Рішення

від 01.08.2017 по справі 922/1948/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" серпня 2017 р.Справа № 922/1948/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аюпової Р.М.

при секретарі судового засідання Васильєві А.В.

розглянувши справу

за позовом Фермерського господарства "Антонівське", с. Антоніна до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайн-Індастрі", м. Харків про стягнення грошових коштів в розмірі 164524,80 грн. за участю представників сторін:

не з'явились

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Фермерське господарство "Антонівське", с. Антоніна, звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайн-Індастрі", м. Харків, про стягнення суми оплати за непоставлений товар за договором поставки № 2605/12 від 26.05.2016р., укладеним між сторонами даного спору, в розмірі 164524,80 грн. Також позивач просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Ухвалою господарського суду від 12.06.2017р. прийнято вказану позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 17.07.2017р. о 10:45 год.

Ухвалою господарського суду від 17.07.2017р. розгляд справи відкладався на 01.08.2017р. об 11:15 год.

У судове засідання 01.08.2017р. представник позивача не з'явився, матеріали справи містять клопотання позивача про розгляд справи за відсутності представника позивача, за наявними матеріалами (вх. № 20910).

Представник відповідача у судове засідання 01.08.2017р. не з'явився, про причину неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином за адресою зазначеною у витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, станом на 23.06.2017 року, про що свідчать відмітки про направлення ухвал суду, які направлялись на адресу відповідача. Як свідчать матеріали справи, ухвала суду про порушення провадження у справі, направлена на адресу відповідача, повернулась на адресу суду з відміткою відділення зв'язку «за не запитом» .

У постанові пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26 грудня 2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначає, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Таким чином, суд вважає, що відповідач - ТОВ "Дівайн-Індастрі", належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованою Верховною ОСОБА_1 України (Закон України від 17.07.1997 року № 475/97 - ВР ), кожній особі гарантовано право на справедливий і відкритий розгляд при визначенні її громадських прав і обов'язків впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

Ухвалою господарського суду Харківської області від12.06.2017р. сторони попереджені про розгляд справи за наявними в ній матеріалами, у разі неявки представників сторін у судове засідання та ненадання витребуваних судом документів. Враховуючи це, враховуючи також достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п.4 ч.3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 26 травня 2016 року між Фермерським господарством Антонінське (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Дівайн-Індастрі (постачальник, відповідач), укладено Договір поставки № 2605/12, відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов'язується в порядку та на умовах, передбачених Договором, передати у власність покупця товар, визначений у п. 1.2 даного Договору (далі - товар), а покупець зобов'язується прийняти цей товар.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за Договором, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), а також вартість товару визначається специфікацією, що є невід'ємною частиною Договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору постачальник відвантажує товар за адресою покупця за цінами, які зазначені в специфікації до Договору, яка становить його невід'ємну частину.

Відповідно до специфікації № 1 до Договору (Додаток № 2), позивачем було замовлено товар на загальну суму: 164524,80 грн., а саме:

1. Сульфат амонію (кристалічний)(м-50кг) - 15 тон - загальною вартістю 55337, 40 грн. без ПДВ;

2. Карбамід (м-50кг) - 10 тон - загальною вартістю 56766, 60 грн. без ПДВ;

3. Селітра аміачна (м-50кг) - 5 тон - загальною вартістю 25000,00 грн. без ПДВ.

Сума ПДВ за Договором складає - 27420, 80 грн.

Пунктом 5.1. Договору та абзацом 3 вищезазначеної специфікації встановлено, що розрахунок за цим Договором між постачальником і покупцем здійснюється в такому порядку: Покупець сплачує 100% вартості товару, а саме 164524,80 грн. з ПДВ, відповідно до рахунку на оплату, шляхом перерахунку грошових коштів на відповідний розрахунковий рахунок постачальника, який зазначено у Договорі, після підписання Договору та усіх додатків до нього, які становлять його невід'ємну частину.

Як зазначає позивач, після підписання Договору, усіх додатків до нього, які становлять його невід'ємну частину та отримання рахунку на оплату №59 від 26.05.2016р., позивачем на рахунок відповідача було сплачено вартість замовленого товару у сумі 164524,80 грн. з ПДВ, що підтверджується платіжним дорученням № 96 від 26.05.2016р., з відміткою банку про проведенні платежу.

На виконання вимоги пункту 5.2. Договору, яким встановлено, що покупець має повідомити постачальника про здійснення платежу шляхом надання скан-копії платіжного доручення на електронну адресу постачальника, 26.05.2016р. позивачем було направлено на електронну адресу постачальника скан-копію платіжного доручення № 96 від 26.05.2016р. про сплату вартості товару у сумі 164524,80 грн., з відміткою банку про проведення платежу.

Пунктом 4.3. Договору встановлено, що товар відвантажується зі складу постачальника на адресу покупця за умови 100% оплати рахунку на оплату та надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Відповідно до пункту 4.4. Договору, постачальник доставляє товар на адресу покупця на протязі двох календарних днів після надходження коштів на розрахунковий рахунок постачальника.

Таким чином, відповідно до умов Договору, постачальник зобов'язаний був поставити товар покупцю у термін до 03.06.2016р.

Як зазначає позивач, станом на 28.04.2017р., постачальник взяті на себе зобов'язання за Договором не виконав, товар покупцю не поставив, кошти у розмірі 164524,80 грн., що були сплачені покупцем за товар не повернув, в зв'язку з чим на адресу відповідача позивачем було направлено претензію № 01/17 від 28.04.2017р., з вимогою протягом 5 діб, з часу отримання листа (претензії), повернути суму попередньої оплати у розмірі 164524,80 грн. з ПДВ на розрахунковий рахунок позивача.

Направлена на адресу відповідача претензія, залишилась без відповідного реагування, що і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду Харківської області, за захистом свого порушеного права, з вимогою про стягнення на свою користь суми вартості сплаченого, але не отриманого товару в розмірі 164524,80 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 ЦК України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

У відповідності із ст.173 ГК України та ст. 509 ЦК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконати її обов'язку.

Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 п. 4 ст. 179 ГК України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 ЦК України, частиною 2 статті 20 ГК України, одним із способів захисту права є примусове виконання обов'язку в натурі (присудження до виконання обов'язку в натурі).

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. ст. 662, 664 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар" Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

В силу положень ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до статті 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з положеннями частини 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що 26.05.2016р. позивачем, після отримання рахунку на оплату №59 від 26.05.2016р., було здійснено 100% оплати грошових коштів на рахунок відповідача, шляхом перерахування 164524,80 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 96 від 26.05.2016р., що свідчить про виникнення у ТОВ "Дівайн-Індастрі" обов'язку протягом 2 календарних днів поставити позивачу спірний товар.

Проте, відповідач, станом на час розгляду справи, товар за спірним договором позивачу не поставив.

Отже, відповідач є таким, що прострочив виконання зобов'язання по поставці товару в строк, встановлений договором. Таким чином, покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст. 22 ГПК України, сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право, в тому числі, подавати докази.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 ЦК України, ст. ст. 193, 198 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження поставки позивачу товару в строк та у повному обсязі, а також не надав суду доказів на підтвердження повернення позивачу зазначеної суми, сплаченої позивачем як передплата за поставлений товар, сума заборгованості в розмірі 164524,80 грн., є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Таким чином, позов Фермерського господарства "Антонівське" підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 12, 22, 27, 32, 33, 43, 49, 65, 69, 75, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дівайн-Індастрі" (61044, м. Харків, пр. Московський, 259, код ЄДРПОУ 39403467) на користь Фермерського господарства "Антонівське" (19114, Черкаська область, Монастирищенський район, с. Антоніна, вул. Комарова, 13, код ЄДРПОУ 31887002) суму оплати за непоставлений товар за Договором поставки від 26.05.2016р. в розмірі 164524,80 грн., суму судового збору в розмірі 2467,88 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_1

справа № 922/1948/17