2017 р. до господарського суду Київської області від представника позивача було подано клопотання № 86 від 19.07.2017 р. (вх. № 14696/17 від 24.07.2017 р.) про збільшення розміру позовних вимог, мотивоване тим, що між сторонами було проведено звірку взаємних розрахунків і підписано відповідний акт, яким сторонами у справі було встановлено, що заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1І019865 від 17.01.2014 р. становить 154135,16 грн., у зв'язку з чим позивачем було донараховано заявлені до стягнення 3% річних та інфляційні втрати. Враховуючи викладене, позивач просить суд стягнути з відповідача 154135,16 грн. основного боргу, 32815,38 грн. інфляційних втрат, 7259,13 грн. 3% річних, а також судовий збір.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема, збільшити або зменшити розмір позовних вимог.

Згідно з п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011р. № 18 передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК України права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

За вказаних обставин суд здійснює розгляд позовних вимог в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог № 86 від 19.07.2017 р.

У судовому засіданні 24.07.2017 р. представники позивача та відповідача заявляли про підписання сторонами акту перевірки взаєморозрахунків між товариствами, відповідно до якого станом на 30.06.2017 р. у відповідача перед позивачем існує заборгованість у розмірі 154135,16 грн.; представник позивача позовні вимоги підтримувала з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог; представник відповідача зазначила про встановлення внаслідок звірки розрахунків заборгованості перед позивачем у сумі 154135,16 грн.

У судовому засіданні 24.07.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

17.01.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕР С (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ГРУП (покупець) був укладений договір № 1І019865, відповідно до якого позивач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених договором, та у відповідності з замовленням відповідача поставити товар, а відповідач зобов'язується в порядку та на умовах, визначених цим договором, прийняти товар та оплатити його вартість за цінами, зазначеними в накладній, та які не можуть перевищувати цін, узгоджених в специфікації. Поставка товару позивачем здійснюється з метою його оптово/роздрібної реалізації через мережу магазинів Фуршет (п. 1.1 договору).

Відповідно до п. 3.1 договору товар поставляється постачальником у відповідності із замовленнями покупця по асортименту, кількості та цінам в строк, зазначений в замовленні.

Замовлення можуть надаватись позивачу письмово, по факсу, електронній пошті або в іншій формі, прийнятній для сторін. У будь-якому випадку прийняття замовлення позивачем повинно бути підтверджено (погоджено) в погодженій сторонами формі. Позивач зобов'язується дотримуватись відповідності позицій в накладній позиціям в замовленні. Кожне замовлення повинно оформлюватися окремою накладною. Не допускається об'єднання декількох замовлень в одну накладну та оформлення декількох накладних по одному замовленню (п. 3.2 договору).

Згідно з п. 3.4 договору пунктом поставки товару за цим договором є склад відповідача, адреса якого вказана в замовленні. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом позивача. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе позивач. Датою поставки є дата отримання відповідачем товару на складі відповідача. Товар поставляється на умовах DDP, що передбачені Інкотермс Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати , введених в дію з 01.01.2000 р.

Відповідно до пунктів 5.1 та 5.2 договору № 1І019865 від 17.01.2014 р. перехід права власності на товар від позивача до відповідача здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі відповідача. Приймання-передача товару за кількістю та якістю здійснюється на складі покупця в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 7.9 договору № 1І019865 від 17.01.2014 р. оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 40 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару. При цьому сторони домовилися про те, що покупець здійснює оплату поставленого товару тільки у випадку, якщо сума за розрахунковий період буде складати не менше, ніж 500,00 грн.

Поряд з цим, відповідно до п. 14.1 договору відповідач має право зменшити суму, належить до сплати позивачу за товар, на суму штрафних санкцій, які зобов'язаний сплатити позивач, вартості товарів, повернутих позивачу, послуг, а також іншої заборгованості, що має бути сплачена позивачем згідно з цим договором або по інших договорах, укладених між позивачем та відповідачем, шляхом проведення заліку зустрічних вимог, коли це не заборонено українським законодавством. Залік зустрічних вимог проводиться відповідачем без підписання сторонами додаткових документів (актів заліку зустрічних вимог, протоколів заліку зустрічних вимог, тощо). Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за письмовою заявою відповідача.

17.01.2014 р. між ТОВ АЛЬТЕР С та ТОВ АСТЕРС ГРУП було підписано протокол узгодження розбіжностей до договору поставки № 1І019865 від 17.01.2014 р., яким сторони вирішили узгодити розбіжності, що виникли при укладанні договору поставки.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ АЛЬТЕР С зазначало, що на виконання умов договору № 1І019865 від 17.01.2014 р. позивач передав, а відповідач прийняв у власність товар загальною вартістю 108703,82 грн., що підтверджується видатковою накладною № 37445 від 13.11.2015 р., яка підписана повноважними представниками сторін та скріплена печатками товариств (оригінал оглянуто судом).

Як зазначав позивач, покупцем було сплачену частину заборгованості у розмірі 68702,18 грн., у зв'язку з чим заборгованість ТОВ АСТЕРС ГРУП за видатковою накладною № 37445 від 13.11.2015 р. складала 40001,64 грн.

Оскільки відповідач не розрахувався з позивачем належним чином за товар, поставлений за договором № 1І019865 від 17.01.2014 р., останній і звернувся з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник) зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України передбачає, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За змістом ст.ст. 691, 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач посилався на те, що договірні відносини між сторонами договору поставки від 17.01.2014 р. № 1І019865 існували не лише на підставі видаткової накладної № 37445 від 13.11.2015 р., тому існування зазначеної у позові заборгованості, на думку відповідача, неможливо розглядати без аналізу загальної суми поставки за даним договором, сум здійснених відповідачем оплат, сум проведення взаємозаліку та сум, на які було здійснено повернення товару позивачу, тобто з урахуванням всіх господарських відносин між сторонами за договором № 1І019865 від 17.01.2014 р.

У зв'язку з наведеним ухвалою господарського суду Київської області сторін було зобов'язано здійснити звіряння взаєморозрахунків станом на час розгляду даного спору.

Між сторонами було складено акт звіряння взаєморозрахунків за договором № 1І019865 від 17.01.2014 р. за період з 01.01.2014 р. по 30.06.2017 р., який підписаний обома сторонами, яким сторони засвідчили, що заборгованість ТОВ АСТЕРС ГРУП перед ТОВ АЛЬТЕР С станом на 30.06.2017 р. становить 154135,16 грн.

Отже, факт порушення відповідачем зобов'язань за договором № 1І019865 від 17.01.2014 р. матеріалами справи підтверджений та по суті не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача суми боргу, з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 154135,16 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначалося вище, відповідно до пункту 7.9 договору, оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника через 40 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 7259,13 грн., нарахованих на загальну заборгованість відповідача за договором № 1І019865 від 17.01.2014 р. в сумі 154135,16 грн. за період з 24.12.2015 р. до 19.07.2017 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

Визначений позивачем розмір інфляційних втрат, нарахованих на загальну заборгованість відповідача за договором № 1І019865 від 17.01.2014 р. за період з січня 2016 р. по червень 2017 р., становить 32815,38 грн., є арифметично вірним та обґрунтованим, у зв'язку з чим інфляційні втрати підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЬТЕР С» у повному обсязі.

Стосовно розподілу судових витрат у даній справі слід зазначити таке.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з приписами частини 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011 р., судовий збір за подання позовної заяви майнового характеру справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ Про судовий збір , при зверненні до господарського суду ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а ставка судового збору за подання позовної заяви немайнового характеру становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як зазначалося вище, за змістом прохальної частини позовної заяви позивач просив суд стягнути загалом 48315,92 грн., сплативши при цьому 1600,00 грн. судового збору.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було подано заяву № 86 від 19.07.2017 р. про збільшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути загалом 194209,67 грн. Отже, за подання позову до суду позивач, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, мав сплатити загалом 2913,15 грн. судового збору, що становить 1,5 відсотка ціни позову.

Водночас, при поданні заяви про збільшення розміру позовних вимог до суду позивачем було сплачено 712,03 грн. судового збору. Таким чином, загальна сума сплаченого позивачем судового збору становить 2312,03 грн.

Відтак, позивачем за позовом про стягнення 194209,67 грн. недосплачено 602,00 грн. судового збору, які підлягають стягненню зі сторін до Державного бюджету України відповідно до розміру вимог, задоволених за результатами розгляду даної справи.

Відповідно до п. 2.23 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 р. № 7, якщо факт недоплати судового збору з'ясовано господарським судом у процесі розгляду прийнятої заяви (скарги), суд у залежності від конкретних обставин справи може стягнути належну суму судового збору за результатами вирішення спору з урахуванням приписів частин першої - четвертої статті 49 ГПК України.

Враховуючи викладене, витрати зі сплати судового збору покладаються на ТОВ АСТЕРС ГРУП . При цьому, в частині встановленого судом факту недоплати судового збору в розмірі 602,00 грн. судові витрати покладаються на ТОВ АСТЕРС ГРУП шляхом стягнення до Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ГРУП (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 16, кімната 6, код 35995595) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю АЛЬТЕР С (04074, м. Київ, вул. Бережанська, 4, код 34045180) 154135 (сто п'ятдесят чотири тисячі сто тридцять п'ять) грн. 16 коп. основного боргу, 7259 (сім тисяч двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 13 коп. 3% річних, 32815 (тридцять дві тисячі вісімсот п'ятнадцять) грн. 38 коп інфляційних втрат, 2312 (дві тисячі триста дванадцять) грн. 03 коп. судового збору.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю АСТЕРС ГРУП (08205, Київська обл., м. Ірпінь, вул. Шевченка, 16, кімната 6, код 35995595) в дохід Державного бюджету України 602 (шістсот дві) грн. 00 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення підписане 31.07.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна