Рішення

від 27.07.2017 по справі 916/1413/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" липня 2017 р.Справа № 916/1413/17

Позивач: публічне акціонерне товариство "Київський завод експериментальних конструкцій"

Відповідач: товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "Істр"

про стягнення 49 751, 87 грн.

Суддя Цісельський О.В.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ: позивач, публічне акціонерне товариство "Київський завод експерементальних конструкцій", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з товариство з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "Істр" 49 751, 87 грн., де 40 000,00 грн. – заборгованість, 8 400,64 грн. – пеня, 1 351,23 грн. – 3% річних.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.06.2017р. позовну заяву (вх.№1503/17) прийнято до розгляду, порушено провадження у справі №916/1413/17 та справу призначено до розгляду в судовому засіданні.

Позивач в судове засідання, призначене на 27.07.2017р. не з'явився, хоча про час та місце його проведення був повідомлений належним чином.

Представник відповідача в судові засідання не з'являвся, хоча про час та місце їх проведення був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення повернуті на адресу суду з відміткою про вручення останньому поштової кореспонденції, відзив на позов та витребувані документи суду не надав, своїм правом на захист не скористався.

Як зазначено у третьому абзаці п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011р., в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Відповідно до правової позиції Вищого господарського суду України, що викладена у постанові від 07.07.2016р. у справі №910/21819/15, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є підставою для скасування судового рішення прийнятого за відсутності представника сторони спору.

Згідно з ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Дослідивши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані сторонами докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив:

08 лютого 2016р. між публічне акціонерне товариство "Київський завод експериментальних конструкцій" (Допомогодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "Істр" (Користувач) було укладено договір про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №2, згідно умов п.1.1. якого, Допомогодавець зобов'язується надати Користувачу поворотну безпроцентну фінансову допомогу, а останній зобов'язується повернути її Допомогодавцю в повному розмірі у визначений даним Договором строк.

Відповідно до п.2.1. Договору, розмір поворотної безпроцентної фінансової допомоги, яка надається Допомогодавцем за даним Договором становить 40 000,00 (сорок тисяч) гривень 00 копійок, без ПДВ.

Пунктом 4.1. Договору встановлено, що Користувач зобов'язаний повернути Домогодавцю надану за даним Договором поворотну безпроцентну фінансову допомогу у повному розмірі не пізніше "30" березня 2016 року.

Зі змісту п.4.4. Договору вбачається, що даний Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами взятих на себе зобов'язань.

У відповідності до п.5.1. Договору, за порушення умов даного Договору винна сторона відшкодовує завдані цим іншій стороні прямі збитки у порядку, передбаченому чинним законодавством.

На виконання умов договору позивачем відповідачу було перераховано відповідачу 40 000,00 грн. позики, що підтверджується відповідною банківською випискою.

В порушення п.4.1. вищенаведеного договору відповідач суму позики в строк до 30.03.2016р. не повернув, внаслідок чого, за останнім виникла заборгованість в сумі 40 000,00 грн.

Безпідставна відмова відповідача від виконання своїх зобов'язань за договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №2 в частині повернення суми позики і стало підставою для позивача звернутись до господарського суду Одеської області із даним позовом за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав:

У відповідності до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій – це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Крім того, відповідно до частини першої статті 222 ГК України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певні дії (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. При цьому, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі із договору.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін в силу положень ч.2 ст.598 цього Кодексу допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Згідно ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Стаття 1048 Цивільного кодексу України встановлює, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом.

Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Договір позики вважається безпроцентним, якщо:

1) він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесятикратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін;

2) позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.

За приписами ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. В свою чергу, порушенням зобов'язання, відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (п.1 ст. 656 Цивільного Кодексу України).

Як вбачається з розрахунку заборгованості приведеного позивачем в позовній заяві та не спростованого відповідачем, останнім в порушення вищезазначених приписів чинного законодавства України та договору - зобов'язання щодо повернення отриманої позики від позивача на загальну суму 40 000,00 грн. не виконані, внаслідок чого за відповідачем утворилась заборгованість, яка позивачем зазначена в розмірі – 40 000,00 грн., у зв'язку з чим, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає заборгованість, встановлена судом в розмірі 40 000,00 грн.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 1 351,23 грн. та пені в сумі 8 400,64 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення 3% річних, суд зазначає наступне:

У відповідності з п.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, на думку суду, право позивача вимагати від відповідача сплатити 3% річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає в отриманні компенсації (плати) від відповідача за користування утримуваними ним грошовими коштами, належним до сплати за договором.

Перевіривши розрахунок позивача 3% річних, судом встановлено, що він здійснений неналежним чином, у зв'язку з чим судом було самостійно розраховано 3% річних, наступним чином:

Сума боргу (грн.)Період прострочкиКількість днів прострочкиРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

4000030.03.2016 - 09.06.20174373 %1434.22

Отже, за самостійним розрахунком суду розмір 3% річних складає 1 434,22 грн., але у зв'язку з тим, що позивачем 3% річних було заявлено в меншому розмірі в сумі 1 351,23 грн., стягненню з відповідача на користь позивача підлягають 3% річних в сумі 1 351,23 грн.

Оцінюючи вимоги про стягнення пені, суд зазначає наступне:

Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (ст.546 ЦК України).

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Згідно ст.3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, судом встановлено, що оскільки договором про надання поворотної безпроцентної фінансової допомоги №2 не була передбачена відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання у вигляді пені, у зв'язку з чим, суд дійшов висновку, що позивачем безпідставно було заявлено до стягнення з відповідача пеню.

З врахуванням наведеного, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача пені суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст.ст.32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Згідно зі ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на вищезазначені матеріали справи та проаналізовані положення чинного законодавства України, суд, вбачає доведеними та обґрунтованими заявлені позовні вимоги публічного акціонерного товариства "Київський завод експериментальних конструкцій", у зв'язку з чим стягненню з товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "Істр" на користь позивача підлягає сума неповернутої безвідсоткової поворотної допомоги в розмірі 40 000,00 грн., 3% річних в сумі в розмірі 1 351,23 грн.

Відповідно до приписів ст.ст.44, 49 ГПК України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам, а саме 1 329,76 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов – задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Ізмаїльська виробничо-комерційна фірма "Істр" (68600, Одеська обл., м. Ізмаїл, вул. Гагаріна, буд. №56, код ЄДРЮОФОПГФ 02971185) на користь публічного акціонерного товариства "Київський завод експериментальних конструкцій" (02090, м. Київ, вул. Алма-Атинська, буд. №8, код ЄДРЮОФПГФ 00109339) заборгованість у розмірі 40 000 (сорок тисяч) грн. 00 коп., 3% річних у розмірі 1 351 (одна тисяча триста п'ятдесят одна) грн. 23 коп. та витрати на оплату судового збору у розмірі 1 329 (одна тисяча триста двадцять дев'ять) грн. 76 коп.

3. В іншій частині позову – відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати в порядку ст.116 ГПК України

Повний текст рішення складено 01 серпня 2017 р.

Суддя О.В. Цісельський