Рішення

від 26.07.2017 по справі 914/929/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.07.2017р. Справа № 914/929/17

Господарський суд Львівської області у складі судді Гоменюк З.П., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного підприємства «ПС Компані» , м.Червоноград Львівської області

до відповідача ОСОБА_1 освіти Радехівської районної державної адміністрації, м.Радехів Львівської області

про стягнення 32708,33 грн.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_2 - представник (договір №06-03 від 06.03.2017р.);

від відповідача ОСОБА_3 - представник (довіреність від 14.06.2017 р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Позовні вимоги заявлено Приватним підприємством «ПС Компані» до відповідача ОСОБА_1 освіти Радехівської районної державної адміністрації про стягнення 32708,33 грн., з яких 30800,00 грн. основний борг, 1417,64 грн. пеня, 151,89 грн. 3% річних та 338,80 грн. інфляційні втрати.

Ухвалою суду від 16.05.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 31.05.2017р. В судовому засіданні 31.05.2017р. оголошено перерву до 03.07.2017р. Ухвалою суду від 03.07.2017р. продовжено строк розгляду спору на 15 днів до 28.07.2017р. та відкладено розгляд справи на 26.07.2017р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по суті спору, підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти задоволення позовних вимог заперечив, однак відзив на позовну заяву не подав, усно зазначив, що доставлене вугілля до навчального закладу є неналежної якості. Також представник відповідача зазначив, що вугілля було відвантажене в неналежному місці, а саме на відстані 150 метрів від котельні, перекриваючи під'їзд до неї та до пожежного резервуару. Крім того представник відповідача в судовому зазначив, що вугілля доставлено не до того навчального закладу, і що потреба у вугіллі відпала.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, суд вважає за можливе розглянути справу відповідно до ст. 75 ГПК України за наявними у справі матеріалами, яких достатньо для вирішення спору по суті.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд,-

встановив:

09.12.2016 року між ОСОБА_1 освіти Радехівської районної державної адміністрації (надалі - покупець) та Приватним підприємством «ПС Компані» (надалі - постачальник) укладено договір купівлі-продажу №201, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується здійснювати постачання покупцю вугілля кам'яного 10.10.1. (марки Г або його еквівалент) в кількості 22 тонни, по ціні 1400,00 грн. за 1 тонну, зольністю до 32% і вологістю 9,2% згідно ГОСТів (надалі - товар) включаючи його навантаження і підвіз до всіх навчальних закладів району, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його по мірі постачання.

Сума угоди відповідно до п.2.1. договору становить 30800,00 грн.

Згідно із п.2.2. договору ціна кожної партії вугілля включає витрати на доставку до місця призначення.

Порядок розрахунків сторони передбачили пунктом 3.2. договору, де зазначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 30 банківських днів.

Відповідно до п.4.1. договору, приймання-передача товару по кількості проводиться відповідно до товаро-супровідних документів (накладних).

Згідно із п.6.4. договору, у разі поставки неналежної якості товару, проводиться експертиза (аналіз), за рахунок постачальника. При встановленні невідповідності товару за якістю, проводиться обмін товару.

Позивач у позовній заяві зазначає, що він свої зобов'язання згідно умов договору виконав належним чином, а саме поставив відповідачу товар на суму 30800,00 грн.

Як стверджує позивач, 09.12.2016р. була сформована видаткова накладна №РН-0000009 та складений і наданий на підпис акт прийому-передачі. Однак ні накладна на суму 30800,00 грн., ні акт прийому передачі зі сторонни відповідача не був підписаний.

На адресу Приватного підприємства «ПС Компані» ОСОБА_1 освіти Радехівської районної державної адміністрації було надіслано лист від 23.12.2016р. №1011, в якому відповідач зазначає, що 09.12.2016р. працівник ОСОБА_1 освіти Радехівської районної державної адміністрації ОСОБА_3 прибув в м.Червоноград для одержання вугілля, та впродовж робочого часу не зміг зустрітися із директором Приватного підприємства «ПС Компані» .

У вказаному листі відповідач також стверджує, що 10.12.2016р., у вихідний день, вантажним автомобілем було привезено та відвантажено матеріал, подібний на вугілля, безпосередньо на під'їзний шлях, на відстані 150 метрів від котельні, перекриваючи під'їзд до неї та до пожежного резервуару.

Як зазначає відповідач у листі від 23.12.2016р. №1011, спалювання невеликої проби матеріалу в шкільній котельні показало низьку якість горіння.

Вказаним листом відповідач вимагає у позивача прибрати самовільно вивантажений матеріал, посилаючись на порушення укладеного між сторонами договору та просить звільнити під'їзний шлях до господарських споруд.

Слід зазначити, що позивачем до матеріалів справи долучено акт №1 відбору зразків продукції від 15.12.2016р. (місце складення акту: Радехівський район, смт.Лопатин).

У вказаному акті зазначено, що представником Червоноградської філії ДП Львівстандартметрологія у смт.Лопатин Радехівського району (Лопатинська ЗОШ) здійснено відбір зразків продукції вугілля кам'яного Г (зольність до 32%, вологістьо до 9%) у присутності представника ОСОБА_1 освіти Радехівської РДА.

Як зазначаено у вказаному акті відбору зразків продукції, представник ОСОБА_1 освіти Радехівської РДА та директор Лопатинської ЗОШ клопотань по відбору проб вугілля не мають. Зазначений акт містить підписи наступних осіб: директора Лопатинської ЗОШ, представника ОСОБА_1 освіти Радехівської районної державної адміністрації, представника Червоноградської філії ДП Львівстандартметрологія , а також директора Приватного підприємства «ПС Компані» .

За результатами проведення вимірювань 15.12.2016р. Державним підприємством Львіввугілля було встановлено, що масова частка загальної вологи на робочий стан вугілля становить 7,3%, а зольність на сухий стан палива становить 31,7%. Тобто за результатами проведення вимірювань, було встановлено, що якість вугілля відповідає тій якості вугілля, що була обумовлена сторонами в укладеному між ними договорі.

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не виконав умов договору щодо оплати поставленного йому вугілля, позивач звернувся до Господарського суду Львівської області та просить стягнути на його користь з відповідача задоргованість в розмірі 30800,00 грн.

Крім того, за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленного вугілля, позивач нарахував відповідачу 151,89 грн. 3% річних, 338,80 грн. інфляційних втрат та 1417,64 грн. пені.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши доводи та заперечення представників позивача та відповідача, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково з наступних підстав.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається з матеріалів справи, 09.12.2016 року між сторонами укладено договір купівлі-продажу №201, відповідно до умов якого позивач зобов'язується здійснювати постачання відповідачу вугілля кам'яного 10.10.1. (марки Г або його еквівалент) в кількості 22 тонни, по ціні 1400,00 грн. за 1 тонну, зольністю до 32% і вологістю 9,2% згідно ГОСТів включаючи його навантаження і підвіз до всіх навчальних закладів району, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його по мірі постачання.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна №РН-0000009 від 09.12.2016р. на суму 30800,00 грн. та акт прийому-передачі від 09.12.2016р., що не підписані зі сторонни відповідача.

Як зазначалось вище, та як стверджував представник відповідача в судових засіданнях, відповідно до листа від 23.12.2016р. №1011 вантажним автомобілем було привезено та відвантажено матеріал, подібний на вугілля, безпосередньо на під'їзний шлях, на відстані 150 метрів від котельні, перекриваючи під'їзд до неї та до пожежного резервуару.

Також за твердженням відповідача, та як зазначено у його листі від 23.12.2016р. №1011, спалювання невеликої проби матеріалу в шкільній котельні показало низьку якість горіння.

Однак, як було встановлено судом, та як зазначалось вище, за результатами проведення вимірювань 15.12.2016р. Державним підприємством Львіввугілля було встановлено, що масова частка загальної вологи на робочий стан вугілля становить 7,3%, а зольність на сухий стан палива становить 31,7%. Тобто за результатами проведення вимірювань, було встановлено, що якість вугілля відповідає тій якості вугілля, що була обумовлена сторонами в укладеному між ними договорі.

На думку суду факт поставки вугілля відповідачу підтверджується наявними у справі матеріалами. Так, відповідно до акту №1 відбору зразків продукції від 15.12.2016р. (місце складення акту: Радехівський район, смт.Лопатин), представник ОСОБА_1 освіти Радехівської РДА та директор Лопатинської ЗОШ клопотань по відбору проб вугілля не мають, що в свою чергу свідчить про згоду вказаних осіб щодо самого факту поставки вугілля до навчального закладу.

Як зазначалось вище, вказаний акт містить підписи директора Лопатинської ЗОШ, представника ОСОБА_1 освіти Радехівської районної державної адміністрації, представника Червоноградської філії ДП Львівстандартметрологія , а також директора Приватного підприємства «ПС Компані» .

До матеріалів справи відповідачем не долучено жодних письмових доказів, які б свідчили про те, що ним вчинялись заходи щодо відмови від отримання вказаного вугілля чи перенаправлення на інший об'єкт відповідача, чи повернення його позивачу, з часу коли йому стало відомо про те, що позивачем була здійснена поставка вугілля згідно договору.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Враховуючи вищенаведені норми Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, суд дійшов висновку про те, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача 30800,00 грн. основного боргу є обґрунтованою, підтверджена матеріалами справи, не спростована відповідачем та підлягає задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором .

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.548 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов'язання не може бути забезпечене пенею, оскільки сторонами в укладеному між ними договорі не передбачено застосування пені за прострочення виконання зобов'язання щодо оплати поставленого товару, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Як вбачається із розділу 6 Відповідальність сторін договору купівлі-продажу №201 від 09.12.2016р., в ньому немає положень про стягнення пені за несвоєчасне виконання покупцем грошового зобов'язання по оплаті поставленого йому товару.

Отже, в частині позовних вимог про стягнення пені в сумі 1417,64 грн. слід відмовити.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Нормами ст. 625 ЦК України передбачена відповідальність за порушення грошового зобов'язання, а саме: сплата суми боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та трьох відсотків річних від простроченої суми.

Як вбачається із поданого розрахунку позовних вимог, позивач нараховує 3% річних за період з 09.01.2017р. по 09.03.2017р. та інфляційні втрати за січень 2017р. Слід зазначити, що при зазначенні періодів нарахування 3% річних та інфляційних втрат, позивачем невірно визначено день, з якого відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання.

Як зазначалось вище, порядок розрахунків сторони передбачили пунктом 3.2. договору, де зазначено, що розрахунки за поставлений товар здійснюються на умовах відстрочки платежу на термін до 30 банківських днів, що не було враховано позивачем у своєму розрахунку.

Враховуючи таку умову, як відстрочка платежу на термін до 30 банківських днів, відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання починаючи з 24.01.2017р., а не з 09.01.2017р., як це зазначив позивач.

Таким чином, враховуючи наведене, судом було здійснено перерахунок 3% річних та інфляційних втрат в межах заявлених позивачем періодів. Відповідно до здійсненого перерахунку суд дійшов висновку стягнути з відповідача 113,92 грн. 3% річних.

В задоволенні інфляційних втрат слід відмовити, оскільки вони не підлягають нарахуванню за січень 2017р., беручи до уваги, що відповідач вважається таким, що прострочив виконання грошового зобов'язання починаючи з 24.01.2017р.

Статтею 4 3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

За умовами ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задоволити частково.

Сплата позивачем судового збору підтверджується платіжним дорученням №96044444349302461134 від 16.05.2017р. на суму 1600,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.49 ГПК України, судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як передбачено частиною шостою статті 84 ГПК України, в резолютивній частині рішення вказується про розподіл судових витрат між сторонами, про повернення судового збору з бюджету.

Суд вважає, що відповідно до вимог ст.49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 4 3 , 33, 34, 43, 49, 75, 82-85, 115, 116, ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 освіти Радехівської районної державної адміністрації (80200, Львівська область, м.Радехів, пр.Відродження, 16, ідентифікаційний код 02144677) на користь Приватного підприємства «ПС Компані» (80100, Львівська область, м.Червоноград, вул.Львівська, 44, ідентифікаційний код 36518451) 30800,00 грн. основного боргу, 113,92 грн. 3% річних та 1512,22 грн. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

В судовому засіданні 26.07.2017 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено 31.07.2017 р.

Суддя Гоменюк З.П.