Рішення

від 31.07.2017 по справі 908/1390/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 4/90/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2017 Справа № 908/1390/17

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Крафт» (62343, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Левченка, буд. 64)

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Снаут» (69022, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 26-А, нежитлове приміщення 41)

про стягнення 119 320, 00 грн. заборгованості за договором поставки продукції №1412/16 від 14.12.2016 р., 15 237,00 грн. пені, 7397, 84 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 696,63 грн. 3 % річних

суддя Зінченко Н.Г.

За участю представників сторін:

Від позивача - ОСОБА_2, довіреність б/н від 01.02.2017р.

від відповідача - не з'явився.

06.07.2017 р. до господарського суду Запорізької області звернулося ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Крафт» , Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Снаут» , м. Запоріжжя про стягнення 119 320, 00 грн. заборгованості за договором поставки продукції №1412/16 від 14.12.2016 р., 15 237,00 грн. пені, 7397, 84 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 696,63 грн. 3 % річних.

Ухвалою від 06.07.2017 р. порушено провадження у справі № 908/1390/17, справі присвоєно номер провадження 4/90/17, судове засідання призначено на 31.07.2017 р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.

В судовому засіданні 31.07.2017 р. справу розглянуто, прийнято та оголошено на підставі ст. 85 ГПК України вступну та резолютивну частини рішення.

За клопотанням представника позивача розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксації судового процесу.

Позивач підтримав позовні вимоги, викладені в позовній заяві, на підставі договору про поставку продукції №1412/16 від 14.12.2016 р., ст. 625 ЦК України та ст. 175, 193 ГК України, просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Снаут» 119 320, 00 грн. заборгованості, 15 237,00 грн. пені, 7397, 84 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 696,63 грн. 3 % річних.

Відповідач в судове засідання не з'явився, проте 28.07.2017р. на адресу суду від ТОВ «Снаут» надійшла заява, в якій відповідач позовні вимоги про стягнення 119 320, 00грн. заборгованості за договором поставки продукції №1412/16 від 14.12.2016 р. визнав в повному обсязі. Також, просив не стягувати з ТОВ «Снаут» суму штрафних санкцій та обмежитись лише стягненням суми основного боргу за поставлену продукцію, оскільки підприємство відповідача перебуває в скрутному фінансовому становищі у зв'язку з економічною кризою у 2017р., та постійно вживає усіх можливих заходів для врегулювання як дебіторської так і кредиторської заборгованості підприємства.

Крім того, в зазначеній заяві відповідач просив про надання відстрочки виконання рішення суду на 6 місяців з моменту набрання законної сили рішення суду та після закінчення терміну відстрочки, просив розстрочити виконання рішення суду на 6 місяців на умовах щомісячної сплати боргу рівними частками в межах стягнутої суми.

Позивач заперечив проти клопотання позивача щодо не стягнення суми штрафних санкцій та клопотання відповідача про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду по даній справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.12.2016р. між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Крафт» (постачальником, позивачем у справі) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Снаут» (покупцем, відповідачем у справі) укладено договір поставки продукції №1412/16.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується передати у власність покупця продукцію власного виробництва, визначену у п. 1.2 цього Договору, що надалі іменуються Продукція, з Покупець зобов'язується оплатити ти та прийняти Продукцію на умовах цього Договору (згідно з п.1 ст.712 Цивільного кодексу) в асортименті, кількості і по ціні в національній валюті України відповідно до умов товаро - супроводжуючих документів на кожну окрему партію Продукції по факту його відвантаження в рамках дії цього Договору, що підписуються обома Сторонами та є невід'ємними частинами Договору.

Відповідно до пункту 2.1 Договору, продукція, що є предметом поставки - це стяговий ремінь в асортименті, стрічка технічного призначення в асортименті та інша продукція власного виробництва або матеріали

Згідно п. п. 1.3 Договору найменування, одиниці виміру та загальна кількість продукції, що підлягає поставці за цим Договором, ціна за одиницю Продукції визначаються у рахунках -фактурах та видаткових накладних відповідна до умов товаро-супроводжуючих документів на кожну окрему партію Продукції по факту її відвантаження, що підписуються обома Сторонами та є невід'ємними частинами цього Договору.

Пунктом 2.3 Договору сторони узгодили, що моментом поставки продукції вважається дата оформлення (виписки) Видаткової накладної на кожну окрему партію продукції, що передбачає підписання представником Покупця видаткової накладної по факту відвантаження відповідної партії Продукції наданням довіреності від Покупця на отримання цієї Продукції.

Відповідно до п. п. 3.1., 3.2 Договору загальна вартість відповідної партії продукції за Договором визначається за сукупністю вартості всієї Продукції, поставленої за Договором відповідно до умов товаро - супроводжуючих документів на кожну окрему партію за продажними цінами, визначеними за даними бухгалтерського та податкового обліку. Ціна одиниці Продукції та загальна вартість кожної конкретної партії визначається у товаро - супроводжуючих документах на відповідну партію на момент відвантаження Продукції.

Згідно п. п. 4.1., 4.2 Договору Розрахунок за Договором за кожну окрему партію Продукції здійснюється на умовах відстрочки платежу. Виконання зобов'язань Покупця здійснюється шляхом розрахунку за кожну окрему партію Продукції на поточний рахунок Постачальника протягом 15-ти (п'ятнадцяти) календарних днів від дати відвантаження належним чином документально оформленої партії Продукції.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно до заявки відповідача за вих. № 5/15/12/16 від 15.12.2016р., ТОВ «Снаут» просив позивача здійснити відвантаження 6 (шести) номенклатурних позицій товару, а саме: Стяговий ремінь РС-0,8-4 блакитний; Стяговий ремінь РС-1,5-6 блакитний; Стяговий ремінь РС-3-6 помаранчевий; Стяговий ремінь РС-2-8 помаранчевий; Стяговий ремінь РС-3-8 помаранчевий; тяговий ремінь РС-3-10 помаранчевий.

На підставі вищезазначеної заявки позивач, у повній відповідності до визначених відповідачем номенклатурних позицій, сформував замовлення покупця №767 від 15.12.2016 р. на суму119 320, 00 грн.

15.12.2016 р. позивач виставив рахунок на оплату №765 від 15.12.2016 р. на суму119 320, 00 грн., яку на підставі довіреності №2-151216 від 15.12.2016 року виданої ТОВ «Снаут» отримав представник Відповідача ОСОБА_3

Відповідно до видаткової накладної №763 від 21.12.2016р. на суму 119 320, 00 грн., позивач поставив відповідачу товар передбачений умовами договору та визначений в замовленні та рахунку на оплату товару.

Зазначена видаткова накладна узгоджена між позивачем і відповідачем, має підписи уповноважених осіб сторін та скріплена печатками підприємств.

Таким чином, позивач взяті на себе зобов'язання за Договором виконав належним чином і у повному обсязі.

Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати. Покупець зобов'язаний сплатити повну ціну переданого товару.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором - у строк, визначений відповідно до статті 530 ЦК України. (частина 1 статті 693 ЦК України).

Матеріали справи свідчать, що в порушення умов Договору відповідач у встановлені строки з позивачем не розрахувався. Оплату за поставлений товар, що поставлявся позивачем за умовами Договору поставки продукції №1412/16 від 14.12.2016р., відповідач не здійснив.

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов'язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Пунктами 11.1-11.3 Договору сторони узгодили, що Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та скріплення його печатками Сторін. Строк цього Договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 12.1 цього Договору та закінчується 31.12.2017 р., а в частині невиконаних зобов'язань сторін - до повного їх виконання. Закінчення строку цього Договору не звільняє Сторони від виконання своїх обов'язків за даним Договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього Договору.

Отже, зобов'язання відповідача оплатити поставлений товар не припинено.

Таким чином, відповідач порушив взяті на себе за умовами Договору поставки продукції №1412/16 від 14.12.2016 р. зобов'язання та вимоги чинного законодавства, у зв'язку із чим станом на час вирішення справи в судовому засіданні за ним рахується заборгованість за поставлений товар в сумі 119 320, 00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, на запит про надання інформації стосовно отримання Відповідачем вищезазначеної продукції, відповідач листом від 27.02.2017р. за вих. №3/27/02/17 повідомив, що продукцію від позивача на загальну суму 119320,00грн. він отримав, претензій до поставленої продукції немає, зазначив, що заборгованість станом на 27.02.2017р. у відповідача перед позивачем становить 119320, 00 грн.

Приписами ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідач доказів погашення заборгованості у повному обсязі суду не надав.

На підставі викладеного, суд вважає вимоги про стягнення з відповідача 119320,00 грн. основного боргу за договором поставки продукції №1412/16 від 14.12.2016 р. документально підтвердженими, обґрунтованими, заснованими на законі та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Нормами статті 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язань може забезпечуватися згідно з законом або договором, зокрема, неустойкою.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання малу бути виконано, що передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України.

Відповідно до п. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В п. 2.5 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зазначено, що приписом ч. 6 ст. 232 ГК України передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Вимоги щодо стягнення пені позивач обґрунтовує пунктом 9.4 Договору встановлено, що у випадку невиконання умов оплати, визначених даним Договором, Покупець сплачує Постачальнику неню в межах подвійної облікової ставки НБУ, котра діяла в період, за який сплачується пеня, - за кожний день прострочення.

За невиконання грошових зобов'язання за Договором позивачем пред'явлена до стягнення пеня в розмірі 15 237,00 грн., яка розрахована за період з 06.01.2017р. по 27.06.2017р.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок пені позивачем виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 15 237,00 грн. пені, за період з 06.01.2017р. по 27.06.2017р., за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

У відповідності до положень чинного законодавства захист цивільних прав здійснюється, зокрема, шляхом стягнення з особи, яка порушила право, завданих збитків, а у випадках передбачених законодавством або договором, неустойки (штрафу, пені), а також інших засобів передбачених законодавством.

До інших засобів захисту цивільних прав, у відповідності до ст. 625 ЦК України, відносяться втрати від інфляції та 3 % річних.

Статтю 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Сума 3 % річних, згідно розрахунку позивача, становить 1 696,63 грн., за період з 06.01.2017р. по 27.06.2017р., а сума втрат від інфляції грошових коштів становить 7397, 84 грн., за період з січень 2017р. по травень 2017р.

Розрахунок 3 % річних судом перевірений, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» , та визнаний таким, що виконаний вірно.

Враховуючи викладене, вимога про стягнення з відповідача 1 696,63 грн. 3% річних, за період з 06.01.2017р. по 27.06.2017р., за порушення строків оплати за Договором заявлена до стягнення правомірно та підлягає задоволенню судом.

Розрахунок від інфляції грошових коштів судом перевірений та визнаний таким, що виконаний не вірно.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок включаються й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 р. Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань ).

Враховуючи вищевикладене, вимога про стягнення з відповідача втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасну оплату товару є обґрунтованою та підлягає задоволенню частково, за період з лютого 2017р. по травень 2017р. в сумі 6 075,80 грн. В іншій частині вимог про стягнення втрат від інфляції грошових коштів за несвоєчасну оплату товару судом відмовляється в задоволенні позову.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, в частині стягнення 119 320, 00 грн. заборгованості за договором поставки продукції №1412/16 від 14.12.2016 р., 15 237,00 грн. пені, 6 075,80 грн. втрат від інфляції грошових коштів та 1 696,63 грн. 3 % річних. В іншій частині позовних вимог судом відмовляється.

Стосовно заперечень відповідача суд зазначає, що згідно з ч.1ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливістю виконання ним грошового зобов'язання. Отже у зв'язку із порушення грошового зобов'язання суд не приймає доводи відповідача про тяжкий фінансовий стан підприємства.

Статтею 617 цього Кодексу передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, через відсутність у боржника необхідних коштів.

Дослідивши матеріали даної справи, розглянувши клопотання відповідача про надання йому відстрочки та розстрочки виконання рішення суду по справі № 908/1390/17, заслухавши думку представника позивача з цього приводу, суд відхиляє клопотання відповідача про відстрочку та розстрочку виконання рішення суду по справі №908/1390/17, оскільки тяжке матеріальне становище, на яке посилається відповідач, не є тією виключною обставиною у спірних правовідносинах, що ускладнює виконання рішення або робить його неможливим. Крім того, до клопотання про надання відстрочки та розстрочки виконання рішення суду відповідачем не надано жодних доказів в обґрунтування того, що фінансові можливості відповідача унеможливлюють виконання судове рішення одночасно і в повному обсязі, відповідачем не надані.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати присуджуються до стягнення з відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст., ст. 22, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Крафт» , Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Снаут» , м. Запоріжжя задовольнити частково.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Снаут» (69022, м. Запоріжжя, вул. Глісерна, 26-А, нежитлове приміщення 41, код ЄДРПОУ 30958255) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Спільне підприємство «Крафт» (62343, Харківська область, Дергачівський район, смт. Мала Данилівка, вул. Левченка, буд. 64, код ЄДРПОУ 37346203) 119 320 (сто дев'ятнадцять тисяч триста двадцять) грн. 00 коп. заборгованості, 15 237 (п'ятнадцять тисяч двісті тридцять сім) грн. 96 коп. пені, 1 696 (одну тисячу шістсот дев'яносто шість) 63 коп. 3 % річних, 6 075 (шість тисяч сімдесят п'ять) грн. 80 коп. втрат від інфляції грошових коштів та 2 134 (дві тисячі сто тридцять чотири) грн. 94 коп. судового збору. Видати наказ.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повне рішення оформлено і підписано у відповідності до вимог ст., ст. 84, 85 ГПК України « 02» серпня 2017 р.

Суддя Н.Г.Зінченко

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.