Ухвала

від 31.07.2017 по справі 369/5053/17

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5053/17 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1 Провадження № 11-сс/780/433/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2 Категорія 31.07.2017

УХВАЛА

Іменем України

31 липня 2017 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_2

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

з участю прокурора ОСОБА_7 ,

представника ТОВ «У.К. ПРАЙД» ОСОБА_8 ,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві провадження за апеляційною скаргою представника ТОВ «У.К. ПРАЙД»- ОСОБА_9 на ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16 травня 2017 року про арешт майна, постановлену в межах досудового розслідування кримінального провадження, відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 04 травня 2017 року за № 32017110200000020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України,

В С Т А Н О В И Л А:

16 травня 2017 року до слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області звернувся прокурор Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області із клопотанням про накладення арешту на автомобілі, які належать на праві власності ТОВ «УК «ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 40841843), а саме: «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2013) № двиг. САА 510114, № кузова НОМЕР_1 ; держ. номер НОМЕР_2 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2013) № двиг. САА 572504, № кузова НОМЕР_3 ; держ. номер НОМЕР_4 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. САА 602157, № кузова НОМЕР_5 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. САА 605027, № кузова НОМЕР_6 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. САА 603287, № кузова НОМЕР_7 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. НОМЕР_8 , № кузова НОМЕР_7 та встановлення заборони розпорядження і користування вищевказаними автомобілями, які належать на праві власності ТОВ «УК «ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 40841843).

Клопотання обґрунтоване тим, що ОСОБА_10 у період придбання та поставлення на облік вищезгаданих автотранспортних засобів за ТОВ «УК «ПРАЙМ» лише документально займав посаду директора в товаристві, однак причетності до ведення фінансово-господарської діяльності даного підприємства не мав, транспортні засоби, придбані в період 2016-2017 року та поставлені на державний облік за ТОВ «УК «ПРАЙМ» з використанням реквізитів ОСОБА_10 , як директора ТОВ «УК «ПРАЙМ», придбані незаконно з метою прикриття незаконної діяльності.

Постановою слідчого СУ ФР Києво-Святошинської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області ОСОБА_11 від 05.05.2017 року вказане майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні за ч.1 ст.205 КК України, внесеними до ЄРДР 04.05.2017р.

Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області було задоволено клопотання прокурора, накладено арешт на майно автомобілі, які належать на праві власності ТОВ «УК «ПРАЙМ» (код ЄДРПОУ 40841843), а саме: «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2013) № двиг. САА 510114, № кузова НОМЕР_1 ; держ. номер НОМЕР_2 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2013) № двиг. САА 572504, № кузова НОМЕР_3 ; держ. номер НОМЕР_4 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. САА 602157, № кузова НОМЕР_5 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. САА 605027, № кузова НОМЕР_6 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. САА 603287, № кузова НОМЕР_7 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. НОМЕР_8 , № кузова НОМЕР_7 та встановлено заборону розпорядження та користування вищевказаними автомобілями.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що клопотання обґрунтоване та підлягає задоволенню, оскільки є достатні підстави вважати, що вказані у клопотанні транспортні засоби відповідають критеріям, зазначеним у ст.ст.98,167 КПК України та існує можливість використання даного майна, як доказів у кримінальному провадженні.

Також слідчий суддя вказав про необхідність встановлення заборони користування та розпорядження даними автомобілями, оскільки існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, представником « ОСОБА_12 » подано апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 16.05.2017 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора про накладення арешту на автомобілі, які належать на праві власності ТОВ «У.К. «ПРАЙД» (код ЄДРПОУ 40841843), а саме: «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2013) № двиг. САА 510114, № кузова НОМЕР_1 ; держ. номер НОМЕР_2 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2013) № двиг. САА 572504, № кузова НОМЕР_3 ; держ. номер НОМЕР_4 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. САА 602157, № кузова НОМЕР_5 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. САА 605027, № кузова НОМЕР_6 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. САА 603287, № кузова НОМЕР_7 ; «VOLKSVAGEN TRANSPORTER» 1968 (2014) № двиг. НОМЕР_8 , № кузова НОМЕР_7 та встановлення заборони розпоряджатися і користуватися вищевказаним майном.

Обґрунтовуючи свої вимоги зазначає, що всупереч вимогам ст.172 КПК України слідчий суддя розглянув клопотання прокурора без участі представника ТОВ «У.К. ПРАЙД», в результаті чого прийшов до необґрунтованого рішення. Про існування оскаржуваної ухвали слідчого судді представнику ТОВ «У.К. ПРАЙД» стало відомо лише 10.07.2017 року.

Апелянт наголошує на тому, що майно, на яке було накладено арешт, не є предметом кримінального правопорушення, передбаченого ст.205 КК України, та не відповідає вимогам ст.98 КПК України, відносно представників чи посадових осіб ТОВ «У.К. ПРАЙД» не визначений процесуальний статус в даному кримінальному провадженні, підозра будь-кому не висувалася, згідно декларації з прибутку за 2016 рік та з податку на додану вартість за період з січня по березень включно 2017 року підприємство не здійснювало господарської діяльності, відтак, жодної шкоди державі та фізичним особам завдано бути не може, а санкція статті, інкримінованої в даному провадженні, не передбачає такого виду покарання, як конфіскація.

На думку апелянта, прокурор посилається на заяву ОСОБА_10 , реальність якої органами досудового розслідування не було превірено, заявник не був допитаний в рамках кримінального провадження, не має жодного процесуального статуса. Крім того, з 28.04.2017 року директором і власником ТОВ «У.К. ПРАЙД» є ОСОБА_9 і, накладаючи арешт на майно, суд порушує його права і перешкоджає законній господарській діяльності товариства.

Апелянт зазначає, що клопотання прокурора не відповідає вимогам ст.171 КПК, оскільки не містить підстав накладення арешту, ідентифікуючих ознак майна, доданих документів, що підтверджують право власності на майно, або те, що майно, яке належить арештовувати, набуто в результаті вчинення кримінального правопорушення. Під час розгляду клопотання слідчий суддя не звернув увагу, що накладає арешт на майно ТОВ «У.К. Прайм», а майно на яке накладено арешт належить ТОВ «У.К. Прайд», витяг з ЄРДР та постанова слідчого про визнання вказаних автомобілів речовими доказами також містить відомості про ТОВ «У.К. ПРАЙМ», а не ТОВ «У.К. ПРАЙД», тому слідчий суддя повинен був повернути клопотання прокурору, а не безпідставно накладати арешт.

Заслухавши доповідь судді, доводи представника юридичної особи на підтримку поданої апеляційної скарги, доводи прокурора, яка заперечила проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, перевіривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали клопотання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

У відповідності до ст.170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому п.1 ч.2 ст.170 КПК, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, тобто бути матеріальними об`єктами, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин,що встановлюються під час кримінального провадження.

Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.

При розгляді клопотання прокурора, слідчий суддя зазначених вимог кримінального процесуального законодавства у повній мірі не дотримав.

За змістом ст.ст.98-100 КПК України речовими доказами можуть бути лише реальні матеріальні об`єкти, які були надані стороні кримінального провадження або нею вилучені, та які були предметом огляду з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення в порядку ст.237 КПК України.

Із змісту клопотання прокурора випливає, що ставиться питання про арешт майна, можлива наявність якого фіксується лише копіями реєстраційних карток транспортних засобів та результатами аналітичного пошуку транспортних засобів по «НАІС ДДАІ» МВС України.

Доказів наявності таких перерахованих у клопотанні матеріальних об`єктів як транспортні засоби, факту вилучення чи отримання їх стороною кримінального провадження та огляду з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.205 КК України, матеріали клопотання не містять.

Крім того, диспозицією ч.1 ст.205 КК України визначено, що фіктивним підприємництвом є створення або придбання суб`єктів підприємницької діяльності (юридичних осіб) з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

В матеріалах клопотання відсутні будь-які докази, які свідчили про процедуру, механізм створення або придбання ТОВ «УК Прайм», директором якого значився ОСОБА_10 .

Таким чином, слідчий суддя не з`ясував всіх обставин, які мають бути з`ясовані при вирішенні питання про накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів та прийшов помилкового висновку, що вказане у клопотанні майно відповідає критеріям, визначеним у ст.ст.98,167 КПК України.

До того ж, задовольняючи клопотання прокурора та накладаючи арешт на майно ТОВ «УК «Прайм», слідчий суддя не звернув уваги на те, що шість згаданих у клопотанні транспортних засобів зареєстровані не за «УК «Прайм», а є власністю ТОВ «У.К.ПРАЙД».

За таких обставин, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню як незаконна.

Оскільки прокурором не доведена необхідність арешту майна ТОВ «УК «Прайм» з метою збереження речових доказів у рамках кримінального провадження за ознаками ч.1 ст.205 КК України, то колегія суддів вважає необхідним постановити нову ухвалу про відмову в задоволенні клопотання прокурора.

Керуючись ст.ст.405,407,419,422 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Ухвалу слідчого судді Києво Святошинського районного суду Київської області від 16.05.2017р. про накладення арешту на 6 автомобілів «VOLKSVAGEN TRANSPORTER», що належать ТОВ «УК «Прайм», шляхом заборони розпорядження та користування ними, скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою клопотання прокурора залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: Суддя: Суддя: