Ухвала

від 26.07.2017 по справі 201/7987/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-сс/774/915/17 Справа № 201/7987/17 Слідчий суддя - ОСОБА_1 Суддя-доповідач - ОСОБА_2

Категорія: ст. КПК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 липня 2017 року м. Дніпро

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді-доповідача ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_5

представника третьої особи ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-груп» - ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року про накладення арешту на майно,

В С Т А Н О В И Л А :

Ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_9 , та накладено арешт і заборонено відчуження, передачу у оренду (суборенду), розпорядження земельною ділянкою загальною площею 0,0931га (кадастровий номер 1210100000:03:309:0078), що розташована за адресою: м. Дніпро (Дніпропетровськ), вул. Шевченка, 51, Дніпропетровської області, володільцем якої є Територіальна громада міста Дніпропетровська в особі Дніпропетровської міської ради (ЄДРПОУ 26510514), якою на праві суборенди землі користується ТОВ «Аверс-груп» (ЄДРПОУ 37374089), будівельні роботи на якій проводять ТОВ «Південно-східна будівельна компанія» (ЄДРПОУ 35609343) за замовленням ТОВ «Аверс-груп» (ЄДРПОУ 37374089), а саме заборонено: проводити державну реєстрацію, вносити зміни до державної реєстрації, перетворювати, змінювати цільове призначення, змінювати та присвоювати кадастрові номери, змінювати межі, змінювати конфігурацію, переоформлювати.Також накладено арешт на об`єкт незавершеного будівництва, будівельні роботи на якому проводять ТОВ «Південно-східна будівельна компанія» (ЄДРПОУ 35609343) за замовленням ТОВ «Аверс-груп» (ЄДРПОУ 37374089), що розташований по вул. Шевченко, 51 у м. Дніпро, Дніпропетровської області на земельній ділянці за кадастровим номером 1210100000:03:309:0078, загальною площею 0,0931га. Заборонено використовувати (розпоряджатися) об`єктом незавершеного будівництва, будівельні роботи на якому проводять ПП ТОВ «Південно-східна будівельна компанія» (ЄДРПОУ 35609343) за замовленням ТОВ «Аверс-груп» (ЄДРПОУ 37374089), а саме: заборонити проводити будь які підготовчі, будівельні роботи на земельній ділянці загальною площею 0,0931га (кадастровий номер 1210100000:03:309:0078), в тому числі проведення зовнішніх та внутрішніх фасадних, облицювальних, оздоблювальних, штукатурних, слюсарних, малярних, скління, електромонтажних, шпаклювальних, монтажних, зварювальних робіт, здійсненню установлення електричних систем, улаштуванню систем водопостачання, газопостачання, каналізації, опалення та кондиціонування повітря, будівельно-монтажних робіт, а також інших робіт пов`язаних із початком та завершенням будівництва.

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що суд вважає клопотання обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню, оскільки дані, викладені у матеріалах кримінального провадження дають підстави для висновку, що з метою забезпечення кримінального провадження накладання арешту на зазначене майно є необхідним.

В апеляційній скарзі представник третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-груп» - ОСОБА_7 просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про накладення арешту на майно. Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження даної ухвали суду, оскільки судове рішення було постановлено за відсутності представників ТОВ «Аверс-груп», на його адресу судом не направлялося, а про наявність арешту апелянту стало відомо лише 12 липня 2017 року, після чого одразу до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська було подано клопотання про скасування арешту вищезазначеного майна, але слідчий суддя ухвалою від 19 липня 2017 року відмовив в задоволенні даного клопотання, тому вже 21 липня 2017 року ТОВ «Аверс-груп» подало апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді від 07 червня 2017 року про накладення арешту на майно.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, стверджує про те, що арешт був накладений з порушенням вимог процесуального закону. Так, слідчим суддею не було дотримано вимоги ст. 173 КПК України, а саме не було враховано: відсутність правових підстав для арешту майна; недостатність доказів зв`язку арештованого майна з розслідуваним злочином. Також апелянт зазначає, що ні в клопотанні слідчого, ні в ухвалі суду не доведено та не обгрунтовано відповідність даного майна ст. 98 КПК України, відсутні будь-які обставини, які підтверджували б, що незастосування заходів заборони або обмеження користування, розпорядження скаржником власним майном може призвести до зникнення, втрати, знищення, перетворення, пересування, відчуження майна, у кримінальному проваджені цивільний позов не заявлено; санкцією ч.1 ст. 367 КК України не передбачено конфіскацію майна. Також апелянт вказує на те, що відомості про внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень відносно посадових осіб ТОВ «Аверс-груп», та про оголошення підозри останнім, відсутні; документи, додані прокурором до клопотання, є неналежними та недопустимими, оскільки це всі ксерокопії, не завірені належним чином, і взагалі клопотання слідчого не відповідає вимогам ст. 171 КПК України, оскільки слідчий не вказав передбачені ст. 170 КПК України підстави для накладення арешту на майно; міра, застосована судом, значно впливає на можливість здійснення законної господарської діяльності товариством, слідчий суддя не врахував наслідки арешту для інших осіб, які є інвесторами будівництва нерухомості.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника третьої особи, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, дослідивши надані матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Вирішуючи питання про дотримання апелянтом строку апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з того, що оскаржувана ухвала слідчого судді була постановлена без участі представників третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт та його представника, а отже за правилами ч. 3 ст. 395 КПК України строк її апеляційного скарження для останнього обчислюється з дня отримання ним копії даної ухвали. Інших правил визначення моменту початку строку апеляційного оскарження у цих правовідносинах процесуальний закон не містить. Оскільки наданими матеріалами не спростовуються доводи апелянта про те, що про існування даної ухвали йому стало відомо випадково під час перегляду Єдиного державного реєстру судових рішень, а копія даної ухвали у встановленому порядку ним не отримувалася, колегія суддів не вбачає підстав для висновку про пропущення апелянтом строку апеляційного оскарження та необхідність розгляду та вирішення питання про його поновлення.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя, відповідно до вимог ст.94 КПК України, ст.132 КПК України, ст.173 КПК України повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього спеціальної конфіскації; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою; розумність та спів розмірність обмеження прав власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.

Відповідні дані повинні міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

У Рішенні Європейського суду з прав людини від 02.11.04 у справі «Трегубенко проти України» вказано, що позбавлення майна може бути виправданим лише у випадку, якщо буде показаний inter alia, «інтерес суспільства» та «умови, передбачені законом». Більше того, будь-яке втручання у право власності обов`язково повинно відповідати принципу пропорційності. Як неодноразово зазначав суд, «справедливий баланс» має бути дотриманий між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа, про яку йдеться, несе «індивідуальний і надмірний тягар».

Крім того, відповідно до вимог ч.1 ст.170 КПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо виконання рекомендацій, які містяться у шостій доповіді Європейської комісії про стан виконання Україною Плану дій щодо лібералізації Європейським Союзом візового режиму для України, стосовно удосконалення процедури арешту майна та інституту спеціальної конфіскації» № 1019-VIII від 18 лютого 2016 року, який набрав чинності 28 лютого 2016 року арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, в тому числі, є доказом злочину. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Згідно з вимогами п.1) ч.2 ст.171 КПК України арешт майна допускається в тому числі з метою збереження речових доказів, при цьому, згідно вимог ч.3 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної чи юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Однак зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання та слідчий суддя, який розглядав зазначене клопотання, не дотрималися, що істотно вплинуло на правильність прийнятого судового рішення.

Відповідно до ст.171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном тощо.

Подане слідчим клопотання у даному випадку не відповідає вимогам ст.171 КПК України, що слідчий суддя суду першої інстанції залишив поза увагою та не дав цьому належної оцінки під час ухвалення свого рішення.

Відповідно до узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014, щодо осіб, які не є підозрюваними (яким у порядку, передбаченому ст. ст. 276 - 279 КПК, повідомлено про підозру, або яка затримана за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення), обвинуваченими (особа, обвинувальний акт щодо якої передано до суду в порядку, передбаченому ст. 291 КПК) або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

В даному випадку ні орган досудового розслідування, який вносив клопотання, ні слідчий суддя, задовольняючи зазначене клопотання, не звернули свою увагу на те, що на день розгляду клопотання в суді першої інстанції жодній особі у даному кримінальному провадженні не пред`явлено підозри та розмір завданих кримінальними правопорушеннями збитків належним чином не визначено.

Також слідчий суддя, як і сам слідчий, не взяли до уваги розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Крім того, апеляційним судом встановлено, що постановою слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 31 березня 2017 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040650004932 від 23.11.2016 року, закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення.

В межах вказаного кримінального провадження слідчий ОСОБА_8 звертався з клопотанням, погодженим з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_9 , про накладення арешту на вказане майно.

Як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, слідчий суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська своєю ухвалою від 19 липня 2017 року відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Аверс-Груп» в особі керівника ОСОБА_7 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12016040650004932 від 23.11.2016 року, накладеного ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07.06.2017року, мотивуючи це тим, що у провадженні СВ Жовтневого ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12016040650004932 від 23.11.2016 року за фактом самовільного заняття земельної ділянки та проведення будівництва, за ознаками складу злочину передбаченого ч.1 ст. 367 КК України, в ході досудового розслідування якого встановлено, що службовими особами ТОВ «Південно-східна будівельна компанія» (ЄДРПОУ 35609343) за замовленням ТОВ «Аверс-груп» (ЄДРПОУ 37374089) проводиться самовільне будівництво будівель та споруд на земельній ділянці, що розташована по вул. Шевченка, 51 у м. Дніпро, Дніпропетровської області, загальною площею 0,0931 га з кадастровим номером 1210100000:03:309:0078, яка розташована в межах історичного ареалу №1 історичного центру м. Дніпропетровська. Також слідчий суддя зазначив, що постанова слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 31.03.2017 року стосувалася закриття кримінального провадження № 12016040650004932 від 23.11.2016 року у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушенняв частині зведення іншого багатоповерхового житлового будинку, який не має відношення до переліку арештованого майна, щодо якого звернулося ТОВ «Аверс-Груп», що в даному випадку є помилковим, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено часткового закриття кримінального провадження, бо це закінчення досудового розслідування, яке відбувається в силу наявності обставин, що виключають кримінальне провадження або за наявності підстав для звільнення особи від кримінальної відповідальності. Подальше розслідування, після закриття кримінального провадження, є неможливим до того часу, коли постанова про закриття кримінального провадження не буде скасована в установленому КПК порядку.

Таким чином, оскільки постанова слідчого СВ Соборного ВП ДВП ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_8 від 31.03.2017 року не скасована у визначеному кримінальним процесуальним законодавством порядку, кримінальне провадження № 12016040650004932, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.11.2016 року, вважається закритим на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до п. п. 2, 3 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за правилами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.

Таким чином, враховуючи, що кримінальне провадження, в межах якого постановлена ухвала про накладення арешту на майно, закрите, застосування будь-яких заходів забезпечення кримінального провадження є неможливим, у зв`язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 284, 170-173, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу представника третьої особи, щодо майна якого вирішується питання про арешт, товариства з обмеженою відповідальністю «Аверс-груп» - ОСОБА_7 задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 07 червня 2017 року про накладення арешту на майно скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання СВ Соборного ВП ДВП ГУНП України в Дніпропетровській області ОСОБА_8 , погодженого з прокурором Дніпропетровської місцевої прокуратури № 2 Дніпропетровської області ОСОБА_9 , про арешт майна.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_4 ОСОБА_3