Рішення

від 31.07.2017 по справі 927/610/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Господарський суд Чернігівської області

Пр-т. Миру, 20, м. Чернігів, 14000 , тел. 676-311, факс 77-44-62, e-mail: inbox@cn.arbitr.gov.ua

========================================================================================================================================================================

РІШЕННЯ

Іменем України

від 31 липня 2017 року по справі №927/610/17

Господарським судом Чернігівської області у складі судді Оленич Т.Г. розглянуто у відкритому судовому засіданні справу №927/610/17

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГЕТИЧНІ МАСТИЛА - ЦЕНТР , вул. Ватутіна 69Б, м. Вишгород, Київська область, 07300

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 14000

про стягнення 2844грн.18коп.

за участю представників сторін

від позивача: Саєнка О.І. (довіреність б/н від 05.01.2017)

від відповідача: не з'явився,

В судовому засіданні 31.07.2017 на підставі ч.2 ст.85 Господарського процесуального кодексу України проголошені вступна та резолютивна частини рішення.

СУТЬ СПОРУ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 2218грн.15коп. боргу за товар, 298грн.14коп. пені, нарахованої за період з 22.12.2016 по 22.06.2017, 327грн.89коп. 15% річних, нарахованих за період з 23.06.2016 по 22.06.2017.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань в частині оплати товару, переданого по видатковим накладним №4900000773 від 08.06.2016 та №4900000838 від 17.06.2016 на підставі договору купівлі-продажу №ЕЦ4900000138 від 07.06.2016.

Відповідач письмового відзиву на позов не надав. Про причини неможливості представити суду відзив відповідач суду не повідомив. На підставі ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

В судовому засіданні, яке відбулось 31.07.2017, прийняв участь представник позивача.

В зв'язку із задоволенням судом раніш поданого позивачем клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувальних пристроїв, засідання господарського суду по розгляду даної справи проведено без фіксації його технічними засобами. Хід судового процесу відображено у протоколі судового засідання.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали суду від 17.07.2017 про відкладення розгляду справи на 31.07.2017 на 12год.00хв., яка направлялась на адресу місцезнаходження відповідача, що станом на 17.07.2017 значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: Чернігівська область, м,Чернігів, АДРЕСА_2 повернулась до суду неврученою адресату з відміткою оператора поштового зв'язку про причини повернення: за не запитом .

В силу ч.1 ст.64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

В абз.3 підп.3.9.1. підп.3.9. п.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції висловлена правова позиція щодо належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи судом, зокрема зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Таким чином, враховуючи, що ухвали суду від 26.06.2017 та від 17.07.2017 по даній справі направлялись відповідачу за адресою місцезнаходження, вказаного у ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, тому суд приходить до висновку про вжиття всіх передбачених господарським процесом заходів щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце проведення судового засідання по розгляду даної справи. Враховуючи, що неявка представника відповідача в судове засідання не є перешкодою для розгляду справи, тому з метою уникнення затягування вирішення спору, суд вважає за можливе розглянути справу у його відсутності за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення та доводи представника позивача, з'ясувавши обставини, що мають значення для вирішення спору, перевіривши їх наявними в матеріалах справи доказами, суд ВСТАНОВИВ:

07 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГЕТИЧНІ МАСТИЛА - ЦЕНТР та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу №ЕЦ4900000138 (далі за текстом - договір).

Як вбачається із розділу "12.Реквізити та підписи сторін" договору підпис покупця - ОСОБА_1 посвідчений також відбитком печатки, на якій міститься напис "Фізична особа-підприємець ОСОБА_1". За таких обставин суд приходить до висновку, що стороною договору купівлі-продажу №ЕЦ4900000138 від 07.06.2016, а саме покупцем є відповідач у справі - Фізична особа підприємець ОСОБА_1

Відповідно до умов договору продавець (позивач у справі) зобов'язався передати у власність покупцю (відповідач у справі) товар відповідно до його замовлення, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити її загальну вартість на умовах даного договору (п.2.1.).

В пункті 2.2. договору сторонами передбачено, що асортимент, номенклатура, маркування, одиниця виміру та ціна визначається у видатковій накладній та рахунку на оплату, оформлених у відповідності до замовлень покупця. Видаткові накладні в даному випадку будуть мати силу специфікації у відповідності до ст.266 ГКУ.

Згідно з пунктом 3.5. договору днем (моментом) передачі/отримання товару сторони визначили дату підписання ними видаткової накладної.

В розділі 4 договору сторонами передбачені умови щодо ціни та порядку розрахунків, згідно з якими ціна на товар визначається продавцем на день виставлення рахунку на оплату (п.4.1.); покупець здійснює оплату за товар за цінами, визначеними у видаткових накладних та рахунках, оформлених у відповідності до замовлень покупця (п.4.2.); оплата товару покупцем здійснюється протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару покупцеві на підставі договору та/або рахунку на оплату по банківським реквізитам, вказаним в п.12 договору (реквізити продавця) та/або визначених в рахунку продавця (п.4.5.); моментом здійснення оплати вважається надходження грошових коштів на рахунок продавця (п.4.6.); строк оплати може бути змінений за погодженням сторін, про що сторони оформляють додаткову угоду до договору (п.4.7.); розрахунок між сторонами здійснюється в безготівковому порядку в національній валюті України - гривні, шляхом переказу грошових коштів на рахунок продавця (п.4.8.).

Крім того в договорі містяться умови, що визначають права та обов'язки сторін, щодо маркування товару, відповідальності сторін.

В пунктах 10.1., 10.2. договору сторонами встановлено, що договір вважається укладеним та набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками та скріплення печатками обох сторін. Строк дії договору встановлений з моменту його підписання до 31 грудня 2016 року включно, а в частині проведення розрахунків - до їх повного виконання.

Як вбачається з наданої до матеріалів справи копії примірника договору купівлі-продажу №ЕЦ4900000138 від 07.06.2016, останній підписаний сторонами та скріплений їх печатками.

Доказів розірвання або визнання недійсним вказаного договору в судовому порядку на час розгляду даної справи сторонами не надано, а тому в силу ст.629 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу №ЕЦ4900000138 від 07.06.2016 є обов'язковим для виконання сторонами.

Проаналізувавши зміст договору купівлі-продажу №ЕЦ4900000138 від 07.06.2016 та враховуючи його суб'єктний склад, суд приходить до висновку, що у зв'язку з його укладенням між сторонами виникли правовідносини поставки продукції (товару), незважаючи на визначення сторонами назви цього договору, як договір купівлі-продажу.

Правовідносини поставки, що виникли між сторонами, регулюються нормами §1 глави 30 Господарського кодексу України та §3 глави 54 Цивільного кодексу України.

За змістом ч.1 ст.265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення.

Відповідно до ч.6 ст.265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

В силу ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Із змісту договору вбачається, що в ньому відсутні будь-які застереження щодо застосування до правовідносин, які виникли між сторонами у зв'язку з його укладенням, загальних положень про купівлю-продаж, а тому судом при вирішенні даного спору застосовуються також норми чинного законодавства, які регулюють відносини купівлі-продажу.

На виконання договору позивачем передано відповідачу товар по видатковій накладній №4900000773 від 08.06.2016 на суму 3851грн.40коп., по видатковій накладній №4900000838 від 17.06.2016 на суму 1305грн.41коп.

Загальна вартість товару, переданого по вищевказаним видатковим накладним, становить 5156грн.81коп.

Про отримання відповідачем товару, погодження з ціною та асортиментом поставленого товару свідчить підписи та відбитки печатки відповідача на вищевказаних видаткових накладних.

Відповідачем не надано суду доказів на спростування факту отримання ним від позивача на підставі договору №ЕЦ4900000138 від 07.06.2016 по видатковим накладним, покладеним в основу позову, товару загальною вартістю 5156грн.81коп.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем належним чином виконано взяті на себе за договором зобов'язання в частині поставки товару.

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В пункті 4.5. договору сторони встановили, що оплата товару здійснюється відповідачем протягом 14 календарних днів з моменту передачі товару та/або рахунку на оплату.

З огляду на вищенаведену умову договору та правила обчислення строків, встановлені ст.253, 254 Цивільного кодексу України, суд приходить до висновку, що товар отриманий по видатковій накладній №4900000773 від 08.06.2016 відповідач зобов'язаний був оплатити до 22 червня 2016 року включно, а по видатковій накладній №4900000838 від 17.06.2016 відповідач зобов'язаний був оплатити до 01 липня 2016 року включно.

За повідомленням позивача, відповідач у встановлений договором строк отриманий товар не оплатив.

07 листопада 2016 року відповідач повернув позивачу частину отриманого товару на суму 2121грн.66коп., що підтверджується копією прибуткової накладної (повернення) №ЕЦ49000007 від 07.11.2016.

Отже, враховуючи, що відповідачем повернуто товар, який отриманий ним по видатковій накладній №4900000773 від 08.06.2016, тому сума товару по даній накладній, яка підлягала оплаті після 07.11.2016, становила 1729грн.74коп.

Крім того, як вбачається із наданих позивачем копії банківських виписок по його рахунку, відповідачем в рахунок оплати отриманого від позивача товару 08.12.2016 сплачено 293грн., 20.12.2016 - сплачено 183грн. та 16.03.2017 сплачено 341грн. При цьому, як зазначено у призначенні платежу, оплата здійснювалась по рахунку №4900000470 від 08.06.2016, що відповідає п.4.5. договору.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем протягом грудня 2016 року та березня 2017 року сплачено 817грн. в оплату товару, отриманого по видатковій накладній №4900000773 від 08.06.2016, а відтак заборгованість по оплаті за товар по вказаній накладній з 16.03.2017 становить 912грн.74коп.

Доказів оплати частково або в повному обсязі товару, отриманого від позивача по видатковій накладній №4900000838 від 17.06.2016, відповідач суду не надав, а тому заборгованість по сплаті вартості вказаного товару становить 1305грн.41коп.

Таким чином, заборгованість по оплаті товару, отриманого відповідачем по покладених в основу позову видаткових накладних становить 2218грн.15коп., яку позивач і проситься стягнути в судовому порядку.

В силу ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань.

За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Оскільки на момент звернення позивача до суду з даним позовом строк виконання зобов'язання сплив, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено умови договору в частині своєчасної оплати товару, що свідчить про неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором поставки зобов'язань.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язання по оплаті товару, отриманого від позивача по видатковим накладним №49000000773 від 08.06.2016 та №4900000838 від 17.06.2016 на підставі договору купівлі-продажу №ЕЦ4900000138 від 07.06.2016, внаслідок чого за відповідачем обліковується заборгованість в сумі 2218грн.15коп., та приймаючи до уваги, що на момент розгляду справи по суті доказів погашення заборгованості за отриманий товар відповідач суду не представив, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 2218грн.15коп. боргу є правомірною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач також просить стягнути з відповідача 327грн.89коп. 15% річних.

Обов'язок відповідача сплатити позивачу проценти в розмірі 15 відсотків річних встановлено в п.7.4. договору, згідно з яким починаючи з першого дня прострочення платежу відповідач зобов'язувався оплатити позивачу проценти за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст.536 Цивільного кодексу України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

За своєю правовою природою проценти, зазначені у вказаній статті Кодексу, є платою за користування чужими коштами.

Перевірка наданого позивачем розрахунку процентів свідчить, що він складений всупереч фактичним обставинам справи, зокрема, сума заборгованості, на яку нараховуються проценти за користування чужими грошовими кошами, не відповідає сумі заборгованості, яка існувала на початок періоду нарахування та впродовж цього періоду с урахуванням проведеної відповідачем оплати і повернення товару. Разом з тим, суд, враховуючи, що нарахована сума процентів за користування чужими грошовими коштами є меншою ніж має бути з урахуванням викладених вище обставин, тому, приймаючи до уваги що відповідно до господарського процесуального законодавства при зверненні до суду позивач самостійно визначає обсяг порушення свого права та спосіб його захисту, а суд лише оцінює наявність підстав для захисту в межах заявленої вимоги, за відсутністю заяви позивача про вихід за межі позовних вимог, з огляду на принцип рівності сторін перед судом та законом, вимога про стягнення з відповідача процентів за користування чужими грошовими коштами розглядається судом в межах заявленої позивачем суми - 327грн.89коп.

Приймаючи до уваги, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем платежів по оплаті вартості отриманого товару, тому вимога позивача про стягнення 327грн.89коп. процентів за користування чужими грошовими коштами задовольняється судом в повному обсязі.

В задоволенні вимоги позивача про стягнення з відповідача 298грн.14коп. пені, обчисленої за період з 22.12.2016 по 22.06.2017 судом відмовляється з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.611 Цивільного кодексу України порушення боржником взятих на себе зобов'язань призводить до настання певних правових наслідків, які полягають у застосуванні встановлених законом та договором мір відповідальності, зокрема і у сплаті неустойки.

В силу приписів ст.549 Цивільного кодексу України неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання визначається як пеня.

Згідно із приписами ст.230 Господарського кодексу України пеня є одним із видів штрафних санкцій, які застосовуються до учасника господарських відносин за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт прострочення відповідачем виконання зобов'язань по оплаті товару, тому позивач має право вимагати від відповідача сплати пені.

Проте, в силу ч.6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкції за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Здійснюючи перевірку правильності обчислення суми пені, суд приходить до висновку, що вказаний розрахунок складаний з порушенням приписів ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, а також не відповідає фактичним обставинам справи, зокрема фактичній сумі заборгованості, на яку нараховувались пеня. Отже, з огляду на обов'язок позивача доводити правомірність обчислення пені саме в заявленій до стягнення сумі, суд не знаходить підстав для задоволення позову в цій частині.

Приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги належить задовольнити частково, в зв'язку з чим з відповідача на користь позивача має бути стягнуто 2218грн.15коп. боргу та 327грн.89коп. процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч.1 ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, сплачений за подання даного позову судовий збір розподіляється між сторонами пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.193, 230, 232, 265 Господарського кодексу України, ст.253, 254, 530, 536, 549, 610, 611, 612, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ЕНЕРГЕТИЧНІ МАСТИЛА - ЦЕНТР , Київська область, м. Вишгород, вул. Ватутіна 69Б (ідентифікаційний код 39342405) 2218грн.15коп. боргу, 327грн.89коп. процентів за користування чужими грошовими коштами, 1432грн.28коп. судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повне рішення підписано 02 серпня 2017 року.

Суддя Т.Г. Оленич