Постанова

від 01.08.2017 по справі 910/33160/15

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2017 року Справа № 910/33160/15 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя: судді:Алєєва І.В. (доповідач), Дроботова Т.Б., Коробенко Г.П. за участю представників: від позивача:Кравченко Т.В., дов. №173, від 26.12.2016р.; від відповідача:Лень М.В., дов. б/н від 13.05.2016р., Юрчик М.В., дов. б/н від 13.05.2016р.; від третьої особи:не з'явився розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю "Еларт" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017р. у справі господарського суду№910/33160/15 міста Києва за позовомКомунального підприємства "Київський метрополітен" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еларт" третя особаДепартамент комунальної власності виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) провиселення та демонтаж В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.02.2016р., залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017р. у справі №910/33160/15, позовні вимоги задоволено. Виселено Товариство з обмеженою відповідальністю "Еларт" з нерухомого майна (частини переходу), розташованого за адресою: м. Київ, станція метро "Либідська", вирішено демонтувати огорожуючі конструкції (кіоски), що належать відповідачу та знаходяться за адресою: станція метро "Либідська" Б/Н, загальною площею 66,4 кв.м.

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еларт", з прийнятими судовими актами попередніх інстанцій не погодився та звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду міста Києва.

Обґрунтовуючи підстави звернення до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, скаржник посилається на неправильне застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 23.06.2017р. зазначена касаційна скарга прийнята до провадження та призначена до розгляду. Залишено без розгляду клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Еларт" про зупинення виконання оскаржуваного рішення до закінчення його перегляду в порядку касації, оскільки до вказаного клопотання заявником не додано доказів відкриття виконавчого провадження за наказами господарського суду міста Києва від 09.03.2016р.

Ухвалою від 11.07.2017р. Вищий господарський суд України задовольнив клопотання відповідача про продовження строку розгляду касаційної скарги по даній справі, продовжив строк її розгляду на п'ятнадцять днів та відклав розгляд касаційної скарги.

Розпорядженням керівника апарату Вищого господарського суду України від 13.07.2017р. №08.03-04/2721 у зв'язку з відпусткою судді Кравчука Г.А., призначено повторний автоматичний розподіл судової справи №910/33160/15, відповідно до якого визначено склад колегії суддів: головуючий суддя - Алєєва І.В. (доповідач), судді - Дроботова Т.Б., Коробенко Г.П.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 18.07.2017р. відкладено розгляд касаційної скарги.

У письмових відзивах на касаційну скаргу позивач та третя особа просили оскаржувані судові акти залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

В призначеному судовому засіданні касаційної інстанції 01.08.2017р. представник відповідача підтримав вимоги касаційної скарги, представник позивача заперечував проти її задоволення. Третя особа у відзиві на касаційну скаргу просила розглянути касаційну скаргу без їх участі.

Перевіривши правильність застосування господарськими судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, проаналізувавши доводи касаційної скарги, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еларт".

Як було встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 23.11.2012р. між Головним управлінням комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державно адміністрації) (орендодавець), Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еларт" (далі ТОВ "Еларт") (орендар) було укладено договір №868 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (далі договір) (в редакції додаткової угоди від 23.11.2012р. №1 про внесення змін до договору оренди), на умовах якого орендодавець на підставі протоколу постійної комісії Київради з питань власності від 30.10.2012р. №139 передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно (частину переходу), що належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва та визначена відповідно до проектної документації, розробленої ДП "ПІ Укрметротунельпроект", тимчасовими огороджуючими конструкціями (кіосками) орендаря, що знаходиться за адресою: станція метро "Либідська" Б/Н, для змішаної торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами.

Пунктом 9.1 договору передбачено, що даний договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 23.11.2012р. до 21.11.2015р.

Відповідно до п. 9.4 договір припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно з 4.15 договору орендар після припинення дії договору оренди зобов'язаний протягом 30 календарних днів передати майно по акту приймання-передачі підприємству.

Підпунктом 8.5.6 пункту 8.5 договору у разі припинення дії договору, орендаря зобов'язано звільнити орендовану частину приміщення переходу станції метро "Либідська" в термін, визначений п. 4.15 договору від своїх огороджуючи конструкцій.

Відповідно до п. 9.7 договору, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення цього договору або зміну його умов після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий строк і тих самих умовах, які були передбачені цим договором. Зазначені дії оформлюються додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною цього договору.

Об'єкт оренди, що перебуває на балансі КП "Київський метрополітен", переданий орендареві за актом приймання-передачі майна в оренду від 23.11.2012р.

В процесі розгляду спору господарські суди попередніх інстанцій встановили, що листом від 23.11.2015р. №516-НЗК орендаря попереджено про закінчення терміну дії договору, відсутності наміру продовжувати його дію та про необхідність повернення орендованого майна. Направлення цього листа відповідачу підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення від 24.11.2016р.

Проте, відповідач таких дій не вчинив, орендоване майно позивачу не повернув, огороджуючі конструкції не демонтував.

Відповідно до ч. 4 ст. 284 ГК України строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" термін договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Частина 3 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачає, що після закінчення терміну договору оренди орендар, який належним чином виконував свої обов'язки за договором, має переважне право, за інших рівних умов, на укладення договору оренди на новий термін, крім випадків, якщо орендоване майно необхідне для потреб його власника. У разі якщо власник має намір використовувати зазначене майно для власних потреб, він повинен письмово попередити про це орендаря не пізніше ніж за три місяці до закінчення терміну договору.

Тобто, передбачене вказаними нормами права, переважне перед іншими особами право на укладення договору оренди на новий строк орендар може реалізувати тільки за умови, якщо орендодавець має намір передавати об'єкт в оренду.

Згідно з ст. 287 ГК України орендодавцями щодо державного та комунального майна є державні (комунальні) підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (в редакції на час виникнення правовідносин) договір оренди припиняється у разі закінчення строку на який його укладено.

Положення про оренду майна територіальної громади міста Києва, затверджене рішенням Київської міської ради від 22.09.2011р. №34/6250, що було чинне на момент спірних правовідносин, визначало орендодавцями:

- Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (далі - Головне управління) - щодо цілісних майнових комплексів комунальних підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних капіталів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації);

- районні в місті Києві державні адміністрації (далі - райдержадміністрації) - щодо майна, яке передане їм в управління;

- комунальні підприємства, установи та організації - щодо нерухомого майна, загальна площа якого не перевищує 200 квадратних метрів на одне підприємство, установу, організацію, та іншого окремого індивідуально визначеного майна, яке закріплено за ними на праві господарського відання або оперативного управління.

Пунктом 5.2 статуту КП "Київський метрополітен" передбачено, що майно підприємства є комунальною власністю територіальної громади міста Києва і закріплено за ним на праві господарського відання.

Згідно з наказом Головного управління комунальної власності м. Києва від 23.04.2003р. №98 "Про закріплення основних засобів" за КП "Київський метрополітен" на праві повного господарського відання закріплено майно (основні засоби) в т.ч. і станція метро "Либідська".

Посилання відповідача на те, що позивачем не доведено право комунальної власності на орендоване майно, оскільки відсутня відповідна державна реєстрація, були відхилені судами попередніх інстанцій, оскільки відповідно до положень ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Оспорювати право власності іншої особи може особа, яка вважає себе власником (володільцем) майна. Орендар до кола таких осіб не відноситься.

Статтею 43 ГПК України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши усі обставини та зібрані у справі докази, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що строк дії договору оренди на час подачі позову до суду закінчився та продовжений не був, відсутність відповідного рішення Київської міської ради, на підставі якого могло б бути продовжено строк дії договору оренди, втім відповідач після закінчення дії договору оренди орендоване майно не повернув позивачеві.

Таким чином, враховуючи припинення договору у зв'язку із закінченням його строку, наявною відмовою в його продовженні, та зважаючи на те, що відповідач зобов'язаний був повернути позивачу об'єкт оренди, чого ним зроблено не було, колегія суддів погоджується з висновком господарських судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи з урахуванням предмета спору та обсягу позовних вимог, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

В силу приписів ст.111 7 ГПК України, касаційна інстанція не має права сама встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові місцевого чи апеляційного господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази .

Таким чином, у касаційної інстанції відсутні процесуальні повноваження щодо переоцінки фактичних обставин справи, встановлених під час розгляду справи господарськими судами та під час здійснення провадження.

Щодо викладених в касаційній скарзі інших доводів, то вони вже були обґрунтовано спростовані судом апеляційної інстанції, і колегія суддів касаційної інстанції погоджується з викладеними в оскаржуваній постанові мотивами відхилення доводів скаржника, у зв'язку з чим підстави для скасування постанови Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017р. у справі №910/33160/15 відсутні.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 -111 12 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.04.2017р. у справі №910/33160/15 залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еларт" - без задоволення.

Головуючий суддя (доповідач) І.В. Алєєва Суддя Т.Б. Дроботова Суддя Г.П. Коробенко