Рішення

від 26.07.2017 по справі 331/2642/17

ЖОВТНЕВИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЗАПОРІЖЖЯ

Справа № 2/331/875/2017

331/2642/17

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2017 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м. Запоріжжя в складі :

головуючого судді - Скользнєвої Н.Г.,

при секретарі - Постарнак М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька юридична компанія про стягнення заборгованості по заробітній платі, встановлення факту звільнення та зобов'язання вчинити дії ,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою до ТОВ Запорізька юридична компанія про стягнення заборгованості по заробітній платі, встановлення факту звільнення та зобов'язання вчинити дії .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 29 квітня 2013 р. на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ Запорізька юридична компанія вона була обрана на посаду директора товариства з 30 квітня 2013 р.

11 січня 2017 року вона подала заяву на ім'я загальних зборів ТОВ Запорізька юридична компанія про звільнення з займаної посади за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України з 12 січня 2017 р. Примірник заяви був того ж дня направлений рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням на адресу відповідача.

У відповідь позивачка отримала лист учасника ТОВ Запорізька юридична компанія від 13 січня 2017 р., в якому останній не заперечував проти її звільнення за угодою сторін, але зазначив про неможливість задовольнити її заяву з надуманих причин.

Після цього, позивачка неодноразово телефонувала та приходила за місцезнаходженням відповідача з метою отримати розрахунок належних їй при звільнені сум, та одержати трудову книжку. Однак, відповідач не виконав зазначених дій.

10 лютого 2017 р. позивачка направила на адресу відповідача письмову вимогу про направлення їй трудової книжки поштою.

У відповідь вона отримала повідомлення відповідача, яким її запрошено 03 квітня 2017 р. об 11.00 год. за адресою товариства провести загальні збори учасників ТОВ Запорізька юридична компанія .

03 квітня 2017 р. позивачка у визначений час прибула за адресою товариства, однак через неявку іншого учасника вирішення зазначених у повідомленні питань не відбулось. В телефонній розмові останній повідомив, що не має можливості з'явитись на загальні збори, на її пропозицію узгодити іншій день для проведення загальних зборів відповів відмовою.

До дня звернення позивачки до суду з позовною заявою відповідач не вжив заходів та ухиляється від вирішення питання про її звільнення, повернення трудової книжки та остаточний розрахунок по заробітній платі.

Посилаючись на вимоги ст.ст. 36, 47, 115 КЗпП України , просить суд стягнути з відповідача середній заробітну плату за період з 01 по 06 січня 2017 року в сумі 1350,00 грн. згідно з розрахунком; встановити факт її звільнення з посади директоратовариства з обмеженою відповідальністю "Запорізька юридична компанія" з 12.01.2017 року за угодою сторін, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; зобов'язати відповідача видати позивачці трудову книжку з належно оформленим записом про звільнення - з 12.01.2017 року за угодою сторін, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України; рішення в частині стягнення заробітної плати допустити до негайного виконання.

Позивач звернувся до суду з письмовою заявою про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та в разі повторної неявки у судове засідання представника відповідача просить розглянути справу у заочному порядку.

Представник відповідача в судове засідання не з явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Заяв або клопотань, які б перешкоджали розгляду справи від нього до суду не надходило.

Статтею 157 ЦПК України визначено, що суд розглядає справу протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі, а справи про поновлення на роботі, про стягнення аліментів - одного місяця. У виняткових випадках за клопотанням сторони, з урахуванням особливостей розгляду справи, суд ухвалою може подовжити розгляд справи, але не більш як на п ятнадцять днів.

Крім того, однією з основних вимог до поведінки судді, закріплених у ст. 6 Закону України Про статус суддів : - при здійсненні правосуддя дотримуватися вимог Конституції та законів України, забезпечувати повний, всебічний та об єктивний розгляд судових справ з дотриманням установлених законом строків.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

З рішення Європейського суду з прав людини у справах ОСОБА_2 проти Сполученого королівства від 28.10.1998р. та Креуз проти Польщі від 19.06.2001р. вбачається, що право на суд не є абсолютним та воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

Із зазначеного слідує, що розгляд справи за відсутності представника відповідача не є порушенням права на справедливий захист та не може вважатися обмеженням права доступу до суду.

Виходячи з зазначених нормативно-правових актів України та з урахуванням того, що справа перебуває в провадженні суду значний час, її розгляд неодноразово відкладався у зв'зку з неявкою у судове засідання представника відповідача по справі, взявши до увагу заяву позивача, суд приходить до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторони відповідача по справі та ухвалою від 26 липня 2017 року ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Суд, вивчивши позовні вимоги позивача, перевіривши наявні в матеріалах справи докази, взявши до уваги заяву позивача, приходить до наступного.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що 29 квітня 2013 р. на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ Запорізька юридична компанія ОСОБА_1 була обрана на посаду директора товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька юридична компанія з 30 квітня 2013 р. (а.с. 14).

11 січня 2017 р. ОСОБА_1 направила рекомендованим листом з описом вкладення та повідомленням заяву на ім'я загальних зборів ТОВ Запорізька юридична компанія про звільнення з займаної посади за угодою сторін на підставі ст. 36 КЗпП України з 12 січня 2017 р. (а.с. 8-9).

У відповідь ОСОБА_1 отримала лист учасника ТОВ Запорізька юридична компанія - ОСОБА_2від 13 січня 2017 р., в якому останній не заперечував проти її звільнення за угодою сторін, та зазначив, що не наділений правом одноособового звільнення її з посади директора (а.с. 10).

10 лютого 2017 р. ОСОБА_1 направила на адресу ТОВ Запорізька юридична компанія письмову вимогу про направлення їй трудової книжки поштою (а.с. 11-12).

У відповідь ОСОБА_1 отримала повідомлення голови зборів ТОВ Запорізька юридична компанія ОСОБА_2, яким її запрошено 03 квітня 2017 р. об 11.00 за юридичною адресою товариства провести загальні збори учасників ТОВ Запорізька юридична компанія . До питань порядку денного включено, зокрема, питання про звільнення директора товариства. (а.с. 13)

З наданих позивачкою пояснень, що містяться у позовній заяві, 03 квітня 2017 р. у визначений час ОСОБА_1 прибула за адресою ТОВ Запорізька юридична компанія , однак через неявку іншого учасника вирішення зазначених у повідомленні питань не відбулось. В телефонній розмові останній повідомив, що не має можливості з'явитись на загальні збори, на її пропозицію узгодити іншій день для проведення загальних зборів відповів відмовою.

На момент подання позовної заяви ТОВ Запорізька юридична компанія не вжило заходів щодо вирішення питання про звільнення ОСОБА_1, повернення їй трудової книжки та проведення остаточного розрахунку по заробітній платі.

ОСОБА_1 також зазначає, що через невидачу їй трудової книжки з вини відповідача не має змоги влаштуватись на роботу або хоча б стати на облік у центрі зайнятості як безробітна.

З огляду на те, що ТОВ Запорізька юридична компанія проігнорувало неодноразові звернення ОСОБА_1 щодо повернення їй трудової книжки та належним чином оформити в ній запис про звільнення на підставі п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпПУкраїни, вона вважає за необхідне в судовому порядку встановити даний юридичний факт.

Встановлення і підтвердження цього юридичного факту - звільнення з підприємства та перебування в якості безробітної особи несуть для неї певні юридичні значення та правові наслідки, зокрема стати на облік у центр зайнятості та отримати статус безробітної особи.

Згідно ст. 124 Конституції України , юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або не яку він вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Згідно із ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства установи, організації або уповноваженим ним органом, за якою працівник зобовязується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства установи, організації або уповноважений ним орган зобовязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст. 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, що укладається на невизначений строк.

Встановлено, що між ТОВ Запорізька юридична компанія , з одного боку, та ОСОБА_1 з другого боку,укладений трудовий договір (безстроковий) на невизначений строк.

В силу п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України трудовий договір може бути припинений за угодою сторін у строк, про який просить працівник і щодо якого сторони трудового договору дійшли згоди.

Встановлено, що згідно з листом від 13.01.2017 р. учасник ТОВ Запорізька юридична компанія ОСОБА_2 11 січня 2017 р. отримав заяву позивачки про звільнення за угодою сторін з 12 січня 2017 р., а отже, був належним чином повідомлений про волевиявлення ОСОБА_1 щодо звільнення з займаної посади.

Також, зі змісту листа вбачається, що ОСОБА_2 не заперечував проти звільнення позивачки з займаної посади за угодою сторін з 12 січня 2017 р.

Відповідно до направленого на адресу ОСОБА_1 02 березня 2017 р. повідомлення, її запрошено (головою зборів ОСОБА_2В.) провести загальні збори учасників ТОВ Запорізька юридична компанія 03 квітня 2017 р. До порядку денного, зокрема, включене питання про звільнення директора ТОВ Запорізька юридична компанія , отже, зі змісту повідомлення вбачається, що відповідач висловив свою згоду на звільнення позивачки. (а.с.13).

З огляду на викладене, суд вважає дотриманою процедуру звільнення з боку позивачки ОСОБА_1

Згідно з положенням ч. 1 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною 2 ст. 16 ЦК України, передбачено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів. Також зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Члени виконавчого органу можуть бути у будь-який час усунені від виконання своїх обов'язків, якщо в установчих документах не визначені підстави усунення членів виконавчого органу від виконання своїх обов'язків.

Суд оцінивши встановлені обставини та відповідні їм норми закону, прийшов до переконання про обґрунтованість вимог позивачки щодо вирішення питання про її звільнення.

Суд виходить з того, що не вирішення питання про звільнення позивачки з посади директора є порушенням прав позивачки щодо вільного вибору праці, при цьому питання звільнення вирішується загальними зборами у встановленому законом порядку, а отже в данному випадку суд має можливість захистити порушене право позивача шляхом визнання трудових відносин позивача відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпПУкраїни припиненими.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги щодо встановлення факту, що розірвання трудового договору між ОСОБА_1 та ТОВ Запорізька юридична компанія відбулось 12 січня 2017 р., з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст.36 КЗпП України, є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, відповідно до ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

На вимогу законодавства про працю, відповідач зобов'язаний видати ОСОБА_1 трудову книжку з зазначенням звільнена на підставі п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України з 12.01.2017 року , а тому позовна вимога в ці частині також є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Вимоги позивачки щодо стягнення з ТОВ Запорізька юридична компанія на її користь заборгованості по заробітній платі в розмірі 1350,00 грн. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Згідно зі ст. 2 Закону основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов'язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій. Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Відповідно до ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Згідно ч. 3 цієї ж статті Закону, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Аналогічним чином питання обов'язків доказування та питання доказів регулює ст. 60 ЦПК України, за якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

При цьому слід зазначити, що доказування не може ґрунтуватися лише на припущеннях.

В порушення зазначених норм процесуального права ОСОБА_1 не надано суду належних та допустимих доказів щодо отримання заробітної плати саме в розмірі 4500,00 грн., з яких нею складено відповідний розрахунок заборгованості за січень 2017 року, а тому суд позбавлений можливості перевірити розрахунок позивача.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України, якщо позивач, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України Про судовий збір , ставка судового збору за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру встановлена в розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 0,4 розміру мінімального прожиткового мінімуму та не більше 5 розмірів мінімального прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України Про судовий збір , судовий збір справляється у відповідному розмірі від розміру мінімального прожиткового мінімуму у місячному розмірі, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Оскільки прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 1 січня 2017 року становить 1600,00 грн., то з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання фізичною особою позовної заяви майнового характеру в розмірі 640,00 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214, 215, 224-226, 88 ЦПК України, ст. 124 Конституції України , п.1. ч. 1 ст. 36, ст. 47 КЗпП України , суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт, що розірвання трудового договору, укладеного між ОСОБА_1 (69063, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая (Артема), б. 32, кв. 8, ІПН НОМЕР_1) та Товариством з обмеженою відповідальністю Запорізька юридична компанія (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарна, 40, код ЄДРПОУ 33004651), відбулось 12.01.2017 року, з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України .

Зобовязати Товариство з обмеженою відповідальністю Запорізька юридична компанія (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарна, 40, код ЄДРПОУ 33004651) видати ОСОБА_1 трудову книжку з зазначенням звільнена на підставі п.1 ч. 1 ст.36 КЗпП України з 12.01.2017 року .

В решті позовні вимоги залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Запорізька юридична компанія (69002, м. Запоріжжя, вул. Перша ливарна, 40, код ЄДРПОУ 33004651) (інші відомості про боржника у матеріалах справи відсутні) на користь держави судовий збір за подання фізичною особою позову майнового характеру в розмірі 640 (шістсот сорок) гривень 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через Жовтневий районний суд м. Запоріжжя шляхом подання в 10-денний строк з дня отримання рішення суду апеляційної скарги.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: Н.Г.Скользнєва

26.07.2017