Рішення

від 25.07.2017 по справі 910/9266/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.07.2017Справа №910/9266/17 Суддя Мудрий С.М., розглянувши справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичний центр"Адоніс Плюс"

до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Дім страхування"

товариство з обмеженою відповідальністю "Фінанс-лайн"

про стягнення 115 479,95 грн.

Представники:

від позивача: Чубко В.В. - представник за довіреністю № 13 від 27.07.2016 р.;

від відповідача: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд господарського суду м. Києва передані позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичний центр "Адоніс Плюс" до приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" про стягнення 115 479,95 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 31.12.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичний центр "Адоніс Плюс" та приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" укладено договір № 479 МЕД про надання медичних послуг застрахованим особам, відповідно до якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку надавати медичні послуги передбачені програмою медичного страхування, громадянам, щодо яких із замовником укладено договори добровільного медичного страхування, за цінами, визначеними у додатку № 1 до цього договору, а замовник зобов'язується відшкодовувати виконавцю вартість їх надання на умовах цього договору.

Як зазначає позивач, відповідно до актів виконаних робіт, відповідач станом на 06.06.2017 р. заборгував позивачеві суму у розмірі 104 645,51 грн., що підтверджується:

- актом виконаних робіт (амбулаторно-поліклінічне лікування) від 21.12.2016 р. на суму 54 515,01 грн.;

- актом виконаних робіт (амбулаторно-поліклінічне лікування) від 03.01.2017 р. на суму 42 421,50 грн.;

- актом виконаних робіт (амбулаторно-поліклінічне лікування) від 02.02.2017 р. на суму 7 709,00 грн.

Таким чином, відповідно до вищевикладеного товариство з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичний центр "Адоніс Плюс" звернулось до суду з вимогою про стягнення з приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" основну суму заборгованості у розмірі 104 645,51 грн., пеню в розмірі 5 232,27 грн., індекс інфляції в розмірі 4 460,17 грн, три відсотки річних в розмірі 1 142,00 грн.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 08.06.2017 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.06.2017 р.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 26.06.2017 р. розгляд справи відкладено на 25.07.2017 р., у зав'язку із неявкою представників відповідача, третіх осіб 1,2

В судове засідання 25.07.2017 р. представники відповідача, третіх осіб 1, 2 не з'явилися, вимоги ухвали суду від 09.06.2017 р. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили, хоча про час та дату судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 01030 42771191, 01030 42771094, 01030 42771221 відповідно.

Представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд задовольнити позов.

Відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 статті 509 ЦК України передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

31.12.2012 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичний центр "Адоніс Плюс" та приватним акціонерним товариством "Страхове товариство "Іллічівське" укладено договір № 479 МЕД про надання медичних послуг застрахованим особам.

Відповідно до п. 1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку надавати медичні послуги передбачені програмою медичного страхування, громадянам, щодо яких зі замовником укладено договори добровільного медичного страхування, за цінами, визначеними у додатку № 1 до цього договору, а замовник зобов'язується відшкодовувати виконавцю вартість їх надання на умовах цього договору.

Згідно з п. 1.2. договору, страховим випадком є документально підтверджене отримання застрахованою особою медичних послуг у виконавця з приводу настання випадків, передбачених договором страхування, під час дії договору страхування.

Пунктами 2.1., 2.2. договору передбачено, що медичні послуги застрахованій особі надаються виконавцем за наявності чинного договору страхування/картки застрахованої особи і документи, що посвідчує особу та попередньої письмової домовленості із замовником. Невідкладні медичні послуги виконавець надає застрахованій особі без попередньої домовленості із замовником, після чого негайно інформує його про це

Виконавець зобов'язаний забезпечити відповідність медичних послуг, що надаються застрахованій особі, встановленим методикам та стандартам якості, що існують у системі практичної охорони здоров'я України щодо обстежень і лікування хворих. Під належною якістю медичних послуг, що надаються, сторони домовились вважати:

дотримання санітарно-гігієнічних, протиепідемічних та організаційно-господарських норм та умов прийому, лікування та реабілітації застрахованої особи відповідно до затверджених медико-економічних стандартів;

безумовне дотримання виконавцем медико-етичних норм;

дотримання домовленості відносно індивідуального сервісу, що надається виконавцем застрахованій особі.

Надавати застрахованій особі медичні послуги в обсягах чітко обґрунтованої необхідності за медичними показниками та в залежності від її стану (п. 3.1.1., 3.1.2.).

Відповідно до 3.3.2. договору, замовник зобов'язаний проводити оплату рахунків виконавця за надані медичні послуги застрахованій особі згідно з тарифами, наведених в додатку № 1 до цього договору та у порядку, передбаченому розділом 4 цього договору.

Факт надання послуг на суму 104 645,51 грн. підтверджується актом виконаних робіт (амбулаторно-поліклінічне лікування) від 21.12.2016 р. за період з 01.12.2016 по 15.12.2016 на суму 54 515,01 грн.; актом виконаних робіт (амбулаторно-поліклінічне лікування) від 03.01.2017 р. за період з 16.12.2016 р. по 31.12.2016 р. на суму 42 421,50 грн.; актом виконаних робіт (амбулаторно-поліклінічне лікування) від 02.02.2017 р. за період з 16.01.2017 по 31.01.2017 на суму 7 709,00 грн.;

Згідно з п. 4.1., 4.2. договору, всі розрахунки за цим договором здійснюються в національній валюті України згідно узгоджених тарифів на послуги виконавця (додаток № 1 до договору).

Замовник зобов'язаний звірити акт виконаних робіт протягом трьох робочих днів з дати отримання відповідних рахунків та медичної документації, що підтверджують факти настання страхових випадків та надання застрахованим особам медичних послуг за договором страхування (загальний рахунок, акт виконаних робіт, виписка з медичної картки застрахованої особи тощо) та сплатити вартість фактично отриманих послуг застрахованими особами шляхом переказу коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 10 (десяти) банківських днів.

Оплата за актом від 21.12.2016 р. мала бути здійснена 13.01.2017 р., за актом від 03.01.2017 р. - 01.02.2017 р., за актом від 02.02.2017 р. - 02.03.2017 р.

Відповідно до статті 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до статті 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст.525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Для врегулювання спору мирним шляхом позивач 09.03.2017 р. направив відповідачу претензію вих. № 13 від 06.03.2017 р., отримана останнім 10.03.2017 р., що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0314603401756.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності заборгованості за договором № 479 МЕД про надання медичних послуг застрахованим особам від 31.01.2012 р. у розмірі 104 645,51 грн., належним чином доведений, документально підтверджений, тому вимога позивача визнається судом обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

У зв'язку з неналежним виконання грошових зобов'язань за договором, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 5 232,27 грн.

Відповідно до п. 5.2. договору, у випадку недотримання обумовлених строків платежів замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі 0,1% від заборгованої суми за кожний день прострочення платежу. Загальна сума санкцій не може перевищувати 5 відсотків від суми заборгованості.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Вимога позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 5 232,27 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Крім того, на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати пов'язані з інфляційними процесами в сумі 4 460,17 грн. та 3% річних в розмірі 1 142,00 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати спати боргу з урахуванням, процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами договору та положень статті 625 Цивільного кодексу України.

Вимога позивача щодо стягнення індексу інфляції в розмірі 4 460,17 грн. та 3% річних в розмірі 1 142,00 грн. за період прострочення вказаний в розрахунку є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно з ч.1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно статті 49 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1ст. 32, ч. 1 ст. 33, 34, ст. 44, ч. 5 ст. 49, 75, ст.ст. 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства "Страхове товариство "Іллічівське" (01033, м. Київ, вул. вул.. Саксаганського, 38Б, код ЄДРПОУ 25186738) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Лікувально-діагностичний центр"Адоніс Плюс" (02002, м. Київ, вул. Р. Окіпної, 8б, код ЄДРПОУ 37847337) основний борг в розмірі 104 645 (сто чотири тисячі шістсот сорок п'ять) грн. 51 коп., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань 5 232 (п'ять тисяч двісті тридцять дві) грн. 27 коп., індекс інфляції в розмірі 4 460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) грн.. 17 коп., три відсотки річних в розмірі 1 142 (одна тисяча сто сорок дві) грн. 00 коп. та 1 732 (одна тисяча сімсот тридцять дві) грн. 21 коп. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Відповідно до частини 5 статті 85 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата підписання рішення: 03.08.2017 року.

Суддя С.М.Мудрий