Постанова

від 01.08.2017 по справі 918/185/17

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"01" серпня 2017 р. Справа № 918/185/17

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Огороднік К.М.

суддя Крейбух О.Г. ,

суддя Тимошенко О.М.

при секретарі судового засідання Берун О.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Приватного відкормочно-торгівельного підприємства "Імпульс" на рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.2017 року у справі № 918/185/17 (суддя Андрійчук О.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Рівнеобленерго"

до Приватного відкормочно-торгівельного підприємства "Імпульс"

про стягнення заборгованості за електричну енергію в сумі 43 180,67 грн.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1, за довіреністю,

відповідача - ОСОБА_2, за довіреністю,

В судовому засіданні від 01.08.2017 року оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 10.05.2017 року позов ПАТ "Рівнеобленерго" задоволено частково. Стягнуто з Приватного відкормочно-торгівельного підприємства "Імпульс" на користь ПАТ "Рівнеобленерго" 38381,98 грн. заборгованості, 2637,32 грн. пені, 2109,48 грн. інфляційних та 1598,08 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог про стягнення 51,89 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволені позову. Скаржник вважає оскаржуване рішення винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповним дослідженням наявних в матеріалах справи доказів.

В судовому засіданні представник скаржника апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі з підстав зазначених у ній, просив апеляційну скаргу задоволити, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Представник позивача апеляційну скаргу заперечила у повному обсязі з підстав, зазначених у письмовому відзиві, просила її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, апеляційний суд встановив наступне.

Судами встановлено, а матеріалами справи підтверджено, що 18.02.2010 року між позивачем (постачальник) та відповідачем (споживач) укладено договір № 270011859 про постачання електричної енергії, згідно якого постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з сумарною приєднаною потужністю 150 кВт, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору. Договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2010 року. Договір вважається продовженим щорічно на тих самих умовах, якщо за місяць до закінчення строку дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір підписано уповноваженими представниками позивача та відповідача і скріплено відбитками печаток сторін.

Згідно ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі-енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Відповідно до п. 5.1. Правил користування електричною енергією (далі - ПКЕЕ), затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики № 28 від 31.07.1996 року, з наступними змінами і доповненнями, договір про постачання електричної енергії є основним документом, який регулює відносини між постачальником електричної енергії за регульованим тарифом, що здійснює свою діяльність на закріпленій території, і споживачем та визначає зміст правових відносин, прав та обов'язків сторін. Споживання електричної енергії без дозволу не допускається.

Як вбачається з п. 2.2. укладеного між сторонами договору останнім сторони передбачили, що постачальник зобов'язався постачати споживачу електроенергію, як різновид товару: в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 договору та з урахуванням умов розділу 6 цього договору; згідно з категорією струмоприймачів споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком № 6 "ОСОБА_2 розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін"; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності. Згідно п. 2.3 договору споживач, у свою чергу, зобов'язався дотримуватися режиму споживання електричної енергії згідно з умовами розділу 5 цього договору та режиму роботи електроустановок, які передбачені додатками № 1, 2, 8 до цього договору; повідомляти та погоджувати всі зміни стосовно нормального режиму роботи підприємства; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії згідно з умовами додатку № 4 "Порядок зняття показників засобів обліку електричної енергії та розрахунків"; здійснювати оплату за перетікання реактивної електричної енергії між електромережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком № 8 "Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії".

Згідно п. 5.1 договору для визначення договірних величин споживання електричної енергії та потужності на наступний рік споживач не пізніше 01 листопада поточного року надає постачальнику відомості про розмір очікуваного споживання електричної енергії. У разі ненадання споживачем зазначених відомостей у встановлений термін розмір очікуваного споживання електричної енергії (потужності) на наступний рік установлюється постачальником на рівні відповідних періодів поточного року.

Як встановлено судами обох інстанцій, відповідачем не було подано відомостей щодо розміру очікуваного споживання електричної енергії (потужності) підприємства на наступний рік, у зв'язку з чим позивачем було надіслано відповідачу лист-повідомлення № 35/14-06/307 від 03.11.2015 року про встановлення розміру очікуваного споживання електричної енергії на 2016 рік з помісячним споживанням, а саме: січень 2016 року - 3,928 кВт. год., лютий 2016 року - 3, 765 кВт. год., березень 2016 року - 1,969 кВт. год., квітень 2016 року - 0,924 кВт. год., травень 2016 року - 0,810 кВт. год., червень 2016 року - 1,425 кВт. год., липень 2016 року - 0,410 кВт. год., серпень 2016 року - 0,424 кВт. год., вересень 2016 року - 0,424 кВт. год., жовтень 2016 року - 1,427 кВт. год., листопад 2016 року - 1,449 кВт. год., грудень 2016 року - 4,411 кВт. год.

26.11.2013 року між сторонами укладено додаток № 4 до додаткової угоди № 1 від 26.11.2013 року до договору, в якому погоджено порядок зняття показів засобів обліку електричної енергії та розрахунків, згідно п. 1 якого розрахунковим вважається період з 13 календарного числа попереднього місяця до такого ж календарного числа поточного місяця. Розрахунковий період прирівнюється до календарного місяця, того, на який припадає дата остаточного розрахунку. Згідно п. 2 цього додатку покази засобів обліку відповідно до Переліку об'єктів і точок комерційного обліку споживача фіксуються споживачем 13 числа кожного місяця об 00-00 год. та вибірково контролюються (знімаються) постачальником. Після зняття показів засобів обліку споживач оформляє Звіт про використану електроенергію, який складається у 2-х примірниках, по одному для кожної сторони та 13 числа надає постачальнику нарочним, але не пізніше наступного робочого дня після зняття показів і одночасно отримує рахунок за фактично спожиту електроенергію. Якщо термін подачі Звіту про використану електроенергію припадає на вихідні та/або святкові дні, Звіт надається в перший робочий день, що слідує за вихідними та/або святковими днями. У разі неможливості отримання постачальником даних про використану електричну енергію в зазначений термін (незалежно від причин), визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється самостійно постачальником за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. У разі наявності зафіксованих постачальником показників засобів обліку споживачеві виписується рахунок відповідно до таких показників.

Як встановлено пунктом 3.5 додатку № 4 розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, а згідно з п. 4 цього додатку до договору відповідно до визначеної згідно з п. 5 додатку величини коштів за фактично спожиту електричну енергію постачальник виписує споживачу рахунок на оплату електричної енергії, який має бути оплачений протягом 5 операційних днів від дня отримання споживачем рахунку, але не пізніше дати остаточного розрахунку. Дата остаточного розрахунку - 10 число поточного місяця. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим, ніж очікуване, Споживач повинен зробити доплату протягом п'яти операційних днів з дати отримання рахунку.

На підтвердження обсягів використаної відповідачем електричної енергії позивачем до матеріалів було долучено звіти про використану електроенергію за період з січня 2016 року по лютий 2017 року, акти приймання-передавання електричної енергії за вказаний період, що підписані сторонами та скріплені печатками без будь-яких зауважень з боку відповідача, а також рахунки-фактури за спожиту електричну енергію, за перетікання реактивної електричної електроенергії та рахунки на оплату авансових/планових платежів за січень 2016 року - лютий 2017 року.

Згідно п.п. 6.11. п. 6 ПКЕЕ остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунка відповідно до даних про фактичне споживання електричної енергії визначеного за показами розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами. Рахунок на оплату електричної енергії, спожитої впродовж звітного розрахункового періоду (остаточний розрахунок) та рахунок на оплату заявленого обсягу споживання електричної енергії на найближчий наступний розрахунковий або плановий період (авансовий платіж або попередня оплата) у разі, коли договором про постачання електричної енергії передбачено виставлення рахунків на авансовий платіж або попередню оплату, надаються постачальником електричної енергії одночасно у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії. У таких рахунках обов'язково зазначається кінцева дата їх оплати згідно з договором про постачання електричної енергії. Рахунки на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах постачальника електричної енергії через персональну сторінку споживача на web-сайті постачальника електричної енергії або електронною поштою, факсимільним зв'язком, поштовим зв'язком, кур'єром чи іншими способами з використанням новітніх інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії.

В процесі визначення суми платежу остаточного розрахунку за поточний розрахунковий період мають бути враховані суми проведеної в попередньому та поточному розрахункових періодах оплати споживання електричної енергії за поточний розрахунковий період. Тривалість періоду для здійснення споживачем розрахунків зазначається у договорі та/або на платіжному повідомленні і має не перевищувати 5 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які оплачують електричну енергію самостійно, і 10 операційних днів з дня отримання рахунка для споживачів, які здійснюють розрахунки через структурний підрозділ, який розташований в іншому місті. Дата оплати рахунка (здійснення розрахунку) визначається датою, на яку були зараховані кошти на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника електричної енергії за регульованим тарифом.

Згідно п.п. 8.1. п. 8 ПКЕЕ постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на отримання від споживача своєчасної оплати за електричну енергію та інших платежів відповідно до умов договору та законодавства України, в згідно п.п. 2 п. 10.2. цих правил споживач зобов'язаний оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків, виставлених на підставі актів про порушення цих правил та умов договору.

Як встановлено п. 4 додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 26.11.2013 року платіж, внесений споживачем без зазначення конкретного розрахункового періоду, за який проводиться оплата, або без зазначення конкретного призначення платежу, постачальник відносить на погашення заборгованості із найдавнішим строком виникнення.

Судами встановлено, що згідно умов договору позивач здійснив постачання електричної енергії, проте, відповідач прийняті на себе зобов'язання по оплаті використаної електроенергії в обсязі та строки, визначені умовами договору, не провів.

Більше того, судами встановлено, що відповідачем у січні, червні, серпні, вересні 2016 року спожито електричної енергії більше, ніж установлено позивачем у листі-повідомленні № 35/14-06/307 від 03.11.2015 року. Як вбачається з наявного в матеріалах справи акту № А-8078901876 прийняття-передавання електричної енергії за січень 2016 року, відповідачем спожито 7148 кВт.год. активної електричної енергії, що на 3220 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, відтак, позивачем було виставлено відповідачу рахунок-фактуру за перевищення договірної величини на суму 5995,19 грн.; у березні 2016 року відповідачем спожито 4780 кВт.год. активної електричної енергії, що на 2811 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, тому, позивачем виставлено відповідачу рахунок за перевищення договірної величини на суму 5361,36 грн.; у червні 2016 року відповідачем спожито 2216 кВт.год. активної електричної енергії, що на 791 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, тому, позивачем виставлено відповідачу рахунок за перевищення договірної величини на суму 1599,22 грн.; у серпні 2016 року відповідачем спожито 3856 кВт.год. активної електричної енергії, що на 3432 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, тому, позивачем виставлено відповідачу рахунок перевищення договірної величини на суму 15871,03 грн.; у вересні 2016 року відповідачем спожито 493 кВт.год. активної електричної енергії, що на 69 кВт.год. більше договірного обсягу споживання, тому, позивачем було виставлено відповідачу рахунок за перевищення договірної величини на суму 148,86 грн.

Зважаючи на викладене, судами встановлено, що загальний борг відповідача перед позивачем, з урахуванням перевищення договірних величин споживання електричної енергії, склав 38381,98 грн., у зв'язку із чим позивач звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом про стягнення відповідної суми боргу з відповідача.

Згідно ч. 6 ст. 26 Закону України "Про електроенергетику" у випадку споживання електричної енергії понад договірну величину за розрахунковий період сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці фактично спожитої і договірної величини.

Відповідно до п. 6.14. ПКЕЕ перевищення договірної величини споживання електричної енергії визначається під час підбиття підсумків розрахункового періоду на основі підтверджених сторонами даних розрахункового обліку електричної енергії або акта прийняття-передавання електричної енергії

Пунктом 6.15. цих правил встановлено, що перевищення договірної величини електричної потужності фіксується протягом розрахункового періоду в години контролю максимуму навантаження та оформляється актом з контролю електричної потужності. Тобто акт про порушення в таких випадках не складається.

Відповідно до п.п. 7 п. 8.1. ПКЕЕ за обсяг перевищення споживачем договірних величин споживання електричної енергії та величини потужності постачальник електричної енергії має право на отримання від споживача підвищеної оплати за електричну енергію відповідно до актів законодавства та умов договору.

Відповідачем ані в суді першої, ані в суді апеляційної інстанції доказів, які б підтверджували погашення вказаної вище заборгованості не надано.

Зважаючи на вищезазначене, колегія суддів суду апеляційної інстанції повністю погоджується з позицією суду першої інстанції про правомірність та підставність заявлення позивачем вимоги про стягнення с відповідача суми боргу 38381,98 грн.

Згідно п. 8 додатку № 1 до додаткової угоди № 1 від 26.11.2013 року у разі несвоєчасної оплати, обумовлених цим додатком платежів, постачальник здійснює нарахування пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня нараховується з наступного дня після дати остаточного розрахунку.

В силу ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

ПАТ "Рівнеобленерго" за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань за договором здійснено нарахування інфляційних в розмірі 2109,48 грн. та пені в розмірі 2689,21 грн. та заявлено відповідні вимоги до суду першої інстанції.

Згідно ч. 6. ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Суд першої інстанції, з яким у повному обсязі погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції, законно та підставно дійшов висновку про те, що розмір інфляційних становить 2430,46 грн., при заявленій сумі 2109,48 грн., а розмір пені 2637,32 грн., при заявленій сумі 2689,21 грн., відтак, суд першої інстанції підставно відмовив у задоволенні позову про стягнення пені в сумі 51,89 грн., а вимогу про стягнення суми інфляційних задовольнив у заявленій сумі.

Стосовно твердження скаржника про те, що судом першої інстанції знехтувано реалізацією прав останнього у поданні доказів, клопотань, пояснень, доводів, заперечень, дослідженні доказів з огляду на те, що справа була розглянута за відсутності відповідача, колегія суддів не приймає дане твердження до уваги, з огляду на наступне.

Ухвалою суду першої інстанції від 17.03.2017 року порушено провадження у даній справі, а п. 5 вказаної ухвали зобов'язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову та акт звірки взаєморозрахунків, підписаний сторонами станом на час прийняття даної ухвали. Копія ухвали надіслана судом першої інстанції належним чином на адресу відповідача та вручена відповідачу, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення. Ухвалою суду першої інстанції від 27.03.2017 року розгляд справи було відкладено у зв'язку із неявкою представника відповідача у судове засідання та неподанням відповідачем витребуваних судом документів. Ухвалою суду від 10.04.2017 року розгляд справи повторно було відкладено у зв'язку із неявкою представників сторін в судове засідання та поданням представником відповідача клопотання про відкладення розгляду справи для вирішення питання про реструктуризацію заборгованості. Ухвалою господарського суду Рівненської області від 24.04.2017 року повторно відкладено розгляд справи у зв'язку із неявкою представника відповідача в судове засідання та клопотанням останнього, в якому він стверджує про сплату основного боргу, проте, не надає жодного доказу в підтвердження такої сплати. В судове засідання на момент винесення судом оскаржуваного рішення представник відповідача також не з'явився.

Провадження у справі порушено 17.03.2017 року. Представник відповідача не явився в жодне судове засідання в суді першої інстанції. Крім того, колегія судів зауважує, що відповідачу було надано достатньо часу з дня порушення провадження у справі судом першої інстанції для подання доказів, клопотань, пояснень, доводів, заперечень про які останній зазначає у своїй апеляційні скарзі. Всупереч цьому, відповідачем не було виконано вимог жодної ухвали суду першої інстанції.

Господарський суд відповідно до приписів ст. 43 ГПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Наведена норма зобов'язує суд у кожному конкретному випадку оцінювати наявні докази в їх сукупності, з урахуванням повноти встановлення всіх обставин справи, які необхідні для правильного вирішення спору, на основі вичерпних та достеменно підтверджених висновків, визначитись чи потребуються спеціальні знання для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору.

Пунктом 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 23.03.2012 року "Про судове рішення" наголошено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

У відповідності до ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. За змістом ст. 36 ГПК України, письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії.

При цьому, згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів встановила, що у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції. Таким чином, апеляційні вимоги відповідача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, підстав для зміни чи скасування оскарженого рішення у даній справі колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного відкормочно-торгівельного підприємства "Імпульс" залишити без задоволення, а рішення господарського суду Рівненської області від 10.05.2017 року у справі № 918/185/17 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Огороднік К.М.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Тимошенко О.М.