Рішення

від 01.08.2017 по справі 918/498/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

01 серпня 2017 р. Справа № 918/498/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут"

до відповідача ОСОБА_1 установа "Інститут охорони грунтів України" в особі Рівненської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України"

про стягнення заборгованості в сумі 1 495 грн. 36 коп.

За участю представників сторін:

від позивача: представник ОСОБА_2

від відповідача: представник ОСОБА_3

Статті 20,22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (Позивач) звернулося в Господарський суд Рівненської області з позовом до Державної установи "Інститут охорони грунтів України" в особі Рівненської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України" (Відповідач), в якому просить стягнути з останнього суму заборгованності в розмірі 1 495, 36 грн., що складається з основної суми боргу в розмірі 1 360, 74 грн., пені в розмірі 93, 73 грн., 3% річних в сумі 10, 95 грн. та 29, 94 грн. інфляційних втрат.

Позовні вимоги мотивовані тим що: 01.01.2017 року між сторонами був укладений Договір № 114112ED84AB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, термін дії якого встановлений до 31 грудня 2017 року. На виконання умов Договору Позивачем була здійснена поставка природного газу, однак Відповідач всупереч умовам Договору повну оплату не здійснив, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованність.

В судовому засіданні 01.08.2017 року представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених в позовній заяві та просив суд задоволити. Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги визнав.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу, заслухавши пояснення представників сторін, давши правову оцінку доказам, які мають значення для вирішення справи, господарський суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

01 січня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Рівнегаз збут (як Постачальником) та ОСОБА_1 установою "Інститут охорони грунтів України" в особі Рівненської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України" (як Споживачем) був укладений договір № 114112ED84AB017 на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів (далі- Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору Постачальник зобов"язується передати у власність Споживачу у 2017 році природний газ, а Споживач зобов"язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 2.9 Договору сторони погодили порядок визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) природного газу на підставі актів приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Так, в березні 2017 року Відповідачу поставлено природного газу на суму 2 290, 74 грн., що підтверджується актом приймання-передачі природного газу, а саме: акт № 3РВ00006497 приймання-передачі природного газу до Договору.

Згідно розділу 4 Договору оплата вартості газу сплачується до 25-го числа місяця, що передує місяцю постачання у розмірі 100% місячної вартості запланованого обсягу газу.

Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 4.2.3 Договору).

Судом встановлено, що Відповідач прийняті на себе зобов'язання по оплаті здійснив частково в розмірі 930, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № ЗРВ00017812 від 27 квітня 2017 року, відтак станом на дату розгляду справи, заборгованість Відповідача перед Позивачем становить 1 360, 74 грн. Крім того, в судовому засіданні 01 серпня 2017 року вказана заборгованість була визнана представником Відповідача.

Пунктом 6.2.1 Договору передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати, Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

В зв'язку з простроченням повної оплати Позивачем нарахована пеня у розмірі 93, 73 грн. за період з 10.04.2017р. по 06.07.2017 року.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Перевіривши розрахунок пені наданий позивачем та здійснивши її перерахунок відповідно до п. 6.2.1 Договору суд дійшов висновку про те, що він є правильним і підлягає стягненню з відповідача у вказаній вище сумі.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На підставі вищенаведеної норми закону Позивач нарахував Відповідачу 3% річних в сумі 10, 95 грн. та інфляційні втрати в розмірі 29, 94 грн. за період з 10.04.2017 року по 06.07.2017 року.

Перевіривши їх нарахування, суд прийшов до висновку, що вони є арифметично вірними, законними, а відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Частиною 1 ст. 179 Господарського кодексу України визначено, що майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до положень ч. 1 та ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 1, 7 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Статтями 525 та 526 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" до Державної установи "Інститут охорони грунтів України" в особі Рівненської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України" про стягнення основної суми боргу в сумі 1 360, 74 грн., пені в розмірі 93, 73 грн., 3% річних в сумі 10, 95 грн. та 29, 94 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами, не спростованими у встановленому порядку Відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України на Відповідача покладаються судові витрати, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв'язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись статями 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державної установи "Інститут охорони грунтів України" в особі Рівненської філії Державної установи "Інститут охорони грунтів України" (35325, Рівненська область, Рівненський р-н, с. Шубків, вул. Рівненська, буд. 3, код ЄДРПОУ 38517292) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Рівнегаз збут" (33027, м.Рівне, вул. Івана Вишенського, 4, код ЄДРПОУ 39589441) 1 360 (одну тисячу триста шістдесят) грн. 74 коп. основної суми боргу, 93 (дев'яносто три) грн. 73 коп. пені, 10 (десять) грн. 95 коп. 3% річних, 29 (двадцять дев'ять) грн. 94 коп. інфляційних втрат та 1 600 (одна тисяча шістсот) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено та підписано 02.08.2017 року.

Суддя Марач В.В.