Рішення

від 24.07.2017 по справі 911/1810/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2017 р. Справа № 911/1810/17

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-2»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні будівельні стратегії»

про стягнення 29653,58 грн.

секретар судового засідання (ст. секретар): Діхтярук Є.А.

за участю представників:

від позивача : ОСОБА_1 (довіреність № 3 від 04.05.2017 р.);

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт-2» (далі - ТОВ «Профіт-2» , позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні будівельні стратегії» (далі - ТОВ «Національні будівельні стратегії» , відповідач) про стягнення 29653,58 грн.

Позивач обґрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 16/12 про закупівлю робіт за державні кошти від 16.12.2015 р., у зв'язку з чим просить суд стягнути з відповідача 29520,17 грн. основного боргу, 7,00 грн. 3% річних, 126,41 грн. пені а також судові витрати покласти на відповідача.

У судовому засіданні 24.07.2017 р. представник позивача позовні вимоги підтримувала у повному обсязі.

Відповідач у судове засідання 24.07.2017 р. представника не направив, хоча про дату і час розгляду справи був повідомлений належно. Відзиву на позов відповідачем не надано.

Згідно із абз. 3 пп. 3.9.1 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з пп. 3.9.2 п. 3.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції , у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 24.07.2017 р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

16.12.2015 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Національні будівельні стратегії» (підрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профіт-2» (субпідрядник) було укладено договір № 16/12 про закупівлю робіт за державні кошти, відповідно до умов якого субпідрядник зобов'язується у 2015 році виконати підряднику роботи по об'єкту: «Модернізація ВНС по вул. Шкільна, 1 в, м. Вишгород» , а підрядник - прийняти та сплатити їх вартість у порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору, терміном виконання робіт є час, протягом якого сторони будуть виконувати свої права та зобов'язання відповідно до договору та чинного законодавства. Початок робіт - 16 грудня 2015 р. Закінчення робіт - 31 грудня 2015 р.

У відповідності до п. 3.1 договору, ціна договору складає 29520,17 грн., у т.ч. ПДВ 4920,03 грн.

Матеріали справи свідчать про те, що на виконання вказаного договору субпідрядником були проведені роботи на суму 29520,17 грн., які згідно з актом № 1 приймання виконаних робіт за грудень 2015 року та довідкою про вартість виконаних робіт та витрат за грудень 2015 року, були прийняті та погоджені підрядником 31 грудня 2015 року (оригінали акту та довідки були оглянуті судом).

Пунктом 4.2 договору сторони погодили, що підрядник авансує субпідрядника на придбання матеріалів у розмірі 30% від вартості робіт.

Розрахунки за виконані роботи здійснюються з урахуванням норм Бюджетного кодексу України, шляхом поетапної оплати підряднику виконаних робіт на підставі актів виконаних робіт (форми № КБ - 2в, № КБ - 3), складених за кошторисними нормативами по мірі надходження коштів з бюджету. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за виконані роботи здійснюється протягом 10 банківських днів з дати отримання підрядником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційних рахунок (п. 4.3 договору).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не розрахувався за виконані роботи за договором № 16/12 про закупівлю робіт за державні кошти від 16.12.2015 р.

Водночас, сторонами був складений акт звіряння взаємних розрахунків за період з грудня 2015 року по грудень 2016 року, підписаний обома сторонами, згідно якого заборгованість відповідача перед субпідрядником станом на 31.12.2016 р. становила 123378,17 грн., з яких заборгованість за договором № 16/12 від 16.12.2015 р. перед ТОВ Профіт-2 становить 29520,17 грн. (копію долучено до матеріалів справи, оригінал оглянуто судом).

Поряд з цим, 11.05.2017 р. на адресу відповідача позивачем було направлено претензію про сплату заборгованості за виконані роботи за договором № 16/12 у розмірі 29520,17 грн. на протязі 7 днів з моменту отримання претензії.

Однак претензія позивача була залишена відповідачем без відповіді та задоволення, у зв'язку з чим ТОВ «Профіт-2» і звернулось з даним позовом до суду.

Згідно приписів статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зазначена норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

Так, у відповідності до ч. 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч. 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 7 статті 193 Господарського кодексу України не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. ч. 1, 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Поряд з цим, слід зазначити, що приписами статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідач відзиву на позов, контррозрахунку суми заборгованості або доказів сплати заборгованості за договором № 16/12 від 16.12.2015 р. у сумі 29520,17 грн. станом на час вирішення спору не надав.

Отже, факт виникнення у відповідача зобов'язань з оплати виконаних позивачем робіт судом встановлений та по суті відповідачем не спростований.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 16/12 від 16.12.2015 р., з урахуванням встановлення судом факту наявності заборгованості відповідача перед позивачем у сумі 29520,17 грн., є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Позивачем також заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 126,41 грн. пені.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з приписами ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до вимог ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п. 7.4 договору, в разі несвоєчасної оплати субпідряднику за виконані роботи підрядник сплачує субпідряднику штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплачених робіт за кожен день затримки.

Визначений позивачем розмір пені, нарахованої на суму заборгованості відповідача у розмірі 29520,17 грн. за період з 29.05.2017 р. до 31.05.2017 р., становить 126,41 грн.

Проте, згідно з арифметичним розрахунком, який зроблений судом за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга-Закон» , за вказаний позивачем період розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача, становить 60,66 грн.

Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача пені підлягає частковому задоволенню в сумі 60,66 грн.

Окрім того, позовна заява містить вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З долученого до матеріалів справи розрахунку 3% річних вбачається, що розмір 3% річних було визначено позивачем у сумі 7,00 грн., нарахованих на суму основного боргу відповідача у розмірі 29520,17 грн. за період з 29.05.2017 р. до 31.05.2017 р., який є обґрунтованим та арифметично вірним, у зв'язку з чим 3 % річних підлягають стягненню з відповідача в заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин суд дійшов висновку щодо часткового задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю Профіт-2 .

Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, понесених позивачем, слід зазначити таке.

Приписами ч. 2 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір передбачено, що за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 150 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, судовий збір до Державного бюджету України за вимогу майнового характеру був сплачений позивачем згідно платіжного доручення № 256 від 02.06.2017 р. у розмірі 1684,00 грн., в той час як згідно з пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , за розгляд вказаної вимоги судом позивач повинен був сплатити 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2017 року для працездатних осіб, тобто 1600,00 грн.

Поряд з цим, частиною 1 ст. 49 ГПК України передбачено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, витрати зі сплати судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, виходячи з належної до сплати суми судового збору 1600,00 грн.

Стосовно надмірно сплаченого позивачем судового збору у розмірі 84,00 грн. (1684,00 грн. - 1600,00 грн.) слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Керуючись ст.ст. 32-34, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Національні будівельні стратегії» (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 8-А, код 35548443) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт-2» (02095, м. Київ, вул. Княжий затон, 4, н/п 319, код 23727733) 29520 (двадцять дев'ять тисяч п'ятсот двадцять) грн. 17 коп. основного боргу, 60 (шістдесят) грн. 66 коп. пені, 7 (сім) грн. 00 коп. 3 % річних, 1596 (одну тисячу п'ятсот дев'яносто шість) грн. 48 коп. судового збору.

3. У решті позовних вимог відмовити.

Повне рішення підписане 02.08.2017 р.

Суддя В.М. Бабкіна