Рішення

від 31.07.2017 по справі 922/2034/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2017 р.Справа № 922/2034/17

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Лавровой Л.С.

при секретарі судового засідання Пунтус Д.А.

розглянувши справу

за позовом Спільне підприємство у формі ТОВ "Метал Холдінг" до ТОВ "Амкіф", м. Харків про стягнення коштів в сумі 72701,59 грн. за участю сторін:

позивача - не з*явився

відповідача - не з*явився

ВСТАНОВИВ:

Спільне підприємство у формі ТОВ "Метал Холдінг" (надалі - позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Амкіф", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 60 410,32 грн., пені - 5 948,19 грн., неустойки - 6 343,08 грн. Позивач також просить суд покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги позивач мотивує неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за двома договорами оренди майна №03/08/16 від 20.04.2016 р. та договором оренди майна №03/10/16 від 01.02.2016 р. в частині здійснення своєчасної сплати орендної плати та відшкодування вартості комунальних послуг.

Ухвалою суду від 20.06.2017 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 03.07.2017 р. о 10:00. Розгляд справи двічі відкладався, за клопотанням позивача та не з*явленням в судове засідання відповідача.

В призначене судове засідання представник позивача не з*явився, але через канцелярію суду направив клопотання щодо розгляду справи за наявними матеріалами у справі, додатково надавши розрахунок суми боргу по кожному договору окремо .

За приписами статті 64 Господарського процесуального кодексу України ухвала про порушення провадження у справі надсилається сторонам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином. Як убачається з матеріалів справи, ухвали господарського суду Харківської області від 20.06.17 року про порушення провадження у справі та від 03.07.17 про відкладення розгляду справи скеровувались ТОВ" АМКІФ" м.Харків за адресами вказаними позивачем. При цьому, поштові відправлення скеровані судом за адресою підприємства зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були вручені відповідачеві ( а.с.126). Втім, представник відповідача у судове засідання 03.07.17 , 11.07.17 та 31.07.2017 року не з'явився. Отже, судом для забезпечення прав відповідача на участь у розгляді даної справи вжиті усі необхідні заходи для належного повідомлення сторін, розгляд справи відкладався , втім у судові засідання відповідач не з'являвся, про причини неявки суд не повідомляв, хоча був обізнаний про розгляд справи, відтак відповідач мав можливість на реалізацію процесуальних прав визначених статтею 22 Господарського процесуального кодексу України , зокрема подати докази, письмові пояснення, в яких навести свої доводи та міркування.

Згідно із пунктом 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно положень ст.ст. 4-3, 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ч. 3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи достатність часу, наданого позивачеві та відповідачеві для підготовки до судового засідання та підготовки витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, закріплені п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України, суд вважає, що господарським судом в межах наданих йому повноважень сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

01.02.2016 року між Спільним підприємством у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг " "Орендодавець" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АМКІФ" був укладений договір оренди майна за № 03/10/16 ( а.с.16-19) та додаткову угоду від 03.03.2016 року ( а.с.22). Додатковою угодою за № 1 від 31.12.2016 року , сторони змінили п. 6.1 договору та продовжили строк дії договору з 01.01.2017 року до 28.02.2017 року ( а.с.25).

У відповідності до предмету договору позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове користування наступне майно : частина будівлі бронзового цеху, літ "О-1" загальною площею 1783,9 м 3.( п.1.1 договору). Місцезнаходження орендованого майна - м. Харків, вул.Каштанова,29 ( п. 1.3 договору). Майно за даним договором , передавалося в оренду для використання відповідачем для здійснення підприємницької діяльності, згідно з чинним законодавством України, з урахуванням функціонального призначення майна. ( п.1.4 договору). Сторони погодили вартість орендної плати, що становить : частина будівлі бронзового цеху, літ "О-1" , загальною площею 1783,9 м.2 орендна плата в місяць становить 30012,34 грн. З 01.06.2016 року по 31.12.2016 року орендна плата цієї ж будівлі становить 38296,76 грн.

Окрім орендної плати, передбаченої п. 2.1. договору, Орендар зобов*язався відшкодувати Орендодавцю вартість комунальних послуг ( плата за електроенергію, плата за водокористування та водовідведення тощо), на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, які Орендар зобов*язався оплатити протягом 5-ти банківських днів з моменту надання йому Орендодавцем таких рахунків.

У відповідності до п. 2.6 договору № 03/10/16 від 01.02.2016 року орендна плата сплачується Орендарем щомісячно в порядку 100 % попередньої оплати шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Орендодавця не пізніше 7 (сьомого ) числа кожного поточного місяця.

У випадку порушення Орендодавцем строків оплати , визначених в п.п.2.2, 2.3, 2.6 договору, орендар сплачує на користь Орендодавця пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день такого прострочення.

Так, у відповідності до розрахунків, відповідач заборгував позивачу суму по оренді 38296,76 грн. ( 434707,86 грн. - 396411,10 грн. = 38296,76 грн.) оскільки відповідачем не доведено, що орендоване майно повернуто на підставі відповідного акту приймання-передачі майна, який підписується повноважними представниками сторін ( п. 3.2 договору оренди майна № 03/10/16 від 01.02.2016 року.

У відповідності до п. 2.2 договору оренди за № 03/10/16 від 01.02.2016 року, орендар зобов*язався відшкодувати Орендодавцю вартість комунальних послуг ( плата за електроенергію , плата за водокористування та водовідведення тощо), на підставі виставлених Орендодавцем рахунків, які Орендар зобов*язується оплатити протягом 5-ти банківських днів з моменту надання йому Орендодавцем рахунків .

На виконання умов договору сторони підписали акт приймання-передачі майна від 01.03.2016 року ( а.с.20).

Позивачем були виставлені наступні рахунки-фактури за договором № 03/10/16 від 01.02.2016 року :

за № 0051 від 11.02.2016 року на суму 30012,24 грн. за березень 2016 року, оренда майна ( а.с.27) ;

за № 0150 від 31.03.2016 року на суму 1677,42 грн. за березень 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.28) ;

за № 0164 від 26.04.2016 року на суму 2643,48 грн. за квітень 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.29) ;

за № 0159 від 08.04.2016 року на суму 30012,24 грн. за квітень 2016 року, оренда майна ( а.с.30) ;

за № 0232 від 31.04.2016 року на суму 1727,22 грн. за травень 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.31) ;

за № 0216 від 29.04.2016 року на суму 30012,24 грн. за травень 2016 року, оренда майна ( а.с.32) ;

за № 0275 від 29.06.2016 року на суму 2194,45 грн. за червень 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.33) ;

за № 0230 від 02.06.2016 року на суму 38296,76 грн. за червень 2016 року, оренда майна ( а.с.34) ;

за № 0228 від 01.07.2016 року на суму 38296,76 грн. за липень 2016 року, оренда майна ( а.с.35) ;

за № 0339 від 29.06.2016 року на суму 2673,38 грн. за липень 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.36) ;

за № 0380 від 05.08.2016 року на суму 38296,76 грн. за серпень 2016 року, оренда майна ( а.с.37) ;

за № 0382 від 05.08.2016 року на суму 2446,14 грн. за липень 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.38) ;

за № 0449 від 26.09.2016 року на суму 38296,76 грн. за вересень 2016 року, оренда майна ( а.с.39) ;

за № 0451 від 27.09.2016 року на суму 3616,43 грн. за вересень 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.40) ;

за № 0510 від 31.10.2016 року на суму 8897,04 грн. за липень 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.41) ;

за № 0496 від 11.10.2016 року на суму 38296,76 грн. за жовтень 2016 року, оренда майна ( а.с.42) ;

за № 0550 від 11.11.2016 року на суму 38296,76 грн. за листопад 2016 року, оренда майна ( а.с.43) ;

за № 0563 від 30.11.2016 року на суму 10494,72 грн. за листопад 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.44) ;

за № 0052 від 10.02.2017 року на суму 38296,76 грн. за лютий 2017 року, оренда майна ( а.с.45) ;

за № 0630 від 31.12.2016 року на суму 13126,48 грн. за грудень 2016 року за експлуатаційні послуги ( а.с.46) ;

за № 0002 від 16.01.2017 року на суму 38296,76 грн. за січень 2017 року, оренда майна ( а.с.47) ;

за № 0021 від 31.01.2017 року на суму 10437,70 грн. за січень 2017 року за експлуатаційні послуги ( а.с.48) ;

за № 0066 від 28.02.2017 року на суму 7713,56 грн. за лютий 2017 року за експлуатаційні послуги ( а.с.49) ;

за № 0052 від 11.02.2017 року на суму 38296,76 грн. за грудень 2016 року, оренда майна ( а.с.50) ;

Згідно наданого розрахунку ( вх.№ 27.07.2017 року) відповідач частково розраховувався так, за договором оренди майна № 03/10/16 від 01.02.2016 року борг становить 38 296,76 грн. ( 434707,86 грн. - 396411,10 грн. = 38 296,76 грн.)

Крім того, в зазначені рахунки - фактури позивачем включене відшкодування комунальних та експлуатаційних послуг за період з березня 2016 року по лютий 2017 року, що становлять боргу 7 713,56 грн. ( 67648,02 грн. - 599334,46 грн. = 7713,56 грн.)

Відповідно до частини 2 статті 795 Цивільного кодексу України повернення наймачем предмета договору найму оформлюється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється. Проте матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем об'єкту найму ТОВ" Амкіф".

Згідно з частиною 2 статті 785 Цивільного кодексу України, якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Відповідно до пункту 5.6. договору № 03/10/16 від 01.02.2016 року, за прострочення повернення орендованого майна Орендар сплачує Орендодавцеві неустойку в розмірі 0,1% від місячної орендної плати за кожен день прострочення.

Відповідно до частини другої статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Частиною четвертою статті 284 Господарського кодексу України передбачено, що строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У відповідності до п. 6.1. додаткової угоди до вказаного договору, договір вважається укладеним і набирає чинності з 01.01.2017 року та діє до 28.02.2017 року.

20.02.2017 року відповідач звернувся до СП ТОВ"Метал Холдінг" з листом в якому повідомив позивача про те що, ТОВ" АМКІФ" з 01.03.2017 року не буде використовувати виробничі площі за адресою м. Харків, вул. Каштанова, 29. у зв*язку з закінченням дії договору оренди майна від 01.02.2016 року за № 03/10/16 . Дане повідомлення зареєстроване позивачем за вх.№ 90/1 23.02.2017 року . Крім того, відповідач просив надати додаткову угоду для звільнення виробничої площі ( а.с.26).

Станом на день прийняття рішення, сторонами не було надано акту повернення майна за підписом двох сторін.

На підставі чого, позивачем крім основного боргу у відповідача виникла заборгованість по відшкодуванню вартості комунальних послуг в розмірі 7713,56 грн. що разом становить 46010,32 грн., які підлягають стягненню з відповідача.

Крім основного боргу з сплати орендної плати, позивач просить стягнути пеню на підставі п. 5.3 договору, подвійну облікову ставку що становить 4269,50 грн. яка підлягає задоволенню та неустойку в розмірі 0,1 % від щомісячної орендної плати за кожен день прострочення за прострочення повернення орендованого майна . При цьому позивачем не взято до уваги, що у відповідності до п. 5.6 договору, неустойка 0,1 % нараховується тільки на орендну плату, позивачем помилково нарахована на всю суму боргу з врахуванням боргу на комунальні послуги, тобто в цій частині позовних вимог, вимога підлягає частковому задоволенню в розмірі 4021,16 грн.

20.04.2016 року між позивачем та відповідачем було укладено другий договір оренди майна за № 03/08/16 ( а.с.93-96).

У відповідності до предмету договору Орендодавець передав, а Орендар прийняв у тимчасове платне користування майно кран № 6 ( згідно паспорту № 34957), підкранову колію та мережу електроживлення крану, місцезнаходження майна м. Харків, вул.Каштанова,29 . Про що свідчить акт приймання - передачі майна від 20.04.2016 року позивач передав а відповідач прийняв зазначене майно ( а.с.97) .

Щодо додаткової угодою № 1 до договору оренди майна, сторони змінили п. 2.1 договору, стосовно найменування орендованого майна та ціни орендної плати визначивши , що орендна плата в місяць буде становити 7200,00 грн. ( а.с.98-99).

Як пояснив позивач ( описова частина позовної заяви вих. № 99 від 13.06.2017 року) додаткова угода за № 1 від 21.07.2016 року була направлена відповідачу та отримана останнім., що підтверджується поштовим повідомленням, але не підписана, хоча факт використання майна підтверджується сторонами , про що свідчать актами здачі-приймання робіт, :

№ 0016 від 31.01.2017 року на суму 7200,00 грн. ( а.с.114)

№ 0041 від 28.02.2017 року на суму 7200,00 грн. ( а.с.115)

На виконання умов договору позивачем надані наступні рахунки-фактури :

№ 0148 від 20.04.2016 року на суму 1320,00 грн. ( а.с.113)

№ 0231 від 31.05.2016 року на суму 3600,00 грн. ( а.с.104)

№ 0274 від 29.06.2016 року на суму 3600,00 грн. ( а.с.105)

№ 0338 від 29.07.2016 року на суму 3600,00 грн. ( а.с.106)

№ 0381 від 05.08.2016 року на суму 7200,00 грн. ( а.с.107)

№ 0450 від 26.09.2016 року на суму 7200,00 грн. ( а.с.108)

№ 0497 від 11.10.2016 року на суму 7200,00 грн. ( а.с.109)

№ 0551 від 11.11.2016 року на суму 7200,00 грн. ( а.с.110)

№ 0608 від 05.12.2106 року на суму 7200,00 грн. ( а.с.111).

№ 0020 від 31.01.2017 року на суму 7200,00 грн. ( а.с.112)

№ 0053 від 28.02.2017 року на суму 7200,00 грн. ( а.с.113)

Згідно статей 638, 639 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

В свою чергу, відповідно до частини 8 статті 181 Господарського кодексу України, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся); якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

Втім, визнання договору неукладеним може мати місце на стадії укладення договору, а не за наслідками його виконання сторонами; якщо дії сторін свідчать про те, що оспорюваний договір фактично було укладено

Вказаної правової позиції дійшов Верховний Суд України у постановах від 23.09.2015 р. у справі № 3-502гс15 ; від 20.04.2016 р. у справі № 3-287гс16 ; від 06.07.2016р. у справі № 3-436гс16 .

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

На підставі викладеного, суд дійшов до висновку, що борг в розмірі 14400,00 грн. підтверджується матеріалами справи, доказів сплати боргу відповідачем суду не надано, а тому вищезазначена сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. ( 62520,00 грн. - 48120,00 грн. = 14400,00 грн.)

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені 1678,69 грн. та неустойки 1512,00 грн.

Сторони в договорі оренди майна від 20.04.2016 року за № 03/08/16 передбачили, що у випадку порушення Орендарем строків оплати, визначених в п.п.2.2, 2.3, 2.6 договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочення ( п. 5.3 договору).

Пеня нарахована позивачем за 157 днів та підлягає стягненню на користь позивача у повному розмірі.

Щодо нарахування неустойки , сторони в договорі передбачили, що за прострочення повернення орендованого майна Орендар сплачує Орендодавцеві неустойку в розмірі 0,1 % від щомісячної орендної плати за кожен день прострочення ( п. 5.6 договору).

Частиною 1 статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до статті 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, України,суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Статтею 1 статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

При цьому названа норма не визначає, який саме характер (майновий чи грошовий) носить зобов'язання, строки виконання якого порушені.

У частині 4 статті 231ГК України зазначено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

В силу статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Таким чином, сторони у договорі оренди майна № 03/08/16 від 20.04.2016 року погодили можливість стягнення штрафних санкцій у вигляді неустойки за неналежне виконання зобов'язань щодо поставки товару, що не суперечить вимогам чинного законодавства та стягнення такого виду штрафних санкцій не є пенею у розумінні статті 549 ЦК України.

На підставі викладеного суд задовольняє вимоги позивача щодо стягнення неустойки у розмірі 1512,00 грн.

В судові засідання представник відповідача не з*являвся , заперечень проти розрахунку неустойки не надав.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі статтею 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. Судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1,2,33,44,75,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ" АМКІФ" ( м. Харків, вул. Каштанова, 1А код ЄДРПОУ 39480281 п/р 26000010023985 в ПАТ" Акцент-Банк" м. Харків, МФО307770 іпн 394802820379 ) на користь Спільного підприємства у формі Товариства з обмеженою відповідальністю "Метал Холдінг" ( м. Київ, саперно-Слобідський проїзд, 30 п/р 26006001312641 в АТ" ОТП Банк" , МФО 300528, код ЄДРПОУ 19121597, іпн. 191215926652) суму заборгованості 60410,32 грн., пені 5948,19 грн., неустойки 5533,16 грн., судовий збір 1582,18 грн.

В частині стягнення неустойки в розмірі 809,92 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 03.08.2017 р.

Суддя ОСОБА_1